Справа № 136/922/25
провадження №1-кп/136/71/25
08 серпня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020060000105 від 19.04.2025, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Турбів, Липовецького району, Вінницької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, непрацюючої, незаміжньої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України,
17.04.2025, близько 08 год. 10 хв., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебуваючи в домогосподарстві, ОСОБА_6 , що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , де вона проживала на протязі останніх трьох місяців, в той час в даному будинку також перебувала і ОСОБА_4 , яка приїхала погостювати 16.04.2025 року, та залишилась переночувати, так як в нічний час доби не мала змоги поїхати до свого місця проживання.
В подальшому коли в будинку залишилась ОСОБА_4 , яка на той час спала в одній з кімнат та ОСОБА_5 , в останньої виник умисел на вчинення крадіжки майна ОСОБА_4 , а саме мобільного телефону.
Після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на крадіжку чужого майна ОСОБА_5 , пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за рахунок чужого майна, протиправно, усвідомлюючи незаконність своїх дій, достовірно розуміючи, що вчиняє протиправні дії в умовах воєнного стану, який введено на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, востаннє 06 лютого 2025 року на підставі Указу Президента України № 4220-ІХ від 15.01.2025 строком до 09.05.2025, підійшла до ліжка де на той час спала ОСОБА_4 , та розуміючи, що остання не спостерігає за її діями, взяла з ліжка мобільний телефон марки «ZTE» лінійка «Blade А 75», модель «Z 2359» з об'ємом пам'яті 4/256 GB, в корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 911/25-21 від 24.04.2025 становить 3252 грн. 10 коп., який на той час був в чохлі до вказаного мобільного телефону, вартість якого відповідно до вказаного висновку судової товарознавчої експертизи становить 87 грн., 75 коп., який таємно викрала та сховавши до кишені одягу, ніким не помічена залишила місце скоєння злочину, та викраденим в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_5 , завдала потерпілій ОСОБА_4 матеріального шкоди на загальну суму 3339 грн. 85 коп.
Такі умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, 17.04.2025 близько 08 год. 10 хв., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебуваючи в домогосподарстві ОСОБА_6 , що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , таємно, умисно здійснила крадіжку мобільного телефону марки «ZTE» лінійка «Blade А 75», модель «Z 2359» з об'ємом пам'яті 4/256 GB, в корпусі чорного кольору, який на той час був в чохлі до вказаного мобільного телефону, який ОСОБА_5 , сховала до кишені одягу, ніким не помічена залишила місце скоєння злочину, та викраденим розпорядилась на власний розсуд.
В подальшому цього ж дня ОСОБА_5 , переконавшись що її протиправні дії ніким не помічені, зайшовши до нежитлового приміщення яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , дістала викрадений мобільний телефон, та знявши захисний чохол даного телефону виявила під ним паспорт громадянина України, який виданий на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документ № НОМЕР_1 , запис № 20051209-07929, виданий 23.04.2034 органом «0523», та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи що вказаний паспорт громадянина У країни є важливим особистим документом, втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів власника, діючи умисно, заволоділа вказаним паспортом та в подальшому розпорядилась ним на власний розсуд, сховавши у нежитловому приміщені, що за адресою АДРЕСА_3 , де він знаходився до 21.04.2025, та був виявлений та вилучений працівниками СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.
Такі умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь - яким способом паспортом.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, визнала у повному обсязі при обставинах вказаних в обвинувальному акті, які підтвердила суду, погодившись із кваліфікацією вчинених нею діянь, розкаявшись у вчиненому. Суду пояснила, що 17.04.2025, близько 08 години вона перебуваючи в домогосподарстві, ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 , де вона проживала на протязі останніх трьох місяців зі своїм хлопцем. В той час в даному будинку також перебувала і потерпіла ОСОБА_4 , яка приїхала погостювати та залишилась переночувати. В подальшому, скориставшись тим, що ОСОБА_4 спить та за її діями ніхто не спостерігає, вона викрала мобільний телефон марки «ZTE» чорного кольору у чохлі, що належить потерпілій та знаходився на ліжку біля неї. Після цього вона покинула вказане помешкання та вирішила їхати додому. Знявши захисний чохол даного телефону вона виявила під ним паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , заволоділа ним та сховала у нежитловому приміщенні, яке розташоване в с. Ясенки, точної адреси не пам'ятає, за зупинкою громадського транспорту, де він був в подальшому виявлений та вилучений працівниками поліції. Викраденим телефоном вона розпорядилась на власний розсуд, а саме зберігала за місцем свого проживання, де він був вилучений працівниками поліції.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні вказала, що претензій до обвинуваченої вона не має, цивільний позов заявляти не буде, при призначенні ОСОБА_5 покарання просила її суворо не карати.
Суд переконався, що покази обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції. Інші учасники судового провадження не оскаржують фактичних обставин кримінального провадження.
Крім того, судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому не має сумніву в добровільності їх позиції, роз'яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, з огляду на викладене, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оскаржуються, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України.
За таких обставин суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а її дії правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь - яким способом паспортом та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинене в умовах воєнного стану.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 скоїла кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України за ч.3 ст.357 КК України відноситься до кримінальних проступків, а за ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином, раніше не судима, не працює, незаміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_5 вид та міру покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винуватої, відсутності обставин, що обтяжують покарання та наявності обставин, що пом'якшують покарання, майнового стану обвинуваченої.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання, достатнє і необхідне для її виправлення та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, в межах санкцій частин статей, за якими інкриміновано її діяння. За ч. 3 ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Вказане покарання слід призначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом із тим, з урахуванням повного визнання обвинуваченою вини, щирого каяття, відшкодування заподіяних збитків, відсутності претензій з боку потерпілої, особи винної, яка є людиною молодого віку, раніше не судима та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання та ізоляції її від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення її від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в один рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки, що передбачені ст.76 КК України.
Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що з моменту вчинення кримінальних правопорушень обвинувачена ОСОБА_5 суттєво змінила свої погляди, що свідчить про її позитивну соціальну спрямованість і наявність бажання щодо виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства. За таких обставин іспитовий строк сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування в неї звички законослухняної поведінки й не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання про долю речових доказів та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України.
Судом встановлено, що в ході досудового розслідування було накладено арешт на майно за ухвалами слідчого судді від 23.04.2025 та 28.04.2025, відтак питання про його скасування суд вирішує відповідно до положень ст.174 КПК України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,ст.ст. 368, 374, 394, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання:
- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки протягом іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк за даним вироком рахувати з дня проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення суд ової товарознавчої експертизи №911/25-21 від 24.04.2025 в розмірі 1696 грн. 32 коп. та судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/102-25/9243-Д в розмірі 2228 грн. 50 коп., а всього на загальну суму 3924 грн. 82 коп.
Речові докази по справі:
- мобільний телефон ZTЕ Blade А 75 моделі Z 2359 4/256 GB, імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 , що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул.Героїв Майдану, 75, м.Липовець, Вінницького району Вінницької області, власником якого є ОСОБА_4 - повернути останній за належністю, скасувавши арешт, накладений на вказане майно ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 23.04.2025;
- паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_1 , що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул.Героїв Майдану, 75, м.Липовець, Вінницького району Вінницької області - повернути потерпілій ОСОБА_4 за належністю, скасувавши арешт, накладений на вказане майно ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 28.04.2025;
Апеляційна скарга може бути подана на вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1