08 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/4406/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу позивача (вх.535Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 (суддя Рильова В.В., повний текст складено 14.02.2025) у справі №922/4406/24
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
до Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Київ,
про стягнення 148 240,66 грн.
Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта"), про стягнення заборгованості за договором позички №1907 від 01.08.2019 у сумі 148 240,66 грн., з яких: 130 821,17 грн. - основна заборгованість за період 09.07.2022 - 14.11.2024; 3% річних у розмірі 4 401,84 грн. за період 16.07.2022 - 14.11.2024; інфляційні в сумі 13 017,65 грн. за період липень 2022 - жовтень 2024. Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за рахунок позивача зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08.07.2022) згідно з договором позички №1907 від 01.08.2019. Збереження (набуття) вищеозначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, адже підстава для безоплатного користування майном за договором позички після 08.07.2022 відпала. На переконання позивача, сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 у справі №922/4406/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено повністю.
В основу рішення покладено висновки суду про те, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для припинення договору позички №1907 від 01.08.2019 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у Постанові №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова №634), оскільки такий договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, у силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.
Господарський суд Харківської області зробив висновок, що спірний договір діяв з 01.08.2019 по 14.11.2024, оскільки відповідно до акту приймання-передачі до договору позички №1907 від 01.08.2019, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, 14.11.2024 приміщення були повернуті відповідачем позивачу.
Оскільки договірний характер правовідносин виключає можливість застосування ст.1212 ЦК України, з огляду на те, що відносини між сторонами врегульовані договором, який був чинним у період з 01.07.2022 по 14.11.2024 (період, за яким позивачем пред'явлено до стягнення заборгованість, 3% річних та інфляційні), суд першої інстанції зазначив про безпідставність заявленого позову.
Не погодившись із означеним рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 у справі №922/4406/24 скасувати повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Судові витрати просить стягнути з відповідача на користь позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне:
- відповідно до ч.1 ст.835 ЦК України, п.п.5.1, 5.5 договору, договір припинив свою дію 01.07.2022. Відповідач після припинення дії договору, відповідно до п.3 ч.2 ст.833 ЦК України, п.3.1.7 договору, зобов'язаний повернути комунальне майно позивачу. У законі та договорі відсутні підстави для продовження строку дії договору. Єдина умова, на підставі якої договір міг бути продовжений (наявність позитивного рішення сесії Харківської міської ради), відсутня;
- суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про продовження строку дії договору на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану відповідно до п.5 Постанови №634. Аналіз означеної норми дає підстави для висновку про можливість її застосування виключно до правовідносин з оренди державного та комунального майна, а не позички. Продовження договору позички комунального майна неможливе в порядку, передбаченому п.5 Постанови №634, з огляду на наявність прямої імперативної заборони передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку (ч.2 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»);
- сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Крім того позивач за змістом апеляційної скарги зазначає, що попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, становить 3 633,60 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Також відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач робить заяву про те, що докази понесення судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення постанови суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4406/24, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/4406/24.
13.03.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.) від 17.03.2025 у справі №922/4406/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 у справі №922/4406/24 у порядку письмового провадження; встановлено учасникам справи десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, письмових заяв, клопотань.
