Справа № 344/13936/25
Провадження № 1-кс/344/5514/25
08 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування в рамках кримінального провадження №22024090000000159 від 21.11.2024 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 22024090000000159 від 21.11.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст.111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
З метою забезпечення режиму окупації, протидії діяльності органів державної влади України, самопроголошеною «народною радою луганської народної республіки» 30.06.2014 прийнято закон «Про прокуратуру» № 17-1.
Згідно з ч. 1 ст. З Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, який діяв до 15.07.2015 (далі - Закон України «Про прокуратуру»), повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Крім того, ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури.
Всупереч законодавства України, згідно ст. 2 т. зв. «закону про прокуратуру лнр», «организация и порядок деятельности прокуратуры Луганской Народной Республики, равно как и полномочия прокуроров определяются Конституцией Луганской Народной Республики, настоящим Законом и другими законами, действующими на территории Луганской Народной республики, международными и межгосударственными договорами (соглашениями)».
У відповідності до ст. 3 т. зв. «закону про прокуратуру лнр» «деятельность прокуратуры Луганской Народной Республики направлена на обеспечение верховенства права, законности и правопорядка на территории Луганской Народной Республики, и имеет задачей охрану и защиту от всяких посягательств закрепленного Конституцией Луганской Народной Республики государственного устройства и общественно-политического строя Луганской Народной Республики», тобто спрямована на забезпечення діяльності окупаційного режиму на тимчасово окупованій території Луганської області.
Статтею 15 т. зв. «закону про прокуратуру лнр» визначено, що «систему прокуратуры Луганской Народной Республики составляют Генеральная прокуратура Луганской Народной Республики, прокуратуры городов и районов (в том числе районов в городах с районным административным делением), межрайонные прокуратуры, военная и иные специализированные прокуратуры».
Відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України національна (у тому числі державна) безпека України передбачає відсутність загрози у сферах: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, і полягає зокрема: у безпеці конституційного ладу і державного суверенітету України, невтручанні у внутрішні справи України з боку інших держав, відсутності сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні, непорушенні принципу розподілу влади, злагодженості механізмів забезпечення законності і правопорядку (в політичній сфері); у відсутності проблем ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн, невідпливі за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів (в економічній); у відсутності посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність (у воєнній); у відсутності науково-технологічного відставання від розвинутих країн (у науковотехнологічній); у невитоку інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави (в інформаційній сфері).
ОСОБА_5 у вересні 2007 року прийняв Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої він, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнув: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
ОСОБА_5 працював в органах прокуратури Луганської області до 01 жовтня 2014 року, після чого його було звільнено з посади старшого прокурора м. Свердловська Луганської області за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП згідно наказу Луганської обласної прокуратури № 1717к від 01.10.2014 року.
У листопаді 2015 року ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив в змову з невстановленими під час досудового розслідування представниками т. зв. «ЛНР» та на їх пропозицію обійняв посаду т. зв. «заместителя прокурора города Свердловска».
Перебуваючи на посаді т. зв. «заместителя прокурора города Свердловска», ОСОБА_5 сприяв проведенню іноземною державою російською федерацією та її представниками підривної діяльності проти України, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
За таких обставин, ОСОБА_5 , умисно перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, надавши допомогу іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, вчинив державну зраду.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в державній зраді, тобто діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України; переході на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014).
У березні - квітні 2014 року на території Луганської області України створено терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), одним із завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, тобто стійке об'єднання невизначеної кількості осіб, що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому іі структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, діяльність якої поширена на території Луганської області.
Так, 07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
У листопаді 2015 року громадянин України ОСОБА_5 , знаючи про проведення антитерористичної операції на території Луганської області проти терористичної організації «ЛНР», діючи з особистих політичних міркувань, корисливих мотивів, з метою порушення суверенітету і територіальної цілісності України, порушуючи ст. 17 Конституції України, вирішив прийняти участь в діяльності терористичної організації «ЛНР» шляхом вступу до її структурного підрозділу т. зв. «Генеральної прокуратури ЛНР», взявши на себе зобов'язання виконувати завдання та обов'язки вказаного структурного підрозділу терористичної організації.
У листопаді 2015 року ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив в змову з невстановленими під час досудового розслідування представниками т. зв. «ЛНР» та на їх пропозицію обійняв посаду т. зв. «заместителя прокурора города Свердловска».
Перебуваючи на посаді т. зв. «заместителя прокурора города Свердловска», ОСОБА_5 сприяв проведенню іноземною державою російською федерацією та її представниками підривної діяльності проти України, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в участі в терористичній організації, іншому сприянні діяльності терористичної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Вказана терористична організація «ЛНР» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.
З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, республіки білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.
З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також скоєння провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованих територій України.
Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
На виконання зазначених намірів 15 лютого 2022 року державна дума російської федерації звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
В цей же день президент російської федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності «Донецької та Луганської народних республік».
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
22 лютого 2022 року президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані державною думою та радою федерації РФ.
В цей же день президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності діям щодо нападу на Україну, направив до ради федерації РФ звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
24 лютого 2022 року, о 05 00 год, президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
Цього ж дня збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військовим штабах і складах ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
У період з 05 00 год 24 лютого 2022 року та щонайменше до сьогоднішнього дня (включно) підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктах, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 01.11.2024 року ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив в змову з невстановленими під час досудового розслідування представниками т. зв. «ЛНР» та на їх пропозицію обійняв посаду т. зв. «и.о. прокурора города Кировска».
Перебуваючи на посаді т. зв. «и.о. прокурора города Кировска», ОСОБА_5 сприяв проведенню іноземною державою російською федерацією та її представниками підривної діяльності проти України, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
За таких обставин, громадянин України ОСОБА_5 , умисно перейшовши на бік ворога в період воєнного стану, надаючи допомогу іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинив державну зраду.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в державній зраді, тобто діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану, наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, - тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022).
24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил чи інших військових формувань російської федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій і цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій ,Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське й оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі й м. Кіровськ Луганської області, яке було захоплено в березні 2014 року.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022), тимчасово окупована територія російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тимчасова окупація російською федерацією території України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ і міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, в тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
Тимчасово окупованою територією відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-VII, є частина території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили й здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили і здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації.
Після окупації м. Кіровська (з 2016 року м. Голубівка) Луганської області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території селища шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади селища, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення.
Разом з цим, у невстановлений досудовим розслідуванням час, представниками збройних формувань російської федерації всупереч порядку, встановленому Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцево самоврядування в України» та іншими нормативно-правовими актами, цілеспрямовано було створено окупаційну адміністрацію російської федерації, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території міста та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.
Так, положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації, це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
З метою забезпечення режиму окупації, протидії діяльності органів державної влади України, самопроголошеною «народною радою луганської народної республіки» 30.06.2014 прийнято закон «Про прокуратуру» № 17-1.
Згідно з ч. 1 ст. З Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, який діяв до 15.07.2015 (далі - Закон України «Про прокуратуру»), повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Крім того, ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури.
Всупереч законодавства України, згідно ст. 2 т. зв. «закону про прокуратуру лнр», «организация и порядок деятельности прокуратуры Луганской Народной Республики, равно как и полномочия прокуроров определяются Конституцией Луганской Народной Республики, настоящим Законом и другими законами, действующими на территории Луганской Народной республики, международными и межгосударственными договорами (соглашениями)».
У відповідності до ст. 3 т. зв. «закону про прокуратуру лнр» «деятельность прокуратуры Луганской Народной Республики направлена на обеспечение верховенства права, законности и правопорядка на территории Луганской Народной Республики, и имеет задачей охрану и защиту от всяких посягательств закрепленного Конституцией Луганской Народной Республики государственного устройства и общественно-политического строя Луганской Народной Республики», тобто спрямована на забезпечення діяльності окупаційного режиму на тимчасово окупованій території Луганської області.
Статтею 15 т. зв. «закону про прокуратуру лнр» визначено, що «систему прокуратуры Луганской Народной Республики составляют Генеральная прокуратура Луганской Народной Республики, прокуратуры городов и районов (в том числе районов в городах с районным административным делением), межрайонные прокуратуры, военная и иные специализированные прокуратуры».
Не пізніше 01.11.2024 року ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив в змову з невстановленими під час досудового розслідування представниками т. зв. «ЛНР» та на їх пропозицію обійняв посаду т. зв. «и.о. прокурора города Кировска».
Перебуваючи на посаді т. зв. «и.о. прокурора города Кировска», ОСОБА_5 сприяв проведенню іноземною державою російською федерацією та її представниками підривної діяльності проти України, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Повідомлення про зміну підозри та про нову підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст.111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 18.07.2025 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_5 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
06.05.2016 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_5 .
Тобто, притягнути громадянина України ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством не виявляється можливим, але при цьому наявні достатні підстави для проведення у даному кримінальному провадженні стосовно підозрюваного спеціального досудового розслідування та на даний час у кримінальному провадженні проведено всі можливі слідчі (розшукові) дії і зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту, однак завершити досудове розслідування не виявляється за можливе.
Таким чином, наявні підстави для звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування процедури спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного у кримінальному провадженні № 22024090000000159.
У відповідності до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні зокрема щодо злочинів, передбачених ст.ст. 258-3, 111, 111-1 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Свідки, яких необхідно допитати під час розгляду даного клопотання, відсутні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.
Захисник у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання.
Заслухавши прокурора і захисника, дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст. 297-1 КПК України Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до п.20-1 Розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, доповненим згідно із Законом України №1355-VIII від 12.05.2016 Закону України від 15.01.2015 № 119-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України» тимчасова дія положень глави 24-1 «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень» застосовується із такими особливостями: спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 365, 368, 368-2, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
У клопотанні слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування мають також зазначатися фактичні дані про перебування особи за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто в умисному встановленні та поширенні в суспільстві злочинного впливу, за попередньою змовою групою осіб.
Досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території, у зв'язку із чим його оголошено у розшук, а також підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Таким чином, наявні достатні підстави для проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024090000000159 від 21.11.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Керуючись ст. ст.297-1,297-2,297-4,309,376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області підполковника юстиції ОСОБА_6 про дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024090000000159 від 21.11.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст.111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України- задоволити.
Надати дозвіл на здійснення у кримінальному провадженні № 22024090000000159 спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст.111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні відомості про здійснення спеціального досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1