Ухвала від 17.07.2025 по справі 761/24229/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/24229/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4844 /2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернігівської області, Менського району, с. Гориця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

законного представника ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 рокузадоволено клопотання слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України підполковника юстиції ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час перебуває в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в межах строку досудового розслідування до 16.08.2025 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій проситьухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_11 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України у кримінальному провадженні № 22024000000000603 від 28 червня 2024 року.

Також, просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною цілодобово покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

У разі висновку суду про неможливість застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - визначити ОСОБА_7 заставу, як альтернативний запобіжний захід у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800,00 грн. та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обгрунтовуючи доводи скарги, адвокат зазначає, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року є необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог КПК України, та такою, що підлягає скасуванню.

Захисник вказує, що для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України винна особа повинна надавати допомогу в проведенні підривної діяльності проти України саме іноземній державі, іноземній організації або їх представникам.

Водночас, як видно із повідомлення про підозру та матеріалів кримінального провадження, що були додані до клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу (протокол огляду речей та документів від 22 лютого 2025 року), спілкування ОСОБА_7 відбувалося в мобільному додатку «Telegram» із невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка використовувала нік - нейм '' ОСОБА_12 " (" ІНФОРМАЦІЯ_4 ").

Із профілю вказаної особи в додатку "Telegram" не видно номеру мобільного телефону, який би вказував, що особа користується абонентським номером, зареєстрованим в РФ.

Крім того, із пояснень ОСОБА_7 , наданих захиснику, під час телефонних спілкувань згадана особа використовувала окремі українські слова, тому він не вважав її саме росіянином.

Будь-яких об'єктивних даних, що особою, яка використовувала нік-нейм «ОСОБА_12» є саме представник іноземної держави, в тому числі представник певного підрозділу зс РФ, спецслужб РФ та розвідувальних органів РФ, а не наприклад громадянин України, який мав свої злочинні наміри та діяв самостійно, до матеріалів клопотання не надано.

Твердження про те, що ОСОБА_7 не сприймаючи державної влади України, вийшов на зв'язок з представником РФ є голослівним та не підтвердженим будь-якими доказами.

Захисник вказує, що на даний момент ОСОБА_7 виповнилося 17 років, тобто він є особою, яка не підлягає призову на військову службу по мобілізації, також він не набув виборчих прав.

Будь-яких публічних негативних висловів, в тому числі в соціальних мережах, щодо державної влади України він не висловлював.

Також слід вказати, що станом на 24 лютого 2022 року ОСОБА_7 проживав у Чернігівській області, та у зв'язку з широкомасштабним вторгненням РФ, був вимушений евакуюватися та в подальшому проживав в Італії із родиною, а до України повернувся в січні 2025 року.

Відтак, не відомо, на підставі яких фактичних даних орган досудового розслідування стверджує про те, що неповнолітній ОСОБА_7 не сприймає державну владу України.

Крім того, як видно із протоколу огляду речей та документів від 22 лютого 2025 року, ОСОБА_7 здійснював пошук роботи, розміщуючи оголошення в різних телеграм каналах.

Із пояснень ОСОБА_7 , наданих захиснику, особа, яка використовувала нік-нейм « ОСОБА_12 », самостійно йому написала. Таке повідомлення ОСОБА_7 проігнорував. Потім відбувся дзвінок від згаданої особи, який ОСОБА_7 також проігнорував. Лише на другий дзвінок ОСОБА_7 відреагував.

Тобто, не відповідає дійсності твердження, що саме ОСОБА_7 вийшов на зв'язок з представником РФ, оскільки наполеглива ініціатива встановлення контакту була саме від такої особи, а не від самого ОСОБА_7 .

Зихисник зауважує, що з суб'єктивної сторони державна зрада характеризується виною у формі прямого умислу.

Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога, шпигунські дії чи надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України і бажає цього.

Підсумовуючи викладене, захист вважає, що на даний момент відсутні докази, які вказують на наявність в діях ОСОБА_7 суб'єктивної сторони державної зради.

Адвокат зазначає, що обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони терористичного акту є мета, тобто чітка візуалізація бажаного результату, якого хоче досягти злочинець при скоєнні суспільно небезпечного діяння.

У диспозиції ч. 1 ст. 258 КК України передбачено вичерпний перелік видів мети, за якою може бути вчинено терористичний акт:

- порушення громадської безпеки;

- залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення;

- вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, міжнародними організаціями;

- привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою.

Із суб'єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного злочину, і бажає створити такі умови. При цьому винний має намір не обмежуватись лише готуванням до злочину, яке може бути закінченим і незакінченим, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел, зробити це, довести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Отже, дії, інкриміновані підозрюваному, можуть вчинятися виключно з прямим умислом. Про наявність прямого умислу має свідчити його обізнаність з метою подальшого використання зброї, яка ним переховується, переноситься (зберігається).

Додані до клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу матеріали вказують на дії ОСОБА_7 щодо спілкування із невстановленою особою під нік-неймом « ОСОБА_12 » (" ІНФОРМАЦІЯ_5 ") в месенджері «Телеграм» з приводу виготовлення предмету, схожого на саморобний вибуховий пристрій.

Однак, такі матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували на наявність саме в ОСОБА_7 обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони терористичного акту, а саме мети його вчинення.

Водночас, із пояснень ОСОБА_7 , наданих захиснику, вбачається що він не мав мети вчиняти вибухи, підпали чи інші дії, які створювали небезпеку для життя та здоров'я людини. Про подальшу долю виготовленого саморобного вибухового пристрою він не був обізнаний.

Апелянт вказує і на те, що ОСОБА_7 підозрюється у зберіганні вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Захисник вказує, що у повідомленні про підозру йдеться про те, що ОСОБА_7 придбавав товари широкого вжитку у побутових магазинах, а в ході обшуку було виявлено предмети з невідомою вибухонебезпечною речовиною з електронним способом приведення в дію та різні порошкоподібні речовини.

Відтак, для з'ясування питання про придатність до використання за цільовим призначенням вилучених в ході обшуку предметів та речовин, а також ступеню готовності предмету, схожого на саморобний вибуховий пристрій, слід отримати відповідний висновок експерта.

Попри те, що вилучення предмету, схожого на саморобний вибуховий пристрій, відбулося ще 22 лютого 2025 року, до клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу слідчим не додано висновку експерта.

Без такого висновку експерта, на думку захисту, передчасним є твердження про обгрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України.

Захисник також посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вказує те, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, ЇЇ моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Крім того, на відсутність зазначеного ризику також вказує те, що ОСОБА_7 є неповнолітнім та має намір співпрацювати зі слідством; ОСОБА_7 має місце проживання у м. Києві; ОСОБА_7 раніше не судимий, інших кримінальних проваджень відносно нього не має; ОСОБА_7 раніше в розшуку не перебував; ОСОБА_7 не намагався втекти з місця події.

Також, у разі застосування менш суворого запобіжного заходу, можливим є встановлення обов'язку ОСОБА_7 здати свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду за кордон.

Адвокат посилається і на відсутність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вказує, що можливості в ОСОБА_7 знищити засоби зв'язку, які містять докази злочинної діяльності, про що зазначалося в клопотанні про застосування запобіжного заходу, відсутні.

Зазначає, що в рамках даного кримінального провадження були проведено обшук, за результатами якого вилучено мобільний телефон ОСОБА_7 , а також предмети, які були пов'язані із виготовленням саморобного вибухового пристрою.

Зауважує, що під час обшуку ОСОБА_7 добровільно надав слідчому пароль до мобільного телефону.

Апелянт вказує, що ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні - відсутній.

Висновок слідчого про те, що ОСОБА_7 може впливати на свідків та інших підозрюваних є припущенням та не підтверджений жодними доказами.

Водночас, у разі застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу чи визначенні застави як альтернативного запобіжного заходу, йому можливо встановити обов'язок утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 22024000000000603 від 28 червня 2024 року.

На думку апелянта, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - відсутній.

ОСОБА_7 має намір співпрацювати зі слідством, жодним чином перешкоджати проведенню досудового розслідуванім підозрюваний не буде.

Ризик того, що підозрюваний може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» (пункт 59)).

Адвокат вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, теж відсутній.

ОСОБА_7 є неповнолітнім, раніше не судимий, інших кримінальних проваджень відносно нього не має, інкриміновані дії були припинені внаслідок проведення обшуку, тому відсутні будь-які ознаки того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому він підозрюється.

Крім цього захисник зазначає, що починаючи із 24 лютого 2025 року за участю неповнолітнього ОСОБА_7 не проводяться слідчі та процесуальні дії (окрім продовження строку досудового розслідування та тримання під вартою).

Додатки до клопотання про продовження строку тримання під вартою аналогічні додаткам, які додавались до клопотання про застосування запобіжного заходу у лютому 2025 року, окрім однієї ухвали слідчого судді.

Таким чином, неповнолітня особа перебуває під вартою вже на протязі 4 місяців та очікує виконання експертиз, розсекречування матеріалів НСРД та інших дій, які від сторони захисту не залежать.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_7 бажає співпрацювати зі слідством, а тому захист звертався до слідчого із клопотанням про проведення допиту ОСОБА_7 , однак листом від 10 квітня 2025 року слідчий повідомив, що такий допит заплановано після надходження відповідних висновків експертиз та збору інших матеріалів кримінального провадження.

Також подавалося клопотання про проведення огляду мобільного телефону, що був вилучений в ОСОБА_7 , оскільки підозрюваний бажав надати слідчому інформацію щодо листування та інформацію, яка містилась в телефоні, однак слідчий відмовив в його задоволенні.

Також, сторона захисту переконана, що враховуючи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неповнолітній вік, наявність постійного житла, належну процесуальну поведінку з моменту повідомлення про підозру, відсутність обставин, які виправдовують тримання під вартою, до ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово покидати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Можливість проживання ОСОБА_7 за вказаною адресою підтверджується наданими захистом матеріалами, зокрема, заявою власниці квартири ОСОБА_13 (дружини дядька ОСОБА_7 ).

Можливість забезпечення ОСОБА_7 побутовими потребами та харчуванням забезпечить бабуся, яка проживає за згаданою адресою.

Сторона захисту звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.

Захисник зазначає, що у разі висновку суду про неможливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, проситьвизначити підозрюваному заставу, як альтернативний запобіжний захід у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800,00 грн., який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia'1 п. п. 104-105).

Підсумовуючи викладене, апелянт вважає, що слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва при постановленні ухвали про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, а саме ст. 177, 178, 183, 199, 492 КПК України, у зв'язку з цим ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року у справі № 761/24229/25 підлягає обов'язковому скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його законного представника - ОСОБА_10 , та захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024000000000603 від 28.06.2024 року за підозрою ОСОБА_14 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України та за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 на території України здійснює підривну діяльність в умовах воєнного стану на виконання вказівок представників спецслужб РФ за грошову винагороду.

У ході досудового розслідування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано 22.02.2025 року о 03:26 в порядку ст. 208 КПК України.

22.02.2025 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні:

- умисних дій, спрямованих на шкоду державній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України;

- готування до терористичного акту, тобто готування до вчинення вибуху, підпалу, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я людини, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України;

- умисних дій, спрямованих на зберігання вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації (надалі - РФ) проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб (далі - Указ), який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ та продовжено останній раз Указом від 12.08.2024 № 469/2024, затвердженого Законом України від 08 серпня 2024 року № 3891-ІХ, який триває дотепер.

22 лютого 2022 року президент РФ направив до ради федерації звернення про використання збройних сил (далі - ЗС) РФ за її межами, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

У подальшому ЗС РФ, які діяли за наказом керівництва РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна, шляхом збройної агресії, через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_7 , не сприймаючи державної влади України, перебуваючи у місті Києві, за невстановлених обставин та час, але не пізніше початку лютого 2025 року, використовуючи мобільний додаток «Telegram», вийшов на зв'язок з представником РФ, який використовував нік-нейм « ОСОБА_12 » (« ІНФОРМАЦІЯ_5 ») та отримав пропозицію щодо подальшої співпраці, за грошову винагороду, проводити підривну діяльність проти України, яка полягала у гальмуванні мобілізаційних планів для належної обороноздатності України, у зв'язку зі збройною агресією РФ.

З метою реалізації цієї домовленості ОСОБА_7 інформував представників РФ про Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) та військові автомобілі для їх подальшого руйнування та підпалу.

Також, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , за настановами цієї особи ОСОБА_7 почав виготовляти саморобний вибуховий пристрій (надалі - СПВ), речовини і предмети для якого придбав самостійно.

Про збір СВП ОСОБА_7 інформував вказану особу.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на шкоду державній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 з метою надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи всупереч вимог ст. ст. 41, 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471 X-II, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.08.1998 № 622, зберігав вибухові речовини та вибуховий пристрій за наступних обставин.