Через підсистему «Електронний суд» 24.03.2025 від АТ «Укрпошта» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.3766; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 у справі №922/4406/24 без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
При цьому за коротким змістом відзиву відповідач зазначає наступне:
- фактично до 14.11.2024 майно не поверталося власнику, акти повернення майна сторонами не підписувалися, оскільки обидві сторони вважали договір позички продовженим. Даний факт підтверджується актом повернення майна від 14.11.2024, з якого вбачається, що його складено саме до договору позички;
- пункт 5 Постанови №634 встановлює загальне правило - договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці. Виключенням з цього правила є лише два випадку, які у розглядуваному випадку відсутні;
- продовження дії договору до 14.11.2024 також підтверджується тим, що позивач за період з 01.07.2022 до моменту повернення майна згідно з актом від 14.11.2024 не звертався до відповідача з вимогами щодо повернення майна, щодо будь-яких оплат та не виставляв рахунки за користування майном. Також від позивача не надходило жодних заперечень щодо безоплатного користування майном. З урахуванням положень ст.764 ЦК України договір позички продовжував діяти до повернення майна згідно з актом від 14.11.2024;
- доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у поточній редакції, як безапеляційну підставу припинення дії спірного договору саме 01.07.2022, є необґрунтованим. Крім того з моменту вступу в дію вказаного Закону, 01.02.2020, до моменту подання позивачем позову до суду пройшло майже п'ять років. Дата вступу в дію вказаного закону (01.02.2020) припадала на термін дії спірного договору згідно з п.5.1 договору;
- після набрання чинності Законом України “Про оренду державного та комунального майна» позивач не звертався до відповідача із заявами про розірвання договору позички або повернення майна;
- апелянт безпідставно стверджує про те, що до спірного договору не застосовується дія Постанови №634 від 27.05.2022. З огляду на положення ч.3 ст.827 ЦК України до договору позички підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна;
- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК України, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі. Положення ст.1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки договір позички від 01.08.2019 продовжував діяти до 14.11.2024 і повністю охоплює період, за який позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача суму коштів (орендної плати) (09.07.2022 - 14.11.2024).
У зв'язку із відпусткою головуючого судді Пуль О.А. та відставкою судді Здоровко Л.М., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.06.2025, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 прийнято справу №922/4406/24 до свого провадження у новому складі колегії суддів, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1623/19 від 19.06.2019 “Про комунальну власність м.Харкова» затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички (додаток 3 до рішення), у тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ “Укрпошта» строком на 2 роки та 11 місяців.
Зазначене рішення опубліковане на веб-сайті Харківської міської ради.
На підставі означеного рішення Харківської міської ради, 01.08.2019 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позичкодавець) та АТ “Укрпошта» (далі - користувач) укладено договір позички №1907 (далі - договір позички), за умовами п.1.1 якого предметом договору є безоплатне користування майном. Право на укладання договору отримано користувачем на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.06.2019 за №1623/19 “Про комунальну власність м.Харкова».
Відповідно до п.1.2 договору позички об'єктом договору позички є нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-12 загальною площею 95,0кв.м у житловому будинку літ. “А-2» (далі - майно), розташованому за адресою: м.Харків, вул.Шарикова, 29, та знаходиться на балансі КП “Жилкомсервіс» (далі - балансоутримувач).
Згідно з п.1.3 договору позички позичкодавець передає користувачу вищевказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених у цьому договорі, строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, для розміщення відділення поштового зв'язку.
Майно, що передається у користування, є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Передача майна у безоплатне користування не припиняє права комунальної власності територіальної громади міста Харкова (п.1.4 договору позички).
Відповідно до п.2.1 договору позички позичкодавець зобов'язаний передати користувачу майно протягом 10 днів після підписання цього договору. Прийом і передача оформляється двостороннім актом прийому - передачі (додаток), який є невід'ємною частиною договору.
За умовами п.3.1.7 договору позички користувач зобов'язаний протягом 7 днів з моменту прийняття рішення про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання договору, повернути за актом передане майно позичкодавцю у тому ж стані, в якому це майно йому передавалось, з урахуванням нормального зносу майна.
Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору позички цей договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022. Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
Пунктом 5.4 договору позички передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, здійснені користувачем поліпшення майна, які неможливо відокремити без заподіяння йому шкоди, компенсації не підлягають.
Дія договору позички припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який було укладено договір (п.5.5 договору позички).
Додатком до договору позички є акт приймання-передачі об'єкту - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-12 загальною площею 95,0кв.м у житловому будинку літ. “А-2», розташованому за адресою: м.Харків, вул.Шарикова, 29.
За твердженнями позивача, із системного тлумачення умов договору вбачається, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради (у розумінні п.5.2 договору позички) слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування відповідачем нежитловими приміщеннями. Відповідних рішень Харківська міська рада не приймала.
На переконання позивача, відповідно до п.5.1 договору позички строк дії договору позички закінчився 01.07.2022. Протягом семи днів з моменту припинення дії договору (08.07.2022), на виконання п.3.1.7 договору позички, відповідач майно позивачу не повернув. Відтак, позивач наголошує, що після 08.07.2022 у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно з договором позички.
14.11.2024 за актом приймання-передачі до договору позички №1907 від 01.08.2019 об'єкт позички - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-12 загальною площею 95,0кв.м у житловому будинку літ. “А-2», розташованому за адресою: м.Харків, вул.Шарикова, 29, були повернуті від відповідача позивачу.
За твердженнями позивача, відповідач за його рахунок зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані (та не повернуті після 08.07.2022) згідно з договором позички. При цьому збереження (набуття) вищеозначених коштів відбулося за відсутності правової підстави, адже підстави для безоплатного користування майном за договором позички після 08.07.2022 відпали. Відтак, сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 без належних на те правових підстав підлягає стягненню на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Місячна орендна плата обрахована позивачем враховуючи балансову вартість нежитлових приміщень та річний індекс інфляції 2022, 2023 років.
За розрахунками позивача, загальна сума орендної плати за фактичне користування відповідачем нежитловими приміщеннями за період з 09.07.2022 до 14.11.2024 без належних на те правових підстав становить 130 821,17 грн.
Крім того на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 401,84 грн. за період з 16.07.2022 по 14.11.2024 та інфляційні в сумі 13 017,65 грн. за період з липня 2022 по жовтень 2024.
Судова колегія враховує наступне.
Предметом розгляду є вимоги Управління до АТ “Укрпошта» про стягнення безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 148 240,66 грн.
Підставою позовних вимог Управління визначило відсутність правових підстав у відповідача для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно з договором позички №1907 від 01.08.2019, у період з 09.07.2022 по 14.11.2024.
З огляду на визначені позивачем предмет та підстави позову, Управління вважає, що між сторонами в цій справі виникли правовідносини з безпідставного отримання/збереження майна (орендної плати за фактичне користування нерухомим майном без достатньої правової підстави).
Відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз положень ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №910/16372/21, від 25.03.2025 у справі №902/521/24.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України
Подібні висновки щодо застосування положень глави 83 ЦК України та, зокрема, ст.1212 ЦК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.
З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів (орендної плати) з огляду на відсутність підстав для безоплатного користування відповідачем нежитловими приміщеннями, у справі №922/4406/24 підлягають встановленню підстави набуття відповідачем права такого користування, тобто в порядку виконання договірного зобов'язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), виключає можливість застосування до них положень ст.1212 ЦК України.
Укладений між сторонами правочин №1907 від 01.08.2019 за своїм змістом та правовою природою є договором позички. Предметом договору є безоплатне користування майном (нежитловими приміщеннями).
Статтею 827 ЦК України врегульовано, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч.1). Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч.2).
До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (ч.3).
Глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов'язані з наймом (орендою).
Отже, як обгрунтовано зазначено місцевим господарським судом, до укладеного між сторонами договору позички №1907 від 01.08.2019 підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна (зокрема, Господарського кодексу України).
Договір позички №1907 від 01.08.2019 укладено щодо нерухомого майна, яке знаходиться в комунальній власності, отже відносини щодо оренди цього майна регулюються також нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
При укладенні договору оренди сторони керувалися Законом України №2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна ", який регулював передачу в безоплатне користування державного і комунального майна.
27.12.2019 набрав чинності Закон України №157-ІХ від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Враховуючи те, що договір позички укладено сторонами на термін з 01.08.2019 до 01.07.2022, судова колегія вважає, що до спірних правовідносин при вирішенні питання продовження договору оренди підлягають застосуванню норми Закону України №157-ІХ від 03.10.2019.
З матеріалів справи вбачається, а сторонами не оспорюється той факт, що після введення в дію Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 позивач не звертався до відповідача із заявами про розірвання договору позички або повернення майна (у зв'язку із неможливістю за новим законом беоплатного користування комунальним майном).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк якого був неодноразово продовжений і діє станом на теперішній час.
Відтак, закінчення строку договору позички (01.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.
Разом з тим, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом №2181-IX від 01.04.2022 внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ від 03.10.2019 та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, у тому числі щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою.
Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Пунктом 16 означеної Постанови №634 від 27.05.2022 постановлено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити, зокрема, продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року.
Відтак, пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 встановлено правило - договори оренди державного та комунального майна автоматично продовжуються до кінця воєнного стану та ще на 4 місяці з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Виключеннями з цього правила є лише два випадки:
1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати закінчення його строку дії з підстав, визначених ст.19 Закону України №157-IX;
2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було оголошено до дати набуття чинності Постановою №634 від 27.05.2022, тобто до 01.06.2022 (у такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів повідомлення балансоутримувачем (КП “Жилкомсервіс») позивача або відповідача про непродовження договору позички №1907 від 01.08.2019 за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених ст.19 Закону України №157-IX від 03.10.2019, і сторони на наявність відповідних обставин не посилаються. Також жодного продовження договору на аукціоні не відбулося, оскільки його було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону.
Відтак, судова колегія зауважує, що у розглядуваному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування п.5 Постанови №634 від 27.05.2022, а тому договір позички №1907 від 01.08.2019 продовжив свою дію в силу положень даної постанови, що спростовує доводи апеляційної скарги про зворотнє.
Постанова №634 від 27.05.2022 як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з ЦК України та ГК України.
Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади: “Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії»».
Тобто, об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що договір позички №1907 від 01.08.2019 продовжував свою дію до моменту повернення майна АТ "Укрпошта" позивачу за актом приймання-передачі, що підписаний сторонами 14.11.2024.
Крім того судова колегія звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, а сторонами не оспорюється той факт, що після введення в дію Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 (01.02.2020), Управління не зверталося до АТ “Укрпошта» із заявами про розірвання договору позички або повернення майна. Крім того з моменту введення в дію вказаного Закону (01.02.2020) до моменту подання позивачем позову до суду пройшло майже п'ять років. Управління за період з моменту припинення дії договору позички (01.07.2022) та до 24.08.2023 взагалі не зверталося до АТ “Укрпошта» з будь-якою вимогою щодо повернення майна, не виставляло рахунки за користування майном тощо. Лише 24.08.2023 листом №4686 Управління поінформувало відповідача щодо необхідності вжиття заходів щодо впорядкування договорів користування нежитловими приміщеннями у відповідності до діючого законодавства (стосовно необхідності укладення договору оренди через систему Прозорро). Отже, позивач не наполягав на припиненні відносин із користування відповідачем спірними приміщеннями.
Така відсутність активних дій з боку Управління додатково свідчить про те, що позивач фактично прийняв продовження користування відповідачем майном без укладення нового договору.
Управління за змістом апеляційної скарги з посиланням на п.5.2 договору позички зазначає, що єдина умова, на підставі якої договір міг бути продовжений (наявність позитивного рішення сесії Харківської міської ради), у розглядуваному випадку відсутня.
Однак, судова колегія вважає, що положення п.5 Постанови №634, які передбачають, що для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже, правовідносини сторін у розглядуваному спорі у спірний період (09.07.2022-14.11.2024) регулювалися нормами зобов'язального права, а, як зазначалося вище за текстом постанови, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК України, зокрема щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати.
Відтак, як вірно виснував Господарський суд Хаківської області, позовні вимоги Управління в означеній частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З огляду на відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 130 821,17 грн. (основна вимога), не підлягають задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 401,84 грн. та інфляційних у сумі 13 017,65 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції грунтує свої висновки на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Щодо розумності строку розгляду апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.
24.02.2022 Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та станом на дату ухвалення постанови триває.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно з Рекомендаціями, прийнятими Радою суддів України, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, яка визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м.Харкові та Харківській області, а також особливий (дистанційний) режим роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснено судом апеляційної інстанції в межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 у справі №922/4406/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 08.08.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка