Апеляційне провадження № 22-ц/824/12183/2025
Справа № 757/50989/23-ц
Іменем України
08 серпня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Ільєвої Т.Г. в м. Київ 14 квітня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У листопаді 2023 року позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 16725,70 грн., 3 % річних у розмірі 1477,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 7283,74 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 2684 грн.
Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідачі є споживачами квартири, до якої позивач надає житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудівельних систем) за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на право зайняття службового жилого приміщення. 01 травня 2016 року ПАТ «АК «Київводоканал», яке в подальшому було перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудівельних систем) за вказаною адресою. Відповідно до п. 1.1 договору, ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується надавати відповідачам відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудівельних систем), а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Згідно п. 3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на строк міжповірочного інтервалу. Розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку був встановлений розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА) від 30 вересня 2019 року № 1716 для відповідного будинку в розмірі 9,73 грн. щоквартально, однак він не був сплачений відповідачем і становить 68,11 грн.
31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті vodokanal.kiev.ua відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було оприлюднено повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30 вересня 2021 року та від 31 грудня 2021 року), в зв'язку з чим з 01 липня 2021 року вказаний договір вважається укладеним. Згідно з п. 1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором. Відповідно до п. 15 договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором. Пунктом 7 договору визначено, що плата за послуги складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства, плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідачі, в порушення умов договорів та вимог нормативних актів, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих за період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2023 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15787,81 грн., а також заборгованість в розмірі 68,11 грн. зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку та в розмірі 869,78 грн. з внесення плати за абонентське обслуговування, що разом складає 16725,70 грн.
Також в зв'язку з простроченням сплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачі зобов'язані сплатити на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 3 % річних в розмірі 1477,19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7283,74 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року провадження в справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_6 закрито в зв'язку з його смертю у 2021 році з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а. с. 142 - 144).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 16725,70 грн., 3 % річних у розмірі 1477,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 7283,74 грн., а також стягнуто в рівних частинах судовий збір в розмірі 2684 грн.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводили зміст п. 6 ч. 1 ст. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яким передбачено, що після відновлення надання показань вузлів обліку споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов'язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.
Вказували, що згідно Розділу ХІІ Методики розподілу між споживачами обсяг спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315, проведення перерозподілу обсягів наданих комунальних послуг здійснюється при уточненні показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії на підставі контрольного зняття їх показань або подання споживачем уточненої інформації. В результаті уточнення показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії (на підставі звіряння їх показань, подання споживачем уточненої інформації, відновлення надання показань споживачами) визначається обсяг перерозподілу спожитої комунальної послуги між споживачами у будівлі/будинку, як різниця між сумою показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії до коригування та сумою показань таких засобів після коригування.
Посилалися на судову практику в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16, згідно якої питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення, та в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 521/6670/18, згідно якої непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, так як забезпечення проведення повірки є обов'язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов'язку не повинно мати негативних наслідків для споживача.
Вказували, що судом першої інстанції було повністю проігноровано докази відповідачів стосовно того, що вони у квартирі АДРЕСА_2 не проживають через незавершений ремонт, і фото квартири надавалось разом із відзивом.
Суд першої інстанції не надав оцінку свідоцтву про проходження повірки лічильників холодної та гарячої води та електронним протоколам повірки, що були додані до заяви від 28 травня 2024 року (а. с. 115 - 116), згідно яких всі наявні у квартирі засоби обліку води пройшли повірку, а показники лічильників свідчать, що вони у квартирі майже не використовувались. Після повірки лічильників позивач був зобов'язаний провести перерозподіл обсягів холодної води, спожитої та розподіленої між споживачами в будинку та зробити перерахунок заборгованості у відповідності до ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та розділу ХІІ Методики № 315, однак цього не зробив. Позивачем не доведено факт надання відповідачам послуг з постачання холодної води, за яку було нараховано заборгованість. Судом першої інстанції не було застосовано позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах (справи № 750/12850/16, № 521/6670/18).
