П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 серпня 2025 р. м.ОдесаСправа № 420/8963/25
Головуючий І інстанції: Скупінська О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді-доповідача - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Осокіна Сергія Юрійовича про призначення почеркознавчої експертизи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,
27.03.2025р. ГУ ДПС в Одеській області звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд:
- стягнути з відповідача суму заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 485647,49 грн. на бюджетний рахунок UA588999980333149341000015746, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11010500, отримувач коштів ГУК в Од.обл./ м.Подільськ/11010500;
- стягнути з відповідача суму заборгованості по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування - 40442,29 грн. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11011001, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./11011001;
- стягнути з відповідача суму заборгованості по адміністративним штрафам та іншим санкціям - 8120 грн. на бюджетний рахунок UA268999980313090106000015746, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 21081103, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Подільськ/21081103.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ГУ ДПС в Одеській області - задоволено. Стягнуто з відповідача суму заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 485647,49 грн. на бюджетний рахунок UA588999980333149341000015746, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11010500, отримувач коштів ГУК в Од.обл./ м.Подільськ/11010500, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування - 40442,29 грн. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 11011001, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./11011001, по адміністративним штрафам та іншим санкціям - 8120 грн. на бюджетний рахунок UA268999980313090106000015746, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 21081103, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Подільськ/21081103.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача 19.06.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
При цьому, разом із апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої апелянт просив поставити питання про те, ким саме (ним чи іншою особою) виконані підписи та тексти від його імені в банківських документах (яких не має в матеріалах справи), які були підставою для відкриття банківських рахунків, за якими впродовж 2023р. здійснювалися за твердженням ГУ ДПС в Одеській області спірні транзакції.
Дане клопотання мотивовано тим, що відповідач жодних угод з банками не вчиняв та банківські рахунки не відкривав та ніякі транзакції не здійснював, а тому всі банківські рахунки, відкриті на його ім'я, відкриті з протиправним використанням персональних даних відповідача іншою особою (особами).
08.07.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
При цьому, розглянувши вищевказане клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, як слідує зі змісту вимог ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ст.102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Як передбачено ст.103 КАС України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У розумінні ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судовою експертизою вважається дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ та процесів, які містять інформацію стосовно обставин справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Отже, враховуючи наведені норми процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що судова експертиза може (і має) бути призначена судом виключно у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, що стосуються предмета доказування, у разі, якщо висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Тобто, питання призначення експертизи, в даному випадку, фактично є диспозитивним правом суду виключно коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у якійсь галузі. Така потреба, серед іншого, може бути обумовлена й наявністю у справі суперечливих доказів, у зв'язку із чим, у суду відсутня можливість надати їм належну оцінку.
Так, приймаючи до уваги суть спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що предметом даного позову є наявність або ж відсутність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості, яка, у свою чергу, виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.11.2024р. №48390/15-32-24-06-20, №48391/15-32-24-06-20, №48393/15-32-24-06-20, №48395/15-32-24-06-20 та №48396/15-32-24-06-20, які останнім до цього часу оскаржені не були, у зв'язку з чим, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» від 26.12.2024р. №0118256-1308-1532, яка, в свою чергу, також відповідачем у будь-який спосіб не оскаржувалася. При цьому, вказані документи (ппр, вимога) були направлені на відому адресу позивача ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, проте повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У той же час, враховуючи усталену правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 19.02.2019р. у справі №807/495/17, від 03.02.2022р. у справі №560/4343/19 та від 14.02.2022р. у справі №826/9711/17, слід зазначити про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є виключно обставини, які свідчать про наявність підстав, із якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, у тому числі:
- наявність узгодженого грошового зобов'язання;
- складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені;
- підстави виникнення податкового боргу;
- момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) наявного податкового боргу в добровільному порядку;
- перевірка вжиття контролюючим органом заходів відносно стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України.
Отже, колегія суддів ще раз зауважує, що предметом дослідження даної справи №420/8963/25 є виключно правомірність стягнення суми податкового боргу, який контролюючим органом було визначено як грошове зобов'язання (чи є останнє узгодженим з огляду на наявність чи відсутність процедури його оскарження), а також факт сплати чи несплати відповідачем цього узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством.
Разом із тим, питання встановлення факту підроблення банківських документів, на вирішення якого відповідач наполягає в рамках даної справи (шляхом призначення почеркознавчої експертизи), питання правомірності призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , винесення контролюючим органом відповідних податкових повідомлень-рішень, а також визначення конкретного розміру податкових зобов'язань, жодним чином не входить як до предмету даної справи, так і до предмету доказування в її рамках.
У цьому контексті, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що зазначені питання повинні встановлюватися (вирішуватися) судом виключно в рамках оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, або шляхом подання зустрічного позову.
Так, згідно з пп.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 56.15 ст.56 ПК України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, що визначені у п.56.3 цієї ж статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
При зверненні платника податків до суду з позовом стосовно визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пп.56.18 ст.56 ПК України).
Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку.
Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що узгоджене грошове зобов'язання, не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, що визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган вже і має право звертатись з відповідним позовом до суду.
Втім, як свідчать матеріали даної справи та доводи апелянта, наведені в обґрунтування вимог його апеляційної скарги, такі податкові повідомлення-рішення від 05.11.2024р. №48390/15-32-24-06-20, №48391/15-32-24-06-20, №48393/15-32-24-06-20, №48395/15-32-24-06-20, №48396/15-32-24-06-20 та податкова вимога від 26.12.2024р. №0118256-1308-1532 не були оскаржені ним ні в судовому, ні в адміністративному порядку. Доказів зворотного як в матеріалах справи, так і в апеляційній скарзі, не має.
Водночас, відомості про подання позовної заяви щодо оскарження вказаних рішень відповідача або подання на стадії судового розгляду справи №420/8963/25 у суді 1-ї інстанції зустрічного позову з аналогічними вимогами теж відсутні. Тобто, у рамках цієї судової справи, апелянт не заявляв власних вимог (оскарження податкових повідомлень-рішень та п/вимоги) до ГУ ДПС в Одеській області, які б розглядалися разом з первісним позовом.
Також, варто наголосити й на тому, що пов'язаність таких справ, у даному випадку, полягає у тому, що суд, за наслідками оскарження платником податку рішень контролюючого органу в судовому порядку, має встановити обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, та є істотними для даної справи. Тобто, існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі про стягнення суми податкового боргу, з предметом доказування в іншій справі, зокрема, відносно оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Таким чином, враховуючи те, що факт визнання протиправними та скасування судом рішень контролюючого органу (які б, в такому випадку, не породжували для відповідача будь-яких правових наслідків від часу їх прийняття) мав би преюдиційне значення для повного та всебічного розгляду даної справи, колегія суддів звертає увагу на те, що подання позову про скасування таких рішень мало б наслідком зупинення провадження у даній справі.
Повертаючись до обставин встановлення факту підроблення банківських документів, то варто наголосити, що вирішення вказаних питань взагалі не віднесено до повноважень адміністративних судів. Такі факти встановлюються виключно в порядку кримінального провадження.
Так, матеріали цієї справи дійсно містять докази того, що ОСОБА_1 14.05.2025р. звертався з заявою про скоєний злочин і притягнення винних до кримінальної відповідальності до Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, однак будь-які відомості стосовно внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (з наданням витягу з Реєстру) та початку досудового розслідування відповідачем долучені і наведені не були.
Як наслідок, призначення почеркознавчої експертизи в рамках даної справи про стягнення з відповідача суми узгодженого (на даний час) податкового боргу є недоцільним та безпідставним, оскільки такі обставини входять до предмету доказування в іншій справі, зокрема, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, винесених ГУ ДПС в Одеській області.
Слід звернути увагу й на те, що фактично з подібних підстав суд 1-ї інстанції вже відмовляв представнику відповідача в призначенні цієї експертизи.
При цьому, інших суттєвих підстав (фактичних і юридичних) щодо обґрунтування клопотання про призначення почеркознавчої експертизи представником відповідача не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.
З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи - наразі відсутні.
Керуючись ст.ст.73,102,243,248,294,311,321,325,328 КАС України, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Осокіна Сергія Юрійовича про призначення почеркознавчої експертизи - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та окремому оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко