Справа №760/4839/25 2/760/7810/25
11 серпня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Костенка Р.С., представника позивача, адвоката Гусєва П.В., відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди,
встановив:
Адвокат Гусєв П.В. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва і інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2024 о 21 год. 47 хв. в м. Києві, просп. Любомира Гузара, 32 м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW 525І» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортним засобом марки «FIAT 500», д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 760/26301/24 відповідача визнано винним у настанні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.
Позивач повідомив Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) про настання страхового випадку та надав останній усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV). На підставі зібраних документів та проведеної оцінки МТСБУ було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 90 316,34 грн. (за виключенням податку на додану вартість у розмірі 11 413,92 грн.)
Відповідно до звіту про визначення розміру збитку вих. № 4295 від 02.11.2024 встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «FIAT 500» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу транспортного засобу становить 101 730,26 грн. Разом з тим, цим же висновком було встановлено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу
«FIAT 500» д.н.з. НОМЕР_2 становить 160 252,57 грн.
Таким чином, з відповідача на думку позивача підлягає стягненню різниця у розмірі 58 522,31 грн.
Також, позивач вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди яка трапилась з вини відповідача, позивачка зазнала душевних та фізичних страждань, були суттєво порушені її життєві плани, так як, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, був порушений звичайний спосіб життя, пошкоджено майно позивачки. Як наслідок у такому хвилюючому стані позивач довгий період перебувала без можливості пересуватись на власному транспортному засобі у зв'язку з чим була змушена користуватись громадським транспортом та послугами таксі; з моменту дорожньо-транспортної пригоди і по нині позивач відчуває дискомфорт при здійсненні керування транспортними засобами, що проявляється у вигляді сильного стресу при перевлаштуванні на проїзній частині, їзді у вечірній час доби.
На думку позивача їй заподіяна моральна шкода у розмірі 20000 грн.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача 58 522,31 грн. у рахунок матеріальної шкоди та 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін; призначено судове засідання у приміщенні суду 29.04.2025.
29 квітня 2025 року судове засідання було відкладено на 01.07.2025 за клопотання відповідача, у зв'язку із необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.
01 липня 2025 у судове засідання з'явились представник позивача та відповідач. Судове засідання відкладено на 16.07.2025 за клопотанням сторін у зв'язку із перемовинами по кладенню мирової угоди.
16 липня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач не погоджується із позовними вимогами, вважає розмір матеріальної шкоди завищеним, посилається, що в звіті не врахований знос деталей, а також припускає, що окремі пошкодження могли бути заподіянні за іншого ДТП. Також вважає, що залишок виплати становить 11414 грн. Щодо відсутності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то вказує, що вказаний факт не доведений.
Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивач також вважає не доведеними.
16 липня 2025 року у судове засідання з'явились представник позивача та відповідач. Сторони повідомили, що не досягли згоди по умовам мирової угоди.
Відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.07.2025 у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі відмовлено у зв'язку із необґрунтованістю.
Судове засідання відкладено до 29.07.2025.
29 липня 2025 року представник позивача з'явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не явки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином під підпис, про що свідчить розписка долучена до матеріалів справи.
Після заслуховування представника позивача та дослідження письмових доказів, які містяться у матеріалах справи суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) оголошено дату та час проголошення судового рішення 11.08.2025, 14-30 год.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом із змісту постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 760/26301/24 встановлено, що 10.10.2024 о 21 год. 47 хв. в м. Києві, просп. Любомира Гузара, 32 м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW 525І» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортним засобом марки «FIAT 500», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача.
Вказаною постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу 850 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки «FIAT 500», д.н.з. НОМЕР_2 .
Також в матеріалах справи міститься витяг із Централізованої бази даних МТСБУ щодо відсутності полісу страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 станом на 10.10.2024.
Водночас позивачем було застраховано власну відповідальність, що підтверджується полісом №ЕР222888404 у СК «АРХ», строк дї з 19.08.2024 по 18.08.2025. Копія полісу долучена до матеріалів справи.
У матеріалах справи міститься звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 4295 від 02.11.2024, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «FIAT 500» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 10.10.2024 становить 160 252,57 грн.; вартість матеріального збитку заподіяна власнику транспортного засобу «FIAT 500» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 10.10.2024 з урахуванням ПДП на запасні частини , але без врахування втрати товарної вартості становить 101 730,26 грн.
На підставі квитанції встановлено, що 20.01.2025 МТСБУ здійснило виплату позивачу відшкодування у сумі 90 316,34 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача встановлена та доказуванню не підлягає.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Матеріалами справи доведено, що відповідач станом на 10.10.2024 не застрахував власної цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Згідно із ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
У ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах сум, зазначених у полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 90 316,34 грн. Предметом спору є відшкодування різниці між виплатою та розміром матеріального збитку, а також відшкодування моральної шкоди.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, яка становить 58 522,31 грн.
Щодо вимог позивача по відшкодуванню моральної шкоди, то суд зазначає таке.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно зі ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, у ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача під час керування автомобілем та шкодою нанесеною автомобілю позивача, в зв'язку з чим, наявні правові підстави для відшкодування останній завданої моральної шкоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилалась на те що, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, остання була позбавлена можливості вільно користуватися своїм транспортним засобом, у позивача змінився її усталений спосіб і ритм життя, крім того, матеріальна шкода їй відшкодована не була.
Так, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 58 522,31 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також позивачем заявлено до відшкодування судові витрати: судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (80,90%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 783,88 грн. судового збору за подання позову.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 58 522 гривень 31 копійку у рахунок відшкодування майнової шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 783 гривень 88 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
позивач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Майстренко