Зазначали, що вони сплатили за використану воду згідно показників лічильників, на підтвердження чого додали до відзиву квитанції.
Щодо строків позовної давності, вказували, що внесення змін до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України, відбулося у відповідності до Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року. Карантин введено на території України 12 березня 2020 року. Отже, позовна давність по можливій заборгованості обмежена за період до березня 2017 року. Суд першої інстанції цього не врахував та стягнув заборгованість з відповідачів з 01 червня 2016 року, хоча у відзиві заявлялось про застосування строків позовної давності.
Щодо інших порушень норм процесуального права, у відзиві на позовну заяву відповідачами зазначалось, що за місцем реєстрації АДРЕСА_1 вони не проживають через відсутність в квартирі ремонту, та вказано фактичну адресу проживання АДРЕСА_3 , однак судові повістки суд надіслав за адресою, за якою вони не проживають.
Від позивача ПрАТ «АК «Київводоканал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказував, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 , оскільки є наймачами даної квартирі та постійно зареєстровані в ній. 01 травня 2016 року позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за вказаною адресою, а з 01 липня 2021 року відповідачі є такими, що приєдналися до публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (в подальшому зі змінами від 30 вересня 2021 року та від 31 грудня 2021 року), який опублікований на офіційному веб-сайті vodokanal.kiev.ua. На квартиру відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , по якому нарахування послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення повинні проводитися за показниками квартирних засобів обліку води.
Посилався на абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п. 12 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких споживачі послуг зобов'язані надавати виконавцю комунальних послуг показання наявних вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі.
Зазначене також передбачено п. 2.5 договору № 0225876 від 01 травня 2016 року, який було укладено з відповідачем ОСОБА_1 та п. 16 Публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.
Оскільки показання квартирних засобів обліку води за вказаною адресою у спірний період не надавалися, позивач змушений був формувати повідомлення-рахунки за спожиті послуги за середніми показаннями згідно діючих тарифів відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (чинні до 01 травня 2022 року) та п. 31 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690.
Зазначив, що повідомлення на сплату комунальних послуг із зазначенням особового рахунку, який відкрито на кожну квартиру, де міститься докладна інформація про об'єми споживання, тарифи, нарахування, оплати, коригування (при проведенні) та суми до сплати, надходять щомісячно на поштову адресу споживача. Формат повідомлення відповідає вимогам Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Отже, відповідачі були обізнані про заборгованість, яка накопичувалась, однак не виконували умови укладеного договору, щомісячно не сплачували за вже отримані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість.
При цьому відповідачі, споживаючи комунальні послуги, у період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2023 року не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій, передбачених п. 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», щодо відсутності послуг, якості чи кількості надання. Крім того, відповідачі не повідомляли про неспоживання у спірний період послуг, яке за належного оформлення (відключення виконавцем холодної води і опломбування запірних вентилів у квартирі, згідно з письмовою заявою споживача) є підставою для несплати вартості послуг.
Вищезазначене свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме якісно, своєчасно та у повному обсязі, і аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду в справах № 645/5401/17 від 29 листопада 2019 року, № 465/5138/15-ц від 31 жовтня 2019 року.
Щодо посилання відповідачів на те, що суд першої інстанції не врахував, що використання холодної та гарячої води за адресою АДРЕСА_1 майже не було, що підтверджується свідоцтвами про повірку лічильників та електронними протоколами повірки, пояснював, що оскільки відповідачі не передавали показання лічильників, то нарахування здійснювалось за середніми показами.
У спірний період відповідачі не тільки не надавали покази лічильника, а і з будь-якими заявами за наслідками повірки лічильників не зверталися, і сама повірка лічильників була здійснена ними після пред'явлення позову.
Щодо посилання відповідачів у апеляційній скарзі на ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Розділу ХІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 щодо проведення перерозподілу обсягів наданих комунальних послуг при уточненні показань вузлів розподільного обліку, пояснював, що відповідно до п. 29 Правил № 690 перерозподіл обсягу спожитих послуг у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої питної води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів. Аналогічна за суттю та змістом правова норма зазначена в абз. 4 п. 1 розділу ХІІ Методики № 315. За таких обставин, підстави для проведення перерахунку за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2023 року наразі відсутні.
Щодо розміру заборгованості, то вона підтверджена довідкою про розмір заборгованості та розрахунок заборгованості, відповідно до яких на 21 березня 2025 року заборгованість відповідачів за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водопостачання перед позивачем становить 16725,70 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 1477,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 7283,74 грн., що разом складає 25486,63 грн., а також судового збору 2684 грн. Крім того, сам по собі розрахунок заборгованості є випискою з особового рахунку № НОМЕР_2 , по якому обліковуються послуги, що надаються до кв. АДРЕСА_2 .
Погоджувався з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності, з огляду на те, що позовні вимоги були пред'явлені в період дії воєнного стану.
Щодо твердження відповідачів в частині неналежного повідомлення про розгляд судової справи, посилався на те, що відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . Згідно Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Уся поштова кореспонденція, в тому числі судова, була направлена на їх зареєстроване місце проживання, за яким здійснюється офіційне листування.
Посилався на постанови Верховного Суду від 14 серпня 2020 року та від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 про те, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством в зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаною в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Так, повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. 128 - 130 ЦПК України.
Частинами 1 - 4 ст. 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Згідно із ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Отже, наявні на а. с. 156 - 159 рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки, з відміткою Укрпошти про відсутність адресатів за вказаною адресою таким доказом бути не може, з огляду на те, що відповідачі на виконання положень ч. 1 ст. 131 ЦПК України своєчасно повідомили суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) у відзиві на позовну заяву (а. с. 63), що залишилось поза увагою суду першої інстанції, яким продовжено направлення судових повісток на адресу місця реєстрації.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо належного повідомлення відповідачів, яким судові повістки направлялися за адресою реєстрації місця проживання, з посиланням на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2020 року та від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17, на які позивач посилається без їх повного цитування у вигідному для себе контексті, оскільки повний зміст правового висновку Верховного Суду в даних постановах виглядає як «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Натомість, у справі, що переглядається, відповідачі добросовісно повідомили суду адресу для листування, однак розглядаючи справу, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув, вирішив спір за відсутності відповідачів та за відсутності доказів належного повідомлення їх про дату, час та місце розгляду справи, про що ними вказується в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки судом першої інстанції не було виконано процесуальний обов'язок щодо здійснення такого повідомлення, і оскільки відповідачі обґрунтовують свою апеляційну скаргу розглядом судом справи за їх відсутності без повідомлення належним чином, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року підлягає скасуванню відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України з прийняттям нової постанови.
Розглядаючи позов ПрАТ «АК «Київводоканал», апеляційний суд враховує таке.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що згідно статуту ПрАТ «АК «Київводоканал», товариство створено шляхом перетворення державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» у відкрите акціонерне товариство відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 20 липня 2001 року № 359 та є правонаступником майнових та особистих немайнових прав та обов'язків державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» (а. с. 26).
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають у квартирі, до якої позивач надає житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ордеру на право зайняття службового жилого приміщення № 010050 від 12 серпня 2010 року, виданого на ОСОБА_1 та членів його сім'ї (а. с. 19).
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за вказаною адресою з 18 серпня 2010 року, згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду (а. с. 37, 40).
01 травня 2016 року ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал» наказом від 28 квітня 2017 року № 159 (а. с. 25), та ОСОБА_1 був укладений договір № 0225876 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 10 - 13).
Згідно п. 1.1 договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно п. 2.3 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показами згідно п. 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Згідно п. 2.5 договору показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто чи в інший спосіб). Крім того, показання квартирних засобів обліку зазначаються споживачем у платіжних документах.
Відповідно до п. 3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно п. 4.1 договору споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної води і опломбування запірних вентилів у квартирі та відновлення надання відповідних послуг шляхом зняття пломб за власний рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою).
Згідно п. 7.1, 7.5, 7.7 договору у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в цьому договорі. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця або уповноваженою виконавцем юридичної особи. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причин такої відмови.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Аналогічно, згідно п. 14 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
31 травня 2021 на офіційному веб-сайті позивача (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, у зв'язку з чим з 01 липня 2021 року вказаний договір вважається укладеним з відповідачами, як споживачами комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 14).
Згідно з п. 1 публічного індивідуального договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.
Пунктом 7 публічного індивідуального договору визначено, що плата за послуги складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 15 публічного індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором. Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачеві у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги.
Згідно п. 16 публічного індивідуального договору показання вузлів розподільного обліку (у тому числі гарячої води) знімаються споживачем щомісячно та надаються виконавцеві у строк не пізніше останнього дня розрахункового періоду одним із таких способів як телефоном, засобами електронного зв'язку або в інший спосіб, доведений до відома споживача, та зазначаються у рахунку на оплату послуг.
Згідно п. 17 публічного індивідуального договору у разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцеві показань вузлів розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання послуги за попередні 12 місяців або за фактичний час споживання послуги (якщо попередніх місяців нараховуються менш як 12). Після відновлення надання показань відповідних вузлів обліку виконавець зобов'язаний здійснити перерахунок за надані послуги.
Згідно п. 30 (п.п. 10) публічного індивідуального договору споживач має право на неоплату вартості послуг у разі відключення виконавцем холодної води і опломбування запірних вентилів у квартирі та відновлення відповідних послуг шляхом зняття пломби протягом доби згідно з письмовою заявою споживача.
Згідно п. 45 публічного індивідуального договору у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг споживач має право викликати виконавця (його представника) для проведення перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно довідки ПрАТ «АК «Київводоканал» від 19 вересня 2023 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мають заборгованість перед ПрАТ «АК «Київводоканал» за період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 у сумі 16725,70 грн., з якої заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення - 15787,81 грн., внески за обслуговування вузла комерційного обліку - 68,11 грн. та плата за абонентське обслуговування - 869,78 грн. (а. с. 16).
Згідно детального розрахунку заборгованості, складеного ПрАТ «АК «Київводоканал», на існуючу заборгованість за період з червня 2016 року по січень 2022 року ПрАТ «АК «Київводоканал» нараховано 3 % річних в розмірі 1477,19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7283,74 грн. (а. с. 18).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції 30 січня 2024 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок ПрАТ «АК «Київводоканал» 940 грн. оплати за абонентське обслуговування по рахунку НОМЕР_1 (а. с. 69), а також 285,40 грн. за холодне водопостачання та водовідведення згідно показників лічильників (а. с. 70).
Крім того, до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 додано фотознімки лічильників (а. с. 72).
Згідно акту наданих послуг, 15 лютого 2024 року на підставі договору, укладеного з ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_7 провів повірку засобів обліку води (лічильника) за адресою АДРЕСА_1 . Встановлено, що показники на дату повірки складали 00003 по лічильнику JS № 10089910 та 00004 по лічильнику JS 10089912, інші чотири встановлених лічильника мали нульові показники (а. с. 104).
14 травня 2024 року ТОВ «Еталон-АСП» видано свідоцтва про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки на лічильники води, на лічильники JS № 10100464, JS № 10100470, JS № 10100474, JS № 10089910, JS № 10089920, JS № 10089912, а також електронні протоколи повірки до них (а. с. 118 - 129).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною ч ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно п. 34 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуг з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послуги, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягу спожитих послуг або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідних послуг, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Згідно п. 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690 споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.
Згідно п. 50 Правил № 690 виконавець зобов'язаний надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги з централізованого водопостачання та з постачання гарячої води в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Згідно п. 22 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690 споживач надає щомісяця (у спосіб, передбачений договором) виконавцеві або визначеній власником (співвласниками) особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.
Згідно п. 47 Правил № 690, індивідуальний споживач зобов'язаний надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги з централізованого водопостачання та з постачання гарячої води в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Згідно п. 31 Правил № 690, у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю або іншій особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, показань відповідного вузла обліку, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов'язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем послуг за попередні 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання послуг, але не менше 15 діб.
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Після відновлення надання показань вузлів обліку таким споживачем виконавець або інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, зобов'язані провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним, а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.
Перерозподіл обсягів спожитих послуг у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподілених послуг окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов'язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов'язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.
Згідно розділу ХІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, проведення перерозподілу обсягів наданих комунальних послуг здійснюється:
при уточненні показань вузлів комерційного обліку спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги;
при уточненні показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії на підставі контрольного зняття їх показань або подання споживачем уточненої інформації.
Обсяг перерозподілу може мати як додатне, так і від'ємне значення, що призводить як до збільшення, так і до зменшення розподілених між окремими споживачами обсягів спожитої комунальної послуги у попередні розрахункові періоди.
Перерозподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої комунальної послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Згідно ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.
Заперечуючи проти позову, відповідачі у відзиві на позовну заяву пояснювали, що дійсно зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 , однак з моменту введення будинку в експлуатацію в квартирі ніколи не проживали, оскільки з 2019 року ремонт в квартирі було припинено та не завершено, комунікації, в тому числі сантехніка, відсутня або не встановлена, на підтвердження чого ними надаються фотографії. Оскільки відповідачі фактично проживають за іншою адресою, а ремонт в квартирі багато років не проводиться, необхідності відвідувати квартиру не було, і тільки після того, як ОСОБА_1 ознайомився з позовною заявою, він забрав рахунки, які зберігалися у поштовій скриньці (а. с. 64).
Вирішуючи позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал», апеляційний суд виходить із того, що оскільки відповідачі, будучи споживачами житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 як такі, що зареєстровані за вказаною адресою:
не повідомляли ПрАТ «АК «Київводоканал» про їх відсутність за вказаною адресою в порядку, установленому законом (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 45 Правил № 690) та договорами (п. 4.1 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 01 травня 2016 року, п. 30 (п.п. 10) публічного індивідуального договору від 31 травня 2021 року);
всупереч п. 22, 47 Правил № 690, п. 2.5 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 01 травня 2016 року, п. 16 публічного індивідуального договору від 31 травня 2021 року не передавали виконавцю комунальної послуги ПрАТ «АК «Київводоканал» показники квартирних засобів обліку;
не зверталися до ПрАТ «АК «Київводоканал» з претензіями з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг в порядку, передбаченому ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7.1 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 01 травня 2016 року, п. 45 публічного індивідуального договору від 31 травня 2021 року, що свідчить про те, що позивачем надавались комунальні послуги якісно, своєчасно та в належному обсязі;
не спростували наданого позивачем розрахунку заборгованості, який складає 15787,81 грн. за наданими та спожитими послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 68,11 грн. заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку, 869,78 грн. заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування, що разом складає 16725,70 грн.; -
апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачі не виконали обов'язку, покладеного на них умовами договорів (про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 01 травня 2016 року, публічного індивідуального договору від 31 травня 2021 року) Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690, щодо повної та своєчасної оплати в період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2023 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а тому заборгованість в розмірі 16725,70 грн., інфляційні втрати в розмірі 7283,74 грн. та 3 % річних в розмірі 1477,19 грн., нараховані позивачем за період з 01 червня 2016 року по січень 2022 року включно, підлягають стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача.
Апеляційним судом не приймаються доводи апеляційної скарги, що заборгованість є необґрунтованою, оскільки використання холодної та гарячої води за адресою АДРЕСА_1 майже не було, що підтверджується свідоцтвами про повірку лічильників та електронними протоколами повірки, з огляду на те, що оскільки відповідачі не передавали показання лічильників, то нарахування здійснювалось позивачем за середніми показами, що відповідає вимогам п. 17 публічного індивідуального договору, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п. 31 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690.
Апеляційний суд також враховує, що у спірний період відповідачі не тільки не надавали ПрАТ «АК «Київводоканал» покази лічильника, чого ними не спростовано, а і не надали доказів звернення до позивача із заявами про здійснення перерахунку за наслідками повірки лічильників після відкриття провадження у даній справі, та відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, з посиланням на правові висновки у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 521/6670/18, що непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, так як забезпечення проведення повірки є обов'язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов'язку не повинно мати негативних наслідків для споживача.
Апеляційний суд також відхиляє як необґрунтовані посилання відповідачів у апеляційній скарзі на ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Розділу ХІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 щодо проведення перерозподілу обсягів наданих комунальних послуг при уточненні показань вузлів розподільного обліку, враховуючи, що відповідно до п. 29 Правил № 690 перерозподіл обсягу спожитих послуг у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої питної води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Аналогічна за суттю та змістом правова норма зазначена в абз. 4 п. 1 розділу ХІІ Методики № 315.
За таких обставин, підстави для проведення перерахунку за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2023 року наразі відсутні.
Апеляційний суд також не вбачає підстав для врахування у розмір нарахованої ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованості 940 грн. оплати за абонентське обслуговування та 285,40 грн. сплати за холодне водопостачання та відведення згідно наданих ОСОБА_1 квитанцій (а. с. 69, 70), з огляду на те, що такі оплати були проведені відповідачем 30 січня 2024 року, тобто поза межами розрахункового періоду та після подачі даного позову, а тому не впливають на правильність розрахунку заборгованості позивача.
Враховуючи, що відповідачі не зверталися до ПрАТ «АК «Київводоканал» з претензіями з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, а також оскільки відповідачі не повідомляли позивача в установленому законом та договором порядку про свою відсутність за місцем реєстрації, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідачів в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16 про те, що питання фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
Разом із тим, відповідачами у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин.
Внесення змін до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України, відбулося відповідно до Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Отже, позовна давність по заявленим вимогам обмежена за період до березня 2017 року включно, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню заборгованість з 02 квітня 2020 року по 31 липня 2023 року в розмірі 14606,75 грн. по сплаті житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 3 % річних за період з 02 квітня 2020 року по 31 січня 2022 року в розмірі 1235,78 грн., інфляційні втрати за період з 02 квітня 2020 року по 31 січня 2022 року в розмірі 6055,86 грн., всього 21898,39 грн.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, застосовуючи строки позовної давності, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідачів на користь позивача 21898,39 грн.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, що є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідачів на користь позивача солідарно заборгованість з 02 квітня 2020 року по 31 липня 2023 року в розмірі 14606,75 грн. по сплаті житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 3 % річних за період з 02 квітня 2020 року по 31 січня 2022 року в розмірі 1235,78 грн., інфляційні втрати за період з 02 квітня 2020 року по 31 січня 2022 року в розмірі 6055,86 грн., всього 21898,39 грн.
За подання позовної заяви ПрАТ «АК «Київводоканал» сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн., за подання апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 4026 грн.
За наслідками апеляційного перегляду позов задоволено частково на 86 % (задоволено майнові вимоги в розмірі 21898,39 грн. із заявлених до стягнення 25486,63 грн.), в зв'язку з чим підлягає відшкодуванню 86 % витрат на сплату судового збору, понесених позивачем, в розмірі 2308,24 грн., що у частці до кожного відповідача складає 577,06 грн., та 14 % витрат на сплату судового збору, понесених відповідачем ОСОБА_1 , в розмірі 563,64 грн.
Шляхом взаємозарахування з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 13,42 грн., а з інших відповідачів - по 577,06 грн.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ вул. Лейпцизька 1-а код ЄДРПОУ 03327664) солідарно заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 14606,75 грн., 3 % річних у розмірі 1235,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 6055,86 грн.
В решті позову Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовити.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кожного судовий збір в розмірі 577,06 грн., а з ОСОБА_1 в розмірі 13,42 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.