Справа № 143/519/25
04.08.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Тітової Т. Л. ,
за участю секретаря Затоковенко Т. О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -
встановив:
У червні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договорами № 4899856 від 29.12.2021, № 3196208073-178412 від 28.01.2022 у розмірі 23 276 грн, а також понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. Позов мотивований тим, що 29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 4899856. Згідно п.1.1. договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконання інших зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п.1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6 000 грн. Відповідно до п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 1 680 грн, які нараховуються за ставкою 2 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Відповідно до п.6.1 договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
28.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 3196208073-178412. Відповідач здійснив дії спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавець (ТОВ Фінансова компанія «Інкасо Фінанс») було перераховано грошові кошти в розмірі 2 500 грн. Згідно п.п.2.3 договору позики, дата видачі кредиту 28.01.2022, дата повернення кредиту 17.02.2022, термін користування кредитом 20 діб. Відповідно до п.п.2.5 договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Умови договору позики на період зазначений в п.п.2.3 договору плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1.85% за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.7 договору позики встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значені, за фактичну кількість днів, користування кредитом визначену п.п.2.3 цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства. Відповідно до п.п.9.2 договору позики, цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей договір, надсилається товариством та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Пунктом 9.3 договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п.9.2 цього договору, має юридичну силу власноручного підпису.
26.07.2024 укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4899856.
07.03.2023 було укладено договір №07/03/23, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3196208073-178412. 18.02.2025 було укладено договір №18-02/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3196208073-178412.
Ухвалою судді від 18.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 88, 89).
Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.
Частинами першою-третьою ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Судом встановлено, що відповідно до копії анкети-заяви на кредит № 4899856 29.12.2021 відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан», вказавши свої анкетні дані, про надання кредиту у сумі 6 000 грн, який йому було погоджено, строком на 14 днів (а. с. 77).
З копії договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 4899856 від 29.12.2021 слідує, що ТОВ «Мілоан» та відповідач ОСОБА_2 уклали договір про споживчий кредит. Відповідно п.1.1 договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі 6 000 грн (п.1.2 договору) строком на 14 днів з 29.12.2021 (п.1.3 договору), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 12.01.2022 (п. 1.4 договору). За п.1.5 загальні витрати позичальника 2 820 грн в грошовому виразі та 2 302 412,00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 8 820 грн. Пунктом 1.5.1 договору передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1 140 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (а. с. 71-75).
З копії паспорту споживчого кредиту № 4899856 (додаток №2 до договору про споживчий кредит № 4899856 від 29.12.2021) вбачається, що відповідачу було відомо основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача (а. с. 76).
Згідно з копією довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 4849856 від 29.12.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан» та йому 29.12.2021 відправлено на номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор J96712 (а. с. 16).
Відповідно до копії довідки, виданої ТОВ «Елаєнс» ТОВ «Мілоан» на підставі договору № 40484607_26/10/18 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, відповідачу було перераховано кошти в сумі 6 000 грн на картку № НОМЕР_2 (а. с. 16 на звороті).
З копії відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» слідує, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за договором про споживчий кредит у сумі 21 420 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 6 000 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 14 280 грн; заборгованості за надання кредиту - 1 140 грн (а. с. 17).
Відповідно до копії примірного договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (договір позики № 3196208073-178412), від 28.01.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанс» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту у сумі 2 500 грн, строк користування кредитними коштами складає 20 днів та починається з 28.01.2022 та закінчується 17.02.2022. Відповідно до п.п.2.5 договору позики за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 2.7 договору позики встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значені, за фактичну кількість днів, користування кредитом визначену п.п.2.3 цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства. Відповідно до п.п.9.2 договору позики цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вказаний договір позики підписаний відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором В338SМН2 (а. с. 59-65).
З копії паспорту кредиту слідує, що відповідачу ОСОБА_1 до підписання вказаного вище договору позики були відомі істотні умови цього договору (а. с. 65 на звороті - 68).
Відповідно до копії довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.04.2025 № 2873_250428113520 на підставі укладеного договору на переказ коштів від 20.08.2020 ФК-П-20/08-08 була проведена транзакція в системі iPay.ua-134048891, призначення платежу: зарахування 2 500 грн на картку № НОМЕР_3 (а. с. 7).
З копії розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанс» вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3196208073-178412 від 28.01.2022 складає 1 856 грн (а. с. 9-15).
Наведені обставини свідчать про те, що між ТОВ «Мілоан», ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 виникли договірні зобов'язання, які випливають із вказаних вище кредитних договорів, ці договори є укладеними в письмовій формі відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитних договорів було досягнуто згоди відносно всіх їхніх істотних умов.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Так, відповідно до копії договору факторингу від 26.07.2024 № 26-07/2024 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов'язань за якою настав або яке виникне у майбутньому у сумі 287 052 895 грн 25 коп. Згідно з пунктом 6.1.3 договору факторингу перехід від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг партнерс» прав вимоги заборгованості боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно додатку № 4, після чого ТОВ «Факторинг партнерс» стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (а. с. 25-31).
З копії акта приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 26.07.2024 № 26-07/2024 вбачається, що ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «Факторинг Партнерс» реєстр боржників на загальну суму заборгованості 287 052 895 грн 25 коп. (а. с. 31).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 26.07.2024 № 26-07/2024 ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги заборгованостей до боржників клієнта на умовах, передбачених вказаним договором факторингу, де відповідач ОСОБА_1 значиться під номером 14943, загальна сума боргу якого становить 21 420 грн (а. с. 32 на звороті).
З копії платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024 вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахував кошти в сумі 3 310 395 грн 81 коп. ТОВ «Мілоан» згідно договору факторингу від 26.07.2024 № 26-07/2024 (а. с. 31 на звороті).
Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором від 29.12.2021 № 4899856, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 .
Окрім того, відповідно до копії договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 07.03.2023 № 07/03/23 ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанс» відступила ТОВ «Коллект центр» право вимоги на боржників на платній основі (а. с. 20-22).
Згідно з копією акта зарахування зустрічних одноразових вимог №1 від 10.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанс» передала ТОВ «Коллект центр» непогашені грошові зобов'язання у сумі 607 563 грн 91 коп. (а. с. 22 на звороті).
Відповідно до копії реєстру боржників до договору від 07.03.2023 № 07/03/23 про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги відповідач ОСОБА_1 значиться під номером 6033, борг якого становить 1 856 грн (а. с. 23, 24).
18.02.2025 ТОВ «Коллект центр», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «ФК «Інкасо фінанс», уклало з ТОВ «Факторинг партнерс» договір факторингу № 18-02/2025. Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Коллект центр» відступає шляхом продажу ТОВ «Факторинг партнерс» належні ТОВ «Коллект центр», а ТОВ «Факторинг парттнерс» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги ТОВ «Коллект центр» до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них права вимоги (а. с. 55-58).
Згідно з витягом з додатку № 3 до договору від 18.02.2025 № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідач ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників в друкованому (підписаному) вигляді під номером 965 до за кредитним договором від 28.01.2022 № 3196208073-178412, загальна сума заборгованості якого становить 1 856 грн (а. 39 на звороті-41).
Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором від 28.01.2022 № 3196208073-178412, укладеним між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 .
Встановивши, що відповідач фактично отримав кредитні кошти та користувався ними, що і було предметом укладених між сторонами договорів, але порушив їх умови, виразивши це у неналежному виконанні договірних зобов'язань, зокрема у прострочені платежів відповідно до умов договорів та неповерненні кредитних коштів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн,суд зазначає про таке.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено заявку на надання юридичної допомоги № 239 від 01.04.2025, відповідно до якої ТОВ «Факторинг партнерс» звернулось до Адвокатського об'єднання «Лігал ассістанс» по супроводу примусового стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 (а. с. 57); прайс-лист АО «Лігал ассістанс» на юридичні послуги (а. с. 55 на звороті, 56); договір від 02.07.2024 № 02-07/2024 про надання правової допомоги між адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс» та ТОВ «Факторинг партнерс» (а. с. 54, 55); витяг з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 на суму 13 000 грн (а. с. 58).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа № 755/9215/15-ц), та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 (справа №320/5284/19).
Водночас, суд частково погоджується з твердженнями щодо неспівмірності розміру правничої допомоги і вважає завищеною оплату наданих послуг, так як заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.
Справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат не приймав участі в судових засіданнях.
Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, та заявленої суми до стягнення, складності справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись статтями 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит від 29.12.2021 № 4899856 у розмірі 21 420 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять) грн 00 коп та за договором позики від 28.01.2022 № 3196208073-178412 у розмірі 1 856 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 08.08.2025.
Суддя