06 серпня 2025 року справа №320/26979/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Державної казначейської служби України з вимогами:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо необґрунтованої відмови в здійсненні перерахунку призначеної пенсії, як учаснику ЛНА ЧАЕС, на якого поширюється дія Закону № 796, без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 20.03.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок призначеної пенсії як учаснику ЛНА ЧАЕС, на якого поширюється дія Закону № 796, без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 20.03.2024;
- зобов'язати Державну казначейську службу України списати з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 перераховану пенсійну суму з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито спрощене провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Стверджує, що відповідачем протиправно обмежено розмір виплати пенсії відповідно до ст. 67 цього Закону.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Розглянувши документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, підтверджується наявним у матеріалах справи посвідченням.
Головним управлінням ПФУ в м. Києві здійснено перерахунок належної позивачу пенсії, та під час проведення перерахунку до розміру пенсії позивача застосовано обмеження максимального розміру виплати десятьма прожитковими мінімумами.
Не погоджуючись з вказаними діями, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою в якій просив вплачувати пенсію без обмежень її максимальним розміром.
Листом від 08.05.2024 Головним управлінням ПФУ в м. Києві відмовлено позивачу у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром, в обґрунтування чого пенсійний орган послався на те, що відповідно ст. 67 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з вказаними вище діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII) встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
В подальшому, ст.67 Закону №796 доповнено ч.3 згідно із Законом №231-V від 05.10.2006; в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016.
Стаття 67 в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996 не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.
Частиною 3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) (зі змінами, внесеними згідно з законом №911 від 24.12.2015) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VI та зі змінами, внесеними згідно Закону від 24.12.2015 №911-VIII.
Підпунктами 1, 2 "Прикінцевих і перехідних положень" Закону №3668-VI визначено (набрав чинності з 01.10.2011) що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У п.2 "Прикінцевих положень" Закону №911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп зазначено, що ст.58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Отже, аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом №3668-VI, тобто після 01.10.2011, та Законом №911-VIII, тобто з 01.01.2016, та Законом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена до 01.10.2011, тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами №№3668-VI, 911-VIII, 1801-VIII та регламентоване їх нормами, а саме п.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3668-VI та п.2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, 1801-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №360/1428/17, від 03.10.2018 у справі №127/4267/17.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державної казначейської служби України списати з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Позивача ОСОБА_1 перераховану пенсійну суму з урахуванням виплачених сум, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем ще не прийнято рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
За таких обставин, похідна вимога про зобов'язання відповідача Державної казначейської служби України списати з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь Позивача ОСОБА_1 перераховану пенсійну суму задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у виплаті перерахованої пенсії ОСОБА_1 із обмеженням максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, починаючи з 20.03.2024 з урахуванням раніше проведених виплат.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.