08 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/15197/24
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування щодо нього адміністративно-господарського штрафу №043278 від 30.07.2024 у розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не є автомобільним перевізником, оскільки не здійснює вантажних перевезень, а використовував належний йому автомобіль для перевезення власного вантажу та у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності. Наголошує, що порядок облаштування тахографа передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення, а не здійснюють його для власних потреб, як позивач, а тому позивач не погоджується із застосуванням до нього штрафу в розмірі 17000 грн. та вважає оскаржувану постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду 22.08.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що висновок, зроблений при проведенні перевірки, є правомірним, а оскаржена постанова винесена відповідно до норм діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Mercedes-Benz з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Вказаний транспортний засіб позивач використовує у своїй діяльності як ФОП, видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
06 червня 2024 року у зв'язку із здійсненням діяльності щодо оптової торгівлі деревиною, ФОП ОСОБА_1 віз до м. Київ на транспортному засобі Mercedes-Benz з реєстраційним номером НОМЕР_1 деревину, яка була придбана ним у Філії «Лугинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 28.05.2024.
Під час транспортування вищевказаної деревини, автомобіль Mercedes-Benz з реєстраційним номером НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками Укртрансбезпеки та проведено перевірку транспортного засобу.
За результатам перевірки складено акт №АР059951 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2024 за порушення ст. 48 закону України «Про автомобільний транспорт» - під час вантажних перевезень на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.
На підставі цього акту винесено постанову №0043278 від 30.07.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що передбачений абазом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17 000 грн.
Позивач, вважаючи постанову №0043278 від 30.07.2024 протиправною і такою, що підлягає скасуванню, звернувся з позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно зі статтею 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто, вказаною нормою закріплено, що для здійснення внутрішніх перевезень у водія повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Зі змісту норм статті 48 Закону №2344-ІІІ слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону №2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
За висновками відповідача, у ході рейдової перевірки 14.05.2024 встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 Закону №2344-ІІІ.
Згідно зі статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №385), ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР у разі обладнання аналоговим тахографом, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Як вбачається з Акту №АР059951 від 06 червня 2024 року, під час проведення перевірки встановлено відсутність документів, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа ТЗ, чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344-ІІІ. ТЗ обладнаний аналоговим тахографом.
Суд зауважує, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 не надав будь-яких пояснень, зауважень або заперечень інспекторам з приводу цих питань. Крім того, позивачем до суду також не надано зазначених документів (протоколу перевірки та адаптації тахографа ТЗ).
Слід зазначити, що спірним у цій справі є питання належності позивача до автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-III.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 15.02.2023. Видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець у сфері оптової торгівлі деревиною.
Також суд враховує відсутність належних доказів здійснення перевезення водієм його особистого вантажу для особистих цілей. Зокрема, у товарно-транспортній накладній серії ЮЖД №45039148 від 28.05.2024, на яку посилається позивач при твердженні про здійснення ним перевезення вантажу власним транспортом для власних потреб, зазначено, що "Автомобільний перевізник: ФОП ОСОБА_2 ", "Вантажоодержувач: ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСОБА_3 ".
Крім того, у позовній заяві позивач сам зазначив, що 06 червня 2024 року у зв'язку із здійсненням діяльності щодо оптової торгівлі деревиною він віз до м. Київ на транспортному засобі Mercedes-Benz з реєстраційним номером НОМЕР_1 деревину, яка була придбана ним у Філії «Лугинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 28.05.2024.
Таким чином, оскільки документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", позивач посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки не надав, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги автомобільного законодавства та при цьому не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року по справі № 826/2239/16 дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Відтак позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то, в силу приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
08.08.25