про залишення позовної заяви без руху
07 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/10502/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., перевіривши матеріали адміністративного позову Військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Позивач Військова частина НОМЕР_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 завдану шкоду державі у розмірі 11 186 938,16 грн (одинадцять мільйонів сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 16 копійок).
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Разом із позовною заявою представником позивача надано клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду з цим позовом.
За змістом клопотання представник позивача зазначає, що відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. Відповідно до статті 4 цього Закону особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Оскільки відповідачем були проігноровані вимоги військової частини НОМЕР_1 про добровільне відшкодування матеріальної шкоди, що надсилалися на адресу ОСОБА_1 листами №220 від 27.01.2025 та №1131 від 07.06.2025 з вимогою відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, до яких долучалися додатки з матеріалами службового розслідування (дані листи з доказами надсилання долучені до позовної заяви), відповідей від позивача станом на день подання позовної заяви та на момент подання даної заяви не надходило, військова частина змушена була звернутися про стягнення шкоди у судовому порядку.
Пунктом 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2024 №106 "Про результати службового розслідування" посадовим особам військової частини доручено організувати стягнення у судовому порядку з колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 громадянина ОСОБА_1 завдану шкоду державі у розмірі 11 186 938,16 грн, враховуючи вимоги статті 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Посадовими особами військової частини НОМЕР_1 в період з 20.05.2024 вживалися заходи щодо добровільного відшкодування шкоди ОСОБА_1 , але враховуючи відмову останнього добровільно відшкодувати збитки, яка проявлялася в ігноруванні повідомлень військової частини НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовною заявою про відшкодування завданої шкоди в судовому порядку.
Крім того, вказано, що починаючи з січня 2023 військова частина НОМЕР_1 в повному складі виконує бойові завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території Донецької та Сумської областей, також військова частина НОМЕР_1 була залучена до військової операції на території країни агресора. Населені пункти, в яких на даний час розміщені підрозділи військової частини, постійно перебувають під обстрілами; з метою збереження життя та здоров'я особового складу, озброєння, майна та боєприпасів, підрозділи військових частин розосереджені по населених пунктах зони відповідальності в районі виконання завдань за призначенням (іноді відстань між підрозділами перевищує 150 км).
Постійні ракетні, артилерійські та мінометні обстріли населених пунктів не тільки створюють загрозу для життя військовослужбовців, а й створюють перешкоди для своєчасної підготовки документів, такі, як відсутність світла, постійний збій із засобами комунікації та зв'язку, не вдається своєчасно підтримувати зв'язок і надавати потрібну інформацію, потреба перебування у сховищах, віддаленість від поштових відділень тощо, також обстріли зумовлюють постійні переїзди підрозділів військових частин з метою збереження життя та здоров'я особового складу, що також негативно впливає на вчасність відпрацювання документів.
Головна функція військової частини наразі - це забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, відновленні державного суверенітету та територіальної цілісності України, соціальний захист військовослужбовців, які безпосередньо приймають участь у бойових діях, які поранені внаслідок бойових дій та сімей загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців.
При розгляді даної заяви представник позивача просила суд звернути увагу на судову практику а саме: постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №380/12814/22 в якій Верховний Суд зазначив, що суворе застосування строків під час воєнного стану може обмежити конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку цій справі, суд дійшов таких висновків.
31 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-IX; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (стаття 2 Закону №160-ІХ).
Згідно п. 4 частини першої статті 1, статей 3, 4 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до вимог частини першої статті 10, частини першої статті 12 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року в справі №520/11225/23 здійснив комплексний аналіз норм Закону №160-ІХ та зробив висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4). У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8). Поряд із цим, нормами Закону №160-ІХ передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. У таких випадках службове розслідування може не призначатися. У разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8). Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14). Разом із цим, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. (стаття 12).
З огляду на зміст наведених положень Закону №160-ІХ Верховний Суд указав, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Водночас відшкодування завданої шкоди у передбачених статтею 12 Закону випадках здійснюється у судовому порядку. При цьому, Закон №160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.
За таких умов, при визначенні строку звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.
Зокрема, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
За усталеною практикою Верхового Суду, згідно постанов Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 та від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема, й питання відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
В свою чергу, згідно частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Висновки щодо необхідності застосування місячного строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, для звернення до суду з адміністративним позовом даної категорії справ також наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №520/10571/2020.
Згідно обставин даної справи, пунктом 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2024 №106 "Про результати службового розслідування" посадовим особам військової частини доручено організувати стягнення у судовому порядку з колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 громадянина ОСОБА_1 завдану шкоду державі у розмірі 11 186 938,16 грн.
У той же час в матеріалах позовної заяви та додатків містяться відомості щодо того, що на адресу ОСОБА_1 військовою частиною надіслано лист №220 від 27.01.2025 з вимогою відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, до якого долучалися додатки з матеріалами службового розслідування.
Цей лист чітко вказує на те, що ще у травні 2024 року військова частина була обізнана та її посадові особи усвідомлювали наявність підстав для звернення до суду про стягнення шкоди. Наступне направлення винному військовослужбовцю листів не змінює дату початку відліку строку звернення до суду з позовом про стягнення шкоди.
Однак, з позовом військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду лише 28.07.2025 (сформовано в системі "Електронний суд").
Тобто, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом.
Причини пропуску цього строку, вказані представником позивача, суд не може оцінити як поважні.
Щодо тверджень представника позивача про перебування повного складу військової частини в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території Донецької та Сумської областей, а також залучення до військової операції на території країни агресора, - судом не заперечується участь військової частини НОМЕР_1 у зазначених воєнних операціях та її суттєвий вклад у справу захисту країни.
Представником позивача надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 27.07.2025 № 752, відповідно до якої майор юстиції ОСОБА_2 (яка за змістом позову є помічником командира військової частини з правової роботи-начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ), брала участь у заходах протягом певних періодів 2023, 2024, 2025 року.
Разом з тим згідно п.п. 5.5. п. 5 Акту службового розслідування, п. 5 Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.05.2024 № 106, п. 5 Рішення Командира про підсумки службового розслідування, копії яких додані до позовної заяви, вбачається, що повноваження організувати стягнення у судовому порядку з колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 громадянина ОСОБА_1 завданої державі шкоди надані начальнику автомобільної служби логістики військової частини НОМЕР_1 із безпосередньою участю помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 .
Однак, суду надано докази на підтвердження виконання зазначених бойових завдань посадовою особою військової частини, помічником командира військової частини з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 . Водночас таких доказів не надано стосовно посадової особи військової частини, на яку безпосередньо покладено обов'язок організувати стягнення у судовому порядку завданої державі шкоди - начальника автомобільної служби логістики військової частини НОМЕР_1 .
При розгляді даної заяви представник позивача звертала увагу суду на судову практику а саме: постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №380/12814/22, в якій Верховний Суд зазначив, що суворе застосування строків під час воєнного стану може обмежити конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя.
Суд звертає увагу представника позивача на те, що зазначені висновки Верховного Суду стосуються прав військовослужбовців, а не суб'єкта владних повноважень, яким у даній справі є Військова частина НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись із заявленим позовом про відшкодування матеріальної шкоди у липні 2025 року, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, встановлений КАС України, а причини пропуску строку звернення до суду з позовом, зазначені у заяві про поновлення процесуального строку з урахуванням наданих доказів на їх підтвердження, не є поважними.
За правилами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Окрім того, суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
За змістом частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Позов подано ОСОБА_3 через систему "Електронний суд".
На підтвердження повноважень як представника Військової частини НОМЕР_1 до позовної заяви додано довіреність у порядку передоручення від 05.11.2024, за змістом якої ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), на підставі Витягу з ЄДР від 18.01.24 р., щодо Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ), уповноважує, в порядку передоручення, ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) представляти інтереси Військова частина НОМЕР_1 в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред'являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців); витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_5 (по особовому складу) від 24.11.2023 № 448 про призначення, зокрема, ОСОБА_4 командиром Військової частини НОМЕР_1 .
При цьому до позовної заяви не надано витягу з ЄДР від 18.01.24, на підставі якого видано довіреність у порядку передоручення від 05.11.2024, або іншого внутрішньо організаційного акту на підтвердження повноважень брати участь у справі.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без руху.
Згідно частини третьої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з доказами поважності причин пропуску строку; витягу з ЄДР від 18.01.24, на підставі якого видано довіреність у порядку передоручення від 05.11.2024 на ім'я ОСОБА_2 , або іншого внутрішньо організаційного акту на підтвердження повноважень Немченко Юлії Сергіївни брати участь у справі
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Р.І. Молодецький