Номер провадження: 22-ц/813/4534/25
Справа № 494/266/25
Головуючий у першій інстанції Рябчун А. В.
Доповідач Назарова М. В.
05.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3
на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року, постановлену Березівським районним судом Одеської області у складі: судді Рябчун А.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_2 про зняття арешту та зняття заборони відчуження з нерухомого майна,
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_2 про зняття арешту та зняття заборони відчуження з нерухомого майна, який мотивував тим, що позивач прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 51,3 кв.м, житловою 17,2 кв.м, що пітверджується свідоцтвом про право спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 282 від 13.08.2022, посвідченого приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області Мухаір В.Т.
ОСОБА_2 є власницею 5/6 частин будинку під АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в реєстрі за № 281 від 16.07.2013 посвідченим державним нотаріусом Березівської нотаріальної контори Одеської області - Поляковою Г.В.
Позивач маючи намір розпорядитися вище зазначеним належним майном дізнався про те, що на вищевказане майно накладений арешт.
Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав відповідь на заяву ОСОБА_2 , що арешт було накладено при виконанні виконавчого провадження № 44832245 згідно виконавчого листа № 494/1778/13ц від 15.07.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріголь» боргу в сумі 167 112,82 грн, який перенесено до спецрозділу 22 травня 2015 року та завершено на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Після повернення виконавчого документу стягувачу, дані документи не пред'являлись до Березівського ВДВС ПМУМЮ (М.Одеса). Зняти арешт неможливо, оскільки немає повної інформації для зняття даного арешту, так як інформація відсутня у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження за строком давності.
Позивач, вважає, що безпідставна наявність арешту на все майно, яке належить позивачу, порушує його права на володіння та розпорядження майном на власний розсуд, тому, посилаючись як на правову підставу своїх вимог на ст. 41 Конституції України, ст. 391 ЦК України, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», просив зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого та рухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 44832245, виданий 12.09.2014, видавник Бєла Інна Олександрівна, Відділ державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: запис від 12.11.2014 №7668690 (спеціальний розділ), внесений державним реєстратором Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області - Маціборко О.С. на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 44832245, виданий 12.09.2014, видавник Бєла Інна Олександрівна, Відділ державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області.
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України з посиланням на те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз'яснено позивачу право звернення до суду зі скаргою за правилами розділу VII ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Ковтун К.В. вважає оскаржувану ухвалу незаконною, просить скасувати ухвалу суду, направити справу № 494/266/25 для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи міститься відповідь відповідача Березівського ВДВС у Березівському районі Одеської області, в якій зазначається, що арешт було накладено при виконанні виконавчого провадження № 44832245 згідно виконавчого листа № 494/1778/13ц від 15.07.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь» боргу в сумі 167112,82 грн, який перенесено до спецрозділу 22.05.2015 та завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 (відсутність у боржника майна).
Зазначає, що зняти арешт неможливо, оскільки немає повної інформації для зняття даного арешту, так як інформація відсутня у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження за строком давності.
Вказує, що накладений арешт на належне позивачу майно створює йому перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні своїм майном. Враховуючи неможливість зняття арешту в межах відповідного виконавчого провадження, оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, позбавлений можливості захистити своє порушене право власності, а тому вважає обґрунтованим вимоги позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття накладеного арешту на майно позивача.
Судом помилково зазначено, що вищезазначене виконавче провадження перебуває на виконання і тому арешт майна не пов'язаний із спором про право на це майно, а стосується порушень вимог ВП органом державної виконавчої служби, що треба розглядати за правилам розділу УП ЦПК України, оскільки із відповіді відповідача вбачаться відсутність виконавчого провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки його представник повістку отримала 13.06.2025 22:55:43 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 44); Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в установленому законом порядку, повістку отримав 13.06.2025 22:55:43 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 44 зв), до судового засідання не з'явилися, відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України підставою відмови у відкритті провадження у справі є те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна за змістом норма містилась в статті 60 Закону № 606-XIV.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року № 904/51/19.
Вказане застосоване у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 463/3251/22 та виснувано, що, установивши, що заявник як спадкоємець після смерті свого батька ОСОБА_3 не був залучений стороною виконавчого провадження № НОМЕР_2, в межах якого був накладений арешт на майно останнього, заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні не подавав, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 не є суб'єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, яке завершене, та обґрунтовано повернули йому скаргу.
Отже, системний аналіз наведеного свідчить про те, що законодавець розрізняє спосіб захисту для сторони виконавчого провадження або правонаступника такої сторони, яким є звернення зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, та пред'явлення позову про зняття арешту особою, яка є власниками (володільцями) майна і яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 51,3 кв.м, житловою 17,2 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 282 від 13.08.2022, посвідченого приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області Мухаір В.Т. (а.с. 9).
На примусовому виконанні у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувале виконавче провадження № 44832245 з виконання виконавчого листа № 494/1778/13-ц, виданого 15 липня 2014 року Березівським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріголь» боргу в сумі 167 112,82 грн (а.с. 16).
Згідно відповіді Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на заяву ОСОБА_2 , зазначено, що арешт було накладено при виконанні виконавчого провадження №44832245 згідно виконавчого листа № 494/1778/13ц від 15.07.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріголь» боргу в сумі 167 112,82 грн, який перенесено до спецрозділу 22 травня 2015 року та завершено на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Після повернення виконавчого документу стягувачу, дані документи не пред'являлись до Березівського ВДВС ПМУМЮ (М.Одеса). Зняти арешт неможливо, оскільки немає повної інформації для зняття даного арешту, так як інформація відсутня у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження за строком давності (а.с. 15).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції належним чином не дослідив підстави звернення позивача до суду, зокрема, не врахував, що виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на майно боржника, наразі не здійснюється, ОСОБА_1 не був стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на майно, відсутні докази, що позивач залучався у справі як правонаступник боржника, а тому не наділений правом звертатися до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Тому висновок суду про відмову у відкритті провадження через те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 сю. 186 ЦПК України) не ґрунтується на матеріалах справи, правовідносинах сторін та приписах цивільного процесуального та матеріального права.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 05 серпня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко