Справа № 752/5554/25
Провадження № 2/752/4772/25
Іменем України
08 серпня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності,
У лютому 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просить визнати за нею право власності на гараж загальною площею 22,80 кв.м, вартістю 379 100,00 грн, розташований в АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 25 червня 2009 року загальними зборами мешканців буд. АДРЕСА_2 було прийнято рішення про погодження ОСОБА_1 побудувати гараж на прибудинковій території багатоквартирного будинку.
ОСОБА_1 у 2012 році було збудовано гараж в АДРЕСА_1 , реєстарційний номер 01.3053602.5039676.20241110.90.0000.18, загальною площею 22,80 кв.м. Позивачкою не оформлялось право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж за вказаною адресою.
Земельна ділянка, на якій збудовано гараж, у Державному земельному кадастрі не сформована, інформація про власника земельної ділянки не зазначена.
Згідно з інформаційної довідки № 406865881 з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію об'єктів нерухомого майна за вказаною адресою.
Посилаючись на норми ст. 392 ЦК України, просить позов задовольнити.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 позовну заяву залишено без руху (а.с. 36, 37).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 40, 41).
Відповідач судом належним чином повідомлявся про розгляд справи, про що свідчить розписка від 01 травня 2025 про отримання поштового рекомендованого повідомлення (а.с. 44).
Відповідач не скористався процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з вимогами ч.13 ст.7 Цивільного процесуального Кодексу (далі - ЦПК) України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на гараж, позивач посилається на те, 25 червня 2009 року загальними зборами мешканців буд. АДРЕСА_2 щодо неї було прийнято рішення про погодження будівництва гаража на прибудинковій території
Як вбачається, Протоколом зборів співвласників буд. АДРЕСА_2 від 26 червня 2009 року, співвласники вказаного будинку у кількості 12 чоловік вирішили «не заперечувати щоб ОСОБА_2 побудував гараж на прибудинковій території» (а.с. 27, 28).
Отже, питання погодження будівництва гаража за зазначеною адресою мешканцями будинку вирішувалось щодо особи, відмінної від особи позивача.
Суду надано консультативний висновок оцінювача про вартість гаражного боксу (індивідуальний), 1, загальною площею 22,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Висновком визначена ймовірна вартість об'єкта - 379 100,00 грн (а.с.8-18).
За замовленням позивача 21 жовтня 2024 року ПП «Офіс БТІ» виготовлений технічний паспорт гаража площею 22,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , гаражний бокс (індивідуальний), 1 (а.с. 19-21).
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиного державної електронної системи у сфері будівництва № 141/14/2024 від 21 жовтня 2024, ПП «Офіс БТІ» проведено технічну інвентаризацію гаража, реєстраційний номер: 01.3053602.5039676.20241110.90.0000.18; тип об'єкта - будівля; статус об'єкта - проєктний; адреса: АДРЕСА_2 , гаражний бокс (індивідуальний), 1 (а.с.23-26).
Положеннями ч. 3 ст.375 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України визначено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, однак у даному переліку роботи з будівництва капітального гаражу відсутні.
За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, окрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому Законом.
За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
У справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.
Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Верховний Суд у постанові від 25 серпня 2020 по справі № 760/21223/17 відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
За матеріалами справи, позивачкою суду надано висновок оцінювача щодо вартості гаража, технічний паспорт та витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиного державної електронної системи у сфері будівництва.
Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо у прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на гараж має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (Постанова Верховного Суду від 23 вересня 2019 справа № 309/3887/17).
Також не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20 липня 2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35).
Позивачкою надано витяг інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 406865881, сформованого 05 грудня 2024 року, відповідно до якого відсутні відомості щодо права власності та інших речових прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.29).
Позивачкою не надано доказів щодо вирішення питання виділення компетентними органами у користування земельної ділянки, на який самочинно збудовано спірний гараж.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за позивачкою права власності на самочинно збудований гараж, оскільки остання не має прав на земельну ділянку, на якій він збудований; не надано інформації про наявність дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку.
Крім того, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав визнання права власності на самочинно збудований гараж, відтак позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268,274,354,355 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - Київська міська рада, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.36, код ЄДРПОУ 2288141.
Повний текст судового рішення складено 08 серпня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк