Справа № 487/5209/25
Провадження № 2-а/487/75/25
06.08.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Щербини С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Брижатої А.С.,
за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 01 липня 2025 року о 17:24 інспектором 2 взводу 2 роти 4 батальону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Швіндом А.А. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5116531 відповідно до якої його - ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., за те, що він нібито керуючи транспортним засобом при перестроюванні не увімкнув світловий покажчик відповідного напрямку, чим порушив пункт 9.2 "б" ПДР.
Так, вказував, що керуючи транспортним засобом у зазначений в протоколі час та місці, вимоги нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері дорожнього руху виконував у повному обсязі, зокрема при повороті завчасно увімкнув сигнал світлового покажчику повороту відповідно до напрямку руху.
Вказує, що оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази з урахуванням яких працівник поліції дійшов висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення.
Звертає увагу, що поліцейський, користуючись його правовою необізнаністю виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення без фактичного розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, просив скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5116531 від 01 липня 2025 року, якою на нього накладено штраф в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
У судове засідання учасники справи не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.
Відповідач направив до суду відзив у якому посилаючись на доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відповідності до ст. 205 КАС України суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
За неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, згідно ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Судом встановлено, що Постановою серії ЕНА № 5116531 від 01 липня 2025 року встановлено, що 01 липня 2025 року о 17:16:55 в м. Миколаєві, вул. Каразіна (Сафронова), 40, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом SKODA KODIAQ, державний номер НОМЕР_1 , в м.Миколаєві по вул. Каразіна (Сафронова), 40, не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги п. 9.2 б ПДР України.
На підставі цього співробітник поліції виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.п. 8, 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом б) пункту 9.2 ПДР встановлено водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Крім того, згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд зазначає, що тільки належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та може вважатися належним доказом по справі.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото-або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а).
Проте в оскаржуваній постанові не міститься будь-яких посилань на технічний засіб, на який здійснено фіксування вказаного правопорушення, а саме не подачі ОСОБА_1 сигналу світловим покажчиком повороту відповідно напрямку при повороті.
Постанова про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій.
Суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Отже, суд повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Вимоги вказаних правових норм не були дотримані працівниками поліції при складанні оскаржуваної постанови.
Аналізуючи обставини справи, досліджені матеріали, зокрема оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення якого її було притягнуто до адміністративної відповідальності.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки вони не підтверджені неспростовними та достовірними доказами з огляду на наступне.
Пунктом 9.2б ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, за яке на позивача оскаржуваною постановою накладено штраф, необхідно встановити, що позивач дійсно не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед здійсненням повороту. Суд зазначає, що розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог щодо оскарження постанови від 01 липня 2025 року ЕНА №5116531.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Разом з тим, переглянувши наданий відповідачем до відзиву відеозапис суд не встановив не подання сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом, оскільки вказаний відеозапис відбувається вже після вчинення ОСОБА_1 повороту.
Тобто вказаний відеозапис не може слугувати підтвердженням не подання світлового покажчика зміни напрямку руху перед перестроюванням, що є обов'язковою підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Однак, умисел ОСОБА_1 , на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не доведений «поза розумним сумнівом», оскільки доказів того, що позивачем було вчинене правопорушення, та того що під час розгляду адміністративного протоколу відповідачем було дотримано процесуальних прав передбачених ст. 268 КУКпАП відповідачем не надано.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Стаття 8 КАС вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року (заява№16437/04), зазначив що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «позарозумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих,чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки відповідачами не доведено протилежне.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За правилами ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи викладені обставини, суд переконаний, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України поза розумним сумнівом не доведена, а відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищенаведене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, суд з урахуванням приписів п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, приходить до висновку про необхідність скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, і закриття справи про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 241-243, 245-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5116531 від 01 липня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області, адреса: м.Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.
Суддя С.В. Щербина