ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" серпня 2025 р. справа № 300/1013/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.02.2025 № 092650007618 про відмову в перерахунку пенсії.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.09.2024. зарахувавши до загального страхового стажу та пільгового стажу за списком № 2 період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох років з 01.01.2005 по 12.07.2007, до пільгового стажу за списком № 2 період роботи з 12.07.2022 по 31.08.2024, в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 02.12.1996 по 17.04.2000. з 13.07.2010 по 12.07.2011, з 14.07.2011 по 02.04.2020. з 12.05.2020 по 12.06.2020, з 08.10.2020 по 31.08.2024. з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
Позовні вимоги мотивовані протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.02.2025 № 092650007618 про відмову в перерахунку пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження.
07.03.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
12.03.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 50 повних років, відтак позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за наявності страхового стажу 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 у відповідності до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1 -р/2020 від 23.01.2020.
11.09.2024 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 (заява з всіма доданими до неї документами знаходиться у відповідача).
За результатом розгляду заяви позивача від 11.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 19.09.2024 № 092650007618 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (список №2).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 24.09.2024 за № 0900-0209-8/51006 надіслало позивачу рішення про відмову в призначенні пенсії від 19.09.2024 №092650007618.
Відповідно до змісту вказаного рішення від 19.09.2024 № 092650007618 страховий стаж становить 31 рік 1 місяць 26 днів, при необхідному 25 років, пільговий стаж становить 17 років 6 місяців 7 днів. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) у зв'язку з недосягненням позивачем 55 років. Окрім цього, до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 02.12.1996 по 22.10.2000 оскільки відсутня інформація про те, що атестація робочого місця згідно наказу про затвердження результатів робочих місць за умовами праці від 23.10.2000 № 69 була проведена по лікарні вперше.
Вважаючи протиправним таке рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.09.2024 № 092650007618 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовом.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі № 300/7612/24 мій позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.09.2024 № 092650007618 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 02.09.2024 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 02.12.1996 по 22.10.2000.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі
№ 300/7612/24 набрало законної сили 10.12.2024.
Фактично рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі № 300/7612/24 виконано лише 24.01.2025, коли на мій банківський рахунок надійшли пенсійні кошти за чотири місяці однією сумою.
З метою з'ясування інформації про розмір щомісячної пенсії позивача та складових щодо стажу та заробітку, на підставі яких визначено пенсію позивача, 30.01.2025 ОСОБА_1 прибула до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області в місті Івано-Франківську, де її повідомили, що мій пільговий стаж не зараховано в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Цього ж дня, позивач подала заяву до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області від 30.01.2025 про перерахунок пенсії з вимогою зарахувати пільговий стаж в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За результатом розгляду заяви позивача від 30.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 05.02.2025 № 092650007618 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Рішення від 05.02.2025 № 092650007618 мотивовано тим, що позивач працювала у відділеннях, які не віднесені до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 06.02.2025 року за № 0900-0209-8/7295 надало позивачу рішення про відмову в призначенні пенсії від 05.02.2025 № 092650007618.
Також позивач отримала розрахунок стажу від 26.12.2024, який врахований їй під час призначення пенсії.
Так, згідно вказаного розрахунку страховий стаж позивача становить 27 років 2 місяці 7 днів, пільговий стаж становить 19 років 5 місяців 9 днів.
Таким чином, на думку позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зменшило страховий стаж з 31 рік 1 місяць 26 днів, який був зазначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у рішенні від 19.09.2024 №092650007618, до 27 років 2 місяці 7 днів.
Згідно вказаного детального розрахунку стажу позивач встановила, що не усі періоди її роботи зараховано до загального та пільгового стажу. Так, період з 01.01.2005 по 12.07.2010 не зарахований ні до страхового, ні до пільгового стажу, період з 12.07.2022 по 31.08.2024 не зараховано до пільгового стажу.
