Справа № 308/11238/25
1-кс/308/4661/25
07 серпня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисниці - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої відділу СУ ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Підставою для продовження застосованого запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які, на переконання сторони обвинувачення, не змінилися та є достатніми для тримання підозрюваного під вартою.
Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини та докази, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, слідчий суддя встановив таке.
Головним управління НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071140000276 від 15.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
15.06.2025 у вказаному кримінальному провадженні було затримано громадянина ОСОБА_4
16.06.2025 гр. ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 152 КК України, а саме - вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене групою осіб, неповнолітньої особи.
Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 17.06.2025 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
04.08.2025 постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 15.09.2025.
Виходячи з наявності підстав для продовження дії запобіжного заходу, слідчп звернулася до слідчого судді з відповідним клопотанням, погодженим прокурором.
Слідчий суддя, вирішуючи подане клопотання сторони обвинувачення, дійшов до такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
За приписами ч. 4 цитованої норми якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу, суд повинен, серед іншого, з'ясувати те, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені прокурором ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики.
Згідно зі статтею 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За таких обставин слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
За обставин цього клопотання слідчий суддя поділяє позицію сторони обвинувачення про обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Фактів, які би свідчили про явну необґрунтованість підозри не встановлено.
Слідчий суддя зауважує, що обґрунтованість підозри була предметом перевірки при обранні запобіжного заходу.
Слідчий суддя вказує на відсутність підстав для висновку про те, що встановлені ризики зменшилися або перестали існувати, що, у свою чергу, зумовлює необхідність у продовженні застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.
Санкція кримінального правопорушення, вчинення якого інкриміновано підозрюваному, передбачає допустимість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, тобто за правилами статті 12 КК України кримінальне правопорушення, детерміноване ч. 3 ст. 152 КК України, є тяжким злочином.
Слідчий суддя зауважує про відсутність у матеріалах клопотання доказів того, що станом здоров'я підозрюваного не дозволяє йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування.
При обранні запобіжного заходу слідчий суддя визнав обґрунтованими посилання сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доказів зменшення цього ризику в ході судового розгляду не встановлено. Натомість слідчий суддя звертає увагу на те, що підозрюваний обізнаний з показаннями потерпілої та свідків, а також у кримінальному провадженні призначалися експертизи.
В силу ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Таким чином, відповідний ризик із урахуванням матеріалів внесеного клопотання є реальним і триваючим.
Слідчий суддя, враховуючи встановлену КПК України процедуру отримання показань, зазначає про те, що ризик впливу на відповідних учасників кримінального провадження може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження.
Слідчий суддя не поділяє доводи сторони обвинувачення про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування цього ризику сторона обвинувачення покликається на те, що ОСОБА_4 був засуджений Рахівським районним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 296 КК України у кримінальному провадженні №12023078140000154 від 19.05.2023.
Утім, слідчий суддя звертає увагу на те, що довідкою №25167631772201090382 підтверджується, що ОСОБА_4 20.01.2025 знятий з обліку по закінченню іспитового строку.
З відомостей ЄДРСР слідчим суддею з'ясовано, що ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.12.2024 у справі №305/1121/23 ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання.
Не заслуговують на увагу твердження про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що, по-перше, досудове розслідування триває з 15.06.2025, по-друге, у клопотанні не персоніфіковано те, які саме речі або документи міг би знищити, сховати чи спотворити підозрюваний або яких обставин такі речі/документи стосуються.
Крім того, з матеріалів клопотання не вбачається, що необхідність у проведенні слідчих дій для відшукання якихось наразі не встановлених речей або документів була підставою для продовження строку досудового розслідування.
Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов'язує слідчого суддю перевірити також можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до особи.
Частина 1 ст. 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що крім наявної обґрунтованої підозри, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідатиме характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного.
За правилами ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Із урахуванням того, що підозрюваному інкриміновано вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства, слідчий суддя доходить до переконання про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України підставою для завершення досудового розслідування є визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, про що прокурор або слідчий, за погодженням прокурора, повідомляє сторону захисту та надає їй доступ до матеріалів досудового розслідування.
За обставин цього клопотання неможливість завершення досудового розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді від 17.06.2025 зумовлена об'єктивними обставинами.
Отже, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених у досліджуваному клопотанні, слідчий суддя вважає, що на даний час стороною обвинувачення доведено, що заявлені при обранні запобіжного заходу ризики за п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КК України на даний час не зменшились та наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.09.2025.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1