08 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/25605/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь", третя особа Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), у якій, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 22.01.2025, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення гарнізонної військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», оформлене довідкою від 23.10.2024 № 28145;
- зобов'язати Гарнізонну військово - лікарську комісію при Національному військово - медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , з урахуванням всіх медичних висновків, довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.06.2024 № 1696/2137 та висновків, викладених у рішенні суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.11.2023 отримав бойове поранення, внаслідок якого також загострилися й інші захворювання, у зв'язку з чим проходив тривале лікування. 23.10.2024 позивач отримав довідку ВЛК за №28145 з висновком Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статей 43-в, 75-в, 61-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ___ТДВ___ Придатний до військової служби. Позивач зазначає, що даний висновок не відповідає обставинам отримання травм (хвороб) та виконаний з грубими помилками; хвороби, які зазначені у висновку, не відповідають первинним документам та інформації, зазначеній у довідці про обставини травми, що в подальшому суттєво вплине на його лікування, можливої інвалідності та нівелює його статус як особи, яка отримала поранення, захищаючи Батьківщину.
Ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 24.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача13.02.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що НВМКЦ ГВКГ не є належним відповідачем, оскільки ЦВЛК є органом воєнного управління, який наділений правом суб'єкта владних повноважень, з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляду постанов ВЛК про ступінь придатності особи для проходження військової служби або її скасування. Таким чином, НВМКЦ ГВКГ не є належним відповідачем, оскільки не має юридичного статусу і повноважень щодо впливу на діяльність штатних (позаштатних) ВЛК НВМКЦ ГВКГ та ЦВЛК.
Крім того, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/1 8.
У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16.
Просить визнати неналежним відповідачем гарнізонну ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач 04.03.2025 подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, вважає їх не обґрунтованими та безпідставними. Наголошує, що у відзиві відповідачем не заперечується факт помилок, які є очевидними і не потребують спеціальних медичних знань, зокрема: дати отримання поранення (17.11.2023, а не 20.11.2023), обставин її отримання, оскільки комісія у висновку не пов'язала поранення із захистом Батьківщини; на якій нозі проведено операцію травми; повне ігнорування і невнесення до довідки ГВЛК висновку лікаря-проктолога про захворювання позивача. Вважає це недбалістю лікарів, внаслідок якої медичний огляд військовослужбовця ВЛК проведено неналежним чином та не надано належної оцінки стану його здоров'я, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
Від третьої особи жодних пояснень, клопотань, заперечень до суду не надходило.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 та 17.11.2023 отримав поранення, виконуючи бойові завдання в районі н.п. Синьківка Харківської області. Вказане зокрема, підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за вих. № 1696/2137, відповідно до якої при виконанні бойового завдання в районі н.п. Синьківка Харківської області внаслідок розриву снаряду під час мінометного обстрілу противника позивач 17.11.2023 отримав акубаротравму, цефалгічний синдром і поранення пов'язано з захистом Батьківщини.
23.10.2024 за результатами проведеного медичного огляду в гарнізонній військово-лікарській комісії в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі - ГВКГ) позивачу поставлено діагноз: S06.00 Наслідки перенесеної вибухової травми (20.11.2023) струсу головного мозку у вигляді цефалгічного синдрому при незначному порушенні функцій. Травма легка. Травма ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана). М54.86 Хронічна вертеброгенна люмбалгія з незначним порушенням функції. Деформуючий остеоартроз І ст. лівого колінного суглобу внаслідок застарілого пошкодження заднього рогу медіального меніска, лікованого оперативно (13.01.2024) - артроскопія лівого колінного суглобу з парціальною резекцією тіла та заднього рогу медіального меніска з больовим синдромом при помірному порушенні функції. Деформуючий остеоартроз І ст. правого колінного суглобу внаслідок застарілого пошкодження заднього рогу медіального меніска, часткового пошкодження ПХЗ, хондромаляції наколінника III ст., лікованого оперативно (27.04.2024) - артроскопія правого колінного суглобу, резекція пошкодженої частини заднього рогу медіального меніска з больовим синдромом при помірному порушенні функції. F43.8 Астено-невротичний стан з інсомнічним компонентом, асоційований з бойовим стресом. К64.2 Хронічний комбінованій геморой II ст. Н52.1 Простий короткозорий астигматизм 0,5 D правого ока, короткозорість 0,5 D лівого ока.
Про результати військово-лікарської комісії ГВКГ (далі - ВЛК) було видано довідку за №28145 від 23.10.2024 за підписами голови ВЛК Сергія Агрепишина і секретаря ВЛК Світлани Євстратової з висновком: Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статей 43-в, 75-в, 23-в, 61-в графи II Розкладу хвороб, графи ___ТДВ___Придатний до військової служби.
