03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/8715/24 Головуючий у суді першої інстанції - Цимбал І. К.
Номер провадження № 22-ц/824/10936/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
06 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22», поданими представником Дегтярьовою Оксаною Петрівною, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Цимбал І.К., у місті Києві, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Цимбал І.К., у місті Києві у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22», третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії на рішення,-
У квітні 2024 року ОСББ «Анни Ахматової 22» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими внесками на утримання багатоквартирного житлового будинку, споруд та прибудинкової території за період: з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2024 року у розмірі: 18 411, 39 грн; інфляційні втрати у розмірі 6 500, 33 грн; 3% річних у розмірі 1 673, 34 грн; судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. Стягнути з відповідача судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що загальними зборами ОСББ «Анни Ахматової 22» було затверджено розмір внесків на утримання будинку, обов'язкових до сплати переважною більшістю власників квартир та нежитлових приміщень в будинку. Суми внесків членів ОСББ встановлюються пропорційно до загальної площі їх часток у квартирі або нежитловому приміщенні. Рішенням установчих зборів ОСББ оформлених протоколом №1 від 04 березня 2018 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 було затверджено Статут ОСББ, кошторис на 2018 рік у сумі 290 850, 00 грн та резервний фонд у розмірі 14 442, 50 грн за місяць (5,25 грн за 1 кв. м). Тобто сума внеску відповідача з липня 2018 року визначається за формулою: 5,25 грн х 110,20 кв. м. (загальна площа кватири відповідача).
З 01 травня 2019 року Загальними зборами ОСББ було вирішено збільшити суму внесків усім співвласникам багатоквартирного будинку, саме тому було встановлено суму внесків у розмірі 6,25 грн за 1 кв. м.
10 квітня 2021 року Протоколом № 5 затверджено розмір та порядок сплати внесків і платежів співвласників на управління будинку з 01 травня 2021 року у розмірі 7,50 за 1 кв м.
Оскільки відповідач не сплачувала вчасно та в повній мірі внески у неї сформувалася сума заборгованості.
Вказує, що відповідачу були також нараховані інфляційні втрати, а також 3% річних за весь час починаючи з 01 листопада 2018 року по 31 березня 2024 року з урахуванням положень пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 26 585,06 грн та складається із суми основного боргу - 18 411,39 грн, суми інфляційних втрат - 6 500,33 грн та суми 3% річних, що становить 1 673,34 грн.
У листопаді 2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСББ «Анни Ахматової 22» про зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої просить зобов'язати ОСББ «Анни Ахматової 22» здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням пільги, а також надати їй рішення ОСББ стосовно зміни тарифів по житлово - комунальним послугам, в ознайомленні з якими їй перешкоджає ОСББ «Анни Ахматової 22».
Доводи зустрічної позовної заяви обґрунтовує тим, що первісний позов є необґрунтованим, оскільки заборгованість відсутня з огляду на те, що вона у спірний період оплачувала житлово - комунальні послуги з урахуванням пільги, яку має її син - ОСОБА_2 , яка в свою чергу розповсюджується і на неї. ОСББ знало про наявність пільги, однак незважаючи на це звернулось до суду про стягнення боргу.
Пільги, на які має право ОСОБА_2 визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Згідно якого останній має право на 75% знижку на оплату житлово-комунальних послуг в тому числі, на послугу утримання будинку та прибудинкової території. ОСОБА_2 проживає разом з нею (своєю матір'ю) за адресою: АДРЕСА_2 . Власником цієї квартири є позивач, ОСОБА_1 .
Задля реалізації свого права на пільгу по сплаті вказаної послуги, син на початку 2017 року звернувся в Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Було проведено нарахування розміру пільги на сім'ю з двох осіб, після чого Першим українським експертним центром, з урахуванням пільги на сім'ю пред'явлено квитанцію на оплату послуги.
Після створення ОСББ «Анни Ахматової 22» 01 липня 2018 року сторона позивача за зустрічним позовом повідомила про наявність пільги і дотація пільги у листопаді 2018 року надійшла вже на рахунок ОСББ, про що позивач за первісним позовом по справі вказав у своїй довідці № B3-0001 від 02 квітня 2024 року, яка міститься у матеріалах справи.
Звертає увагу суду, що вона та її син за спірний період регулярно сплачують внески з урахуванням пільги у розмірі, визначеному законодавством.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСББ «Анни Ахматової 22» - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Зобов'язано ОСББ «Анни Ахматової 22» провести ОСОБА_1 перерахунок внесків за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території з урахуванням 75% пільги учасника бойових дій ОСОБА_2 на сім'ю з двох осіб за період з 01 липня 2018 року по 30 квітня 2023 року на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСББ «Анни Ахматової 22» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн.
28 березня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСББ «Анни Ахматової 22» - Дегтярьової О.П. про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Анни Ахматової 22» судові витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСББ «Анни Ахматової 22» про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року представник ОСББ «Анни Ахматової 22» - Дегтярьова О.П. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким первісний позов ОСББ «Анни Ахматової 22» - задовольнити, а зустрічний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем за первісним позовом не надано до суду належних та допустимих доказів того, що нею своєчасно та в повному обсязі були сплачені внески на утримання будинку, споруд та прибудинкової території за спірний період з урахуванням пільги. Таким чином, судом першої інстанції не було встановлено чи здійснювалися вказані внески ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що ОСББ нараховує оплату за житлово - комунальні послуги без врахування пільги, а питання реалізації пільгових прав, зокрема у спірний період покладається виключно на пільговика. ОСББ отримувало на рахунок кошти від державної установи, як оплату житлово - комунальних послуг за ОСОБА_1 один раз і ця сума була зарахована, однак більше коштів від державної установи, яка займалася цим питання у спірний період не надходило і ОСББ не повинно було з'ясовувати відповідну причину, а тому продовжило нараховувати оплату за житлово - комунальні послуги без врахуванням пільги ОСОБА_1 .
Вважає, що ОСББ не має обов'язку нараховувати пільгу відповідачу за первісним позовом, оскільки це не передбачено законодавством України.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог зустрічної позовної заяви нічим не обґрунтував такий висновок.
Разом з тим, зустрічний позов було подано до суду першої інстанції після спливу процесуального строку. Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку заявлено не було, що є підставою для залишення зустрічного позову без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року представник ОСББ «Анни Ахматової 22» - Дегтярьова О.П. подала апеляційну скаргу, відповідно до якого просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву ОСББ «Анни Ахматової 22» про ухвалення додаткового рішення задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн за складання апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі саме за зустрічним позовом.
Апелянт вважає, що витрати на правничу допомогу повинні бути покладені на позивача за зустрічним позовом, оскільки зустрічний позов задоволений частково. Крім того, у заяві про ухвалення додаткового рішення було надано достатню кількість письмових доказів та вказано обґрунтувань щодо суми у розмірі 4 000,00 грн, які були оплачені ОСББ «Анни Ахматової 22» за надання правничої допомоги.
23 червня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційних скаргах вказує, що нарахування ОСББ без врахування пільги є неправомірним.
Вона своєчасно та у повному обсязі оплачувала житлово - комунальні послуги з урахування наявної пільги, а тому заборгованість відсутня. Твердження у апеляційній скарзі ОСББ про те, що нею не було доведено сплату внесків та відсутність заборгованості вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Наголошує, що пільга є монетизованою, що підтверджується карткою «Ощадбанку», відкриту на ім'я ОСОБА_2 .
При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСББ «Анни Ахматової 22» - Дегтярьова О.П. підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 має сина ОСОБА_3 , який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни з соціальною ознакою учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25 лютого 2015 року Служби Безпеки України, в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
За даними мігрованої електронної справи нарахування пільги на оплату житлово- комунальних послуг проводиться на дві особи, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується довідками Пенсійного фонду України від 20 квітня 2023 року; від 06 березня 2024 року; розпискою управителя будинком Копійки А.С. в отриманні цих довідок, листом Пенсійного фонду України від 20 травня 2024 року.
