Справа № 203/5366/25
Провадження № 2/0203/2340/2025
про залишення позовної заяви без руху
07 серпня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Іваницька І.В.,
вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів
04 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду міста Дніпра з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 5 000 доларів США та звільнити її від сплати судового збору за подачу позовної заяви, обґрунтовуючи тим, що розмір судового збору є непомірним для неї. Позивач є пенсіонеркою та отримує пенсію у сумі 3 500 грн, більшість розміру якої витрачає на придбання ліків, так як вона має ряд хронічних захворювань, а також на продукти харчування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025, цивільну справу №203/5366/25, провадження №2/0203/2340/2025, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В., яка передана канцелярією суду - 05.08.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, суд вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Вимоги до позовної заяви закріплені статтями 175, 177 ЦПК України.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Дослідивши матеріали справи, обґрунтованість заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України та частини першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або якщо позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони, фізичної або юридичної особи при наявності беззаперечних доказів, які підтверджували б матеріальний стан платника.
Таким чином, законом передбачено право суду, а не його обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору чи відстрочки, при цьому, статтею 129 Конституції України, як одну з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи, Закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.
Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Згідно з ч. 3 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження майнового стану позивачкою ОСОБА_1 до клопотання про звільнення від сплати судового збору долучена інформація з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за період з січня 2020 року по травень 2025 року та витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2000 року по 12 грудня 2006 року.
Разом з цим, позивачем не надано суду відомості про отриманий нею дохід за повний попередній календарний 2024 рік, при цьому суд враховує, що позивачка сама зазначає, що є пенсіонеркою та отримує пенсію в сумі 3 500 грн.
Отже, з наданих позивачем відомостей про доходи неможливо встановити дійсний розмір її доходу за 2024 рік, у зв'язку із чим неможливо визначити, чи перевищує розмір судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
Жодних інших доказів на підтвердження того, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір у повному обсязі, позивачем надано не було, у зв'язку з чим суддя доходить висновку про відсутність достатніх підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
З огляду на викладене підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Відповідно до п.п.2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
А тому, враховуючи ціну позову в сумі 5 000 доларів США, позивачу за подання до суду позовної заяви майнового характеру необхідно сплатити 2 088,22 грн (5 000 (доларів США)*41,7644 (курс валюти на день звернення до суду з позовною заявою)=208 822 (грн)*1%=2 088,22 грн)
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем, в порушення вказаних вимог, не зазначено ані реєстраційний номер облікової картки платника податків, ані дати народження як позивача так і відповідача, що не дає змоги правильно ідентифікувати осіб.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, роз'яснивши наслідки невиконання вимог цієї ухвали.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 133, 136, 175, 177, 185, 260 ЦПК У країни, суддя, -
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала протягом 15 днів з дня підписання може бути оскаржена лише в частині визначення розміру судових витрат шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з правом на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у разі подання скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення копії цієї ухвали.
Суддя І.В. Іваницька