Позивач зазначає, що даний висновок не відповідає обставинам отримання травм (хвороб), є недостовірним і таким, що суттєво вплине на процес його подальшого лікування, можливої інвалідності, нівелює його статус як особи, яка отримала поранення, захищаючи Батьківщину, а тому підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно з пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У цій справі позивач, зокрема, звертає увагу суду на тому, що ВЛК було проведено його медичний огляд не належним чином та без урахування первинних медичних документів, проігнорувавши діагнози та хвороби позивача, з внесенням недостовірних відомостей до довідки ВЛК.
Разом з тим, в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.
Так, Верховний Суд у Постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Разом з тим, у спірному випадку зі змісту наявних у справі матеріалів судом встановлено, що висновок, викладений у довідці за №28145 від 23.10.2024 підписами голови ВЛК Сергія Агрепишина і секретаря ВЛК ОСОБА_2 з висновком: Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статей 43-в, 75-в, 23-в, 61-в графи II Розкладу хвороб, графи __ ТДВ_Придатний до військової служби, не відповідає обставинам отримання травм (хвороб) позивача.
Так, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за вих. № 1696/2137, ОСОБА_1 при виконанні бойового завдання в районі н.п. Синьківка Харківської області внаслідок розриву снаряду під час мінометного обстрілу противника позивач 17.11.2023 отримав акубаротравму, цефалгічний синдром і поранення пов'язано з захистом Батьківщини перенесена вибухова травма, струс головного мозку у вигляді цефалгічного синдрому.
Тобто, згідно вказаної Довідки 1696/2137 достовірно встановлено, що позивач отримав акубаротравму при виконанні бойового завдання в районі н.п. Синьківка Харківської області внаслідок розриву снаряду під час мінометного обстрілу противника 17.11.2023 (а не 20.11.2023, як зазначила комісія у висновку), і поранення пов'язано з захистом Батьківщини (а не з проходженням військової служби, як зазначено у висновку).
Крім того, згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1310 від 01.05.2024 у військовому госпіталі (військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) позивачу 27.04.2024 було проведено оперативне втручання; артроскопія лівого колінного суглобу, резекція пошкодженої частини заднього рогу медіального меніска, резекція медіо-пателярної складки, дебрідмент (а не правого коліна, як зазначено у висновку ВЛК).
Також згідно запису лікаря - проктолога Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний центр" від 01.10.2024 позивачу встановлено діагноз: хронічний комбінованій геморой III ст. (а не хронічний комбінований геморой II ст., як записано у висновку ВЛК).
Щодо інформації, зазначеної у спірній довідці ВЛК про ненадання ним довідки про обставини травми позивач зазначає, що вона є недостовірною, оскільки ві надавав лікуючому лікарю відповідну Довідку 1696/2137, а на засідання ВЛК його не запрошували, та, відповідно, причини травми, не з'ясовували.
Наведене, на думку суду, свідчить про порушення процедури при проведенні медичного огляду позивача та, як наслідок, прийняття відповідачем спірної постанови, що оформлена довідкою.
Згідно доводів відповідача про те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі та посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, суд зазначає, що у даному випадку суд розглядає справу в межах позовних вимог, які виникли внаслідок порушення процедури проведення медичного огляду, визначеного Положенням №402.
Таким чином, оскільки при проведенні ВЛК медичного огляду позивача було допущено порушення процедури проведення медичного огляду, визначеного Положенням №402, відповідно дії відповідача при проведенні медичного огляду є протиправними.
Згідно з положеннями частини другої ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки результати медичного огляду позивача відображені у спірній постанові відповідача, що оформлена довідкою, у даному випадку суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, що оформлене довідкою №28145 від 23.10.2024 щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 ; зобов'язання відповідача повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 з дотриманням процедури проведення медичного огляду, встановленої Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, з урахуванням медичних висновків, довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.06.2024 № 1696/2137 та з урахуванням правових висновків, наведених у даному судовому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять в собі доказів понесення сторонами судових витрат, з огляду на що відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Гарнізонної військово - лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" (вул. Госпітальна, 18,м. Київ, 01133, РНОКПП/ЄДРПОУ: 07773293), третя особа Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення гарнізонної військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», оформлене довідкою від 23.10.2024 № 28145.
Зобов'язати Гарнізонну військово - лікарську комісію при Національному військово - медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , з дотриманням процедури проведення медичного огляду, встановленої Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, з урахуванням медичних висновків, довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.06.2024 № 1696/2137 та з урахуванням правових висновків, наведених у даному судовому рішенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
08.08.25