ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.08.2025Справа № 922/1572/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Компанії СЕРВІДЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС ЛІМІТЕД (SERVIDEN ENTERPRISES LIMITED) (1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str., 30, ідентифікаційний код 100008578)
до Фізичної особи-підприємця Сєдєльнікової Катерини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 92 778,68 грн,
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Компанії "Сервіден Ентерпрайзіс Лімітед" до відповідача - фізичної особи - підприємця Сєдєльнікової Катерини Олексіївни про стягнення заборгованості за оренду приміщення станом на 05.05.2025 у розмірі 92 778, 68 грн., що еквівалентно 2238 доларам 09 центам США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 07.05.2025 становить 41,4544 грн. за 1 долар США, а також судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором оренди №06/02 від 01.06.2024 в частині сплати орендної плати за користування нерухомим майном, а саме: приміщення, загальною площею 41,3 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 4, кв. 18.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 №922/1572/25 матеріали позовної заяви Компанії "Сервіден Ентерпрайзіс Лімітед" до фізичної особи - підприємця Сєдєльнікової Катерини Олексіївни про стягнення заборгованості у розмірі 92778, 68 грн передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
02.06.2025 вказана справа надійшла до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 922/1572/25 між суддями, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Компанії СЕРВІДЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС ЛІМІТЕД (SERVIDEN ENTERPRISES LIMITED) було залишено без руху.
09.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мала право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач, належним чином повідомлена про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.06.2024 між Компанією СЕРВІДЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС ЛІМІТЕД (SERVIDEN ENTERPRISES LIMITED) (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сєдєльніковою Катериною Олексіївною (далі - орендар) укладено договір оренди №06/02 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна 4, кв. 18, загальною площею 41,3 кв.м. (далі - орендоване майно) для використання його орендарем. Підписанням цього договору орендодавець надає орендареві право користуватись орендованим майном, відповідно до умов цього договору, у якості офісу протягом строку дії цього договору оренди. Використання орендованого майна в інших цілях допускається виключно за умови попередньої письмової згоди оренди.
За змістом пункту 1.2. договору орендоване майно належить на праві власності орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2000 р. Орендодавець гарантує, що він наділений необхідною правомочністю для укладення цього договору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів, згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів, за захистом своїх оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 366 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною, зокрема у справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, зокрема об'єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт.
Разом з цим, за частиною 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
При цьому, словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 та від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №06/02 від 01.06.2024 нерухомого майна: приміщення, загальною площею 41, 3 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 4, кв. 18.
Згідно із частиною першою статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
З огляду на те, що спірне нерухоме майно знаходяться на території України, в силу приписів ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", даний спір за участю нерезидента - Компанії СЕРВІДЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС ЛІМІТЕД вирішується Господарським судом міста Києва за правилами виключної підсудності.
Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право", право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов'язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Отже, сторони у договорі можуть самостійно визначити право, яке застосовується до договору.
Пунктом 7.1. договору погоджено, що даний договір є юридично дійсним, обов'язковим до виконання сторонами і при порушенні сторонами його умов може бути примусово виконаний на підставі рішення суду згідно діючого законодавства України.
Усі спори, розходження чи вимоги, які виникають із даного договору чи зв'язку з ним, у тому числі, які стосуються його виконання, порушення, припинення чи визнання недійсним, підлягають вирішенню у суді згідно діючого законодавства України (пункт 10.1. договору).
Враховуючи викладене, даний спір підлягає вирішенню із застосуванням матеріального права України.
За умовами пункту 2.1. договору орендодавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється актом приймання-передавання орендованого майна, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.
У відповідності до пункту 3.1. договору за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні.
Згідно пункту 3.2. договору протягом 5 (п'яти) банківських днів після дати підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди, що складає суму в гривні, еквівалентну 300 (трьомстам) доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
Крім того, протягом 5 (п'яти) банківських днів після дати підписання сторонами цього договору орендар має сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що складає суму в гривні, еквівалентну 350 (трьомстам п'ятдесяти) доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
Протягом всього строку дії даного договору сума гарантійного платежу орендаря має дорівнювати розміру орендної плати за 1 (один) місяць строку оренди.
У будь-якому випадку курс долара США у відношенні до української гривні не може бути меншим офіційного валютного курсу станом на день здійснення оплати.
Пунктом 3.3. сторони погодили, що гарантійний платіж, повністю внесений орендарем, зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди по курсу долара США у відношенні до української гривні на момент виникнення зобов'язань у орендаря щодо оплати гарантійного платежу, при цьому сума орендної плати за останній місяць оренди, не покрита гарантійним платежем, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому цим договором.
Загальна сума орендної плати в місяць протягом перших дванадцяти днів місяців оренди за цим договором складає суму в гривні еквівалентну 300 (трьомстам) доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам цього договору. Загальна сума орендної плати в місяць починаючи з тринадцятого місяця оренди та до кінця строку дії договору за цим договором складає суму в гривні еквівалентну 350 (трьомстам п'ятдесяти) доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовами цього договору (пункт 3.7. договору).
Орендна плата за цим договором підлягає сплаті орендодавцю в сумі, зазначеній в п.п. 3.2. та 3.7. цього договору без відрахування з цієї суми ПДВ та інших податків відповідно до законодавства, окрім податку на репатріацію, що отримується орендарем із суми орендної плати в порядку, передбаченому п. 3.9. цього договору (пункт 3.8. договору).
Із суми орендної плати орендар утримує та перераховує до бюджету податок із доходів нерезидента із джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності (податок на репатріацію) у розмірі та у порядку, встановленому чинним законодавством України (15% від суми орендної плати або інший розмір встановлений законами України на момент оплати). Орендар щорічно до 31 січня зобов'язується надати орендодавцю оригінал довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) за попередній рік, в якому сплачувався даний податок, у 2 (двох) оригінальних примірниках (пункт 3.9 договору).
Орендна плата, плата за послуги з утримання орендованого майна, гарантійний платіж та будь-які інші платежі, що підлягають сплаті орендарем орендодавцю за цим договором, вважаються внесеними та сплаченими належним чином та у повному обсязі тільки за умови своєчасної та повної оплати суми такого платежу, передбаченої умовами договору (пункт 3.12. договору).
Орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 01 по 05 числа поточного місяця (пункт 3.13. договору).
Підпунктом 4.1.2. пункту 4.1. договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, визначені цим договором.
За змістом пункту 5.3. договору строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 5.2. цього договору, та діє протягом 35 (тридцяти п'яти) місяців.
За актом передачі-приймання об'єкта оренди від 01.06.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно, а саме: приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 4, кв. 18, загальною площею 41,3 кв.м. Даний акт приймання-передавання є невід'ємною частиною даного договору оренди.
Позивач зазначає, що станом на 05.05.2025 заборгованість з орендної плати становить 92 778, 68 грн, що еквівалентно 2 238, 09 доларам США, з урахуванням курсу долару НБУ станом на дату складання позову (41, 4544 грн за 1 долар США), яку просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди може бути, зокрема і нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).
Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.13 договору погоджено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 01 по 05 числа поточного місяця.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.13 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з орендної плати за договором на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки орендну плату у період з червня 2024 року по квітень 2025 року в належному розмірі не здійснював. Доказів зворотного під час розгляду справи суду надано не було.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, а якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Пунктом 3.1. договору встановлено, за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні.
У будь-якому випадку курс долара США у відношенні до української гривні не може бути меншим офіційного валютного курсу станом на день здійснення оплати (пункт 3.2. договору).
Відтак, позивачем здійснено розрахунок заборгованості, яка становить еквівалент 2 238, 09 доларів США, виходячи з офіційного курсу гривні щодо долару США, встановленого Національним банком України станом на 07.05.2025 (41, 4544), і дорівнює 92 778, 68 грн.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної сплати орендних платежів за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сєдєльнікової Катерини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Компанії СЕРВІДЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС ЛІМІТЕД (SERVIDEN ENTERPRISES LIMITED) (1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str., 30, ідентифікаційний код 100008578) заборгованість у розмірі 92 778 грн 68 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст складено 11.08.2025
Суддя Л.Г. Пукшин