Справа № 143/310/25
07.08.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
з участю секретаря Левченко М.О.,
розглянувши в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про витребування земельної ділянки,-
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про витребування земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.02.2014 року задоволено заяву прокурора Погребищенського району Вінницької області в інтересах держави в особі Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою.
Визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і складається із земельної частки (паю) розміром 3, 66 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №054258, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією 31.10.1996 року, розташованої на території Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Визнано право на спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на земельну частку (пай) розміром 3, 66 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, за територіальною громадою Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 23.09.2023 року у справі №143/124/22 задоволено його позов до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Визначено йому додатковий строк тривалістю один місяць після набрання рішенням законної сили на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 14.09.2023 року у справі №143/803/23 задоволено його заяву про встановлення факту родинних відносин.
Встановлено юридичний факт, що він є племінником ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі вказаних судових рішень він звернувся із заявою до Погребищенської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини щодо майна померлого ОСОБА_2 , унаслідок чого державним нотаріусом було заведено спадкову справу.
16.01.2024 року він звернувся до Погребищенської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначену земельну частку (пай).
Проте нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 було пред'явлено документ, який має розбіжності щодо власника земельної ділянки у порівнянні із відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Водночас, державним нотаріусом було йому роз'яснено, що на підставі рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.02.2014 року у справі №143/229/14 власником означеної земельної ділянки була Довгалівська сільська рада Погребищенського району Вінницької області, а внаслідок проведення адміністративної реформи вказана територіальна громада увійшла до складу Погребищенської територіальної громади.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03.12.2024 року задоволено його апеляційну скаргу, рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.02.2014 року скасовано, а заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.
Позивач наголошує на тому, що спірна земельна ділянка належить йому як спадкоємцеві після смерті ОСОБА_2 , а тому він має право на її витребування від відповідача на підставі положень ст.ст.387, 388 ЦК України.
Посилаючись на наведені обставини, просить витребувати у Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області на його користь земельну ділянку площею 3, 1324 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523482000020030014, яка розташована на території Довгалівського старостинського округу Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області.
Ухвалою судді від 15.04.2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд постановлено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.34, 35).
Ухвалою суду від 23.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.49, 50).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте його представник - адвокат Царківський О.Ю. подав до суду заяву від 07.08.2025 року, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності та позивача, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити (а.с.57).
Представник відповідача Жмурчук О.М. в судове засідання не з'явилася, проте подала до суду заяву від 07.08.2025 року, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги визнає (а.с.58).
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.02.2014 року у справі №143/229/14-ц задоволено заяву прокурора Погребищенського району Вінницької області в інтересах держави в особі Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою.
Визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і складається із земельної частки (паю) розміром 3, 66 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №054258, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією 31.10.1996 року, розташованої на території Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
Визнано право на спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на земельну частку (пай) розміром 3, 66 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, за територіальною громадою Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а.с.11).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03.12.2024 року у справі №143/229/14-ц задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.02.2014 року скасовано, а заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.
Зі змісту означеної постанови слідує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,1324 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №003690, виданого Погребищенською райдержадміністрацією Вінницької області від 17.12.2003 року.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.01.2024 року слідує, що власником земельної ділянки площею 3,1325 га, кадастровий номер 0523482000:02:003:0014 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є територіальна громада Довгалівської сільської ради.
23.09.2022 року рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю один місяць з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
14.09.2023 року рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області встановлено факт, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 .
Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_2 Погребищенською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №257/2022 від 10 листопада 2022 року.
16.01.2024 року постановою державного нотаріуса відмовлено ОСОБА_1 у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,1324 га, яка знаходиться на території Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, оскільки ним надано правовстановлюючий документ, який має розбіжності щодо власника земельної ділянки (а.с.24-31).
За ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відтак, встановлені судом апеляційної інстанції вищенаведені обставини не підлягають доказуванню при вирішенні розглядуваної справи.
У постанові Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №463/6829/21 зазначено, що згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
Суд констатує, що рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.02.2014 року визнано відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_2 земельну частку (пай) розміром 3, 66 в умовних кадастрових, проте, як випливає із матеріалів справи та було встановлено попередніми судовими рішеннями, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,1325 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №003690, виданого Погребищенською райдержадміністрацією Вінницької області від 17.12.2003 року (а.с.16), та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.10.2023 року (а.с.18-22).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку її площа становить 3,1324 га, а відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру - 3,1325 га.
Визначаючись із наявними розбіжностями щодо площі земельної ділянки у згаданих документах, суд ураховує, що відповідно ч.1 ст.20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними, а тому бере до уваги інформацію стосовно площі земельної ділянки, зазначену у Витягу з Державного земельного кадастру - 3,1325 га.
Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 посилався на те, що спірна земельна ділянка належить йому як спадкоємцеві після смерті ОСОБА_2 , а тому він має право на її витребування від відповідача на підставі положень ст.ст.387, 388 ЦК України.
