Номер провадження 2/754/5867/25
Справа №754/8648/25
Іменем України
11 серпня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючої - судді - Панченко О.М.,
при секретарі - Сарнавському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» в особі свого представника - Пархомчука С.В. через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 103739. За вказаним договором відповідач отримав 2000,00 грн. у кредит строком на 14 днів, за умови сплати 2% в день або 730% річних. 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та позивачем укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 за яким відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103739. З огляду на вказане, позивач вважає, що він наділений правом вимоги до відповідача з питання стягнення заборгованості за вказаними договорами. Позивач вважає, що розмір заборгованості відповідача за договором № 103739 становить 10 400,00 грн., з яких 2 000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту та 8 400,00 грн. - заборгованість за процентами. Враховуючи викладене Позивач просить стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 10 400,00 грн. та судовий збір.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 04.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
31.07.2025 року через «Електронний суд» від Відповідача по справі - Приходька Д.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з перебуванням на військовій службі, про що надає копії документів до заяви.
05.08.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача - Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачем укладено договір № 103739 від 07.01.2020 з ТОВ «ЗАЙМЕР» за яким відповідач отримав 2000,00 грн. у кредит строком на 14 днів до 20.01.2020, за умови сплати 2% в день або 730% річних. Строк дії договору - 14 днів.
Згідно Додатку 1 до договору № 103739 від 07.01.2020 строк на який надано кредит - 14 днів;.; фіксована процентна ставка - 2%; сума нарахованих процентів за користування кредитом - 560 грн.; до оплати - 2560,00 грн.
Судом встановлено, що вказаний договір укладений в електронній формі, кошти згідно було зараховано на картковий рахунок відповідача.
Судом також встановлено, що 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та позивачем укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 за яким відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103739.
Згідно розрахунку позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 31.01.2025 року - 10 400,00 грн., з яких 2000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 8400,00 грн. - заборгованість за процентами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитних договорів.
В частині вимог позивача про стягнення нарахованих процентів, що вважає звернути увагу на таке.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 80400,00 грн. процентів станом на 31.01.2025.
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 була сформована такі правові висновки:
«53. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Відповідна правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 р у справі № 300/438/18.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Адже сума процентів, які нараховані кредитодавцями є очевидно не співмірною із сумою кредитних коштів, які отримав відповідач у позику, і створюють умови надмірного боргового тягаря для відповідача.
З огляду на вказане, суд вважає, що у безпідставно нараховано проценти за договором № 103739, за межами строку кредитування.
З огляду на викладене, суд вважає, що розмір заборгованості який підлягає стягненню з відповідача становить 2560,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. заборгованість за тілом кредита; 560,00 грн. проценти за користування кредитом із розрахунку 2% за 14 днів строку кредитування.
Отже, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 2 560,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем також заявлено витрати на правову допомогу 10 500,00 грн.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, представником позивача до матеріалів справи долучено: Договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року; Додаткову угоду №1 від 27.12.2024 р. до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 р.; довіреність від 30.12.2024 р. на ім'я Пархомчука С.В.; Акт про отримання правової допомоги від 04.08.2025 року; рахунок на оплату №04.08.2025-33 від 04.08.2025 року згідно Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року; платіжна інструкція №39495 від 04.08.2025 року на суму 10 500 грн.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи принципи пропорційності та співмірності, незначну складність справи, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 585,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 24,61% (2 560,00 грн. х 100% /10 400,00грн.), а відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача 596,15 грн. (24,61% х 2 422,40 грн.) судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ - 42228158) заборгованість за кредитним договором №103739 від 07.01.2020 у сумі 2 560,00 грн. та судовий збір у розмірі 596,15 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2 585,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2025 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко