П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36306/24
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови,
У листопаді 2024р. ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» звернулося до суду із позовом до Львівської митниці, в якому просило:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900852/2 від 18.11.2024р.;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003203 від 18.11.2024р..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900852/2 від 18.11.2024р..
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2024/003203 від 18.11.2024р..
Стягнуто з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 844,8грн.
17.04.2025р. від представника ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/36306/24 та стягнення з Одеської митниці на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 5 000грн. та на послуги перекладу у сумі 2 664грн..
Так, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025р. заяву представника ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови - задоволено.
Стягнуто з Львівської митниці на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000грн..
Стягнуто з Львівської митниці на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» витрати позивача на послуги перекладача у розмірі 2 664грн.
Не погодившись із додатковим рішенням суду, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу і відмовити у стягненні витрат за переклад документів, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви представника товариства про стягнення судових витрат на правничу допомогу та щодо стягненні витрат за переклад документів, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні законні підстави для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000грн. та витрати позивача на послуги перекладача у розмірі 2 664грн.
Проте, з таким висновком суду першої не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, з наступних підстав.
Питання ухвалення додаткового судового рішення регулюються ст.252 КАС України.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
При цьому, додаткове рішення може бути винесене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.
Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Положеннями ч.4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, що між Ситником О.П. (як адвокатом) та ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (як клієнтом) було укладено договір №0104-24/ДІК від 1.04.2024р. про надання юридичних послуг (далі - Договір), за п.2.1 якого адвокат зобов'язується надати юридичні послуги товариству на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін.
Відповідно до п.5.2 Договору винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прайсом, що є невід'ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюють окремий порядок сплати винагороди адвокату за певні види послуг.
У відповідності до замовлення №24UA209170097926U0/135 до Договору №0104-24/ДІК від 1.04.2024р. було сформовано завдання, яке підлягало вирішенню адвокатом, а саме:
1) підготувати позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900852/2 від 18.11.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003203 від 18.11.2024р.;
2) представляти ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» в суді першої інстанції під час розгляду судової справи, відкритої за позовом, що зазначений в п.1 цього замовлення.
Додатковою угодою №24UA209170097926U0/135 від 19.11.2024р. до Договору №0104-24/ДІК від 1.04.2024р. (далі - Додаткова угода) адвокат та клієнт вирішили встановити окремий порядок сплати винагороди адвокату за такі послуги, зокрема, за п.3 передбачено, що сума винагороди адвокату за підготовку вказаного позову складає 5 000грн.
Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявником було надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020р. у справі №755/9215/15-ц.
Апеляційний суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком, оскільки дана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката.
Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, а також беручи до уваги доводи апелянта в апеляційній скарзі про зменшення судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат, пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу в даному випадку є 2 000грн.
Що стосується стягнення витрат за переклад документів, то судова колегія зазначає наступне.
Положеннями ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (витрати за переклад не є правничою допомогою).
Відповідно ч.5 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Разом з тим, ч.2 ст.71 КАС України визначено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
Тобто, залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.
Як вбачається із матеріалів справи у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а відтак витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розумінні ст.137 КАС України, які б підлягали відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у цій справі відсутні.
Отже, витрати на переклад документів без залучення перекладача судом не вважаються витратами, пов'язаними з розглядом справи, а відтак і не підлягають розподілу.
Більше того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
В такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що підстави для стягнення витрат, пов'язаних із користуванням послуг перекладача в даному випадку відсутні, оскільки ст.254 МК України передбачає обов'язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, окрім того вкотре наголошуємо, що залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, а тому вважає за необхідним додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132,139,241,252,325,328,329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по адміністративній справі №420/36306/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови - задовольнити частково.
Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд.1, м.Львів, Львівська обл., 65044, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (вул.Центральна, буд.1, с.Бурлача Балка, м.Чорноморськ, Одеська обл., 68094, код ЄДРПОУ 40017905) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000грн. (дві тисячі гривень).
В іншій частині заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» щодо стягнення витрат, пов'язаних із користуванням послуг перекладача - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
В.О. Скрипченко