Справа № 522/17868/25
Провадження № 2-а/522/429/25
08 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
представників позивача - Білоконь Н.О., Казбекова В.Е.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Казнєвського В.О.,
перекладача - Нікішова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
07.08.2025 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач на території України знаходиться незаконно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування немає. Під час виявлення відповідача паспортний документ громадянки Таджикистану для виїзду за кордон у відповідача відсутній.
З огляду на викладене, позивач просить суд затримати громадянку Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 06.02.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Ухвалою суду від 07.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 16 год. 30 хв. 07.08.2025.
07.08.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 13 год. 00 хв. 08.08.2025, у зв'язку з клопотанням представника відповідача про надання йому часу для підготовки відзиву на адміністративний позов.
08.08.2025 представником відповідача у судовому засіданні подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначає, що відповідачка не вчиняла жодних дій щодо ухилення від співробітників ГУ ДМС в Одеській області, навпаки, особисто та добровільно прибула до приміщення ГУ ДМС в Одеській області з метою повторної подачі заяви про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Крім того зауважує, що у відповідачки наявний паспорт громадянки НОМЕР_1 , дійсний до 19.07.2027 і оригінал знаходиться на зберіганні в ГУ ДМС в Одеській області. Також при прийнятті рішення про видворення позивачем проігноровано та не враховано наявність у відповідачки неповнолітніх дітей на території України. Розірвання родинних зв'язків, спричинене в тому числі затриманням (ув'язненням) батьків окремо від дітей, становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У задоволенні позову просить відмовити.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали поданий до суду адміністративний позов та просили задовольнити позовні вимоги, а відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення сторін, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що за твердженням позивача, 06.08.2025 співробітниками ГВКР УСБУ в Одеській області спільно з співробітниками ГУ ДМС в Одеській області було виявлено за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44 та доставлено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33, особу, яка назвалася громадянкою Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті проведеної перевірки щодо законності перебування на території України встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою Таджикистану.
Громадянка Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 прибула до України 06.08.2017 через КПП «Конотоп». Під час перебування в Україні громадянка Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово проживала за адресою: АДРЕСА_1 , не працює.
09.01.2024 відповідач звернулась до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про надання міжнародного захисту. В якості причини звернення ОСОБА_1 зазначила, що у разі повернення до країни походження, існує ризик переслідувань, на підставі її політичних поглядів та релігійних переконань. Відповідач є членом організації «Хузб ут-Тахрір аль-Ісламі», яка визнана терористичною організацією та заборонена у Таджикистані. Отже, існує ризик переслідування відповідача у разі її повернення до Республіки Таджикистан з причин, що підпадають під перелік підстав для надання статусу біженця або додаткового захисту згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту».
Рішенням Державної міграційної служби України від 25.07.2024 № 124-24 громадянці Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 420/37097/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 до ДМС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою П'ятого апеляційного суду від 20.05.2025 у справі № 420/37097/24 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а зазначене рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 без змін.
Ухвалами Верховного Суду від 01.07.2025 та 04.08.2025 у справі № 420/37097/24 касаційні скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах громадянки Таджикистану на установчі дані ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного суду від 20.05.2025 у справі № 420/37097/24 повернуто особі, яка її подала.
У зв'язку зі знаходженням відповідача у процедурі розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту її було документовано довідкою про звернення за захистом № 014117, яка неодноразового продовжувалась аж до 02.06.2025.
06.08.2025 за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 203 КУпАП, стосовно громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.08.2025 серії ПР МОД № 012180 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 06.08.2025 серії ПН МОД № 012279 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
06.08.2025 позивачем складено протокол № МОД 000320 про адміністративне затримання громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 та поміщено до Миколаївського ПТПІ, що підтверджується актом приймання-передачі іноземця або особи без громадянства від 06.08.2025.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
В'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (пункту 1 частини 1 статті 15 Закону).
Пункт 16 частини 1 статті 1 Закону визначає, що паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
У відповідності до частини третьої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 27 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані статтею 289 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов'язання внести заставу.
Згідно частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 585/2811/19 зазначено, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.
Позивач, звертаючись до суду обрав спосіб реалізації адміністративної дієздатності у формі затримання громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 06.02.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Громадянка Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 не має дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на проживання в Україні та джерела доходу.
Стосовно посилань представника відповідача про наявність у відповідачки паспорту громадянки НОМЕР_1 , дійсного до 19.07.2027, копію якого долучено до матеріалів справи, який знаходиться на зберіганні в ГУ ДМС в Одеській області, слід зазначити, що дійсно в матеріалах справи наявна копія розписки, з якої вбачається, що громадянка Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 09.01.2024 віддавала свій паспортний документ до ГУ ДМС в Одеській області, проте станом на 06.08.2025 місцезнаходження документа невідомо. Представник ГУ ДМС в Одеській області у судовому засіданні зазначив про те, що паспортний документ громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 № НОМЕР_2 у ГУ ДМС в Одеській області відсутній, що було перевірено 06.08.2025 під час її затримання.
06.08.2025 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 5101100100000511 про примусове видворення з України громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що при прийнятті рішення про видворення позивачем проігноровано та не враховано наявність у відповідачки неповнолітніх дітей на території України, тоді як розірвання родинних зв'язків, спричинене в тому числі затриманням (ув'язненням) батьків окремо від дітей, становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки предметом даного спору є затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, а не оскарження зазначеного рішення № 5101100100000511 від 06.08.2025 про примусове видворення. Представник ГУ ДМС в Одеській області у судовому засіданні пояснила, що неповнолітні діти відповідачки перебувають з її старшою повнолітньою донькою та можуть за бажанням матері бути доставлені до Миколаївського ПТПІ, де для перебування дітей наявні належні умови.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Враховуючи наведене, в сукупності з тим, що коли інші, менш жорстокі заходи, були розглянуті та визнані такими, що не можуть бути застосовані до даної ситуації, та беручи до уваги той факт, що відповідачка проживала на території України без документів на право проживання в Україні, вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, та у неї відсутній паспортний документ, який надає їй право здійснити виїзд з території України, враховуючи ст. 15 Закону, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянки Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Затримати громадянку Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 06.02.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення складено 08.08.2025.