Пільговий стаж 19 років 5 місяців 9 днів зараховано лише в ординарному розмірі.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення'' основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №
637. Згідно з пунктом і Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової
книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, лише за умови відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
В даному випадку, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 26.07.1993 містить записи
про всі періоди роботи ОСОБА_1 , які вчинені належним чином, відповідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, чинної на час вчинення таких записів в трудовій книжці позивача.
Так, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26.07,1993 ОСОБА_1 :
- з 26.07.3 993 по 22.12.1993 працювала в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні;
- з 23.12.1993 по 01.12.1996 працювала в Городенківському територіальному медичному об'єднанні;
- з 02.12.1996 прийнята на посаду палатної медичної сестри опікового відділу Івано-Франківської обласної клінічної лікарні;
- з 08.10.2015 переведена на 0,5 ставки медичної сестри стаціонару та 0,5 ставки медичної сестри палати інтенсивної терапії опікового відділення;
- з 18.05.2020 переведена на 1,0 ставки посади сестри медичної стаціонару опікового відділення, де працює по даний час.
Всі вищевказані записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 26.07.1993 про періоди роботи ОСОБА_2 здійснені чітко, без будь-яких закреслень чи виправлень, скріплені печатками роботодавця, містять інформацію стосовно кожного періоду роботи на різних підприємствах, а саме: дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працювала позивач, посада, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнята на роботу та звільнена з роботи.
Згідно розрахунку стажу від 26.12.2024, який врахований позивачу під час призначення пенсії, страховий стаж становить 27 років 2 місяці 7 днів, пільговий стаж становить 19 років 5 місяців 9 днів.
Згідно матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що до загального страхового стажу та пільгового стажу позивачу не зараховано такий період з 01.01.2005 по 12.07.2010.
Згідно наказу № 18-к від 04.03.2004 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 4,5 років в період з 04.03.2004 по 03.06.2004.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в позивача народилася друга дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 від 12.07.2004.
Згідно наказу № 77-к від 22.07.2004 я перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років в період з 21.08.2004 по 12.07.2007.
Згідно наказу № 114-к від 12.07.2007 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 3,5 років в період з 13.07.2007 по 12.01.2008.
Згідно наказу № 5-к від 10.01.2008 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 4 років в період з 13.01.2008 по 12.07.2008
Згідно наказу № 112-к від 11.07.2009 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 4,5 років в період з 13.07.2008 по 12.01.2009.
Згідно наказу № 3-к від 09.01.2009 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 5 років в період з 13.01.2009 по 12.07.2009.
Згідно наказу № 120-к від 13.07.2009 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 5,5 років в період з 13.07.2009 по 12.01.2010.
Згідно наказу № 5-к від 12.01.2010 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6 років в період з 12.01.2010 по 12.07.2010.
За змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв'язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов'язків.
Спірним в цьому випадку є період з 01.01.2005 по 12.07.2007 в якому ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду та дитиною до досягнення нею 3 років згідно наказу № 77-к від 22.07.2004.
До страхового стажу для обчислення пенсії зараховуються ті періоди, протягом яких людина підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за які з 1 січня 2004 року, дати набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", щомісяця сплачені страхові внески.
Відповідно до положень ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно положень ст. 24 Закон) України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за
яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (с трок), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно Із законодавством, що діяло раніше;
надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
Відповідно до пп. 1 п. 2 Розділу IV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, при обчисленні єдиного внеску платниками, зазначеними в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону, за осіб, зазначених в абзацах восьмому - тринадцятому пункту 1 частини першої статті 4 Закону, що здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 178 "Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб", у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожну особу за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування допомоги, компенсації або грошового забезпечення, на які нараховується єдиний внесок.
Згідно з пп. 2 п. 1 "Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 178. визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до пп. 2 п. 2, пп. 2 п. 4 "Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 178, єдиний внесок нараховується за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та,або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий
звітний період.
Обчислення єдиного внеску провадиться такими платниками єдиного внеску районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення - за осіб, зазначених у підпунктах 2-4 пункту і цього Порядку.
Отже, з 01.01.2004 зарахування до страхового стажу періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можливе лише у разі отримання допомоги по такому догляду, з якої сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідним органом соціального захисту. Цей період зараховується до страхового стажу, оскільки нарахування та сплата страхових внесків за неї здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
В період з 01.01.2005 по 12.07.2007 ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Івано-Франківською обласною клінічною лікарнею (комунальна форма власності), а тому саме роботодавець був платником єдиного внеску за позивача, яка доглядала за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків.
Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач не може бути позбавлена гарантованого Державою права на пенсійне забезпечення лише через несплату страхувальниками страхових внесків за період з 01.01.2005 по 12.07.2007 в якому я перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років згідно наказу № 77-к від 22.07.2004.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не зарахувало до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років з 01.01.2005 по 12.07.2007.
Щодо періоду роботи позивача з 12.07.2022 по 31.08.2024, то такий період зарахований до страхового стажу, однак не зарахований до пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і
показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на
пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно
від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У вказаний вище період роботи позивача, який не зарахований до пільгового стажу ОСОБА_1 чинними були декілька нормативних актів, які перелік професій та посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так. Списки №1.2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 199] року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1. 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року. - застосовуються Списки № 1. 2. затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Водночас, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних
записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так. згідно з пунктом 20 Порядку № 637. у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.
Суд встановив, що ОСОБА_1 разом із первинною заявою від 11.09.2024 про призначення пенсії надала пенсійному органу такі документи:
- довідку Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 10.09.2024 № 604 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. згідно якої ОСОБА_4 працює повний робочий день в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», та за період: з 02.12.1996 по 07.10.2015 - на 1,0 посади сестри медичної палатної опікового відділення; з 08.10.2015 по 17.05.2020 - на 0.5 ставки посади сестри медичної палати інтенсивної терапії та 0.5 посади сестри медичного стаціонару опікового відділення; з 18.05.2000 по даний час працює на 1.0 посади сестри медичного стаціонару опікового відділення. ОСОБА_4 виконувала роботу в опіковому відділенні за професією, посадою сестри медичної палатної, сестри медичної палатної інтенсивної терапії, сестри медичної стаціонару опікового відділення з 02.12.1996 по даний час. Що передбачено списком 2, розділом 24. постанови КМУ № 461 від 24.06.2016. код КІІ 410, підстава - робота в опіковому відділенні за професією сестри медичної палатної, сестри медичної палатної інтенсивної терапії, сестри медичної стаціонару. За період з 02.12.1996 по даний час, 27 років 09 місяців 09 днів. Підстава для видачі: накази головного лікаря, генерального директора, картка ф.П-2, особові рахунки, матеріали атестації робочого місця;
- довідку Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 06.09.2024 № 590 про періоди перебування у відпустці по догляду за дітьми та відпустках без збереження заробітної плати.
Вищевказані документи підтверджують факт роботи позивача на посадах зі шкідливими умовами за списком № 2 з 02.12.1996 по даний час, тобто також в період з 12.07.2022 по 31.08.2024. який безпідставно не зарахований до пільгового стажу по списку № 2.
Так, довідку Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 10.09.2024 № 604 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не містить застережень про зміну умов праці, що свідчить про те, що позивач з 02.12.1996 по час звернення працює в одних, і тих же шкідливих умовах праці, що дають право на дострокове призначення пенсії по віку на пільгових умовах по списку № 2.
Суд також зазначає, що разом із заявою від 11.09.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 позивач надала пенсійному органу такі документи, що підтверджують проведення атестації робочого місця:
- висновок № 355 від 30.10.2000 експертизи якості проведення атестації робочих місць;
- наказ № 69 від 23.10.2000 «Про підтвердження права на пільги та компенсації за шкідливі для здоров'я та особливо важкі умови праці»;
- протокол № 1 засідання атестаційної комісії з метою підтвердження права на пільги та компенсації за особливий характер праці;
- висновок № 573 від 07.02.2002 експертизи якості проведення атестації робочих місць;
- наказ № 10 від 21.01.2002 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення згідно списку № 2»;
- наказ № 66 від 21.10.2002 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення згідно списку № 2»;
- висновок № 713 від 18.11.2002 експертизи якості проведення атестації робочих місць;
- висновок № 1911 від 13.05.2005 експертизи якості проведення атестації робочих місць;
- наказ № 35 від 29.04.2005 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення згідно списку № 2»;
- висновок № 3074 від 24.07.2007 експертизи якості проведення атестації робочих місць;
- наказ № 125 від 13.07.2007 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення»;
- висновок № 1176/2 від 24.09.2012 експертизи якості проведення атестації робочих місць;
- наказ № 116/1-0 від 12.07.2012 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення»;
- висновок № 1203/2 від 25.10.2012 експертизи якості проведення атестації робочих місць;
- лист Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 25.07.2017 № 06-1 о/15- 10/4911;
- наказ № 131-0 від 12.07.2017 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення»;
- лист Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 25.07.2022 № 1220;
- наказ № 173-0 від 30.06.2022 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці.
Отже, атестація робочого місця за посадою, яку займала позивач, проведена. Позивач отримала документи щодо проведення такої атестації робочого місця та надала пенсійному органу разом із заявою від 11.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, що є підставою для зарахування періоду роботи позивача з 12.07.2022 по 31.08.2024 до пільгового стажу, що час право на отримання пенсії на пільгових умовах.
Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 092650007618 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Рішення від 05.02.2025 № 092650007618 мотивовано тим, що позивач працювала у відділеннях, які не віднесені до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону № 1788.
Так. згідно з статтею 60 Закону № 1788 робота в непроворних і протичумних закладах
охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СПІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Щодо роботи в таких установах після 01.01.2004, тобто зміни законодавства, то відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , який набрав чинності з 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення цього Закону до приведення законодавства України \ відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після
01.01.2004.
За правилами статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та в силу приписів пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи в визначених закладах (відділеннях) охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Відмова зарахувати відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в передбачених статтею 60 Закону № 1788 закладах охорони здоров'я після 01.01.2004 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.
Рішення від 05.02.2025 № 092650007618 мотивовано тим, що позивач працювала у відділеннях, які не віднесені до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як зазначено вище, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26.07.1993 ОСОБА_1 : з 26.07.1993 по 22.12.1993 працювала в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні; з 23.12.1993 по 01.12.1996 працювала в Городенківському територіальному медичному об'єднанні; з 02.12.1996 прийнята на посаду палатної медичної сестри опікового відділу Івано- Франківської обласної клінічної лікарні: з 08.10.2015 переведена на 0,5 ставки медичної сестри стаціонару та 0.5 ставки медичної сестри палати інтенсивної терапії опікового відділення; з 18.05.2020 переведена на 1.0 ставки посади сестри медичної стаціонару опікового відділення, де працює час звернення до суду.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 19.08.1965 року №605 "Про покращення анестезіологічного-реанімаційної служби в країні", в багатопрофільних республіканських, крайових та обласних лікарнях можуть організовуватись палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціапізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та
соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня
2002 року №02-886з-08. період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.). організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологіє (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації та інтенсивної терапії.
В спірному випадку, позивач працювала на посаді медичної сестри палати інтенсивної
терапії опікового відділення.
Окрім цього, в довідці від 06.09.2024 № 590 Комунальне некомерційне підприємство
«Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» зазначило, що згідно з статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" стаж роботи ОСОБА_1 з 02.12.1996 по даний час зараховується в подвійному розмірі.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.02.2025 № 092650007618 про відмову в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.09.2024. зарахувавши до загального страхового стажу та пільгового стажу за списком № 2 період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох років з 01.01.2005 по 12.07.2007, до пільгового стажу за списком № 2 період роботи з 12.07.2022 по 31.08.2024, в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 02.12.1996 по 17.04.2000, з 13.07.2010 по 12.07.2011, з 14.07.2011 по 02.04.2020. з 12.05.2020 по 12.06.2020, з 08.10.2020 по 31.08.2024. з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.