06 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/458/25
Провадження № 22-ц/820/1777/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №676/458/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Цибак Василем Степановичем, на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2025 року, у складі судді Вдовичинського А.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором №3346043 від 17.07.2021 року в сумі 30176,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.07.2021 в особистому кабінеті на веб сайті ТОВ «Мілоан» Маремухою В.В. було подано заявку на отримання кредиту №3346043. Відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3346043 від 17.07.2021 р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті. Відповідачем не виконано належним чином кредитні зобов'язання.
11 листопада 2021 року згідно із умовами договору відступлення прав вимоги №12Т ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 3346043 від 17.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача. Згідно із договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 30176,64 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6790,00 грн; заборгованість за процентам - 22616,64 грн; заборгованість за комісією - 770 грн.
У зв'язку із істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору №3346043 від 17.07.2021 року позивач, який набув право грошової вимоги, на адресу відповідача направив повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору №3346043 від 17.07.2021 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької областівід 30 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №3346043 від 17.07.2021 в розмірі 29196,64 грн, яка складається з: 6790,00 грн - заборгованість по кредиту; 22406,64 грн- заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; судовий збір у розмірі 2343,73 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Суд виходив з того, що відповідач не виконав умов кредитного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту, процентів за користування ним, а тому заборгованість підлягає стягненню на користь позивача. Відмовляючи у стягненні комісії, суд виходив з того, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Тому, положення договору про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними, комісія нарахована неправомірно, а сплачені кошти по комісії в сумі 210 грн підлягають зарахуванню в рахунок заборгованості по процентах. З урахуванням заперечень представника відповідача в суді щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та виконаних представником позивача (адвокатом) робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку про зменшення розміну витрат на правничу допомогу до 2000грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,яка подана його представником адвокатом Цибак В.С., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3346043 від 17.07.2021 у розмірі 9915,00 грн, з яких: 6790,00 грн - заборгованість по кредиту; 2625 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 500 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо строку кредитування, при цьому суд не врахував, що за умовами договору строк кредитування складає 30 днів, ОСОБА_1 строк кредитування не продовжував. Виходячи з деталізованого розрахунку по кредиту, наданого позивачем, апелянт вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 9415,00 грн, з яких: 6790 грн - борг по тілу кредиту, 2625,00 грн - процентів за кредитом (згідно із п. 1.5.2. договору - 87,50грн х 30 днів = 2625 грн).
Апелянт посилається на те, що згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.
Розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 500 грн, так як аналогічних позовів пред'явлено до суду багато, про що свідчать відомості з ЄДРСР, тому складання ідентичних позовів не потребує багато часу та значних зусиль.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 11 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи проводиться без повідомлення сторін.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Діджи Фінанс» вказує на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та зробив обґрунтовані висновки про задоволення позову. Сторони кредитного договору передбачили можливість пролонгації його дії, а тому суд правомірно стягнув заборгованість по кредиту в межах строку кредитування. Оскільки відповідач 16.08.2021 року кредит в сумі 7000 грн не повернув, а продовжував користуватися кредитним коштами, то ТОВ «МІЛОАН» відповідно до умов п. 1.6. та п. 2.3.1.2. договору, з якими погодився відповідач, нарахував проценти в розмірі 15000 грн за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом за 60 днів, тобто за період з 16.08.2021 року по 18.10.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 17.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №3346043 шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» анкети-заяви на отримання кредиту № 3346043. Після проведення необхідної перевірки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, після введення якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору №3346043 від 17.07.2021 р.
Відповідно до умов укладеного договору: кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, шо визначені договором. кредит надавався з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 7000,00 грн. у валюті: українська гривня. Кредит надавався строком на 30 днів з 17.07.2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 16.08.2021 року.
Пунктом 1.5.1 договору встановлено комісію за надання кредиту в сумі 770,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно з пунктами 1.5.2, 1.6, 1.7 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 2625,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором, фіксована.
На виконання умов кредитного договору 17 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу на його банківську картку 7000 грн, що підтверджується платіжним дорученням 51463336 від 17.07.2021 року.
На виконання умов договору відповідач частково сплатив заборгованість, а саме 28.08.2021 внесено 759 грн як плата процентів по кредиту; 210 грн як плата комісії за пролонгацію; 210 грн - плата за тілом кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості.
11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до якого кредитор передав новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачено ТОВ «Мілоан» кошти.
11 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 11 листопада 2021 року до Договору відступлення прав вимоги №12Т від 11 листопада 2021 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №12Т від 11.11.2021, відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №334604, сума заборгованості по якому становить 30176,64 грн.
Відповідно до наданого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» розрахунку заборгованості станом на 18.01.2021 загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору становить 30176,64 грн, а саме заборгованість по тілу кредиту - 6790 грн, заборгованість по процентах- 22616,64 грн, комісія - 770 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення процентів за договором №3346043 від 17.07.2021, в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відмови у стягненні комісії рішення суду не оскаржується, а тому рішення суду в даній частині не є предметом апеляційного перегляду.
Вирішуючи питання про стягнення заборгованості по кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами кредитний договір передбачав порядок пролонгації договору, але на строк не більше 60 днів. Тому, стягненню на користь позивача підлягають проценти за період користування відповідачем кредитом з 18.07.2021 по 18.10.2021.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
За змістом ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір №3346043 про надання споживчого кредиту в розмірі 70000 грн, який було перераховано відповідачу того ж дня.
Умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування, який складає 30 днів з 17.07.2021 до 16.08.2021.
Також сторони визначили можливість продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, у тому числі у випадку його пролонгації згідно з п. 2.3.1.2. Договору.
Умови договору про розміри процентної ставки погоджено сторонами, договір було укладено в електронній формі, з умовами договору відповідач був ознайомлений, а відтак погодився виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.»
Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 договору про споживчий кредит №3346043 від 17.07.2021, укладеному між сторонами.
Відповідно до п.2.2 розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.
Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил.
Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 16.08.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження розміру заборгованості по процентам позивачем надано розрахунок заборгованості з зазначенням щоденних нарахувань процентів та погашення по кредитному договору.
Відповідачем не надано доказів на спростування розміру заборгованості по кредитному договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що у банку не було підстав нараховувати відсотки поза межами строку кредитування, понад 30 днів, не заслуговують на увагу та спростовуються умовами договору щодо можливості пролонгації строку кредитування, які погоджені сторонами.
Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що про стягнення процентів у розмірі 22406,64 грн, враховуючи, що відповідно до умов кредитного договору між сторонами було продовжено строк кредитування.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №143/173/19 зроблено висновок про те, що згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно з п.п. 1-2 частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу представник ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» - адвокат Стародуб І.В. надала суду договір про надання правової допомоги №42649746 від 01 листопада 2024 року, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, від 30 вересня 2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 30 грудня 2024року.
Відповідно до акту про підтвердження фактунадання правничої допомоги адвокатом від 30 грудня 2024 року сторони підтвердили, що адвокат Стародуб І.В. надала ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» юридичні послуги в суді першої інстанції: правовий аналіз обставин спірних правовідносин, кількість витраченого часу 1,5 години, вартість 2250 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу 3 години, вартість 3000 грн; формування додатків до позовної заяви, кількість витраченого часу 1 години, вартість 750 грн; загальна вартість - 6000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер.
Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, а також подані документи, колегія суддів погоджується з сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, яку визначив суд першої інстанції, та вважає, що така сума відповідає критеріям розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Цибак Василем Степановичем, залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року.
Судді : Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко