Справа №295/3323/25
Категорія 38
2/295/1910/25
(Заочне)
06.08.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Єригіної І.М.,
при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось в суд із позовом, в якому зазначено, що 25.01.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір кредиту в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора.
За умовами договору відповідач, яка виступила позичальником, отримала грошові кошти у розмірі 3700,00 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів, нарахованих відсотків та інших платежів виникла заборгованість у розмірі 4243,55 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1815,00 грн., заборгованість за відсотками - 2169,55 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 259,00 грн.
Позивач зауважує, що 13.09.2021 року згідно умов договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», останнє набуло право вимоги до відповідача.
Посилаючись на відповідні обставини позивач просить стягнути з відповідача вищенаведений розмір заборгованості, відшкодувати судові витрати з оплати судового збору - 2422,00 грн., витрати на професійну правичу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Ухвалою судді від 31.03.2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження.
Позивач в судове засідання не прибув, направив до суду заяву від 04.04.2025 року у якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про призначення справи до розгляду, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача та на електронну адресу відповідача.
В судові засідання призначені на 01.05.2025 р., 25.06.2025 р. та 06.08.2025 р. відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, смс- повідомленням.
За змістом ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.01.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір кредиту в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора.
За умовами договору ТОВ «Мілоан» як позикодавець надав, а ОСОБА_1 - позичальник, отримала грошові кошти у розмірі 3700,00 грн. шляхом переведення коштів на картковий рахунок.
Умовами договору (п.1.3) сторони визначили, що строк користування кредитом складає 30 днів.
Відповідно до п. 1.5.1. договору комісія за користування кредитом становить 259,00 грн.
Згідно з п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 976,80 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
За змістом п.1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.2.2 договору сторони погодили, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору.
Згідно з п. 2.2.3 договору процента нараховується за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п.1.6. договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Пунктом 2.3 договору сторони досягли згоди про умови пролонгації строку кредитування (на пільгових умовах), вказавши (п.2.3.1.1), що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті Товаристві є невід'ємною частиною договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.6
Відповідно до п.2.3.1.2 (пролонгація на стандартних (базових) умовах) позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишалась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закон Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд звертає увагу, що використані при укладенні договору технічні умови унеможливлювали виконання таких дій без доступу до особистих даних особи та без її волевиявлення. Досліджені докази на достатньому рівні підтверджують обставини вільного волевиявлення осіб, скерованого на започаткування правовідносин, заснованих на договорі кредиту, вчинення у зв'язку з такими намірами дій, необхідних для взаємного інформування про згоду, для повідомлення про умови договору, їх закріплення та погодження у визначений нормами чинного законодавства спосіб.
З поданих позивачем відомостей про нарахування та погашення заборгованості по договору вбачається, що позичальником здійснювалось часткове погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, внаслідок чого відбувалась пролонгація строку кредитування в порядку застосування пільгових умов із нарахуванням відсотків згідно п.1.5.2.
Пролонгація строку з нарахуванням відсотків відповідно до п.1.6. договору виконана на період по 02.08.2021 року та не перевищує загалом 60 днів з часу пролонгація на стандартних умовах.
Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання з боку позичальника взятих на себе зобов'язань з повернення тіла кредиту, нарахованих відсотків та комісії виникла заборгованість у розмірі 4243,55 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1815,00 грн., заборгованість за відсотками - 2169,55 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 259,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідачем не надано відомостей на спростування поданих стороною позивача обрахунків, відповідні докази оцінюються судом як належні та достатні в підтвердження математичної коректності суми заборгованості.
З матеріал справи слідує, що 13.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс»» укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
За змістом ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Суд дійшов висновку, що, оскільки позичальник ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов'язання з повернення отриманих сум кредиту, при цьому, право грошової вимоги, включаючи нараховані відсотки, суму комісії правомірно набуто позивачем у справі, вимога про стягнення грошових вимог є обґрунтованою.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно пункту 2 частини 2статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На переконання суду витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. заявлені позивачем не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи і безумовно є занадто завищеними, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4938472 від 25.01.2021 року у розмірі 4243,55 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. сплачений згідно платіжної інструкції №4938472 від 28.02.2025 року, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21/1 код ЄДРПОУ: 42649746,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 .
Суддя І.М. Єригіна