ОСОБА_2 з 04 травня 2023 року належить рахунок в АТ «Ощадбанк», на який надходить оплата субсидії.
Згідно довідки ОСББ у ОСОБА_1 має місце заборгованість по оплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 18 411,39 грн.
Згідно зазначеної довідки також вбачається, що 19 листопада 2018 року на розрахунковий рахунок ОСББ від УСЗН Дарницького РДА в м. Києві в рахунок, мало місце перерахування коштів по оплаті комунальної послуги за сім'ю ОСОБА_1 . ОСОБА_3 за період з липня по листопад 2018.
Згідно листа Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, вбачається, що відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово - комунальних послуг станом на 01 жовтня 2019 року затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на сплату житлово - комунальних послуг у грошовій формі», виплата розрахованої органами соціального захисту населення суми пільг на оплату житлово - комунальних послуг у грошовій безготівковій формі здійснювалася шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ «Ощадбанк» для подальшого проведення ним розрахунків з надавачами послуг за кожного конкретного пільговика.
В період з липня 2018 року по грудень 2022 року нарахування пільг на оплату житлово - комунальних послуг особам, які мають відповідне право, проводилося структурним підрозділом з питань соціального захисту населення.
Згідно листа Дарницького УП ГУНП Дарницького району м. Києва наданого ОСОБА_1 вбачається, що звернення останньої щодо ненадання керівництвом ОСББ витребуваних матеріалів розглянуто, проведена відповідна перевірка в результаті якої доводи викладені ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.
Вирішуючи первісний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позов ОСББ не є обґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки після введення монетизованого порядку отримання коштів для покриття витрат на утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням пільги, ОСОБА_1 виконує обов'язок по оплаті у повному обсязі і відповідні кошти відшкодовуються шляхом їх зарахування на розрахунковий рахунок її сина ОСОБА_2 згідно п. 7 Порядку затвердженого ПКМУ від 17.04.2019 № 373.
Безпідставними суд визнав й доводи позову про те, що ОСББ не надало доказів того, що у ОСОБА_1 має місце заборгованість по оплаті витрат по утриманню будинку та прибудинкової території у спірний період з урахуванням наявної пільги, оскільки відповідний розрахунок ОСББ не проводило.
Суд також вважав неспроможними посилання представника ОСББ про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні були щорічно повідомляти УСЗН про наявність пільги, оскільки такий обов'язок передбачений законодавством виключно при наявності обставин, що впливають на розмір пільги або її нарахування, що у даному випадку не має місця (п. 3- 1 ПКМУ № 409).
Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Так, як передбачено у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
За положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
За змістом ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
За визначеннями, які вживаються в цьому Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та містяться в ст. 1 Закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 802/2021/16-а (провадження № К/9901/34858/18) міститься такий висновок: формування тарифів і їх затвердження це різні за своїм змістом поняття, при чому формування тарифів другої групи житлово-комунальних послуг здійснюється виключно відповідним підприємством, що надає послуги, а встановлення тарифів на такі послуги здійснюється органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та у спосіб, визначений законом.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивач є управителем будинку АДРЕСА_1 , та загальними зборами ОСББ «Анни Ахматової 22» було затверджено розмір внесків на утримання будинку, обов'язкових до сплати переважною більшістю власників квартир та нежитлових приміщень в будинку. Суми внесків членів ОСББ встановлюються пропорційно до загальної площі їх часток у квартирі або нежитловому приміщенні.
Відповідно до рішенняустановчих зборів ОСББ оформлених протоколом №1 від 04 березня 2018 року було затверджено Статут ОСББ, кошторис на 2018 рік у сумі 290 850, 00 грн та резервний фонд у розмірі 14 442, 50 грн за місяць (5,25 грн за 1 кв. м). (а.с. 19-21)
Відповідно до протоколу № З Загальними зборами ОСББ було вирішено збільшити суму внесків усім співвласникам багатоквартирного будинку з 01 травня 2019 року, саме тому було встановлено суму внесків у розмірі 6,25 грн за 1 кв. м. (а.с. 16)
10 квітня 2021 року Протоколом № 5 затверджено розмір та порядок сплати внесків і платежів співвласників на управління будинку з 01 травня 2021 року у розмірі 7,50 за 1 кв м. (а.с. 22)
Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з ОСОБА_2 як власника квартири АДРЕСА_3 , заборгованість за житлово-комунальні послуги за період за період: з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2024 року у розмірі 18 411, 39 грн.
Із наданих довідок ОСББ у ОСОБА_1 має місце заборгованість по оплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 18 411,39 грн.
У вказаних довідках зазначається: сума заборгованості, нарахування за поточний місяць та скільки сплачено, а також надходження на відшкодування пільги Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.
Відповідачем доказів, як на спростування вказаних розрахунків, так і на здійснення оплати житлово-комунальних послуг в повному об'ємі не надано.
Відповідачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду не спростовано надання їй послуг ОСББ «Анни Ахматової 22»та не надано доказів щомісячної суми пільги, розрахованої департаментом соціального захисту та обраної форми розрахунків, суд же відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Таким чином враховуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що належна відповідачу квартира розташована у будинку, в якому створено ОСББ, а отже, згідно з наведеними вище нормативними актами, на відповідача покладений обов'язок з оплати за відповідні послуги з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг; встановивши, що вказані вище рішення загальних зборів щодо встановлення плати за утримання будинку та прибудинкової території були чинними у відповідний період часу, у встановленому порядку недійсними не визнавались, в тому числі з підстав порушення порядку їх проведення; та враховуючи, що правомірність нарахування внесків за утримання будинку і прибудинкової території, які є підтвердженими рішеннями загальних зборів, у цій справі відповідачем не спростовано, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 18 411,39 грн. за період з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2024 року, що підтверджується наданим позивачем детальним розрахунком, який є арифметично правильним, відповідає встановленим тарифам, здійснений з урахуванням коштів, які були перераховані Управлінням праці та соціального захисту населення, а також добровільно сплачені відповідачем за первісним позовом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №754/14566/15.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку, який є арифметично правильним, за період з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2024 року, з урахуванням розміру заборгованості, враховуючи, що часткова оплата заборгованості здійснена боржником після постановлення місцевим судом оскаржуваного рішення, - з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, на підставі ст. 625 ЦК України, 3% річних у розмірі 1 673,34 грн та інфляційні витрати, що становлять 6 500,33 грн.
Відповідач заперечуючи проти стягнення заборгованості та в свою чергу звертаючись із зустрічною позовною заявою посилається лише на те, що її сину ОСОБА_2 та її сім'ї встановлено законом 75% пільгу при оплаті за житлово-комунальні послуги за місцем проживання, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню, а її вимоги про перерахунок заявленої позивачем суми та зобов'язати вчинити певні дії підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування відповідачу всупереч Закону України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального захисту» 75% знижки плати за користування комунальними послугами та стягнення з учасника бойових дій заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, визнання протиправним та недійсним наданий розрахунок заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у період з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2024 року, колегія суддів вважає безпідставними.
Судом першої інстанції не враховано, що вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет доказування, тобто не є однорідними.
Щодо пільг на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального статусу», колегія суддів виходить з огляду на наступне.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Постановою Кабінету Міністрів України № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово- комунальних послуг у грошовій формі" від 17.04.2019 з наступними змінами, затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, яким внесено зміни до механізмів відшкодування пільг та субсидій.
Так, згідно п. 3. зазначеної постанови визначено уповноваженим банком, який забезпечує банківське обслуговування реалізації механізму надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій безготівковій формі, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
Пунктом 3 постанови встановлено, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються у грошовій безготівковій або готівковій формі до грудня 2022 року включно. Із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.
Отже, згідно із Порядком, затверджених постановою КМУ № 373, змінився механізм надання та розрахунку громадянам пільг на оплату житлово-комунальних послуг, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, витрат з управління багатоквартирним будинком (для громадян, що проживають у будинках, де визначено управителя або створено об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, житловобудівельні (житлові) кооперативи).
