1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 04 серпня 2025 року апеляційну скаргу із змінами прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
представників власника майна адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025111150000306 від 09.04.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу із змінами, в яких просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:226:6007 власником якої є ТОВ «ТЕХНОКОПЛЕКС» шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.
Прокурор зазначає, що 10 квітня 2025 року проведено огляд зазначених земельних ділянок, в ході якого виявлено цистерни (ємності) для зберігання невідомої речовини, частина яких розташована на бетонному покритті, інша частина на відкритому ґрунті. Також візуально помічено та виявлено сліди часткових речовин, що свідчить про забруднення земель невстановленими на даний час речовинами.
Зауважує, що під час проведення огляду, підприємством не надано жодних документів про результати лабораторних досліджень на вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі житлової забудови (протоколів вимірів, результатів лабораторних досліджень, тощо). Також, не надано будь яких документів з приводу діяльності підприємства.
Також, виявлено сліди, можливих, часткових витоків нафтопродуктів, що свідчить про забруднення земель невстановленими на даний час речовинами, тому в подальшому на вказаних земельних ділянках відібрано зразки ґрунту, які направлено для проведення експертизи.
Крім того, у вказаному кримінальному провадженні 23.04.2025 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, яка на даний час перебуває на виконанні в Київському відділенні Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.
На час підготовки клопотання в діях посадових осіб ТОВ «Титан Екосервіс» код ЄДРПОУ 45235461, ТОВ «Технокомплекс» код ЄДРГТОУ 13730680, ТОВ «Титан-7» код ЄДРПОУ 33634755 та ТОВ «Техно Агат» код ЄДРПОУ 40160177, які займаються виготовленням та переробкою нафтопродуктів на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221886001:03:226:0160 та 3221886001:03:226:6007 в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та які здійснили забруднення земель речовинами шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, а земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001.03:226:6007 зберегла на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення.
Разом із тим, 12 травня 2025 року постановою слідчого земельна ділянка з кадастровим номером: 3221886001:03:226:6007, у відповідності до вимог ст. 98 КПК України визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки є безпосереднім об'єктом вчинення кримінального правопорушення та містить на собі відомості, які будуть використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які також були об'єктами кримінально протиправних дій.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представників власника майна, які заперечили щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 квітня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025111150000306, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Титан Екосервіс» код ЄДРПОУ 45235461, ТОВ «Технокомплекс» код ЄДРПОУ 13730680, ТОВ «Титан-7» код ЄДРПОУ 33634755 та ТОВ «Техно Агат» код ЄДРПОУ 40160177 здійснюючи свою діяльність на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221886001:03:226:6007 та 3221886001:03:226:0160 в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області здійснили забруднення земель речовинами, іншими матеріалами шкідливими для здоров'я людей, внаслідок порушення спеціальних правил.
15 квітня 2025 року в період часу з 15:06 по 17:47 год. у відповідності до ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами з кадастровими номерами 3221886001:03:226:6007 та 3221886001:03:226:0160 спільно з спеціалістами Державної екологічної інспекції столичного округу та ГУ Держпродспоживлужби в Київській області. В ході огляду виявлено цистерни (ємності) для зберігання нафтопродуктів, частина яких розташована на бетонному покритті, інша частина на відкритому грунті. Також в ході огляду на землі виявлені сліди, можливих, часткових витоків нафтопродуктів, що свідчить про забруднення земель невстановленими на даний час речовинами, тому в подальшому на вищевказаних земельних ділянках відібрано зразки грунту, які направлено для проведення експертизи.
Власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:226:6007 є ТОВ «ТЕХНОКОМПЛЕКС» код ЄДРПОУ:13730680.
12 травня 2025 року постановою слідчого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Вишгородського УП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 земельну ділянку із кадастровим номером 3221886001:03:226:6007 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
13 травня 2025 року прокурор Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:226:6007 є ТОВ «ТЕХНОКОМПЛЕКС» код ЄДРПОУ:13730680, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що достатні підстави для його задоволення відсутні.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що клопотання мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:03:226:6007 відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою забезпечення збереження її як речового доказу, шляхом запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження з метою встановлення істини по даному провадженню, а також призначення відповідних судових експертиз прокурор просив накласти арешт на неї.
Однак, слідчий суддя дійшов висновку про те, що достатніх підстав вважати, що вказана земельна ділянка, як нерухомий об'єкт права власності, може зазнати таких змін і це призведе до втрати речового доказу по справі не має. Докази існування таких обставин в матеріалах клопотання відсутні.
Крім того, предметом злочину, передбаченого ст. 239 КК України, є насамперед верхній шар земної поверхні у межах відповідної зони, що забруднюється, частина якої може бути вилучена для дослідження й досягнення цілей розслідування, а не вся земельна ділянка, як об'єкт права приватної власності.
Водночас не визначено в клопотанні й обов'язкових для ч. 1 ст. 239 КК України ознак створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля, тобто того ступеню суспільної небезпечності вчиненого діяння, яке вимагає втручання в права і свободи особи згідно ст. 171 КПК України.
Разом із тим, заборона користування й розпорядження земельною ділянкою за таких умов призведе до невиправданого втручання в право власності особи на нерухоме майно і є занадто обтяжливим.
Відтак, виконання завдань кримінального провадження в цій справі й здійснення швидкого та ефективного розслідування кримінального провадження може відбутися без такого втручання в права і свободи особи.
Будь-яких правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження у клопотанні прокурора не зазначено та доказів на обґрунтування наведеного не подано.
Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вказане майно, що є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
За таких обставин, посилання у клопотанні прокурора про арешт майна, як на форму забезпечення доказів, не ґрунтуються на вимогах закону.
Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу із змінами прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Єдиний унікальний № 363/1977/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11сс/824/4197/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України