Номер провадження 2/754/5093/25
Справа №754/6933/25
Іменем України
11 серпня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 через «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що від спільного шлюбу з відповідачем має дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.03.2023 року шлюб між ними було розірвано. Дитина зареєстрована за адресою батька, однак з 2022 р. проживає разом із Позивачкою і перебуває на її повному утриманні. Позивач та Відповідач так не досягли згоди щодо розміру аліментів, які Відповідач має сплачувати на утримання дитини. Враховуючи викладене просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 головуючим суддею по розгляду даної справи визначено суддю Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 08.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 19.05.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сплив.
Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи у суді, а саме за зареєстрованим у передбаченому законом порядку місцем проживання направлялась позовна заява з додатками, ухвала про відкриття провадження у справі та судове повідомлення.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, а тому суд вважав за можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали позовної заяви, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб 22 вересня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.09.2012 р., актовий запис № 1165.
Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 віл 28.12.2018 р., актовий запис №3558.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 29.03.2023 року шлюб між сторони було розірвано.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/004369058 від 02.04.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Як вбачається з наданої Позивачкою довідки №1417п від 29.08.2023 року виданої командиром ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 з 27 квітня 2023 року по теперішній час.
При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Оскільки дитина сторін проживає разом з матір'ю, а відповідач є її батьком то на нього покладено однаковий з позивачкою обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто. Відповідач на даний час є працездатним, відомостей про наявність на утриманні інших дітей чи непрацездатних дружини, батьків до суду не надійшло, не утримує дитину, суд дійшов висновку про доцільність визначення розміру аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача з урахуванням потреб дитини і можливостей батька.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті, оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитини повноліття.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, такий в дохід держави, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача по справі в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 211, 247, 259, 263-265, 280-283, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 141, 178, 247, 258, 259, 279, 430 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи стягнення з 06.05.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2025 року.
Суддя: О.М. Панченко