За новим механізмом пільги на оплату житлово-комунальних послуг та інших витрат до 01 січня 2023 року розраховувалися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, а з січня 2023 року - органами пенсійного Фонду, а не управителями багатоквартирним будинком чи виконавцями комунальних послуг, об'єднаннями.
З урахуванням положень зазначеного Порядку, при наданні пільг у грошовій формі (готівковій чи безготівковій формі) управителі, виконавці комунальних послуг нараховують повну плату за спожиті житлово-комунальні послуги, внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (за їх наявності) - без урахування розміру пільг.
Отже з урахуванням вказаного, правильним є те, що позивачем обґрунтовано виставлялися рахунки на оплату житлово-комунальних послуг по особовому рахунку відповідача на повну суму, враховуючи законодавчо визначений порядок їх нарахування та відповідної компенсації .
Колегія судів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховані вищезазначені норми права та те, що ОСББ «Анни Ахматової 22» не належить обов'язок щодо надання пільг позивачу, тому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСББ «Анни Ахматової 22» заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2024 року, оскільки ОСОБА_1 , як член сім'ї учасника бойових дій, має пільги на оплату комунальних послуг у розмірі 75% відповідно до п.п. 4,5 ст. 12 Закону України «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що зустрічний позов є не обґрунтованим та безпідставними, тому в задоволенні ОСОБА_1 до ОСББ «Анни Ахматової 22», третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити діїнеобхідно відмовити.
Щодо апеляційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року, апеляційний суд виходить з того, що оскільки колегія судів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенні то до стягнення підлягають судові витрати на правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСББ «Анни Ахматової 22»в суді першої та апеляційної інстанції представляє адвокат Дегтярьова О.П., що підтверджується копією ордеру серія ВІ №1212876 від 22 квітня 2024 року.
Крім того, на підтвердження своїх повноважень адвокат Дегтярьова О.П. надала копію Договору № 29 про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Ваш надійний адвокат» та ОСББ «Анни Ахматової 22», відповідно до умов якого об'єднання бере на себе зобов'язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов'язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору (а.с. 41-43).
В матеріалах справи міститься також копія Додаткової угоди №01 від 01 серпня 2020 року до Договору №29 про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року, відповідно до якого сторони дійшли взаємної згоди щодо внесення змін до п. 7.3 (а.с. 36 т 1.)
Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення було також надано рахунок фактуру № 9 та № 52, а також платіжну інструкцію № 2495 від 06 грудня 2024 року про сплату ОСББ «Анни Ахматової 22» на користь АО «Ваш надійний адвокат» 3 500 грн за надання правової допомоги та платіжну інструкцію № 2617 від 12 березня 2025 року про сплату ОСББ «Анни Ахматової 22»на користь АО «Ваш надійний адвокат» 1 000 грн за надання правової допомоги (а.с. 54 - 55 т.1).
Разом із апеляційною скаргою апелянтом було надано платіжну інструкцію № 2631 від 26 березня 2025 року про сплату ОСББ «Анни Ахматової 22»на користь АО «Ваш надійний адвокат» 7 500 грн за надання правової допомоги (а.с.78 т.1).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»).
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то до стягнення підлягають судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 600 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З врахуванням викладено із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5087,04 грн, понесених витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22», подані представником Дегтярьовою Оксаною Петрівною, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року, та на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року та ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення.
Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» (юр. адр. 02055 м. Київ, вул. Анни Ахматової, 22 Код ЄДРПОУ 42025483) заборгованість за нарахованими внесками на утримання багатоквартирного житлового будинку, споруд та прибудинкової території за період: з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2024 року у розмірі 18 411, 39 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 500, 33 грн, 3% річних у розмірі 1 673,34 грн, а всього 26 585,06 грн (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 06 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( адреса проживання АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» ( юр. адр. 02055 м. Київ, вул. Анни Ахматової, 22 Код ЄДРПОУ 42025483) понесені витрати по справі: 5 087,04 грн по сплаті судового збору та 12 600 грн витрат на правничу допомогу, а всього 17 687,04 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 04 копійки).
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22», третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 08 серпня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв