03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 760/3389/15-ц Головуючий у суді першої інстанції - Козленко Г.О.
Номер провадження № 22-ц/824/10931/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
06 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Козленко Г.О., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління юстиції у Донецькій області, Міністерство юстиції України, Нотаріальна палата України, Перша Київська нотаріальна контора, нотаріус Міського нотаріального округу міста Донецьк Курильчук Таїса Олександрівна, Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк», про визнання права власності в порядку спадкування,-
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пан М. М. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 760/3389/15-ц, у якій просив скасувати це рішення і призначити справу до розгляду за правилами позовного провадження, а також із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення у цій справі.
Як на необхідність та наявність правових підстав для перегляду заочного рішення представник ОСОБА_1 посилався на те, що всупереч ч. 3 ст. 222 ЦПК України (в редакції від 01 січня 2016 року) відповідачу не було надіслано копії повного тексту судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання, а повне заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року вперше було вручено відповідачу через її представника під розписку безпосередньо в суді лише 18 серпня 2022 року, а відтак відповідач має право на поновлення пропущеного стоку на подання заяви про перегляд заочного рішення, так як дана зава подається протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пана М. М. про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, вказавши, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення вже була предметом розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Наголошує, що у вересні 2019 року відповідач зверталася до суду із заявою про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами.
Таким чином, перегляд заочного рішення та перегляд за нововиявленими обставинами не тотожні і не взаємовиключні процедури, тому подання однієї заяви не перешкоджає поданню іншої заяви.
Повний текст заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року вперше було вручено відповідачу через її представника Пана М.М. під розписку безпосередньо в суді лише 18 серпня 2022 року, тому вважає, що заява про перегляд заочного рішення була подана в строк, передбачений чинним законодавством.
Звертає увагу суду, посилання суду першої інстанції на те, що відповідач дізналася ще у серпні-вересні 2016 року про існування заочних рішень судів у справах № 760/583/14-ц та № 760/583/14-ц та особисто подавала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є підставою вважати, що відповідачу було вручено копію рішення суду.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
При апеляційному розгляді справи представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, з мотивів, викладених у апеляційній скарзі.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу просив залишити без змін, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у судовому рішенні. Вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились (а.с. 67-71; 73-74, т. 7).
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та позивача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що усічні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 та просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року у справі № 760/583/14-ц позовні вимоги задоволено, визнано ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - два місяці після набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року залишено без змін.
За результатами розгляду касаційної скарги, поданої представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузьміним Є.О., постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі 760/583/14-ц касаційну скаргу задоволено, заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Курильчук Т.О., про визначення додаткового строку у два місяці для подання заяви для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька ОСОБА_6 відмовлено.
Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що після ухвалення судом заочного рішення Солом'янським районним судом міста Києва від 03 вересня 2014 року у справі № 760/583/14-ц, ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 та грошові вклади, які знаходяться у філії Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» на рахунках № НОМЕР_1 у розмірі 9 432,15 грн, № НОМЕР_2 у розмірі 6 623,40 грн та № НОМЕР_3 у розмірі 1 724,10 грн.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 760/3389/15-ц позов ОСОБА_3 задоволено та визнано за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_6 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 29,2 кв.м, загальною площею 45,5 кв.м та на 1/2 частину грошових вкладів, які знаходяться в ТВБВ № 1000/0141 філії Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» на рахунках № НОМЕР_1 в сумі 4 716, 08 грн; № 91551/21597 в сумі 3 311,70 грн; № НОМЕР_3 в сумі 862,05 грн.
Районним судом також було зазначено, що в матеріалах справи містяться докази того, що за поданими як ОСОБА_1 так і її представниками, зокрема адвокатами Пан М.М., Коваленко А.В. заявами, апеляційними і касаційними скаргами на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року справа неодноразово переглядалася Солом'янським районним судом м. Києва та судами апеляційної і касаційної інстанцій, у тому числі за нововиявленими обставинами та за участю сторони відповідача. Також, у даній справі судами вирішувалося питання накладення арешту на майно право власності, на яке за судовим рішенням визнавалося в порядку спадкування за ОСОБА_3 , зокрема, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами обґрунтовуючи її тим, що про існування даних судових рішень, як у цій справі, так і у вищезазначеній справі № 760/583/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини вона дізналася лише в серпні-вересні 2016 року. У своїй заяві ОСОБА_1 вказувала на форми та комунікацію спілкування із своїм адвокатом Коваленко А.В. (обговорення по телефону планів, стратегії і способів захисту, узгодження дій і строків подання процесуальних документів, обміну процесуальними документами з використанням електронних адрес) у цій справі та у справі № 760/583/14-ц.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в даній справі залишено без розгляду та зазначено, що оскільки ОСОБА_1 звернулась із заявою про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами з перевищенням максимально встановленого законом строку (більше трьох років), то її заява незалежно від причин пропуску строку залишається без розгляду.
У подальшому, представник ОСОБА_1 - адвокат Пан М. М., 15 квітня 2022 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, у якій просив заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року переглянути за нововиявленими обставинами на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, скасувавши його, та ухваливши нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, оскільки підставою для ухвалення заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 760/3389/15-ц було заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року у справі № 760/583/14-ц, яке було скасоване постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі справа № 760/3389/15-ц (провадження № 61-3592св22) касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Паном Миколою Миколайовичем, залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року залишено без змін.
Розглядаючи подану у серпні 2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Пан М. М. заяву про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 760/3389/15-ц в порядку визначеному ст. 284 ЦПК України, та залишаючи її без розгляду, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що відповідачкою у вказаній справі пропущений строк визначений частиною другою статті 284 ЦПК України для подачі заяви про перегляд заочного рішення і зазначені стороною причини не можуть бути визнанні поважними.
Встановив, що зокрема у матеріалах справи № 760/3389/15-ц містяться беззаперечні докази, досліджені і взяті за основу вказаних судових рішень судів усіх інстанцій про те, що як ОСОБА_1 особисто, так і її представниками адвокатами Кузьміним Є.О., Коваленко А.В., Пан М.М. подавалися заяви про перегляд заочних рішень судів у справах № 760/583/14-ц та № 760/583/14-ц, заяви про поновлення строків на їх подання, апеляційні і касаційні скарги та інші процесуальні документи.
ОСОБА_1 вказувалося у її документах на те, що про існування даних судових заочних рішень у цих справах вона дізналася ще у серпні-вересні 2016 року, що підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 760/3389/15-ц (провадження № 61-3592св22).
ОСОБА_1 підтверджує також факти того, що із своїми представниками (адвокатами) вона визначала форми та комунікацію спілкування стосовно планів, побудови стратегії і способів захисту, узгоджувала дії для найефективнішого захисту своїх прав, строки подання процесуальних документів, обмінювалася із ними документами з використанням електронних адрес, доручала подавати апеляційні та касаційні скарги.
Тому, суд першої інстанції виснував, що останній безпосередньо або від своїх представників були відомі, зрозумілі причини і предмет спору, процедури, строки і наслідки окремих процесуальних дій при розгляді вказаних справ.
ОСОБА_1 була ознайомлена з позицією позивача ОСОБА_3 викладеною у його позовних заявах, запереченнях та інших документах, оскільки з 2019 року зокрема особисто оскаржувала заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 760/3389/15-ц, а також брала участь в окремих процесуальних діях через своїх представників, а тому твердження про те, що окремі її захисники як адвокати не ефективно, не вчасно чи не фахово здійснювали захист її прав не може бути підставою для перегляду остаточного судового рішення.
Тому, посилання представника ОСОБА_1 адвоката Пана М.М. про те, що вона не отримувала кореспонденцію суду, зокрема рішення судів, а тому це є правовою підставою для поновлення процесуальних строків, районний суд визнав необґрунтованими, безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи та зводяться фактично до перегляду остаточного рішення суду.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Пана М.М. про перегляд заочного рішення відповідає з огляду на наступне.
Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284-288 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (стаття 284 ЦПК України).
Частинами 1, 2 ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 пропустила строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та не навела причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами. Зазначала, що про існування судових рішень, як у даній справі так і у справі № 760/583/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини вона дізналася лише в серпні-вересні 2016 року. Вказувала, що її представником адвокатом Коваленком А.В. було допущено неналежне виконання своїх професійних обов'язків, виражене в обранні та намаганні застосувати неправильний спосіб захисту її цивільних прав, вчинення некомпетентних дій.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року залишено без змін.
08 лютого 2022 року за наслідками апеляційного перегляду ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року таку ухвалу було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 30 червня 2022 року у даній справі постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року залишено без змін.
19 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пан М.М. звернувся із заявою до Солом'янського районного суду міста Києва про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року. Разом із заявою про перегляд заочного рішення було подано клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. В обґрунтування підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення представником ОСОБА_1 - Паном М.М. було вказано, що повний текст заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року вперше було вручено відповідачу через її представника під розписку безпосередньо в суді 18 серпня 2022 року, тому вважає, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року пропущено з поважних причин та просить його поновити.
Як було встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у матеріалах справи № 760/3389/15-ц містяться беззаперечні докази, досліджені і взяті за основу вказаних вище судових рішень судів усіх інстанцій про те, що як ОСОБА_1 особисто, так і її представниками адвокатами Кузьміним Є.О., Коваленко А.В., Паном М.М. подавалися заяви про перегляд заочних рішень судів у справах № 760/583/14-ц та № 760/583/14-ц, заяви про поновлення строків на їх подання, апеляційні і касаційні скарги та інші процесуальні документи.
ОСОБА_1 була ознайомлена з позицією позивача ОСОБА_3 викладеною у його позовних заявах, запереченнях та інших документах, оскільки з 2019 року зокрема особисто подавала заяву про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 760/3389/15-ц за нововиявленими обставинами та надавала відповідні обґрунтування щодо цього, а також брала участь в окремих процесуальних діях через своїх представників, а тому твердження про те, що окремі її захисники як адвокати не ефективно, не вчасно чи не фахово здійснювали захист її прав не може бути підставою для перегляду остаточного судового рішення.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи скаржника про поважність причин пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
11 вересня 2019 відповідач ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами та стверджувала про те, що про ухвалення заочного рішення вона дізналася у серпні-вересні 2016 року. Вказане також підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 760/3389/15-ц (провадження № 61-3592св22).
Сам по собі факт вручення повного тексту заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року відповідачу через її представника під розписку безпосередньо в суді 18 серпня 2022 року не свідчить про наявність підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки про вказане заочне рішення, його зміст на обґрунтуванні їй було відомо, як нею зазначалося ще у серпні- вересні 2016 року. Обрання учасником справи невірного способу оскарження/перегляду заочного рішення не може бути визнано судом як поважною причиною пропуску строку на вчинення даної процесуальної дії.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає встановленим те, що ОСОБА_1 дізнався про ухвалення заочного рішення у даній справі та його зміст не пізніше серпня-вересня 2016 року, тоді як заяву про перегляд заочного рішення, яку було залишено без розгляду оскаржуваною ухвалою, було подано 19 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку, визначеного чинним процесуальним законодавством. Враховуючи викладене, доводи скаржника про наявність підстав для поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення є неспроможними.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції залишив заяву представника ОСОБА_1 - Пана М.М. про перегляд заочного рішення без розгляду нібито з підстав того, що така заява вже була предметом розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, не відповідає дійсності та є помилковим.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, фактичною підставою залишення заяви без розгляду був пропуск процесуального строку на подання відповідної заяви. Разом з тим, причини пропуску строку ОСОБА_1 , викладені у клопотанні про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року були визнані не достатніми, не обґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 зауважила, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Отже, вирішуючи процесуальне питання щодо наявності поважних причин на перегляд заочного рішення, та залишаючи подану заяву без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України , суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 серпня 2025 року.
Головуючий суддя: М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв