Справа № 457/855/25
провадження №1-кп/457/80/25
31 липня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.345, ч.3 ст.368 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,-
У провадженні Трускавецького міського суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.345, ч.3 ст.368 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивовано тим, щоОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 368 КК України, санкція статті яких передбачає покарання у виді позбавлення волі більше 5 років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень, є підстави вважати що ризики, передбачені п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу та його продовження є актуальними та не відпали.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні подала заперечення на клопотання про продовження строку запобіжного заходу та заперечила щодо продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає що прокурором у клопотанні не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що заявлені ним у клопотанні ризики не зменшились та/або з?явились нові ризики. Натомість в даному випадку актуальність ризиків, зазначених ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або зменшилась, або ж такі перестали існувати. Так, ризик знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення фактично перестав існувати, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено та стороною обвинувачення зібрано усі докази. Щодо доводів прокурора про те, що органом досудового розслідування не відшукано та не вилучено ідентифіковані грошові коштів в сумі 69 400 грн., слід зазначити, що за місцем проживання та за місцем праці обвинуваченого було проведено обшуки. Щодо ризику незаконного впливу на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні, слід зазначити, що такий ризик є повністю не обґрунтований. Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, свідки у справі допитані. Більшість з свідків є працівниками поліції, а свідок ОСОБА_7 , який є заявником у кримінальному провадженні, діяв під контролем правоохоронних органів. Відтак можливість будь-якого впливу на свідків з сторони обвинуваченого повністю виключається. Більше того, вказаний ризик можливо усунути шляхом покладення на обвинуваченого обов?язку не спілкуватись з відповідними свідками. Щодо ризику переховування від суду, слід зазначити, що посилання прокурора на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень жодним чином не свідчить про наявність ризику переховуватись від органу досудового розслідування. Просила обрати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі, а саме домашній арешт у нічну пору доби.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні подав заперечення на клопотання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_3 та просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки вважає, що такий запобіжний захід дорівнює позбавленню волі в розумінні практики ЄСПЛ.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі а саме домашній арешт, оскільки перебуваючи в місцях позбавлення волі значний період часу, органи слідства здійснили всі необхідні дії що виключає його можливість впливу на свідків, також має міцні соціальні та сімейні зв'язки.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступних висновків.
На розгляді Трускавецького міського суду Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.345, ч.3 ст.368 КК України.
За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 04 червня 2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.345, ч.3 ст.368 КК України, продовжено на строк шістдесят днів.
Строк тримання під вартою спливає 02 серпня 2025 року.
До вказаної дати неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_8 строків тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначенихст. 177 КПК України та відповідності практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Як зазначено у рішенні по справі «Хайредінов проти України» (Заява № 38717/04), «Суд підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється in abstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції (995_004) не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі «Шишков проти Болгарії» (Shishkov v. Bulgaria), N 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I (витяги)».
Крім того, у вказаному рішенні, зазначено, що існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції (995_004) не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року, з подальшими посиланнями).
Разом із цим, суд не погоджується із висновками прокурора щодо існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду. На думку суду прокурором при оцінці вказаного ризику враховано лише тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.
Разом із цим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення хоч і є суттєвим чинником при оцінці існування такого ризику, проте не є єдиною визначальною умовою для його встановлення.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти ( «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Як встановлено, ОСОБА_3 має постійне місце проживання, тривалий час перебуває під вартою, потерпілий у судові засідання не з'являється.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_3 має реальну можливість переховування від суду.
Водночас, суд також враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочину. Проте, відомостей про нові ризики, які свідчать про необхідність тримання під вартою обвинуваченого суду не надано.
На переконання суду до обвинуваченого ОСОБА_3 доцільно застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням на нього ряду обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, які дозволять запобігти ризикам незаконного впливу на свідків та знищення чи приховування документів, які мають значення в кримінальному провадженні. На думку суду таке обмеження свободи обвинуваченого забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи викладене, на переконання суду, захисниками було доведено підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу та в судовому засіданні прокурор не довів, що запобігти вказаним ризикам зможе лише найбільш суворий запобіжний захід.
У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, з врахуванням доказів, здобутих в даному судовому засіданні, суддя вбачає підстави для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що забезпечить виконання обвинувачений покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_3 суддя приймає до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, його особу, зокрема його вік, те, що він раніше не судимий, одружений, має міцні соціальні зв'язки, користується авторитетом та повагою у суспільстві (що доводить характеристики з місця праці та за місцем проживання), то, на думку судді, дані обставини дають підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби буде дієвим та ця міра запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою запобіжного заходу слід задовольнити частково та застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим через надмірну суворість, у зв'язку з чим запобіжний західу вигляді домашнього арешту у нічний час за місцем його проживання буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названим вище ризикам.
Керуючись ст. ст.177,183,197, ч. 3 ст.331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_3 задоволити частково.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби - з 21:00 год. по 08:00 год. строком на 60 днів, тобто з 31 липня 2025 року по 28 вересня 2025 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
1. Прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом.
2. Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
3. Утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні.
4. Не залишати ОСОБА_3 в нічний час доби - з 21:00 год. по 08:00 год. місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду.
5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них зобов'язань.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_3 , звільнити з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання.
Контроль за ухвалою суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручити працівникам органу Дрогобицький РВП ГУ НП у Львівській області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1