Вирішуючи питання про те, чи є Погребищенська міська рада Вінницького району Вінницької області належним відповідачем у даному спорі, суд виходить із того, що згідно із підпунктом 1 п.6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі-сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади).
За змістом підпункту 4 п.6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
В підпункті 9 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з дня набуття повноважень новообраною радою сформованої територіальної громади всі права та обов'язки юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, переходять до юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, розміщених в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, в порядку правонаступництва.
Перша сесія Погребищенської міської ради проведена 27 листопада 2020 року.
З огляду на наведені положення чинного законодавства з 27 листопада 2020 року всі права та обов'язки Довгалівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області перейшли до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області.
Відтак, Погребищенська міська рада Вінницького району Вінницької області є належним відповідачем у даному спорі.
Визначаючись із належністю та ефективністю обраного позивачем способу захисту, суд ураховує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Суд бере до уваги ту обставину, що позивач прийняв спадщину на підставі рішення суду про визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини, ухваленого після постановлення рішення суду про визнання спадщини відумерлою.
Згідно із ч.2 ст.1280 ЦК України якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.
Суд вважає, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є предметом правового регулювання саме приписів ч.2 ст.1280 ЦК України, не зважаючи на те, що рішення суду про визнання спадщини відумерлою було в подальшому скасовано апеляційним судом, а заява прокурора залишена без розгляду.
Згідно із п.5 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що праву спадкоємця вимагати передання в натурі майна, яке перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, кореспондується обов'язок територіальної громади передати таке майно спадкоємцеві.
Відтак, у разі не виконання територіальною громадою обов'язку добровільно передати таке майно спадкоємцеві в натурі в останнього виникає право домагатися в судовому порядку примусового виконання територіальною громадою такого обов'язку в натурі.
Із матеріалів спадкової справи №257/2022 вбачається, що позивач на підставі рішення суду про визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини 10 листопада 2022 року подав до Погребищенської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , відомостей про прийняття спадщини іншими спадкоємцями в матеріалах справи немає (а.с.64-78).
У постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 644/6925/19, від 12 липня 2021 року у справі № 449/496/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 2-350/2004 зазначено, що відповідно до положень ст.1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Таким чином, у п'яту чергу спадкують наступні родичі спадкодавця: онуки (другий ступінь споріднення); правнуки, прабаба, прадід, племінники (третій ступінь споріднення); двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки; двоюрідні діди та бабки, двоюрідні брати та сестри (четвертий ступінь споріднення); двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри (п'ятий ступінь споріднення); троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники, троюрідні дядьки та тітки, чотириюрідні брати та сестри (шостий ступінь споріднення).
Суд зауважує, що наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності територіальної громади Довгалівської сільської ради, правонаступником якої є Погребищенська міська рада, на спірну земельну ділянку вочевидь створює перешкоди позивачеві в оформленні його спадкових прав та реалізації правомочностей щодо розпорядження належним йому майном.
Отже, позивач, будучи спадкоємцем п'ятої черги (племінник), який прийняв спадщину на підставі рішення суду про визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини, має цілком правомірні очікування на передання йому в натурі спірної земельної ділянки.
У пунктах 5.19-5.24 постанови Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №910/6899/21 обумовлено, що за приписами статей 15, 16 ЦК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц).
Пунктами 5, 7, 8 частини другої статті 16 ЦК України унормовано, що способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17.
У п.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі №914/2618/16 викладено правовий висновок про те, що рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Отже, заявлена ОСОБА_1 вимога про витребування від Погребищенської міської ради на його користь земельної ділянки за своїм словесно - граматичним формулюванням відповідає способу захисту, визначеному в п.5 ч.2 ст.16, ч.2 ст.1280 ЦК України, який є належним та ефективним, оскільки за допомогою нього буде поновлено його порушені права на спадкове майно.
Разом із цим, суд звертає увагу на те, що позивачем фактично пред'явлено віндикаційний позов з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України.
У пунктах 6.56-6.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 викладено правову позицію, яка зводиться до того, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
У пунктах 228-230 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 року у справі №910/2389/23 зауважено, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням судочинства.
Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.
У разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.
З огляду на викладене, при вирішенні розглядуваної справи суд самостійно встановив правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосував ті норми матеріального права, які їх урегульовують, що не суперечить усталеній судовій практиці, а тому покликання позивача на приписи ст.ст.387, 388 ЦК України не мають істотного значення для вирішення спору по суті і не можуть слугувати підставою для відмови в позові.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про витребування земельної ділянки підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну вимогу ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про витребування земельної ділянки задовольнити.
Витребувати від Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3, 1325 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523482000:02:003:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1217596605234, яка розташована на території Довгалівського старостинського округу Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,житель АДРЕСА_1 .
Відповідач: Погребищенська міська рада Вінницької області (вул. Богдана Хмельницького, 110, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область, 22200), код ЄДРПОУ 03772654.
Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення складено 11.08.2025 року.
Суддя