ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" серпня 2025 р. справа № 640/19016/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №156286,
Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №156286.
Позовні вимоги мотивовані прийняттям Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки протиправної постанови №156286 від 09.09.2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/19016/19 за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №156286
Вказаною ухвалою визначено, що справа розглядатиметься без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/19016/19 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/19016/19 зареєстрована 14.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025, справу №640/19016/19 передано судді Шумею М.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року, прийнято до провадження адміністративну справу №640/19016/19 за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №156286. Розгляд справи розпочато з початку та ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.04.2025. В якому відповідач заперечує щодо доводів викладених в позовній заяві та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
01.08.2019 р. відносно водія комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом МАЗ д/н НОМЕР_1 , що належить позивачу, складено Акт №166839 «проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» (Далі - Акт).
Згідно з наведеним Актом, під час перевірки було виявлено порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: транспортний засіб повною масою понад 3,5 т. не облаштований діючим та повіреним тахографом без оформлення індивідуальної контрольної книги водія чим порушено вимоги ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На думку позивача, працівник Укратрансбезпеки при перевірці наявних документів водія позивача не вірно з?ясував всі обставини справи, не прийняв до уваги той факт, що перевезення товару суб?єкт господарювання здійснював для власних потреб, та склав акт про надання позивачем послуг з перевезення вантажу без оформленої індивідуальної контрольної книги водія.
Після чого, 30.08.2019 р. на адресу позивача надійшов лист від Київського міжрегіонального управління, в якому повідомлялося про те, що 03.09.2019 р. з 09:30 до 17:30 год. відбудеться розгляд справи по Акту.
03.09.2019 р. представник позивача надав до Київського міжрегіонального управління Укртранзбезпеки пояснення стосовно того, що вантаж перевозився для власних потреб позивача, на підтвердження чого надав копії договорів на закупівлю товару (вантажу), копію видаткової накладної на товар (вантаж), копію рахунку на оплату товару, копію подорожнього листа (копії документів додаються).
09 вересня 2019 р. Київським міжрегіональним управлінням Укртранзбезпеки було винесено постанову № 156286 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. яка надійшла на адресу позивача 16.09.2019 р листом № 038302014013.
Позивач вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон України №2344).
Відповідно до положень ст. 6 вказаного Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону №2344-ІII, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та ін.
Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Абзацом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 за №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 (надалі - Порядок №1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 1 Закону України №2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (надалі - Порядок №1567).
Відповідно п. 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до п. 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно із п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених ст. ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання вимог ст.ст. 53, 56, 57 і 59 Закону, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно п. 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. права про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що відповідачем 09.09.2019 року розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №156286 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн.
Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
За змістом ст. 34 Закону України №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Так, підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є зафіксований факт здійснення вантажних перевезень за відсутності індивідуальної контрольної книжки водія.
Відповідно до ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слід дійти висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Окрім цього, варто зазначити, що у відповідності до вимог законодавства відповідальність у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу несуть автомобільні перевізники.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).
Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363, перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
З урахуванням змісту вказаних норм слідує висновок, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Суд встановив, що в даному випадку Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» є власником автомобіля марки МАЗ д/н НОМЕР_1 а тому дане комунальне підприємство є автомобільним перевізником та суб'єктом відповідальності, передбаченої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водночас, твердження позивача, що перевезення здійснювалось для власних потреб та надання представником позивача відповідачу копії договорів про закупівлю товару, копію рахунку на оплату та подорожніх листів не вбачається, що товар перевозився саме в «особистих цілях».
Таким чином, в даному випадку Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст», яке є власником спірного транспортного засобу, слід вважати автомобільним перевізником і, як наслідок, воно несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, у зв'язку із відсутністю на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, індивідуальної контрольної книжки.
З цього приводу суд звертає увагу, що у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році), компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Відповідно до вказаної Конвенції та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів їв редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №340).
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення №340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктом 6.1 Положення №340 визначено, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
За умовами пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Підпунктом 1 пункту 5 Положення №340 визначено забезпечити Державній службі України з безпеки на транспорті здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом
Згідно пункту 7.1. Положення №340, органи, які уповноважені здійснювані контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.
Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Положення №340 викладено у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №440/17062/21, від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.
Водночас, за відсутності документів, зокрема, індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт вантажні перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи суд встановив, що при здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами відповідача зафіксовано порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме неоформлено індивідуально-контрольну книжку, , у зв'язку із чим, суд дійшов переконання, що відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а відповідач довів правомірність своїх дій, і як наслідок, відсутні підстави для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.01.2024 №011070, оскільки вона винесена відповідно до норм чинного законодавства.
За таких обставин, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.