У період часу з 08.02.2025 по 22.02.2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи в квартирі, що за адресою: АДРЕСА_3 , діючи відповідно до настанов особи, яка спілкувалася з ним через нік-нейм « ОСОБА_12 » (« ІНФОРМАЦІЯ_5 »), з корисливих мотивів за грошову винагороду у сумі 300 доларів США, використовуючи придбані ним раніше в побутових магазинах та в місцях роздрібної торгівлі товари широкого вжитку, а саме: авто малярна стрічка, армована стрічка, болти, гайки, кнопковий телефон, ваніш, електроліт, ацетон на детонатор, алюмінієва пудра, а також товари, які йому були надіслані поштою і ряд інших невстановлених елементів, виготовив та почав зберігати саморобний вибуховий пристрій, без передбаченого законом дозволу, достовірно знаючи, що він буде використовуватись у подальшому та від його використання створиться небезпека для життя та здоров'я людей, їх загибель.

22.02.2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено предмети з невідомою вибухонебезпечною речовиною з електронним способом приведення у дію, а саме: бідончик, обмотаний клейкою стрічкою з вражаючими елементами у вигляді гайок (металевих), наповнені сірою сріблястою речовиною, близько 2 кг. з елементами ініціації на основі медичного шприца з білою кристалічною речовиною та електросірником, а також: порошкоподібну речовину білого кольору, масою до 5 гр., порошкоподібну речовину сірого кольору, масою до 5 гр., що не може перебувати у власності громадян, які останній зберігав без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у зберіганні вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України

Крім цього, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 №638-IV тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямовану застосуванні насильства шляхом насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому невинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних дій.

Терористична діяльність охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само, як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористична група - група з двох чи більше осіб, які об'єдналися з метою здійснення терористичних актів.

24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом президента РФ ОСОБА_18 , РФ незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи Збройні Сили рф та федеральну службу військ національної гвардії РФ.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому продовжено до теперішнього часу.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_7 , підтримуючи факт відкритої збройної агресії РФ проти України, перебуваючи у місті Києві, за невстановлених обставин та час, але не пізніше початку лютого 2025 року, перебуваючи на території м. Києва, усвідомлюючи, що для досягнення своєї мети військо-політичне керівництво країни-агресора надає злочинні накази щодо вчинення на території нашої держави терористичних актів щодо мирного населення та об'єктів критичної інфраструктури, діючи з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України, вирішив надавати представникам РФ допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.

При здійсненні діяльності невстановлена особа та ОСОБА_7 дотримувалися правил конспірації, з цією метою створювалося листування в різних менеджерах, де здійснювався обмін інформацією та звіт про виконану роботу.

Для вчинення готування до терористичного акту невстановлена особа та ОСОБА_7 домовились про наступні дії: представники РФ, розробили та втілили в життя злочинний план, консультували ОСОБА_7 щодо використання мобільних месенджерів та закритих чатів з метою приховування злочинної діяльності та запобігання викриттю правоохоронними органами, а також забезпечували фінансування вказаної діяльності. Також ці особи перебували на постійному зв'язку з ОСОБА_7 , керували його діями при виготовленні вибухової речовини, яку планувалося використати для терористичних актів.

ОСОБА_7 , відповідно до розробленого плану злочинної діяльності придбав хімічні речовини, реактиви, реагенти, які планував використовувати для виготовлення вибухової речовини та її подальшого приведення у дію дистанційним шляхом.

У період часу з початку лютого 2025 року по 22 лютого 2025 року ОСОБА_7 , перебуваючи в квартирі, що за адресою: АДРЕСА_3 , діючи відповідно до настанов представників РФ, які спілкувалися з ним через нік-нейм « ОСОБА_12 » (« ІНФОРМАЦІЯ_5 »), з корисливих мотивів за грошову винагороду у сумі 300 доларів США, використовуючи придбані раніше в побутових магазинах та в місцях роздрібної торгівлі товари широкого вжитку, а саме: ацетон+, електроліт кислотний, ваніш вайт, епоксидний клей, алюмінієву пудру, блендер та ряд інших невстановлених елементів, здійснив виготовлення саморобного вибухового пристрою, достовірно знаючи, що він буде використовуватися у визначений невстановленими особами час та місці та розуміючи, що від вибуху створиться небезпека для життя та здоров'я людей, їх загибель.

Однак ОСОБА_7 не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки був затриманий.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні готування до терористичного акту, тобто готування до вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я людини, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України.

12.06.2025 року слідчий 5 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України підполковник юстиції ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчий послався на те, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- листом ІНФОРМАЦІЯ_7 № 8/1/3-3157 від 16.02.2025, у відповідь на доручення в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до якого підтверджено факт причетності ОСОБА_7 до вчинення злочинів;

- листом ІНФОРМАЦІЯ_7 № 8/1/3-3301 від 18.02.2025, у відповідь на доручення в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до якого підтверджено факт причетності ОСОБА_7 до вчинення злочинів;

- листом ІНФОРМАЦІЯ_7 № 8/1/3-3311 від 21.02.2025, у відповідь на доручення в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до якого підтверджено факт причетності ОСОБА_7 до вчинення злочинів;

- протоколом обшуку від 22.02.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено елементи до СВП та приладдя за допомогою якого він виготовляв, а також фіскальні чеки щодо закупівлі елементів до саморобного вибухового пристрою;

- протоколом огляду предметів від 22.02.2025, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон, який використовував ОСОБА_7 для прикріплення до СВП для ініціації вибуху саморобного вибухового пристрою;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_19 , який надав покази щодо обставин перебування 22.02.2025 ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та його діяльності;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_20 , який надав покази щодо обставин перебування 22.02.2025 ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та його діяльності;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_21 , який надав покази щодо обставин перебування 22.02.2025 ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та його діяльності;

- іншими доказами, здобутими під час досудового розслідування в сукупності.

На даний час в ході досудового розслідування зібрано достатню кількість доказів, що підтверджують обгрунтованість підозри ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, однак завершити досудове розслідування не представляється за можливе, так як необхідно провести значну кількість слідчих та процесуальних дій, зокрема:

- розсекретити матеріальні носії секретної інформації негласних слідчих (розшукових) дій, що мають доказове значення у кримінальному провадженні та процесуальних рішень про надання дозволу на їх проведення (клопотання, ухвали, доручення, постанови, протоколи складені оперативними підрозділами СЬ України) стосовно ОСОБА_7 , а також приєднати вказані матеріали до кримінального провадження.

- за результатами проведення тимчасового доступу до банківських карток ОСОБА_7 отримати доступ до банківських рахунків невстановлених осіб;

- допитати підозрюваного ОСОБА_23 після розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій,провести слідчий експеримент з останнім;

- звернутися до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12024082020000809 від 10.08.2024, в межах якого під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано голос особи, що виконувала функції «куратора» та надавала відповідні вказівки підозрюваним щодо реалізації злочинного плану з проведення підривної діяльності проти України. Ці матеріали підтверджують вчинення кримінальних правопорушень та участь підозрюваних з представниками спецслужб рф;

- за результатами огляду матеріалів кримінального провадження № 12024082020000809 від 10.08.2024 звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_8 з клопотанням про надання дозволу на використання матеріалів НСРД у кримінальному провадженні № 22024000000000603;

- з метою встановлення представника спецслужб РФ та перевірки версії щодо надання вказівок підозрюваним у різних епізодах злочинної діяльності однією й тієюсамою особою, за отриманими матеріалами призначити фоноскопічну експертизу;

призначити функціонально-лінгвістичну експертизу для встановлення адаптованості до культурних і регіональних особливостей мови представника РФ;

- з урахуванням усіх отриманих відомостей вирішити питання про повідомлення ОСОБА_7 кінцевої підозри;

- сформувати матеріали кримінального провадження для виділення та відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КІІК України.

У строк досудового розслідування вищевказані слідчі (розшукові) та процесуальні дії виконати не представилось за можливе, у зв'язку зі значним їх обсягом.

Слідчий у клопотання зазначав, що підставою для продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обгрунтована підозра у вчиненні останнім особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України та тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі може переховатися від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інший злочин та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Санкцією ч. 2 ст. 111 КК України передбачено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі або довічне ув'язнення.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи суспільно небезпечний характер вищевказаних кримінальних правопорушень та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_24 у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, вчинить нові або продовжуватиме вчиняти злочини, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на подальший строк досудового розслідування.

З урахуванням викладених обставин жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114 2, 258-258, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442 Кримінального кодексу України.

Приймаючи до уваги відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, орган досудового розслідування звернувся з даним клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року задоволено клопотання слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України підполковника юстиції ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час перебуває в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в межах строку досудового розслідування до 16.08.2025 року включно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.

Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

- листом ІНФОРМАЦІЯ_7 № 8/1/3-3157 від 16.02.2025, у відповідь на доручення в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до якого підтверджено факт причетності ОСОБА_7 до вчинення злочинів;

- листом ІНФОРМАЦІЯ_7 № 8/1/3-3301 від 18.02.2025, у відповідь на доручення в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до якого підтверджено факт причетності ОСОБА_7 до вчинення злочинів;

- листом ІНФОРМАЦІЯ_7 № 8/1/3-3311 від 21.02.2025, у відповідь на доручення в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до якого підтверджено факт причетності ОСОБА_7 до вчинення злочинів;

- протоколом обшуку від 22.02.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено елементи до СВП та приладдя за допомогою якого він виготовляв, а також фіскальні чеки щодо закупівлі елементів до саморобного вибухового пристрою;

- протоколом огляду предметів від 22.02.2025, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон, який використовував ОСОБА_7 для прикріплення до СВП для ініціації вибуху саморобного вибухового пристрою;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_19 , який надав покази щодо обставин перебування 22.02.2025 ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та його діяльності;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_20 , який надав покази щодо обставин перебування 22.02.2025 ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та його діяльності;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_21 , який надав покази щодо обставин перебування 22.02.2025 ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та його діяльності;

- іншими доказами, здобутими під час досудового розслідування в сукупності.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами.

Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,є вірогідною, що є підставою для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження уданому кримінальному провадженні існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Так, з матеріалів справи вбачається наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду), враховуючи наступне.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачене безальтернативне покарання у виглядіпозбавлення волі. Також встановлено, що підозрюваний має право виїзду за кордон у період військового стану, останній може спробувати покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності, крім цього враховуючи специфіку розслідуваного кримінального провадження, ОСОБА_7 ознайомлений з методами конспірації та переховування.

Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що на даний час встановлюються всі речі (речові докази) та документи, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення ОСОБА_7 , у зв'язку з чим, є достатні підстави вважати, що у нього є інші співучасники на території м. Київ, із якими останній може вчинити ряд дій, спрямованих на знищення і спотворення будь-яких речей та документів, що мають значення для даного кримінального провадження. Наразі органом досудового розслідування проводиться комплекс слідчих (розшукових) дій, які спрямовані на встановлення місцезнаходження та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів по даному кримінальному провадженні, а саме: засобів зв'язку, технічних пристроїв збору інформації, та обладнання для шифрування розмов, а також отримання інших доказів, які підтвердять вину ОСОБА_7 . У випадку необрання останньому запобіжного заходу, існує ризик втрати, знищення та спотворення електронних речових доказів за допомогою інших технічних пристроїв, що беззаперечно підтверджують вину останнього.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що підозрюваний самостійно або через інших осіб, завдяки своїм спільникам, іншим особистим якостям чи можливостям може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою перешкоджання надання останніми повних та достовірних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, знищити речові докази та документи.

Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню,) є доведеним, оскільки, серед оточення підозрюваного є невстановлені учасники кримінального правопорушення, яких останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що ускладнить або зробить неможливим притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Дана спроба виникала у підозрюваного, що підтверджується шляхом проведення аналізу його поведінки, зафіксованої під час проведення слідчих (розшукових) дій та проявляється у сукупності заходів, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється), є доведеним, з огляду на те, що підозрюваний вчинив кримінальні правопорушення, переслідуючи корисливий мотив, з метою одержання грошових коштів, а також той факт, що ОСОБА_7 не має законних джерел доходу, офіційно не працевлаштований, відтак може вчинити нові злочини для отримання грошових коштів для подальшого існування.

Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що у кримінальному провадженні продовжуються проводитися ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, направлених на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, які об'єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 .

У судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про безпідставне затягування розслідування кримінального провадження, але існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів також враховує, що згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України.

Крім цього, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу слідчим суддею враховано мету, мотив, спосіб та обстановку вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, що інкримінуються йому органом досудового розслідування, а також інші підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України у сукупності.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні доводи захисника щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи захисника, які зводяться до відсутності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованих йому злочинів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Доводи апелянта про те, що ризики, заявлені в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нічим не доведені, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення нею дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання апелянта на характеризуючі дані підозрюваного приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .

Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував усі обставини, визначені ст. 178 КПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України мають встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ ___________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3