вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"11" серпня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/894/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи
по заяві про видачу судового наказу №31 від 30.07.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Медхауз Свіс ГМБХ» (49027, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, будинок 53, код ЄДРПОУ - 35341093),
до боржника: Фізичної особи-підприємця Луца Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ),
за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 2058,10 грн за договором поставки №У-38 від 14.08.2012 за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медхауз Свіс ГМБХ» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу №31 від 30.07.2025 (далі - заява) з вимогою про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця Луца Олени Юріївни (далі - боржник) заборгованості у розмірі 2058,10 грн за договором поставки №У-38 від 14.08.2012 за видатковою накладною БН26675 від 27.01.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2025 вищевказану заяву про видачу судового наказу (справу №907/894/25) розподілено для розгляду судді Сисину С.В.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу, подану ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ», суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу із огляду на таке.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини першої статті 155 ГПК України).
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» зазначає про невиконанням боржником умов договору поставки №У-38 від 14.08.2012 в частині сплати заборгованості за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021 на суму 3372,64 грн. Заявник вказує, що ФОП Луца О.Ю. за означеною видатковою накладеною 17.02.2023 сплачено 1314,54 грн. У зв'язку з цим у боржника виникла заборгованість у розмірі 2058,10 грн.
Частиною другою статті 150 ГПК України вказано, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Разом з тим, частина третя статті 150 ГПК України передбачає, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» на підтвердження доказів сплати боржником 17.02.2023 1314,54 грн за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021 надано копію акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020 - 28.07.2025 між ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» і Луца Олена Юріївна (у якому не зазначено, що остання є фізична особа-підприємець) за договором №У-38 від 14.08.2012, який підписано лише директором ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ», та відсутній підпис у акті звірки ФОП Луци О.Ю.
У акті звірки, у якому вказано про реалізацію ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» Луці О.Ю. товару і послуг згідно накладних №БН26675 від 27.01.2021 і №БН26676 від 27.01.2021 на загальну суму 3937,60 грн, також зазначено про надходження від Луци О.Ю. коштів у цій же сумі - 3937,60 грн, а саме: 23.12.2020 - 2058,10 грн і 17.02.2023 - 1879,50 грн; та одночасно у акті зазначено, що сума боргу в Луци О.Ю. виникла у результаті здійсненого «коригування боргу (33 від 01.03.2025) на суму 2058,10 грн». Однак, з урахуванням яких обставин здійснено таке коригування, у заяві про видачу судового наказу №31 від 30.07.2025 ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» не повідомлено та із долучених до заяви копій документів не вбачається.
Крім цього, до заяви не долучено банківської виписки з рахунку заявника на підтвердження сплати ФОП Луца О.Ю. на користь ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» 17.02.2023 коштів у рахунок сплати заборгованості за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021.
Більше цього, суд звертає увагу на невідповідність відомостей заявника щодо суми коштів, які сплатила боржник 17.02.2023, у заяві про видачу судового наказу, а також в долученій до заяві копії акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020 - 28.07.2025 між ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» і Луца Олена Юріївна, оскільки в четвертому абзаці третього аркуша заяви зазначено таке: «видаткова накладна №БН26675 від 27.01.2021 на суму 3372,64 грн сплачена частково на суму 1314,54 грн». Далі на цьому ж аркуші ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» зазначає, що боржник 17.02.2023 сплатив 1879,50 грн, тим самим, визнавши борг і така ж сума - 1879,50 грн зазначена в акті звірки щодо надходження коштів від ФОП Луци О.Ю. - 17.02.2023.
Щодо цього, судом враховано, що акт звірки розрахунків, який подано заявником, не являється документом, який підтверджує наявність чи відсутність боргу. Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 01.03.2023р. по справі №910/6210/20, від 03.12.2020р. у справі №904/1161/20, від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18.
Суд зазначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, від 20.04.2023 у справі №910/5174/21).
Враховуючи наведене, заявником не дотримано приписів пункту 5 частини другої та пункту 4 частини третьої статті 150 ГПК України.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно заяви ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» про видачу судового наказу №31 від 30.07.2025 до боржника - ФОП Луца О.Ю. про стягнення заборгованості у розмірі 2058,10 грн за договором поставки №У-38 від 14.08.2012 за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021 на суму 3372,64 грн, встановлено, що за означеною накладною божник (покупець за договором) мав розрахуватися із заявником (постачальником за договором) до 26.02.2021 (включно), враховуючи положення п.4.4. договору про обов'язок покупця сплатити 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (тобто з 27.01.2021).
За змістом статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Вищевикладене є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України, так як зі встановлених судом обставин справи встановлено, що за вимогою ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» про стягнення заборгованості з боржника - ФОП Луца О.Ю. за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021 на суму 3372,64 грн за договором поставки №У-38 від 14.08.2012 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, оскільки з врахуванням положень пункту 4.4. договору та відомостей про отримання боржником товару 27.01.2021, покупець за договором (боржник у справі) повинен був сплатити грошові кошти заявнику до 26.02.2021.
Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною п'ятою статті 254 ГПК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
А тому з врахуванням положень статей 253, 257 і 261 ЦК України з 27.02.2021 починається перебіг позовної давності, встановлений законом, тривалістю у три роки за вимогою про стягнення заборгованості з боржника - ФОП Луца О.Ю. за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021 за договором поставки №У-38 від 14.08.2012, а, отже, такий строк позовної давності сплив у вівторок 27.02.2024.
Поряд з цим, із змісту поданої ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» заяви слідує, що боржник 17.02.2023 сплатив на користь заявника 1879,50 грн, тим самим, визнавши борг (хоча у заяві зазначена і інші сума сплати боргу 17.02.2023 - 1314,54 грн).
Заявник, покликаючись на положення частин першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України, стверджує, що строк позовної давності тривалістю у три роки з 17.02.2023 почався заново.
Щодо таких доводів заявника, суд зазначає, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Проте вирішення таких питань не можливо в межах наказного провадження.
Суд виснує, що нормами статей 263, 264 Цивільного кодексу України передбачені положення про зупинення, переривання перебігу позовної давності та можливості її застосування тільки за заявою відповідача. Однак, дослідження цих питань виходить за межі інституту наказного провадження.
За таких обставин, суд зазначає, що підставою для відмови у видачі наказу є встановлення обставин спливу позовної давності, встановленої законом, щодо заявленої заявником вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (стаття 15 ГПК України). У випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, або за наявності обставин, які, на думку заявника, свідчать про переривання або продовження строку позовної давності, то наведене свідчить про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
Близькі за змістом висновки щодо наявності підстав для відмови у видачі судового наказу відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України з підстав спливу строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом, на час подачі заяви про видачу судового наказу вбачаються з постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №907/840/23, згідно з якою залишено без задоволення апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та без змін ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2023, відповідно до якої відмовлено у видачі судового наказу, так як суд визнав безпідставними посилання заявника на продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У постанові від 20.11.2023 у справі №907/840/23 Західний апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання заявника на продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) суд визнає необґрунтованими, позаяк відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом, та на даній стадії і в даному виді провадження (наказному) суд позбавлений можливості досліджувати питання обґрунтованості пропуску такого строку заявником, в тому числі й з'ясовувати питання продовження строків позовної давності. У постанові від 20.11.2023 у справі №907/840/23 Західний апеляційний господарський суд зазначив, що пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Окремо, суд також наголошує про недолучення всупереч приписів пункту 5 частини другої та пункту 4 частини третьої статті 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу ТОВ «Медхауз Свіс ГМБХ» належних, допустимих і достовірних доказів сплати ФОП Луца О.Ю. 17.02.2023 на користь заявника грошових коштів за договором поставки №У-38 від 14.08.2012 за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021 на суму 3372,64 грн та у зв'язку з цим звертає увагу на наявність різних сум сплати боржником 17.02.2023 на користь заявника коштів за згаданими договором та накладною - 1879,50 грн і 1314,54 грн (про що детально вказано вище).
Відповідно до частин першої, другої статті 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 ГПК України).
У відповідності до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутись з тими ж самими вимогами у позовному порядку.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина друга статті 151 ГПК України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Медхауз Свіс ГМБХ» (49027, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, будинок 53, код ЄДРПОУ - 35341093) у видачі судового наказу про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця Луца Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 2058,10 грн за договором поставки №У-38 від 14.08.2012 за видатковою накладною №БН26675 від 27.01.2021.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду, згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).
4. Ухвала складена і підписана 11.08.2025.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.В.Сисин