465/6529/25
1-кп/465/1143/25
Іменем України
08.08.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 , провівши в залі суду в м. Львові підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141370000283 від 29.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.182, ч.4 ст.189, ч.4 ст.190, ч.ч. 2,3 ст.301, ч.ч.1,2 ст.361 КК України, -
У Франківському районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141370000283 від 29.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.182, ч.4 ст.189, ч.4 ст.190, ч.ч. 2,3 ст.301, ч.ч.1,2 ст.361 КК України.
07.08.2025 прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_8 , з використання сервісу «Електронний суд» звернулася до суду з письмовим клопотанням про продовження строку застосування щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заоду у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ "Львівська установа виконання покарань (№19)», що знаходиться по вул. Городоцькій, 20 у м. Львові, строком на 60 діб із можливістю внесення застави згідно ст. 182 КПК України, у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.31 КПК України, судом роз'яснено обвинуваченому та його захиснику право на розгляд справи колегіально судом у складі трьох суддів за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років (за ч.4 ст.189 КК України), однак, обвинуваченим та захисником відповідного клопотання не заявлено.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити справу до судового розгляду. Також прокурор підтримав клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні, покликаючись на те, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Ухвалою слідчого судді від 26.06.2025 обрано ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою строком до 21.08.2025. Разом з тим, ОСОБА_4 загрожує покарання у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1,2 ст. 182, ч.4 ст.189, ч.4 ст.190, ч.2,3 ст.301, ч.1,2 ст.361 КК України вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років, а також враховуючи дані про його особу, який може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному правопорушенні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити свою протиправну діяльність, вчинити відповідні подібні кримінальні правопорушення. Тому більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможуть. З урахуванням наведених ризиків та даних про особу обвинуваченого, просить продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів із можливістю внесення застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого є неможливими, тому просить подане клопотання задовольнити. Клопотання потерпілої сторони щодо проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні підтримав.
Потерпіла та її представник у підготовчому судовому засіданні не заперечили проти призначення справи до судового розгляду. Клопотання прокурора продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні підтримали, просили відмовити стороні захисту щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки такий зможе на волі незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також просять здійснювати проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні.
Обвинувачений та захисник у підготовчому судовому засіданні не заперечили проти призначення справи до судового розгляду. Проте заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики наведені прокурором відсутні, а також з посиланням на поважний вік та незадовільний стан здоров'я батька обвинуваченого, просили застосувати запобіжний у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання батька обвинуваченого за адресою за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішення клопотання потерпілої сторони щодо проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні покладають на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд з огляду на те, що угод про примирення чи визнання винуватості в порядку ст.ст. 468-474 КПК України до суду не подано, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги кримінально-процесуального закону, підстав для направлення такого за підсудністю не встановлено, кримінальне провадження підсудне Франківському районному суду м. Львова, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 31 КПК України, кримінальне провадження здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених законом, з викликом сторін кримінального провадження.
Суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження на підставі п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 27 КПК України.
Завершивши підготовку до судового розгляду, суд приходить до висновку про призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні в строки, передбачені частиною 2 статті 316 КПК України.
Також суд, розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши учасників процесу, дійшов наступного висновку.
У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 26.06.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на строк шістдесят днів, тобто по 21.08.2025 включноіз внесенням застави.
Згідно з ч. 4 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Так, згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Приписами статті 177 КПК України встановлено, що підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність прокурором у клопотанні обставин, зазначених у п. п. 1, 3, 5, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . При цьому, суд враховує наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, призначення підготовчого судового засідання по даній справі, тобто на стадії, де свідки, потерпіла та обвинувачений не допитані, та тяжкість кримінальних правопорушень в якому він обвинувачуються, покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим. Також судом враховується особа обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, без соціальних зв'язків, не одружений, не працює, не має на утриманні осіб, які потребують піклування та постійного місця проживання немає, про що сам повідомив суд, тому суд приходить до висновку, що обставини кримінального провадження дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інші кримінальні правопорушення і таким чином негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення об'єктивної істини в даному кримінальному провадженні.
На переконання суду, з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Окрім того, оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість на даній стадії судового розгляду судом перевірці не підлягають.
Так, наведені прокурором в клопотанні та в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 суд на теперішній час не встановив.
Разом з тим, інформацією щодо незадовільного стану здоров'я та обґрунтованого неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою суд не володіє.
На підставі наведеного, оцінюючи в сукупності обставини по справі, стадію розгляду кримінального провадження, суд приходить до переконання, що ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.
У рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, суд враховує особу обвинуваченого, його майновий стан, значну суму завданої шкоди, та інші обставини кримінального провадження, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, на підставі п.3 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає, що достатньою для забезпечення виконання обвинувачуваним обов'язків покладених на нього КПК України буде застава у 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.
На підставі абз.2 ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити, передбачені ст.194 КПК України, обов'язки обвинуваченому ОСОБА_4 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеною цією ухвалою застави.
Керуючись ст. ст. 9, 31, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 316, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд-
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні №12025141370000283 від 29.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.182, ч.4 ст.189, ч.4 ст.190, ч.ч. 2,3 ст.301, ч.ч.1,2 ст.361 КК України у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження в залі судових засідань Франківського районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Ген. Чупринки, буд. 69) на 18.08.2025 о 16:00 годин.
Розгляд кримінального провадження здійснюватиметься суддею ОСОБА_1 одноособово.
Клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою частково задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 06.10.2025 включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави - 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду ІBAN: UA598201720355219002000000757, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.
Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.
Встановити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у випадку внесення застави, наступні обов'язки строком на два місяці з моменту внесення такої:
1. прибувати до суду за першим викликом;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;
4. утримуватись від спілкування з свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у випадку невиконання вищезазначених обов'язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» для виконання.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині ухвали про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 08.08.2025 об 15:45 годині.
Суддя ОСОБА_1