Справа № 295/5014/24
16 квітня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, -
Позивач звернувся до суду із вище вказаною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на його користь:
- відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 273906,68 грн;
- відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 10000,00 грн;
- понесені судові витрати (судовий збір, вартість експертизи, витрати на правову допомогу).
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 09.12.2023 року близько 15:23 год на перехресті вулиць Шевченка та Вітрука, 10 сталась ДТП за участі автомобіля "Citroen Jumpy", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем "Toyota Rav4", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 .
У результаті ДТП автомобілі зазнали технічних пошкоджень, що підтверджується відповідним висновком експерта, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача та вартість матеріального збитку, завданого позивачеві, як власнику автомобіля, становить 637931,65 грн.
Крім того, позивачем було здійснено оплату послуг експерта ОСОБА_3 щодо проведення автотоварознавчої експертизи та складання висновку експерта в розмірі 8000,00 грн (а.с. 94).
Відповідальність відповідача на момент ДТП застрахованою не була, а тому позивач звертався до МТСБУ за страховим відшкодуванням.
19.03.2024 року МТСБУ було здійснено виплату у сумі 160000,00 грн (а.с. 15), проте розмір завданої шкоди значно перевищує виплачене відшкодування МТСБУ.
Окрім того, внаслідок неправомірних, незаконних дій відповідача позивачеві також було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у грошовому еквіваленті 10000,00 грн.
Позивач пропонував відповідачеві сплатити йому вказані суми спричиненої моральної та матеріальної шкоди, однак позитивної відповіді на це не отримав.
Зазначене стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було визначено Татуйка Є.О. (а.с. 120).
Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 121).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею було визначено Дубовік О.М. (а.с. 137).
Ухвалою суду від 14.02.2025 року суддею Дубовік О.М. було прийнято вказану справу до свого провадження та здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 138).
У судове засідання сторони по справі не з'явилися, хоча були повідомлені про розгляд справи належним чином.
Поштові відправлення із судовими повістками відповідачу повернулись до суду неврученими (а.с.142-147).
16.04.2025 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 153).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.12.2023 року близько 15:23 на перехресті вулиць Шевченка та Вітрука, 10 у м. Житомирі ОСОБА_2 , керуючи автомобіля Citroen Jumpy, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 16.6, 2.3 (б) Правил дорожнього руху (ПДР), не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував обстановку, в результаті чого вказаний транспортний засіб зіткнувся з автомобілем марки Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_2 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вищевказані обставини встановлені постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 12.01.2024 року по справі № 296/12703/23 (а.с. 14). Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст. 1188 ЦК України. Відповідно до вимог п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля Toyota НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с. 13).
Як зазначено у ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідачем ОСОБА_2 не надано жодних доказів на спростування заподіяння шкоди майну позивача, зокрема, не оскаржено постанову про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, як і не надано доказів на спростування інших обставин, зазначених у позовній заяві.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Пунктом 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Як вбачається з висновку судового експерта Демешок В.Ю. №14/01/24 транспортно-товарознавчого дослідження від 31.01.2024 року (а.с.16-38):
- вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП становить 1149020,30 грн;
- вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіциенту фізичного зносу автомобіля Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП становить 641307,00 грн;
- вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, що мала місце 09.12.2023 року, 637931,65 грн;
- вартість утилізації (залишкова вартість) вказаного автомобіля станом на 09.12.2023 - дату ДТП становила 205024,97 грн.
З копії виписки АТ КБ «Приват Банк», встановлено, що на картковий рахунок здійснено зарахування у сумі 160000,00 грн, як страхове відшкодування виплачене МТСБУ (а.с. 15).
Таким чином, суд приходить до висновку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 ), який становить 273906,68 грн, що узгоджується з нормами статті 1192 ЦК України та наданим висновком судового експерта.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів або у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна має проводитися особою, яку визнано винною у вчиненні ДТП.
При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг та глибину душевних страждань, їх негативний наслідок, в тому числі і пов'язаний з пошкодженням автомобіля, який належить позивачу на праві власності. Внаслідок ДТП, яка викликала у позивача негативні емоції та пошкодження власного майна, він поніс душевні страждання, у зв'язку з чим був порушений його звичайний спосіб життя, для відновлення якого знадобилися додаткові матеріальні і душевні зусилля, що призвело до вимушених змін в його житті.
З огляду на ту обставину, що внаслідок винних дій водія ОСОБА_2 під час вищезазначеної ДТП, було пошкоджено транспортний засіб позивача, враховуючи характер та обсяг страждань і немайнових втрат, яких зазнав ОСОБА_1 , враховуючи також становище обох сторін та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, а також, з огляду на обставини ДТП та встановлені судом факти, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди частково у розмірі 4000,00 грн, що відповідає положенню п. 9 постанови Пленуму Верхового Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Щодо стягнення судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22.
У матеріалах справи міститься копія договору про організацію взаємовідносин при проведенні оцінки майна від 26.12.2023 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 (а.с. 91); копія акту виконаних робіт від 31.01.2024 року, де вартість наданих послуг за домовленістю складає 8000,00 грн (а.с. 93); копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки про сплату наданих послуг з оцінки КТЗ Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 , на суму 8000,00 грн (а.с. 94).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8000,00 грн витрат за проведення експертного дослідження.
Щодо стягнення витрат, пов'язаних з евакуацією транспортного засобу, то позивач просить також стягнути 1000,00 грн за надані послуги.
На переконання суду вартість сплачених позивачем послуг евакуатора для транспортування пошкодженого автомобіля безпосередньо в день ДТП у розмірі 1000,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами, а саме платіжною інструкцією №0.0.3348123587.1 від 09.12.2023, тому саме така сума витрат є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 82, 133, 137, 139, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 273906,68 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 4000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2839,56 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000,00 грн витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,00 грн витрат з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.
В інших позовних вимогах - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2025.
Суддя О. М. Дубовік