Справа № 196/320/25
№ провадження 2/196/257/2025
08 серпня 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Костюкова Д.Г.,
секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 13 березня 2017 року), який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадщина, до складу якої входить:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , та належав померлому спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна №339-НД/339-Н від 18.02.2000 року, зареєстрованого в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі 18.02.2020 за №339-Н.
Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_3 . БТІ Царичанського ВОЖКГ20.06.2000 року в книзі №1, за номером запису 303, на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна №339-НД/339-Н від 18.02.2000 року.
У встановлений законом строк вона спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 прийняла.
Проте, постановою державного нотаріуса від 17 вересня 2024 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зареєстрований 18 лютого 2000 року за №339-НД/339-Н Царичанською філією Придніпровської товарної біржі та не був нотаріально посвідчений, що суперечить вимогам ст.227 ЦК Української РСР.
Вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідає вимогам законодавства, які були чинні на момент його укладення, зареєстрований в БТІ, внаслідок чого її чоловік набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. При цьому, договір ніхто не оспорював та не визнавав його недійсним.
Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами закінчений будівництвом, що підвтерджується відомостями технічного паспорту.
Тому, підтримуючи вищевикладене, просить визнати Договір купівлі-продажу нерухомого майна №339-НД/339-Н від 18.02.2000 дійсним та визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого. За клопотанням представника позивача витребувано від державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Фрізен Наталії Юріївни належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 (а.с.45-46).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.141).
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити (а.с.130, 139).
Представник позивачки - адвокат Тараненко П.П. в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити (а.с.150).
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення (а.с.134, 138).
Представник відповідача Царичанської селищної ради Дніпропетровської областів судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву, в якій прохають розгляд справи проводити у відсутність їх представника та позовні вимоги визнають повністю (а.с.127).
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 13 березня 2017 року), який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зі своєю дружиною ОСОБА_1 і разом вели спільне господарство (а.с.21).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , та належав померлому спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна №339-НД/339-Н від 18.02.2000 року, зареєстрованого в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі 18.02.2020 за №339-Н, та зареєстрований БТІ Царичанського ВОЖКГ20.06.2000 року в книзі №1, за номером запису 303 (а.с.73).
Позивачка ОСОБА_1 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 прийняла у встановленому законом порядку, подавши до Царичанської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 491 від 30 серпня 2017 року (на звороті а.с.63-64).
ОСОБА_4 , син померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , від прийняття спадщини за законом після померлого батька відмовився, подавши до Царичанської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 492 від 30 серпня 2017 року (а.с.67).
ОСОБА_5 , мати померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , від прийняття спадщини за законом після померлого сина відмовилася, подавши до Царичанської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану в реєстрі за № 501 від 31 серпня 2017 року (на звороті а.с.71).
ОСОБА_6 , дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 23.01.2018 подала до Царичанської державної нотаріальної контори заяву, згідно якої повідомила, що спадщину після смерті батька вона не прийняла (з померли не проживала на час відкриття спадщини) та на неї не претендує, звертатись до суду з метою встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини не буде (а.с.73).
Постановою державного нотаріуса від 17 вересня 2024 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зареєстрований за №339-НД/339-Н 18 лютого 2000 року Царичанською філією Придніпровської товарної біржі та не був нотаріально посвідчений, що суперечить вимогам ст.227 ЦК Української РСР (а.с.19-20, 124).
Відповідно до довідки КП "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради" від 08.01.2025 №6, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012 об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 згідно Договору еупівлі-продажу нерухомого майна №339-НД/339-Н від 18.02.2000, зареєстрованого в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі 18 лютого 2000 року за №339-Н, зареєстровано Царичанським БТІ 20 червня 2000 року в книзі №1, за номером запису 303 (а.с.28-29).
Згідно з Інформацією відділу №1 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №1030/299-24 від 15.03.2024, інформація про зареєстрований Державний акт на померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а.с.38).
Як встановлено з матеріалів справи, договір купівлі-продажу, на підставі якого померлим ОСОБА_3 було придбане спадкове домоволодіння - житловий будинок, був укладений та зареєстрований в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.02.2000 року за №339-НД/339-Н, наданим до матеріалів справи (а.с.24-25).
Із вказаного договору вбачається, що цей договір зареєстрований в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі.
Як встановлено судом, з моменту укладення договору купівлі-продажу спадкодавець ОСОБА_3 повністю прийняв спірний будинок у власність, однак на теперішній час позивач не має можливості реалізувати своє право як спадкоємця, а саме здійснити реєстрацію права власності в порядку спадкування за законом вказаного будинку, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.
Отже, судом встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших спадкоємців на спірне спадкове майно ні за законом, ні за заповітом, які у встановленому порядку прийняли спадщину, не має, що підтверджується копією спадкової справи №154/2017 від 16.08.2017 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), наявною у спадковій справі №154/2017 (а.с.51-126).
Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дія актів цивільного законодавства в часі регламентована ст. 5 ЦК України.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Отже, у даному випадку на момент переходу права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УPCP (в редакції 1963 року).
Згідно ст.153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Житлового Кодексу України (з доповненнями 1993 року, в редакції, що діяла на час укладення договору) квартира (будинок) може бути придбана громадянами на біржових торгах.
Згідно ст. 227 ЦК УРСР 1963 (чинної на момент укладення біржової угоди), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР 1963, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 нього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Статтею 2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів. Отже, товарна біржа - це оптовий, регулярно діючий ринок, де відбувається торгівля сировиною, матеріалами, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які, в свою чергу, повинні бути обов'язково зареєстрованими відповідною біржою як її учасники.
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного домоволодіння у 2000 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.
Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу №339-НД/339-Н від 18.05.2000 року, що зареєстрований у Царичанській філії Придніпровської товарної біржі, за яким чоловік позивачки купив спірне домоволодіння.
Отже, угоди, що зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються лише документи, складені згідно з вимогами ст.40 Закону України "Про нотаріат", перелік яких є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 липня 1978 року № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15) було роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч.2 ст.47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.
На час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку 18.02.2000 року сторони правочину не були обізнані про те, що правочин купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до ст. 47 ЦК України (в ред. 1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.
При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, і сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищевказаної нерухомості, правочин був реальним і вчиненим у формі дозволеній чинним законодавством України в 2000 році. Усі вимоги договору купівлі-продажу нерухомості, сторонами були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред'являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості проведена відповідним відділом бюро технічної інвентаризації.
Реєстрація бюро технічної інвентаризації Царичанського ВОЖКГ за ОСОБА_3 права власності на житловий будинокАДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 18.02.2000 року, посвідченого біржею, а не нотаріусом, не суперечила чинному законодавству.
Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово- комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, зареєстрованих біржею.
Крім того, в подальшому Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 року № 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839, також передбачалася підстава для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Вищезазначене не суперечить й вимогам ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, оскільки продавець ОСОБА_2 та покупець ОСОБА_3 повністю виконали умови договору купівлі-продажу нерухомості, що вбачається з даного правочину та підтверджується підписами останніх на ньому при укладанні угоди, а права власності на вищевказаний будинок було зареєстровано покупцем ОСОБА_3 у відповідності з вимогами ст. 227 ЦК України у БТІ Царичанського ВОЖКГ, в передбаченому законом порядку, суд вважає, що ОСОБА_3 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР та ст.49 Закону України "Про власність" набув право власності на вищевказаний житловий будинок і правомірно володів ним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №339-НД/339-Н від 18.02.2000 року, так як сторони виконали всі умови договору, зареєстрували договір у встановленому законом порядку і в теперішній час, у зв'язку зі смертю продавця ОСОБА_3 неможливо нотаріально посвідчити укладений договір, що позбавляє позивачку права на спадкове майно і позивачка позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
В силу п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 1 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Як роз'яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК ), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом з тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Виходячи з того, що позивачка є спадкоємцем за законом на майно, яке належало спадкодавцю, спадщину прийняла, однак не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини та позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання її права власності на спадкове майно в судовому порядку, а тому її вимоги ґрунтуються на законному праві на спадщину та не суперечать правам та інтересам інших осіб,відповідачі визнали позовні вимоги, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується позиція позивача не стягувати судовий збір із відповідачів.
Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №339-НД/339-Н від 18.02.2000 р., укладений і зареєстрований у Царичанській філії Придніпровської товарної біржі 18.02.2000 р. за №339-Н, та зареєстрований БТІ Царичанського ВОЖКГ у реєстровій книзі №1 за реєстровим номером №303.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовий збір залишити за позивачкою ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с.Бабайківка Царичанського району Дніпропетровської області, паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03.01.1997, рнокпп - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с.Бабайківка Царичанського району Дніпропетровської області, паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 22.07.1997, рнокпп - НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Царичанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Царичанка, вул.Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ: 04339706.
Повне рішення складено 08.08.2025 року.
Суддя: Д.Г. Костюков