Рішення від 07.08.2025 по справі 300/2611/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2025 р. справа № 300/2611/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2025 за №UA206000202517, №UA206000202518, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "Дена Метал Україна", товариство, декларант), в інтересах якого діє керівник Волошин Галина Євгенівна (надалі по тексту також - представник позивача), звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі по тексту також - відповідач, Івано-Франківська митниця, Митниця, митний орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2025 за №UA206000202517, №UA206000202518 (надалі по тексту також - оскаржувані рішення, ППР від 02.04.2025).

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведення посадовими особами Івано-Франківської митниці Державної митної служби України документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Дена Метал Україна" дотримання вимог законодавства України з питань митної справи стосовно правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період діяльності з 01.01.2020 по 30.09.2024, встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

У межах такої з'ясовано, що при митному оформленні за деякими з митних декларацій позивача застосовано пільги за кодом "410" та "223", з метою підтвердження чого було подано сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 та декларації про походження товару. Водночас, за наслідком скерування Державною митною службою запитів до уповноваженого митного органу Королівства Данії щодо перевірки останніх, з одержаних відповідей встановлено обставини застосування тарифних преференцій на підставі недостовірних відомостей про країну походження, що призвело до різниці належних до сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

На переконання позивача, у митного органу відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу іноземної держави до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару чи відповіді останнього, натомість сертифікат з перевезення (походження) товару є офіційним документом, тому потребує встановлення його не чинним, підробленим чи недійним виключно у відповідності до вимог закону.

Окрім того, зазначено, що сертифікат про походження товару є єдиним документом, який підтверджує країну походження, такі були надані митному органу під час митного оформлення разом з іншими документами, в той же час останнім не було відмовлено у такому оформлення за підставами, визначеними частиною 11 статті 264 Митного кодексу України.

Стосовно іншого встановленого за результатами перевірки порушення, а саме неналежного віднесення товару, оформленого за митними деклараціями зі ставкою мита 2% (код товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 8474909010), котрий, на думку Митниці, має належати до товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 7326909890 зі ставкою мита 5%, ТОВ "Дена Метал Україна" зауважує, що у матеріалах перевірки відсутні відомості щодо подання позивачем недостовірних документів під час здійснення митного контролю та митного оформлення, натомість висновки у цій частині ґрунтуються на припущеннях посадових осіб відповідача.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 02.04.2025 за №UA206000202517, №UA206000202518, прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки, протиправними, ТОВ "Дена Метал Україна" звернулося до суду із даним позовом.

Супровідним листом позивача від 18.04.2025 до матеріалів справи долучено позовну заяву із долученими до неї матеріалами у паперовій формі, зареєстровані у канцелярії суду 21.04.2025 (а.с.57-153 том І).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін письмові докази, необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.154-155 том І).

Митний орган скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 06.05.2025, котрий надійшов до суду через систему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зареєстрований у день надходження (а.с.157-170 том І). Також Івано-Франківською митницею додатково скеровано на адресу суду паперовий примірник відзиву на позовну заяву за №7.21-10/166 від 06.05.2025, реєстрацію якого здійснено судом 07.05.2025 (а.с.172-189 том І, а.с.1-210 том ІІ). З доводами товариства, викладеними у позовній заяві, відповідач не погоджується, вважає податкові повідомлення-рішення від 02.04.2025 за №UA206000202517, №UA206000202518 правомірними, виходячи з наступного.

На переконання відповідача, закон надає митним органам право проводити перевірки та самостійно визначати суму грошових зобов'язань у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи щодо товарів, митне оформлення яких завершено.

З приводу доводів позивача про відсутність інформації про звернення уповноваженого органу до експортера зазначено, що митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, натомість лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту, вивезення та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою, а саме - приймає рішення щодо правомірності надання суб'єкту господарювання певної преференції.

Так, митними органами Данії підтверджено факти видачі сертифікатів EUR.1 та автентичність декларацій, складених уповноваженим експортером за всіма запитами Івано-Франківської митниці, проте не підтверджено преференційне походження більшості товарів, відомості про які наведено у останніх, оскільки експортер не зміг довести, що товари відповідають умовам набуття преференційного походження з ЄС відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Щодо порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД зауважено про класифікаційне рішення від 28.02.2024 за №КТ-UA206000-005-2024, котре не оскаржене позивачем та прийняте до оформлення товарів за чотирма митними деклараціями із кодом товарної підкатегорії 8474909010, стосовно яких встановлено порушення. Водночас, товариством самостійно не здійснювалось коригування кодів УКТ ЗЕД ідентичних товарів, митне оформлення яких завершено до прийняття коментованого рішення.

З наведених мотивів просили відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача через систему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 08.05.2025 на адресу суду скеровано письмові пояснення, у межах яких зауважено, що обов'язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу проходження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифіката з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають останні (а.с.211-214 том ІІ).

ТОВ "Дена Метал Україна" подано відповідь на відзиву, котрий надійшов із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 12.05.2025", зареєстрований 13.05.2025, за змістом яких позивач вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації (а.с.215-220 том ІІ).

Від Івано-Франківської митниці через систему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 16.05.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.225-230 том ІІ).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 (а.с.231-233 том ІІ) клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна", яке надійшло на адресу суду 03.05.2025, про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/2611/25 (а.с.221-224 том ІІ), залишено без задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Посадовими особами Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на підставі наказу за №194 від 25.12.2024 (а.с.13 том ІІ), посвідчення за №1/19/20-03 від 10.01.2025 (а.с.11 том ІІ) ), а також програми, затвердженої наказом за №194 від 25.12.2024 (а.с.75 том ІІ) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Дена Метал Україна" дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.01.2020 по 30.09.2024.

Супровідним листом за №7.21-1/19/13/4825 від 31.12.2024 (а.с.12 том ІІ) на адресу товариства скеровано наказ та повідомлення за№15 від 27.12.2024 про проведення перевірки (а.с.14 том ІІ).

Керівнику товариства, Волошин Галині Євгенівні, вручено особисто під розписку 13.01.2025 копію коментованого наказу, пред'явлено службове посвідчення посадових осіб митного органу, які уповноважені здійснювати перевірку, та посвідчення про право проведення перевірки за №1/19/20-03 від 10.01.2025, що засвідчується наявністю відповідних відміток у останньому (а.с.11 том ІІ).

До наказу від 25.12.2024 за №194 Івано-Франківською митницею внесено зміни в частині найменування посад керівника та члена робочої групи наказами від 08.01.2025 за №12 (а.с.16-17 том ІІ), від 22.01.2025 за №24 (а.с.18-19 том ІІ).

Виявлені порушення стосувалися обставин митного оформлення товарів за преференцією з кодом "410" зі сплати ввізного мита (країна походження EU):

(1.1) за митними деклараціями №UA209270/2020/001354 від 04.02.2020, №UA2092270/2020/002872 від 05.03.2020, №UA209270/2020/008115 від 07.08.2020, №UA209270/2020/008371 від 13.08.2020, №UA209270/2020/015261 від 14.12.2020, №UA209270/2021/004509 від 20.04.2021, №UA209270/2021/007427 від 23.06.2021, щодо яких подано сертифікати походження товару EUR.1 за №А012544 від 17.04.2021, №А194938 від 07.08.2020, №А158530 від 28.02.2020, №А012622 від 08.12.2020, №А158523 від 31.01.2020, №А012663 від 18.06.2021, №А194930 від 01.08.2020, встановлено відсутність права деяких товарів на преференційний режим згідно листа уповноваженого митного органу Королівства Данії від 28.02.2022 за №21-1196040 (вх. Держмитслужби від 11.04.2022 за №6806/11). Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість у загальній сумі 71 244,36 гривень;

(1.2) за митними деклараціями №UA206050/2021/008301 від 19.10.2021, №UA206050/2021/005058 від 08.09.2021, №UA206050/2021/003028 від 11.08.2021, №UA209270/2021/006809 від 11.06.2021, №UA209270/2021/005321 від 11.05.2021, №UA206050/2022/007373 від 15.06.2022, №UA206050/2022/002987 від 22.03.2022, №UA206050/2022/002177 від 16.02.2022, №UA206050/2022/001143 від 31.01.2022, №UA206050/2022/000310 від 11.01.2022, №UA206050/2021/012088 від 30.11.2021, №UA206050/2021/010711 від 09.11.2021, щодо яких подано сертифікати походження товару EUR.1 за №А012695 від 05.08.2021, №А012729 від 02.09.2021, №А012113 від 04.05.2021, №А012282 від 13.10.2021, №А012648 від 08.06.2021 та декларації про походження, складених уповноваженим експортером на інвойсах за №1326-EDB від 17.03.2022, №1311-EDB від 23.11.2021, №1332-EDB від 10.06.2022, №1316- EDB від 06.01.2022, №1310-EDB від 05.11.2021, №1319-EDB від 21.01.2022, №1323-EDB від 11.02.2022, встановлено відсутність права деяких товарів на преференційний режим згідно листа уповноваженого митного органу Королівства Данії від 03.10.2022 за №22-0704702 (вх. Держмитслужби від 03.10.2022 за №19750/11). Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість у загальній сумі 509 857,42 гривень;

(1.3) за митними деклараціями №UA206050/2022/011497 від 08.09.2022, №UA206050/2022/012311 від 04.10.2022, №UA206050/2022/009823 від 20.07.2022, №UA206050/2022/007893 від 23.06.2022, №UA206050/2022/002449 від 22.02.2022, №UA206050/2021/008092 від 13.10.2021, №UA206050/2021/006451 від 24.09.2021, №UA206050/2021/006021 від 20.09.2021, №UA206050/2021/003325 від 16.08.2021, №UA206050/2021/000328 від 06.07.2021, №UA209270/2021/001948 від 26.02.2021, №UA209270/2021/005711 від 18.05.2021, №UA209270/2021/006053 від 25.05.2021, №UA209270/2021/006904 від 15.06.2021, №UA209270/2020/008444 від 13.08.2020, №UA209270/2020/008371 від 12.08.2020, щодо яких подано сертифікати походження товару EUR.1 за №А194938 від 07.08.2020, №А012783 від 28.05.2021, №А012656 від 11.06.2021, №А012643 від 21.05.2021, №А012632 від 12.05.2021, №А012484 від 23.02.2021, №А012676 від 01.07.2021, №А012702 від 12.08.2021, №А012753 від 16.09.2021, №А012764 від 21.09.2021, №А012273 від 08.10.2021 та декларації про походження, складених уповноваженим експортером на інвойсах за №1312-EDB від 03.12.2021, №1341-EDB від 15.08.2022, №1325-EDB від 18.02.2022, №1335-EDB від 17.06.2022, №1339-EDB від 15.07.2022, №1322-EDB від 27.01.2022, №1340-EDB від 02.09.2022, №1342-EDB від 27.09.2022, встановлено відсутність права товарів на преференційний режим з огляду на ненадання експортером підтверджуючих документів згідно листа уповноваженого митного органу Королівства Данії від 02.06.2023 за №22-1035052 (вх. Держмитслужби від 05.06.2023 за №14221/11). Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість у загальній сумі 120 106,37 гривень;

(1.4) за митними деклараціями №UA206050/2022/013317 від 27.10.2022, №UA206050/2022/014712 від 24.11.2022, №UA206050/2023/000142 від 09.01.2023, щодо яких подано сертифікат походження товару EUR.1 за №А054521 від 17.06.2023 та декларації про походження, складених уповноваженим експортером на інвойсах за №1346-EDB від 24.10.2022, №1347-EDB від 17.11.2022, №1351-EDB від 05.01.2023, встановлено відсутність права товарів на преференційний режим згідно листа уповноваженого митного органу Королівства Данії від 31.01.2024 за №23-1775012 (вх. Держмитслужби від 01.02.2024 за №3137/11/15). Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість у загальній сумі 56 412,69 гривень.

Додатково за вищезазначені встановлені порушення податкового законодавства до платника податків застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі, передбаченому пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а саме 10% суми визначеного податкового та/або іншого зобов'язання.

Узагальнюючи, встановлені порушення у цій частині призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 757 261,43 гривні, в тому числі: мито - 631 351,19 гривень, податок на додану вартість - 126 270,24 гривень.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення щодо правил класифікації товару згідно до УКТ ЗЕД за заявленим кодом 8474909010, а саме:

(2.1) за митною декларацією №23UA206050009328U7 від 17.08.2023 (товари №3.1 (товар №3 в електронному інвойсі), №3.2, №3.3, №3.5, №3.6 та №3.7 мають оподатковуватися ставкою мита 5% за кодом 7326909890 згідно з УКТ ЗЕД);

(2.2) за митною декларацією №23UA206050010762U9 від 13.09.2023 (товар №2 має оподатковуватися ставкою мита 5% за кодом 7326909890 згідно з УКТ ЗЕД);

(2.3) за митною декларацією №23UA206050013037U0 від 24.10.2023 (товари №2.1, №2.2, №2.3, №2.4, №2.5, №2.7, №2.9, №2.10, №2.12, №2.13 мають оподатковуватися ставкою мита 5% за кодом 7326909890 згідно з УКТ ЗЕД);

(2.4) за митною декларацією №23UA206050015921U4 від 30.12.2023 (товари №2.1, №2.2, №2.3, №2.4, №2.5, №2.6, №2.7, №2.8, №2.9, №2.10, №2.11, №2.13, №2.14, №2.15 мають оподатковуватися ставкою мита 5% за кодом 7326909890 згідно з УКТ ЗЕД)

Зазначене обґрунтовано наявністю класифікаційного рішення від 28.02.2024 за №КТ-UA206000-005-2024, прийнятого в охопленому перевіркою періоді (а.с.77-80 том ІІ).

Додатково за вищезазначені встановлені порушення податкового законодавства до платника податків застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі, передбаченому пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, а саме 25% суми визначеного податкового та/або іншого зобов'язання.

Узагальнюючи, встановлені порушення у цій частині призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 42 891,49 гривні, в тому числі: мито - 35 742,91 гривень, податок на додану вартість - 7 148,58 гривень.

Товариство скористалося правом подання заперечень на акт перевірки, котрий зареєстрований відповідачем за вх.№1470/13-19 від 25.03.2025 (а.с.206-210 том ІІ).

За наслідком розгляду останнього Івано-Франківською митницею надано відповідь за №7.21/1-19-03/13/1348 від 01.04.2025 про відсутність підстав для задоволення такого (а.с.139-204 том ІІ), скерованого засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" та врученого 08.04.2025, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.205 том ІІ).

Івано-Франківською митницею Державної митної служби України, на підставі акту перевірки за №7/25/7.21-19-23-01/32882217 від 07.03.2025 сформовано та направлено товариству наступні податкові повідомлення-рішення:

за №UA206000202517 від 02.04.2025 про встановлене порушення вимог статті 15 Протоколу 1 Угоди), частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 Митного кодексу України за період фінансово-господарської діяльності з 01.01.2020 по 30.09.2024, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Мито на товари, що ввозяться на територію України" у загальній сумі 667 094,10 гривень, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 8 935,71 гривень (а.с.186-188 том ІІ);

за №UA206000202518 від 02.04.2025 про встановлення порушення вимог підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за період фінансово-господарської діяльності з 01.01.2020 по 30.09.2024, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість […]" у загальній сумі 133 418,82 гривень, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 14 413,73 гривень (а.с.191-193 том ІІ).

За змістом розрахунку до податкового повідомлення-рішення за №UA206000202517 від 02.04.2025 (а.с.189-190 том ІІ), загальна сума визначеного зобов'язання за платежем "Мито на товари, що ввозяться на територію України" із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за 41 митною декларацією, щодо яких встановлено порушення, складає 676 029,81 гривень.

У свою чергу, згідно відомостей розрахунку до податкового повідомлення-рішення за №UA206000202518 від 02.04.2025 (а.с.194-195 том ІІ), загальна сума визначеного зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість […]" із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за 41 митною декларацією, щодо яких встановлено порушення, складає 147 832,55 гривень.

Вважаючи протиправними дії Івано-Франківської митниці Державної митної служби України щодо прийняття податкових повідомлення-рішень від 02.04.2025 за №UA206000202517, №UA206000202518, ТОВ "Дена Метал Україна" звернулося до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).

За змістом частини 1 статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина 2 статті 345 МК України).

Як викладено у частині 3 статті 345 Кодексу, митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, та/або документів та інформації, отриманих від уповноважених органів (організацій) іноземних держав, інформації, заявленій митним органам під час митного контролю, митного оформлення товарів;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Окрім того, відповідно до частини 4 статті 345 МК України, під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань такої перевірки.

В контексті підстав та порядку проведення митними органами документальних виїзних перевірок, частиною 1 статті 346 МК України визначено, що документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена планом-графіком проведення документальних планових виїзних перевірок митного органу та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб митного органу перевірка такого підприємства за згодою його керівника може проводитися у приміщенні митного органу.

Документальні планові виїзні перевірки проводяться митними органами на підставі квартальних планів-графіків проведення таких перевірок, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування митними органами виїзних перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Квартальні плани-графіки проведення документальних планових виїзних перевірок митного органу оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, до 15 числа останнього місяця кварталу, який передує кварталу, в якому будуть проводитися такі перевірки (частини 2, 3 статті 346 МК України).

Так, згідно частини 4 статті 346 Кодексу, документальна планова виїзна перевірка одного й того самого підприємства може проводитися не більше одного разу на 12 місяців.

Як слідує зі змісту приписів частини 6 статті 346 Митного кодексу України, право на проведення документальної планової виїзної перевірки підприємства надається лише за умови, що керівнику цього підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення документальної планової виїзної перевірки та копію наказу про її проведення у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу.

До наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки додається програма перевірки як його невід'ємний додаток.

Умови допуску посадових осіб митних органів до проведення документальних виїзних перевірок та зустрічних звірок визначені частинами 1-3 статті 349 МК України, посадові особи митного органу мають право розпочати проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки декларанта чи зустрічної звірки на підприємстві за наявності підстав для їх проведення, визначених частиною третьою статті 346 цього Кодексу - для документальних планових виїзних перевірок, частиною сьомою статті 346 цього Кодексу - для документальних виїзних позапланових перевірок, частиною другою статті 348 цього Кодексу - для зустрічних звірок.

Ненадання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі копії наказу митного органу про проведення перевірки, непред'явлення службових посвідчень посадовими особами митного органу, які проводитимуть перевірку, є підставою для недопущення посадових осіб митного органу до проведення перевірки.

Недопущення посадових осіб митного органу до проведення перевірки з інших підстав, ніж визначені частиною другою цієї статті, забороняється.

У досліджуваному випадку документальна планова виїзна перевірка дотримання ТОВ "Дена Метал Україна" вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.01.2020 по 30.09.2024 посадовими особами Івано-Франківської митниці Державної митної служби України проводилась на підставі наказу за №194 від 25.12.2024 (а.с.13 том ІІ), посвідчення за №1/19/20-03 від 10.01.2025 (а.с.11 том ІІ) ), а також програми, затвердженої наказом за №194 від 25.12.2024 (а.с.75 том ІІ).

Як свідчать матеріали справи, супровідним листом за №7.21-1/19/13/4825 від 31.12.2024 (а.с.12 том ІІ) на адресу товариства скеровано наказ та повідомлення за№15 від 27.12.2024 про проведення перевірки (а.с.14 том ІІ).

У свою чергу, керівнику товариства, ОСОБА_1 , вручено особисто під розписку 13.01.2025 копію коментованого наказу, пред'явлено службове посвідчення посадових осіб митного органу, які уповноважені здійснювати перевірку, та посвідчення про право проведення перевірки за №1/19/20-03 від 10.01.2025, що засвідчується наявністю відповідних відміток у останньому (а.с.11 том ІІ).

Окрім того, у період проведення перевірки, до наказу від 25.12.2024 за №194 Івано-Франківською митницею внесено зміни в частині найменування посад керівника та члена робочої групи наказами від 08.01.2025 за №12 (а.с.16-17 том ІІ), від 22.01.2025 за №24 (а.с.18-19 том ІІ).

Відповідно до частини 6 статті 345 МК України, результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (частина 1 статті 354 Кодексу).

Поруч із цим, згідно частини 12 статті 354 МК України, в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформлюються, а зазначаються в акті про результати документальної перевірки.

Порядок оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, включаючи форми актів, що складаються посадовими особами митних органів у разі невиконання обов'язків керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою та у разі відсутності підприємства за місцезнаходженням, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина 14 статті 354 Кодексу).

Згідно частини 2 статті 354 МК України, акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом п'яти робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов'язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.

У разі неповернення примірника акта (довідки) про результати перевірки протягом строку, визначеного частиною четвертою цієї статті, та/або відмови від його (її) підписання, відмови від отримання примірника акта (довідки) про результати перевірки чи неможливості його (її) вручення та підписання, у тому числі у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, митним органом складається акт, яким засвідчуються встановлені факти (частини 4, 5 статті 354 МК України).

Як визначено частиною 6 статті 354 Митного кодексу України, підприємство не звільняється від обов'язку сплати суми коштів відповідно до грошових зобов'язань, визначених митним органом за результатами документальної перевірки, у разі, якщо встановлено факти неповернення примірника акта (довідки) про результати перевірки протягом строку, визначеного частиною четвертою цієї статті, та/або відмови від його (її) підписання, відмови від отримання примірника акта (довідки) про результати перевірки чи неможливості його (її) вручення та підписання, у тому числі у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

По завершенню перевірки посадовими особами Івано-Франківської митниці складено акт за №7/25/7.21-19-23-01/32882217 від 07.03.2025 (надалі по тексту також - акт, акт перевірки) (а.с.20-48 том ІІ). Копія наданого суду акту містить відмітки ОСОБА_1 про підписання такого та отримання другого примірника 18.03.2025.

За змістом приписів частин 7, 10, 11 статті 354 Митного кодексу України, у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, він зобов'язаний підписати акт або довідку із запереченнями, які він має право подати протягом 10 робочих днів з дня отримання акта або довідки. До заперечення додаються документи та пояснення, зокрема документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у спосіб, визначений частиною шостою статті 3441 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надсилання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом п'яти робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Разом із тим, у силу вимог частини 13 статті 354 МК України, доводи стосовно незгоди з рішеннями митного органу щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов'язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Повертаючись до змісту виявлених у ході документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Дена Метал Україна" порушень, оформлених актом №7/25/7.21-19-23-01/32882217 від 07.03.2025, такі стосувалися обставин порушення митного оформлення товарів за преференцією з кодом "410" зі сплати ввізного мита (країна походження EU) (37 митних декларацій), а також порушення щодо правил класифікації товару згідно до УКТ ЗЕД (4 митні декларації), що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів та податку на додану вартість, додаткового накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у 10% та 25% розмірах від суми податкового та/або іншого зобов'язання.

У свою чергу, згідно відомостей розрахунку до податкового повідомлення-рішення за №UA206000202518 від 02.04.2025 (а.с.194-195 том ІІ), загальна сума визначеного зобов'язання за платежем " Податок на додану вартість […]" із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за 41 митною декларацією, щодо яких встановлено порушення, складає 147 832,55 гривень.

Щодо суті виявлених митним органом порушень, за якими встановлено необґрунтоване отримання ТОВ "Дена Метал Україна" пільги зі сплати ввізного мита за кодом "410" ("Товари, що ввозяться в України та походять з країн ЄС […]"), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Так, частинами 1-3 статті 1 Митного кодексу України (тут і далі - МК України, Кодекс, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 271 МК України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Відповідно до частин 4-6 статті 280 МК України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До товарів, які випускаються у вільний обіг на митній території України відповідно до частини шостої статті 75 цього Кодексу, застосовуються знижені ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не визначено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для громадян, нараховується відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Статтею 281 МК України передбачено встановлення тарифних пільг (тарифні преференції).

Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 36 МК України, країна походження товару визначається, зокрема, з метою застосування ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Країною походження товару вважається країна, в якій: (1) товар був повністю отриманий; (2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Разом із тим, у силу вимог частини 5 статті 36 Кодексу, повністю отримані або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються відповідно до законів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 41 МК України визначено документи, що підтверджують країну походження товару. Так, частинами 1-3 вказаної статті встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов'язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, що стосується товару (частина 6 статті 41 МК України).

Частинами 8-9 статті 41 Кодексу передбачено, що у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

У разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: (1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність"; (2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України; (3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 42 МК України).

Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" від 16.09.2014 за №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі по тексту також - Угода, Угода про асоціацію).

Відповідно до пункту 1 статті 29 Угоди про асоціацію, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до графіків, встановлених у додатку I-A до цієї Угоди.

Пунктами 1, 2 статті 26 Угоди передбачено, що її положення застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цих цілей "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Відповідно до статті 2 Розділу ІІ Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Водночас, слід зазначити, що згідно з положеннями пункту 2 статті 39 "Поправки до Протоколу" Розділу VIII "Прикінцеві Положення" Протоколу 1 після приєднання України до Регіональної Конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила визначення походження Підкомітет з Митного Співробітництва може також вирішити замінити правила визначення походження, наведені в цьому Протоколі, тими, що містяться в додатку до Конвенції.

Так, Законом України "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" від 08.11.2017 за №2187-VIII Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 01 лютого 2018 року.

Надалі, рішенням Підкомітету Україна-ЄС з питань митного співробітництва від 16.11.2023 за №1/2023, котре підлягає застосуванню з 01 грудня 2023 року, Протокол I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, змінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення (надалі по тексту також - Протокол І).

Отже, згідно частини 1 статті 1 Протоколу І до Угоди, з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до статті 17 Протоколу І (стаття 15 Доповнення І Конвенції) товари, що походять з однієї зі Сторін, при ввезенні до іншої Сторони підпадають під дію положень цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1;

(b) у випадках, зазначених у Статті 18 (1), декларація, що надалі іменується як "декларація походження", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані продукти достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Статтею 20 Протоколу І до Угоди (стаття 16 Доповнення І Конвенції) встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Експортер, який подає заяву на видачу сертифіката EUR.1, повинен бути готовий у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера, де видано сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати усі відповідні документи, що підтверджують походження товару, а також виконання інших вимог цих Правил.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається митними органами Сторони-експортера, якщо відповідний товар має статус преференційного походження та відповідає іншим вимогам цих Правил.

Митні органи, що видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки преференційного статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цих Правил. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, повинні перевірити чи заповнена графа, призначена для опису продуктів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

У свою чергу, як слідує зі статті 18 Протоколу І до Угоди (стаття 21 Доповнення І Конвенції), декларація походження, зазначена в підпункті (b) Статті 17 (1), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 19, або (b) експортером на будь-яку партію товарів, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, преференційного походження, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація походження може бути складена, якщо товари вважаються преференційного походження та виконуються інші вимоги цих Правил.

Експортер, який складає декларацію походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних продуктів, а також виконання інших умов цих Правил.

Таким чином, імпортер має право на застосування відповідної тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом товарів та/або їх зменшення, ввезених із Європейського Союзу, за умови підтвердження походження цих товарів під час митного оформлення сертифікатом EUR.1 або декларацією походження, що виданий митними органами країни експорту.

Як встановлено частиною 2 статті 33 Протоколу І до Угоди (частина 2 статті 31 Доповнення І Конвенції), з метою належного застосування цих Правил Сторони повинні допомагати один одному через компетентні митні органи у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1, декларацій походження, декларацій постачальника та правильності інформації, що міститься в цих документах.

Статтею 34 Протоколу І до Угоди (стаття 32 Доповнення І Конвенції), котрою врегульований порядок перевірки підтвердження походження, встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких продуктів, статусі преференційного походження відповідних продуктів або виконанні інших вимог цих Правил.

У разі запиту на подальшу перевірку митні органи Сторони-імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію походження або копії цих документів митним органам Сторони-експортера, зазначивши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

Перевірка має бути здійснена митними органами Сторони-експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними.

Якщо митні органи Сторони-імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для продуктів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продуктів із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких було здійснено перевірку, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї зі Сторін і відповідають іншим вимогам цих Правил.

Статтею 43 МК України визначено порядок перевірки документів, що підтверджують країну походження товару, після завершення митного оформлення.

Згідно приписів частини 1 коментованої статті, перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.

Як слідує зі змісту частини 2 статті 43 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів щодо достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила щодо визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається оригінал документа, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші документи та відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, якщо така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням (частини 3-5 статті 43 МК України).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

При цьому, відповідно до статті 34 Протоколу І до Угоди (стаття 32 Доповнення І Конвенції) саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

Ураховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами 8, 9 статті 43 МК України, суд доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Аналогічного змісту висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2022 у справі №260/2805/20.

Повертаючись до фактичних обставин справи, у межах акту перевірки за №7/25/7.21-19-23-01/32882217 від 07.03.2025 встановлено порушення митного оформлення товарів за преференцією з кодом "410" зі сплати ввізного мита (країна походження EU):

Так, до матеріалів справи долучено листи уповноваженого митного органу Королівства Данії, адресовані у відповідь на запити Державної митної служби України від 28.02.2022 за №21-1196040 (а.с.174-175 том ІІ), від 03.10.2022 за №22-0704702 (а.с.172-173 том ІІ), від 02.06.2023 за №22-1035052 (а.с.170-171 том ІІ), від 31.01.2024 за №23-1775012 (а.с.154-155 том ІІ), а також їх належним чином завірений переклад (а.с.1-9 том ІІ), зі змісту яких судом з'ясовано наступне:

стосовно сертифікатів походження товару EUR.1 за №А012544 від 17.04.2021, №А194938 від 07.08.2020, №А158530 від 28.02.2020, №А012622 від 08.12.2020, №А158523 від 31.01.2020, №А012663 від 18.06.2021, №А194930 від 01.08.2020 зазначено, що такі є достовірними та були видані компетентними митними органами Данії, в той же час встановлено відсутність права деяких товарів на преференційний режим (лист від 28.02.2022 за №21-1196040 (вх. Держмитслужби від 11.04.2022 за №6806/11);

стосовно сертифікатів походження товару EUR.1 за №А012695 від 05.08.2021, №А012729 від 02.09.2021, №А012113 від 04.05.2021, №А012282 від 13.10.2021, №А012648 від 08.06.2021 та декларацій про походження, складених уповноваженим експортером на інвойсах за №1326-EDB від 17.03.2022, №1311-EDB від 23.11.2021, №1332-EDB від 10.06.2022, №1316- EDB від 06.01.2022, №1310-EDB від 05.11.2021, №1319-EDB від 21.01.2022, №1323-EDB від 11.02.2022 зазначено, що такі є достовірними та були видані компетентними митними органами Данії, в той же час зауважено про неспроможність компанії-експортера документально підтвердити, що всі товари, на які поширюється дія сертифікатів походження, походять з ЄС (лист від 03.10.2022 за №22-0704702 (вх. Держмитслужби від 03.10.2022 за №19750/11);

стосовно сертифікатів походження товару EUR.1 за №А194938 від 07.08.2020, №А012783 від 28.05.2021, №А012656 від 11.06.2021, №А012643 від 21.05.2021, №А012632 від 12.05.2021, №А012484 від 23.02.2021, №А012676 від 01.07.2021, №А012702 від 12.08.2021, №А012753 від 16.09.2021, №А012764 від 21.09.2021, №А012273 від 08.10.2021 та декларацій про походження, складених уповноваженим експортером на інвойсах за №1312-EDB від 03.12.2021, №1341-EDB від 15.08.2022, №1325-EDB від 18.02.2022, №1335-EDB від 17.06.2022, №1339-EDB від 15.07.2022, №1322-EDB від 27.01.2022, №1340-EDB від 02.09.2022, №1342-EDB від 27.09.2022, зазначено, що такі є достовірними та були видані компетентними митними органами Данії, в той же час зауважено про неспроможність компанії-експортера документально підтвердити, що всі товари, на які поширюється дія сертифікатів походження, походять з ЄС (лист від 02.06.2023 за №22-1035052 (вх. Держмитслужби від 05.06.2023 за №14221/11);

стосовно сертифікату походження товару EUR.1 за №А054521 від 17.06.2023 та декларацій про походження, складених уповноваженим експортером на інвойсах за №1346-EDB від 24.10.2022, №1347-EDB від 17.11.2022, №1351-EDB від 05.01.2023, зазначено, що такі є достовірними та були видані компетентними митними органами Данії, в той же зауважено про неспроможність компанії-експортера документально підтвердити, що всі товари, на які поширюється дія сертифікатів походження, походять з ЄС, відтак встановлено відсутність права товарів на преференційний режим (лист від 31.01.2024 за №23-1775012 (вх. Держмитслужби від 01.02.2024 за №3137/11/15).

Ураховуючи вимоги частини 2 статті 33 Протоколу І до Угоди (частина 2 статті 31 Доповнення І Конвенції), якою передбачено співробітництво компетентних митних органів у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та декларацій походження, а також правильності інформації, що міститься в цих документах, а також статті 43 Митного кодексу України, суд доходить висновку, що митний орган уповноважений звертатися до компетентного органу країни-експортера для перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

В той же час, статтею 34 Протоколу І до Угоди (стаття 32 Доповнення І Конвенції) визначено, що результати вказаної перевірки повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї зі Сторін і відповідають іншим вимогам, що у подальшому має наслідком застосування преференційного походження до такого товару.

У спірному випадку, листи уповноваженого митного органу Королівства Данії від 28.02.2022 за №21-1196040, від 03.10.2022 за №22-0704702, від 02.06.2023 за №22-1035052, від 31.01.2024 за №23-1775012 щодо визначеного запитами Державної митної служби України переліку сертифікатів походження товару EUR.1 та декларацій про походження, складених уповноваженим експортером на інвойсах, дають підстави стверджувати про відсутність у товарів, котрі супроводжувалися коментованими документами про походження, права на преференційний режим.

З приводу доводів позивача, котрі зводяться до того, що при здійсненні митного оформлення товару, до якого долучалися сертифікати походження товару EUR.1, відповідачем не було відмовлено у такому оформленні за підставами, визначеними частиною 11 статті 264 МК України, суд вказує, що згідно пункту 2 частини 2 статті 351 Кодексу, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

Окрім того, стаття 352 Митного кодексу України передбачає можливість використання митними органами під час проведення перевірок отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

В той же час, стосовно відсутності у митного органу будь-яких доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу іноземної держави до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару чи відповіді останнього, слід зазначити наступне.

Як вже відзначалося вище по тексту судового рішення, статтею 34 Протоколу І до Угоди (стаття 32 Доповнення І Конвенції) встановлено порядок, за яким перевірка має бути здійснена митними органами Сторони-експортера, для чого останні уповноважені вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними.

Так, експортер, який подає заяву на видачу сертифіката EUR.1, повинен бути готовий у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера, де видано сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати усі відповідні документи, що підтверджують походження товару, а також виконання інших вимог цих Правил.

Митні органи, що видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки преференційного статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цих Правил. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними (стаття 20 Протоколу І до Угоди (стаття 16 Доповнення І Конвенції).

Аналогічні вимоги встановлені й статтею 18 Протоколу І до Угоди (стаття 21 Доповнення І Конвенції) стосовно декларації походження, згідно якої експортер, який складає останню, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних продуктів, а також виконання інших умов цих Правил.

Окрім того, слід зауважити, що за змістом частин 1, 2 статті 31 Протоколу І до Угоди, на експортера, який склав декларацію походження або подав заяву на отримання сертифіката з перевезення EUR.1, покладається обов'язок зберігати паперову копію або електронну версію підтвердження походження та всіх документів, що підтверджують статус преференційного походження продукту, протягом принаймні трьох років з дати видачі сертифіката або складення декларації походження.

Зокрема, з метою виконання пункту 1 цієї Статті документи, що підтверджують статус преференційного походження, можуть, серед іншого, включати: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання продукту, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній застосовуючій Договірній Стороні відповідно до національного законодавства; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Стороні, видані чи складені у Стороні відповідно до національного законодавства; (d) декларації походження або сертифікати з перевезення товару EUR.1, що підтверджують преференційний статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у Сторонах згідно з цими Правилами; (e) докази про обробку або переробку, виконані за межами Сторін згідно з положеннями Статей 13, 14, які підтверджують, що вимоги цих Статей були виконані.

Як слідує з буквального розуміння листів уповноваженого митного органу Королівства Данії, адресованих у відповідь на запити Державної митної служби України від 28.02.2022 за №21-1196040, від 03.10.2022 за №22-0704702, від 02.06.2023 за №22-1035052, від 31.01.2024 за №23-1775012, таким органом здійснено перевірку перелічених документів про походження, водночас у деяких з них зауважено про підтвердження окремих товарів у сертифікатах та деклараціях про походження, що, на переконання суду, свідчить про існування у окремих випадках комунікації між уповноваженим органом країни експорту та постачальником.

Поруч із цим, Протоколом І до Угоди (Доповненням І Конвенції) не встановлено обов'язку митних органів Сторони-експортера, котрі здійснюють перевірку, вказувати у результатах такої про заходи, котрі вживалися для одержання інформації чи які саме документи, надавані експортером, досліджувалися для резюмування про підтвердження чи не підтвердження преференційного походження товару.

Звідси, відсутність чи брак опису у результатах перевірки дій, котрі вчинялися, у спірному випадку, уповноваженим органом Королівства Данії, до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару не має наслідком неврахування Державною митною службою України останніх, як і не лежить в площині відповідальності таких.

Отже, за наслідком надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, митний орган Сторони-імпортера (України) позбавлений можливості діяти поза межами визначених результатів такого, зокрема ставити під сумнів достатність вжиття заходів для з'ясування коментованих відомостей, як і проводити додаткову перевірку документів про походження товару шляхом безпосереднього звернення до експортера.

У межах постанови від 30.07.2024 у справі №440/3770/19 Верховним Судом сформовано висновок, відповідно до якого імпортер має право на застосування відповідної тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом товарів та/або їх зменшення, ввезених із Європейського Союзу, за умови підтвердження походження цих товарів під час митного оформлення сертифікатом EUR.1 (або іншим документом, визначеним МК України та Протоколом 1), що виданий митними органами країни експортера на відповідну партію товару.

За встановлених обставин та нормативного регулювання, суд доходить висновку, що під час перевірки правильності визначення країни походження, підстав для звільнення від оподаткування позивачем не підтверджено преференційне походження товарів за 37 (тридцятьма сімома) митними деклараціями, досліджуваними у пункті 3.3 акту перевірки за №7/25/7.21-19-23-01/32882217 від 07.03.2025, що свідчить про відсутність підстав для звільнення від нарахування та сплати ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості товарів, перелік яких наведено у додатку №3 до акту перевірки, який є його невід'ємною частиною.

Розглядаючи доводи Івано-Франківської митниці у частині порушення правил класифікації товару згідно до УКТ ЗЕД за заявленим кодом 8474909010 у 4 (чотирьох) митних деклараціях, щодо яких проведено та завершено митне оформлення, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Перевірка правильності класифікації згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності є одним з етапів митного контролю.

Частинами 1-4 статті 69 МК України встановлено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

При цьому, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Слід звернути увагу, що згідно приписів частини 5 статті 69 МК України, для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, орган доходів і зборів ["митний орган" - у редакції МК України, чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин] здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів ["митного органу" - у редакції МК України, чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин] щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 у справі №826/9823/17.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (частина 8 статті 69 МК України).

За змістом частини 1 статті 67, частини 1 статті 68 Кодексу, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України, водночас ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання коментованої норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 за №428 затверджено "Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності" (надалі по тексту також - Порядок №428), відповідно до пункту 2 якого УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Термін "класифікація товару" для цілей розділу ІV МК України міститься в пункті 2 розділу І "Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №650 (надалі по тексту також - Порядок №650), та розуміється як: визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України "Про Митний тариф України" (надалі по тексту також - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику відповідно до вимог Митного кодексу України, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.

В той же час, контроль правильності класифікації товарів - перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення або після них (пункт 2 розділу І Порядку №650).

Як визначено пунктом 1 розділу ІІ Порядку №650, посадові особи підрозділу митного органу з питань класифікації товарів, підрозділу митного оформлення здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Так, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу (пункт 2 розділу ІІ Порядку №650).

Статтею 1 Закону України "Про Митний тариф України" від 19.10.2022 за №2697-ІХ (надалі по тексту також - Закон №2697-ІХ), митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 67 МК України, в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Тим не менш, як визначено пунктами 1-4 "Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД", що є складовою Закону №2697-ІХ (надалі по тексту також - Правила), назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatіs mutandіs), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше (пункт 6 Правил).

Тобто, зазначеними Правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення, котрі є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.

У спірному випадку, за змістом пункту 3.4 акту перевірки за №7/25/7.21-19-23-01/32882217 від 07.03.2025, перевіркою встановлено порушення правил класифікації товару згідно до УКТ ЗЕД за заявленим позивачем кодом 8474909010, а саме:

за митною декларацією №23UA206050009328U7 від 17.08.2023 (товари №3.1 (товар №3 в електронному інвойсі), №3.2, №3.3, №3.5, №3.6 та №3.7 мають оподатковуватися ставкою мита 5% за кодом 7326909890 згідно з УКТ ЗЕД);

за митною декларацією №23UA206050010762U9 від 13.09.2023 (товар №2 має оподатковуватися ставкою мита 5% за кодом 7326909890 згідно з УКТ ЗЕД);

за митною декларацією №23UA206050013037U0 від 24.10.2023 (товари №2.1, №2.2, №2.3, №2.4, №2.5, №2.7, №2.9, №2.10, №2.12, №2.13 мають оподатковуватися ставкою мита 5% за кодом 7326909890 згідно з УКТ ЗЕД);

за митною декларацією №23UA206050015921U4 від 30.12.2023 (товари №2.1, №2.2, №2.3, №2.4, №2.5, №2.6, №2.7, №2.8, №2.9, №2.10, №2.11, №2.13, №2.14, №2.15 мають оподатковуватися ставкою мита 5% за кодом 7326909890 згідно з УКТ ЗЕД).

Згідно додатку №4, котрий є невід'ємною частиною акту перевірки, за вищезгаданими митними деклараціями здійснено митне оформлення товару "Частини обладнання для перемішування, частини до бетономішалок сталеві, виготовлені із застосуванням токарно-фрезерних робіт: Частини до змішувача Baron F80/F120 […], Частини до змішувача Baron Е120 […], Частини до змішувача Baron F200 […], Частини до змішувача Baron F300 […]" (а.с.51-52 том ІІ).

Водночас, необхідність віднесення таких товарів за кодом товарної підкатегорії "7326909890", а не "8474909010", як первинно заявлено в таких, обґрунтовано наявністю класифікаційного рішення від 28.02.2024 за №КТ-UA206000-005-2024 (надалі по тексту також - класифікаційне рішення), прийнятого в охопленому перевіркою періоді (а.с.77-80 том ІІ).

Так, класифікаційне рішення стосувалося товарів №2, ввезених ТОВ "Дена Метал Україна" за митною декларацією №24UA206050002070UІ від 21.02.2024 з заявленим кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 8474909010 (ставка митна 2%). Як слідує зі змісту останнього, а також відображено у акті перевірки, у коментованій митній декларації товар №2 розділено на три окремі товари із різними кодами згідно з УКТ ЗЕД, а саме: 7326909890 (ставка мита 5%), 8483109590 (ставка мита 5%), 8474909010 (ставка мита 2%).

Суд зазначає, що класифікаційне рішення від 28.02.2024 за №КТ-UA206000-005-2024 стосувалося тотожного товару, чиє оформлення у тій чи іншій частині відбулося за митними деклараціями №23UA206050009328U7 від 17.08.2023, №23UA206050010762U9 від 13.09.2023, №23UA206050013037U0 від 24.10.2023, №23UA206050015921U4 від 30.12.2023, а саме "Частини обладнання для перемішування, частини до бетономішалок сталеві, виготовлені із застосуванням токарно-фрезерних робіт: Частини до змішувача Baron F80/F120 […], Частини до змішувача Baron Е120 […], Частини до змішувача Baron F200 […], Частини до змішувача Baron F300 […]".

Вказане прослідковується із графи "опису товару (графа 31 ВМД)", котрі містить детальне найменування та характеристику такого як по коду УКТ ЗЕД "7326909890", так і по коду "8474909010", що дозволяє чітко виокремити товар, до якого застосовується ставка мита 5%.

Поруч із цим, слід зазначити, що товариством до суду не надано, як і не здобуто останнім самостійно документальних підтверджень того, що класифікаційне рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України від 28.02.2024 за №КТ-UA206000-005-2024 скасоване в порядку, передбаченому чинним законодавством та, відтак, не підлягало врахуванню при формуванні висновків за наслідком проведеної документальної перевірки ТОВ "Дена Метал Україна".

Окрім того, позивачем не заперечується надана митним органом у коментованому рішенні кваліфікація, як і не спростовується встановлена ідентичність товарів, в той же час доводи позивача про відсутність підстав у відповідача опісля завершення процедури митного оформлення здійснювати повторну перевірку правильності класифікації товарів за УКТ ЗЕД суд відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Як вже згадувалось вище по тексту судового рішення, у силу вимог частини 2 статті 345 Кодексу, документальна виїзна перевірка дотримання вимог законодавства України з питань митної справи проводиться митними органами, серед іншого, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

З огляду на вказане слід дійти висновку, що у разі виявлення після митного оформлення товарів порушення правил класифікації товарів, митний орган має право самостійно класифікувати такі товари за результатами проведення документальної перевірки. Відтак, твердження позивача щодо незаконності донарахування грошових зобов'язань після завершення митного оформлення товарів за вищевказаними 4 (чотирма) митними деклараціями є безпідставними.

В контексті зауважень ТОВ "Дена Метал Україна" про недоведеність митним органом належними та допустити доказами вини позивача у спірних правовідносинах, з чого застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є безпідставним, суд виходить з наступного.

Івано-Франківською митницею Державної митної служби України, на підставі акту перевірки за №7/25/7.21-19-23-01/32882217 від 07.03.2025 сформовано та направлено товариству податкові повідомлення-рішення за №UA206000202517 та за №UA206000202518.

При цьому, штрафна (фінансова) санкція (надалі по тексту також - штраф) у розмірі 25% застосована виключно у відношенні до митних декларацій за №23UA206050009328U7 від 17.08.2023, №23UA206050010762U9 від 13.09.2023, №23UA206050013037U0 від 24.10.2023, №23UA206050015921U4 від 30.12.2023, тобто за порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Так, аналогічно, штраф у розмірі 25% застосований щодо вищезазначених 4 (чотирьох) митних декларацій, тобто за порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, а також у розмірі 10% стосовно решти 37 (тридцяти семи) митних декларацій за порушення митного оформлення товарів за преференційною ставкою мита.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Таким чином, сплата податків та зборів у встановлених законодавством розмірах є обов'язком позивача, водночас такий обов'язок не залежить від встановлення вини платника податків.

Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1 статті 123 ПК України).

З огляду на зміст вищевказаної норми права, суд зазначає, що на платника податків покладено обов'язок здійснювати належне декларування та сплату своїх податкових зобов'язань, в тому числі й з податку на додану вартість. При цьому, за вчинення платником податків діяння, що зумовило визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством (штраф в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання).

З огляду на вказане, суд не знаходить порушень у частині накладення штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 10%, як складової податкового повідомлення-рішення за №UA206000202518 від 02.04.2025, застосованого до ТОВ "Дена Метал Україна" стосовно 37 (тридцяти семи) митних декларацій за порушення митного оформлення товарів за преференційною ставкою мита, котре призвели до самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України діяння, передбачені пункті 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Податковим правопорушенням у розумінні пункту 109.1 статті 109 Кодексу, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Варто зазначити, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1 та 112.2 статті 112 ПК України, відповідно до яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Крім того, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: (1) встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; (2) доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Водночас, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 123.2 та 123.3 статті 123 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.

У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21.

У постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №520/9294/21 зазначено, що вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як об'єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме, що платник податків, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, обов'язок доведення вини Кодексом покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Зокрема, в такому контексті суд також зауважує про необхідність обов'язкової перевірки мети і умислу подання недостовірних відомостей з приводу вчинення дії, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, у спірному випадку, для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості (стаття 485 Митного кодексу України).

У досліджуваному судом випадку, штраф у розмірі 25% застосований щодо 4 (чотирьох) митних декларацій (№23UA206050009328U7 від 17.08.2023, №23UA206050010762U9 від 13.09.2023, №23UA206050013037U0 від 24.10.2023, №23UA206050015921U4 від 30.12.2023), як слідує зі змісту пункту 3.4 акту перевірки за №7/25/7.21-19-23-01/32882217 від 07.03.2025, при здійсненні митного оформлення товарів за заявленим кодом УКТ ЗЕД 8474909010 платник податків не сплатив митні платежі у повному обсязі та не виконав вимоги, встановлені митним та податковим законодавством.

Так, позивачем не здійснювалося самостійне коригування кодів УКТ ЗЕД ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснено до прийняття рішення про класифікацію товарів (з урахуванням строків давності), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів.

Зважаючи на обставину того, що класифікаційне рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України від 28.02.2024 за №КТ-UA206000-005-2024, прийняте у охопленому перевіркою періоді, не скасоване в порядку, передбаченому чинним законодавством, доведене до відома останнього, а також у силу вимог частини 7 статті 69 МК України, є обов'язковим для митних цілей, суд не знаходить підстав вважати, що ТОВ "Дена Метал Україна" було позбавлене обов'язку здійснити самостійне коригування кодів УКТ ЗЕД за окресленими вище 4 (чотирма) митними деклараціями.

Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 25% обґрунтовано покладені на платника податків, зважаючи на недобросовісну поведінку позивача та порушення обов'язку діяти з належною обачністю.

Інші доводи і міркування сторін з приводу прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 02.04.2025 за №UA206000202517, №UA206000202518 не змінюють висновку суду, викладеного вище по тексту судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" не доведено протиправності податкових повідомлень-рішень від 02.04.2025 за №UA206000202517, №UA206000202518, застосованих Івано-Франківською митницею Державної митної служби України.

За таких обставин позовні вимоги не є обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 9 886,35 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи платіжна інструкція за №8930741717 від 16.04.2025 (а.с.6 том І).

За відомостями Автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду за даним платіжним документом до бюджету проведено зарахування судового збору в сумі 9 886,35 гривень.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом адміністративної справи №300/2611/25, зокрема судові витрати по сплаті судового збору.

Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи 32882217), вул. Галицька, буд. 58, корп. 212, с.Ямниця, Івано-Франківський (Тисменицький) район, Івано-Франківська область, 77422;

відповідач - Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 43971364), вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005.

Суддя Чуприна О.В.

Попередній документ

129415573

Наступний документ

129415575

Інформація про рішення:

№ рішення:	129415574
№ справи:	300/2611/25
Дата рішення:	07.08.2025
Дата публікації:	11.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; мита

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (22.09.2025)
Дата надходження:	27.08.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень