06 серпня 2025 року справа №320/31540/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної поліції України з вимогами:
- визнати дії Національної поліції України сектору з питань пенсійного забезпечення протиправними, щодо відмови в підготуванні та направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженою постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1 та всіх необхідних документів;
- зобов'язати Національну поліцію України сектору з питань пенсійного забезпечення протиправними, підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженою постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1 та всіх необхідних документів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у оформленні всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугою років.
Представник Національної поліції України направив відзив на адресу суду, у якому проти задоволення позову заперечив, стверджує, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» оскільки в нього відсутня вислуга для призначення йому пенсії за вислугу років.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач в період проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом Національної поліції України від 15.11.2021 №444 о/с позивача відповідно до пункту 7 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби.
У травні 2024 року позивач звернувся до Відповідача із заявою з проханням оформити всі необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугу років та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зазначив, що має відповідний стаж згідно зі статтею 12 Закону №2262-XII (в редакції Закону від 02.04.1994), якою було передбачено право на призначення пенсії за вислугу років, зокрема, для осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.
06.06.2024 року Відповідач листом відмовив позивачеві у задоволенні прохань, викладених у заяві, посилаючись на відсутність для цього правових підстав.
Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 46 Конституції України, встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону №2262-ХІІ.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (частина 1 статті 2 зазначеного Закону України).
Пунктом "а" частини першої статті 12 Закону №2262-XII, встановлено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Аналіз положень статті 12 Закону №2262-ХІІ, суд висновує, що право на призначення пенсії за вислугу років на умовах Закону №2262-XII, мають, зокрема, звільнені зі служби особи начальницького складу податкової міліції, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше, незалежно від досягнутого віку.
Надаючи правову оцінку твердженням позивача з приводу протиправності дій відповідача (2) щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону № 2262-ХІІ, суд зазначає таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402 /далі Порядок №3-1/, регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".
Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно із пунктами 6-7 Порядку №3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону); довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.
Пунктом 12 Порядку №3-1, визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Згідно із пунктами 14 та 17 Порядку №3-1, орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Отже, з наведеного слідує, що уповноважений структурний підрозділ щодо підготовки та подання до органу, що призначає пенсію, необхідних для призначення пенсії документів, приймає від осіб заяву про призначення пенсії та додані до неї документи згідно вимог пункту 7 Порядку № 3-1 та готує подання про призначення пенсії та всі інші необхідні документи, після чого, направляє їх до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення пенсії документами орган, що призначає пенсію (відповідне Головне управління Пенсійного фонду), розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення пенсії або про відмову в її призначенні.
Суд вважає, що, у цьому випадку, уповноважений структурний підрозділ щодо підготовки та подання до органу, що призначає пенсію, необхідних для призначення пенсії документів, не має повноважень перевіряти наявність чи відсутність підстав для призначення чи відмову у призначенні пенсії за вислугу років, в тому числі перевіряти наявність необхідної вислуги для призначення пенсії за вислугу років, оскільки такі повноваження належать органу, що призначає пенсію, тобто відповідному Головному управлінню Пенсійного фонду.
При цьому, до повноважень уповноваженого структурного підрозділу належить тільки прийняття від особи заяви про призначення пенсії з додатками, підготовка подання про призначення пенсії та всіх інших необхідних документів, а також направлення їх до органу, що призначає пенсію за місцем проживання особи.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №640/4686/18.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив оформити всі необхідні документи та оформити подання про призначення йому пенсії за вислугу року, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09 квітня 1992 року і направити вказані документи до органу пенсійного фонду.
Оскільки, у Відповідача відсутні повноваження здійснювати перевірку наявності чи відсутності у позивача необхідної вислуги років, визначеної пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, відтак відповідач зобов'язаний був оформити всі необхідні документи і подання про призначення пенсії, ознайомити з ним позивача і направити документи для призначення пенсії до Головного управління ПФУ.
Таким чином, відмова відповідача, яка оформлена листом щодо оформлення позивачу подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII та направлення матеріалів для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України є протиправною, а тому, відповідна позовна вимога є обгрунтованою.
Суд вважає, що Відповідач помилково визначив, що у випадку відсутнього права на пенсію згідно Законом, в останнього наявні підстави для відмови в підготовці й оформленні документів для подальшого призначення пенсії, однак вирішальним, в цьому випадку, є встановлення чи було дотримано відповідачем встановлений алгоритм дій по заяві особи та підготовки/направленні документів до пенсійного органу, саме який уповноважений розглядати та вирішувати наявність/відсутність підстав для призначення такій особі пенсії.
Тож, питання наявності/відсутності права позивача на пенсію за пунктом "а" частини першої статті 12 Закону №2262-XII, не має розглядатись та вирішуватись у межах цього спору, позаяк, судом встановлено, що відповідачем було порушено процедуру розгляду заяви позивача про направлення документів до пенсійного органу, при цьому, до моменту отримання пакету документів та прийняття рішення саме органом ПФУ, питання права на пенсію та достатність стажу для її призначення, лежить поза межами спірних правовідносин.
Окремо суд зазначає, що тільки Пенсійний фонд (та його структурні підрозділи) наділені повноваженнями щодо призначення/відмови у призначенні пенсії, тому, отримавши заяву позивача про підготовку документів для призначення пенсії, відповідач, в межах своїх повноважень мав лише підготувати такі документи та направити їх до Головного управління ПФУ для вирішення питання про призначення/відмови у призначенні пенсії, вирішувати питання щодо наявності чи відсутності необхідного для призначення пенсії знаходиться поза межами повноважень Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, адже такі повноваження йдуть у розріз дискреції ПФУ та не характерні йому.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Національної поліції України щодо відмови у оформленні всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати Національну поліцію України оформити всі необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.