Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 серпня 2025 року м. Рівне
Справа № 571/530/25
Провадження № 11-кп/4815/557/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024181190000106 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року стосовно
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Рокитне Рокитнівського району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.4 ст. 185 КК на 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня взяття його під варту - з 22 січня 2025 року.
До вступу вироку в законну силу, але не більше, ніж на 60 діб, продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів, процесуальних витрат, а також скасовано арешт, накладений на майно у цьому кримінальному провадженні.
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 03 квітня 2024 року, точної години досудовим розслідуванням не встановлено, з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, будучи переконаним, що його дії не будуть помічені власником та сторонніми особами, прибув до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: с. Рокитне, вул. Набережна, 1 Сарненського району Рівненської області. Реалізуючи свій протиправний намір до кінця, за допомогою каменю пошкодив віконне скло приміщення вказаного магазину, проник в середину, де з каси в торговій залі, керуючись корисливими мотивами, умисно, таємно, повторно, протиправно, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану, який впроваджено Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та неодноразово продовжено Указами Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та діє на даний час, викрав кошти у сумі 40000 (сорок тисяч) грн, належні потерпілому ОСОБА_8 . Викрадене майно ОСОБА_5 привласнив та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.
Пізніше, 20 червня 2024 року близько 01 год 35 хв ОСОБА_5 , з метою збагачення за рахунок викрадення чужого майна, прибув до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Реалізуючи свій протиправний намір до кінця, будучи переконаним, що його дії не будуть помічені власником та сторонніми особами, за допомогою каменю пошкодив віконне скло вхідних дверей приміщення вказаного магазину, проник в середину, де з торгової каси, керуючись корисливими мотивами, умисно, таємно, повторно, протиправно, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану, викрав кошти у сумі 14550 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн, мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi 9», вартістю 2000 (дві тисячі) грн, належні потерпілій ОСОБА_9 . Викрадене майно ОСОБА_5 привласнив та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 16550 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят ) грн.
Цим умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у інше приміщення.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказаний вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а кримінальне провадження закрити на підставі п.2 ст. 284 КПК України - за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення. Запобіжний захід у виді тримання під вартою просить скасувати.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що ОСОБА_5 не визнав себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні у зв'язку з чим відмовився давати показання у суді. Водночас, на думку захисника, докази, покладені в основу обвинувального вироку, не дають можливості достеменно впевнитись у тому, що ці крадіжки вчинив саме обвинувачений.
Під час судового засідання захисник-адвокат ОСОБА_6 , за погодженням з обвинуваченим ОСОБА_5 , змінив свої апеляційні вимоги та просив звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання зміненої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Щодо обраного виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , то колегія суддів вважає, що воно ґрунтується на вимогах закону про кримінальну відповідальність.
Зокрема, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції повною мірою дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Так, судом було враховано відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу винного, зокрема те, що він негативно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів
Також місцевий суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку місцевого суду про можливість перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства та обрання йму мінімальної міри покарання, передбаченої санкцією ч.4 ст. 185 КК.
Поряд з цим, встановлених обставин недостатньо для застосування щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК, якою передбачено якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Окрім того, місцевий суд, розглядаючи зазначене кримінальне провадження, надав належну оцінку дослідженим доказам, та дійшов ґрунтовного висновку щодо достатності сукупності цих доказів для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що вирок місцевого суду є законний, обґрунтований та вмотивований, ухвалений дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зміни та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 14 травня 2025 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - у той самий строк з дня отримання ним копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3