Справа № 308/4481/24
08 серпня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Шепетко І.О.,
за участі секретаря судових засідань Петришина Н.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача майнової шкоди (збитків) в розмірі 566 794,05 грн., направлених для відновлення транспортного засобу марки «Ford Kuga» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 100 000,00 грн. як компенсації, та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.12.2023 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №308/20121/23 було постановлено ухвалу, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням із потерпілим ОСОБА_5 , кримінальне провадження закрито.
Як було встановлено в ході досудового розслідування, 30.06.2023 близько 17:45 ОСОБА_4 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи з кримінально-протиправною недбалістю, керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки "ВАЗ" моделі "21103" з держаним номерним знаком НОМЕР_2 по вул. Миру у с. Циганівці Ужгородського району Закарпатської області, зі сторони с. В. Лази у напрямку с. Стрипа, навпроти буд. 6, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на ділянці дороги, де відсутня дорожня розмітка та дорожні знаки, не надавши перевагу у русі автомобілю марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , в салоні якого перебував пасажир ОСОБА_5 , який рухався на зустріч та мав перевагу у русі, виїхав на зустрічну смугу руху та передньою частиною свого автомобіля допустив зіткнення з передньою правою частиною автомобіля марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), а саме: п. 12.1, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 10.1, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 11.3, згідно з яким на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, внаслідок чого пасажиру транспортного засобу марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритого спірального перелому проксимальної частини діафізу 4-ї п'ясткової кістки правої кисті.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 було спричинено пошкодження транспортного засобу марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та яким остання керувала. Зазначила, що сума завданої шкоди складає 714 294,50 грн.
Позивачу на підставі вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було виплачено розмір страхового відшкодування у сумі 147 500,00 грн.
Однак інша сума понесених збитків позивачем, які були направлені на відновлення транспортного засобу марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , відповідачем відшкодовано не було.
В зв'язку з чим позивачка звернулась із цивільним позовом про відшкодування суми понесених нею матеріальних збитків в сумі 566 794,05 грн., які було сплачено на відновлення транспортного засобу марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 .
Також у зв'язку із пошкодженням автомобіля позивачка зазнала моральних страждань, які полягали у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість відновлення автомобіля марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 та інших негативних наслідках.
Вважає, що позивачці були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого, характеру його немайнових втрат, виражених у наданні коштів на відновлення транспортного засобу марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , становлять 100 000,00 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
Зазначила, що під час проведення досудового розслідування та розгляду справи в суді даний спір не врегульовано, відповідач уникає зустрічі з позивачем та не бажає відшкодовувати завдані збитки в результаті ДТП.
Також під час досудового розслідування та розгляду справи в суді позивач поніс витрати, пов'язані з участю адвоката у судовому процесі, ознайомлені з матеріалами кримінального провадження, підготування позовної заяви, участі у судових засіданнях під час допиту свідків та обвинуваченого. Таким чином позивачем сплачено на правничу допомогу адвоката грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.
12.03.2024 Ужгородським міськрайонним судом відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.
09.08.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача зазначила, що до позовної заяви, ОСОБА_1 долучила копію звіту №03.24 про оцінку розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 15.01.2024 року, у якому вказано, що «Величина розміру матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ FORD KUGA реєстраційний номер AO0970СН, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 складає 720 118,06 гривень».
Проте вважає, що дані, наведені в звіті про оцінку №03.24, не відповідають дійсності, вартість відновлювального ремонту КТЗ є суттєво завищеною. У відповідача є обґрунтовані сумніви щодо фактичної наявності всіх зафіксованих на замовлення позивача пошкоджень транспортного засобу та їх прямому відношенні до ДТП.
Також зауважила, що суб'єкт оціночної діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , під час складання звіту про оцінку №03.24 не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Вважає, що розгляд даної справи з урахуванням лише звіту про оцінку, який наданий позивачем, порушить баланс сторін, при ухваленні рішення, і фактично порушить право відповідача на справедливий розгляд справи. Додатково повідомила суд, що відповідач фактично позбавлений можливості заявляти клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи для визначення реального розміру вартості відновлювального ремонту КТЗ, оскільки станом на дату подання відзиву, транспортний засіб відремонтований і експлуатується позивачем.
Так, згідно з узгодженням суми відшкодування за страховим випадком за договором ОСЦПВВНТЗ, страхова компанія «Оранта» узгодила розмір страхового відшкодування в сумі: 147 500 грн. Також на даному узгодженні міститься підпис потерпілої особи ОСОБА_1 , що свідчить про її обізнаність про суму відшкодування та фактичне визнання суми заподіяних збитків.
Як страхова компанія, так і ФОП ОСОБА_6 здійснювали огляд пошкодженого транспортного засобу, і складали перелік пошкоджень транспортного засобу. При детальному аналізі обох переліків, було виявлено суттєві розбіжності, як в кількості пошкоджених деталей, так і в сумі ремонту ТЗ.
Звертає увагу, що 10.07.2023 ПАТ НАСК «Оранта» проводить огляд транспортного засобу, належного позивачу, і складає протокол (акт), у якому зазначає перелік ушкоджень, які отримав транспортний засіб. Після цього, 15.01.2024 року, ОСОБА_1 звертається до ФОП ОСОБА_6 , який складає звіт №03.24, у якому міститься значно більший перелік ушкоджень транспортного засобу.
Варто зауважити, що огляд ТЗ страховою компанією проводився протягом10 днів з дня настання страхової події (ДТП), тоді як звіт №03.24 був складений 15.01.2024, тобто більше ніж через 6 місяців з дати ДТП.
Також зауважила, що позивачем не надано жодної розрахункової квитанції, яка підтверджує, що нею було сплачено кошти в сумі 720 118,06 грн для відновлювального ремонту КТЗ. Сума визначена у звіті не презюмує той факт, що позивач витратила саме таку суму коштів, для ремонту належного їй автомобіля. В матеріалах справи відсутні будь-які документи доказового значення (квитанції, чеки, акти прийому-передачі робіт, і т.д.)які б доводили, що позивачем дійсно сплачена вищевказана сума на ремонт ТЗ.
Зважаючи на суму відновлювального ремонту, та середньої вартості аналогічних автомобілів, у відповідача існують обґрунтовані сумніви у об'єктивності та обґрунтованості суми, яку бажає стягнути позивач.
Щодо підстав для стягнення моральної шкоди зазначила, що позивачем до матеріалів справи не долучено жодного документа доказового значення, який би підтверджував те, що останній було заподіяно ушкодження здоров'я заподіянням належного їй ТЗ та не доведено, яким чином пошкодження ТЗ спричинило їй моральну шкоду та душевні страждання.
Таким чином вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної (немайнової) шкоди є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Додатково звернула увагу, що позивач у тексті позовної заяви просить стягнути витрати на правничу допомогу в рамках кримінального провадження, у якому ОСОБА_1 не була учасником (стороною). Позивач у тексті позовної заяви не подав (не навів) попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що свідчить про недотримання вимог ст. 133, 134, 137, 141 ЦПК України, що приводить до висновку, про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначила, що шкода, завдана ДТП, відповідачем не відшкодована, вказала, що вона неодноразово здійснювала спроби щодо мирного врегулювання спору, проте відповідач відкидав будь-які спроби примирення, цинічно відмовлявся нести будь-яку відповідальність за скоєне, після пережитої ДТП вона зазнала моральних страждань, до яких долучилось і нахабне небажання винуватця ДТП відшкодувати будь-які збитки, для ремонту автомобіля позивачка змушена була оформляти кредити в банку, які наразі повинна повертати з додатковими витратами у виді процентів за користування кредитом.
Представник позивача адвокат Биркович О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, просив такі задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, при цьому не заперечував факт скоєння ДТП з його вини, а також те, що ним не відшкодовано позивачці витрати на ремонт автомобіля, після оголошеної перерви в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві. Вказала, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичного понесення позивачем витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, а відтак неможливо встановити реальну суму фактичних витрат, з якої повинна вираховуватись різниця, яка підлягає стягненню з відповідача. Як звіт про оцінку, так і висновок експерта встановлюють теоретичну вартість відновлювального ремонту, і матеріали справи не містять підтверджень того, що саме таку суму сплатила позивачка за ремонт пошкодженого автомобіля. Також зазначила, що позивачкою не доведено, яким чином відповідач завдав їй моральної (нематеріальної) шкоди, позивачем до матеріалів справи не долучено жодного документа доказового значення, який би свідчив про заподіяння останній моральної шкоди (збитків).
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.11.2023 до Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1-кп/308/1235/23 (справа№308/20121/23), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000497 від 01.07.2023, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 30.06.2023 близько 17:45 ОСОБА_4 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи з кримінально-протиправною недбалістю, керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки "ВАЗ" моделі "21103" з держаним номерним знаком НОМЕР_2 по вул. Миру у с. Циганівці Ужгородського району Закарпатської області, зі сторони с. В. Лази у напрямку с. Стрипа, навпроти буд. 6, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на ділянці дороги, де відсутня дорожня розмітка та дорожні знаки, не надавши перевагу у русі автомобілю марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , в салоні якого перебував пасажир ОСОБА_5 , який рухався на зустріч та мав перевагу у русі, виїхав на зустрічну смугу руху та передньою частиною свого автомобіля допустив зіткнення з передньою правою частиною автомобіля марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), а саме: п. 12.1, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 10.1, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 11.3, згідно з яким на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, внаслідок чого пасажиру транспортного засобу марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритого спірального перелому проксимальної частини діафізу 4-ї п'ясткової кістки правої кисті.
14.12.2023 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №308/20121/23 було постановлено ухвалу, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням із потерпілим ОСОБА_5 , кримінальне провадження закрито.
Транспортний засіб марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , який в результаті ДТП отримав механічні пошкодження, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , на момент ДТП належав на праві приватної власності ОСОБА_1 - позивачці.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 було спричинено пошкодження транспортного засобу марки "FORD" моделі "KUGA" з держаним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та яким остання керувала.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 4 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Предметом спору у суді є сума відшкодування майнової шкоди, яка не покриває витрати для відновлення пошкодженого майна.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» позивачці було виплачено розмір узгодженого страхового відшкодування шкоди, завданої ДТП у сумі 147 500,00 грн.
До позовної заяви позивачкою долучено копію звіту №03.24 про оцінку розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 15.01.2024 року, у якому встановлено, що величина розміру матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ FORD KUGA реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 складає 720 118,06 гривень.
Також позивачкою долучено до матеріалів справи висновок судового експерта № 08/25 Баранкова Владислава Олександровича від 03.03.2025, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, з урахуванням ПДВ на запасні частини, робота та матеріали, на момент ДТП, яка сталася 30 червня 2023 року., станом на дату ДТП, становить: 682 490,50 грн.
Позивачка зазначає, що згідно зі звітом про оцінку збитків, реальна вартість відновлення автомобіля після ДТП, враховуючи суму страхового відшкодування та фактичними витратами на відновлення автомобіля, становить 566 794,05 грн.
Додатково на підтвердження понесених фактичних витрат на ремонт та відновлення автомобіля позивачкою долучено до матеріалів справи довідки, видані акціонерним товариством «ОТП Банк» про те, що ОСОБА_1 отримала кредит згідно кредитного договору №2040015150 від 22.11.2023 для ремонту автомобіля марки Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 150 000,00 грн. та згідно кредитного договору №4000001062 від 28.05.2024 для ремонту автомобіля марки Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 100 000,00 грн.
Визначаючи суму, яка підлягає відшкодуванню у зв'язку з заподіяною шкодою, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року в справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Отже, відповідач, як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Таким чином, судом встановлено, що в наслідок неправомірних дій відповідача, позивачу було завдано майнової шкоди (збитків), які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку зі вказаними діями відповідача.
Посилання відповідача на те, що звіти про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, які міститься в матеріалах справи, не є належними та допустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам законодавства, суд оцінює критично з огляду на таке. Доказом справжності звіту про оцінку є його зміст, відповідність іншим матеріалам справи та відсутність обґрунтованих сумнівів щодо його походження. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про підробку чи неправдивість цих звітів, а також не заявлено клопотання про призначення судової експертизи для спростування їхніх висновків. Той факт, що оцінка проводилась після ДТП через певний проміжок часу, не спростовує належності цього доказу, звіти складені щодо транспортного засобу позивача з метою визначення шкоди і в сукупності є доказами, що підтверджують розмір збитків, які позивач міг понести у результаті ДТП. Згідно із статтею 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, що містять відомості про обставини справи.
Однак суд частково погоджується із запереченнями представника відповідача щодо того, що позивачем не надані докази фактичного понесення витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, оскільки як звіт про оцінку, так і висновок експерта встановлюють теоретичну вартість відновлювального ремонту.
З огляду на викладене, суд встановив, що матеріальний збиток, завданий позивачу як власнику транспортного засобу Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням документально підтверджених витрат, становить 250 000,00 грн., що розраховується як сума отриманих позивачем кредитів на ремонт пошкодженого автомобіля.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Оскільки вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженого ТЗ, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_4 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений фактичний розмір шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу), розмір якого не покривався отриманим страховим відшкодуванням.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди (збитків) знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак підлягають до задоволення частково.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).
Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гривень.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Суд погоджується, що внаслідок ДТП і пошкодження транспортного засобу позивача йому була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню, однак суд не може погодитись з заявленим розміром такої. Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що саме по собі пошкодження автомобіля, який до цього не перебував у ДТП і не можливість користуванням ним протягом тривалого часу створює душевні страждання та певні незручності, що зумовлює зміну звичного способу життя та спричиняє певний дискомфорт, беручи до уваги психологічно-травмуючий фактор (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 50 000,00 гривень, що буде достатнім для розумного задоволення потреб позивача та не призведе до його безпідставного збагачення.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Згідно частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову -на відповідача; у разі відмови в позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи, та пропорційності до розміру задоволених позовних вимог.
Суд констатує, що разом з позовною заявою на підтвердження понесених судових витрат у розмірі 20 000,00 грн. позивачкою було долучено тільки акт виконаних робіт від 06.03.2024, укладений між ОСОБА_1 та юристом Немешем І.В.
В судовому засіданні участь в якості представника позивача брав адвокат Биркович О.І., проте ні з першою заявою по суті, ні під час судового засідання та судових дебатів позивачем та її представником не було подано заяву про надання доказів щодо розміру витрат, які позивачка сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Відтак, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.
Розподіл судового збору здійснюється на підставі статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 81, 141, 223, 258-268, 280-282 ЦПК України, 993,1187,1188 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (збитки) у розмірі 250 000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду у розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави суму судового збору у розмірі 5 528,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 08.08.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 .
Суддя І.О. Шепетко