8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1749/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІША ЕСТЕЙТ», 61001, м. Харків, вул. Іскринська, буд. 37
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "АЛЬФА-КОМ", 61023, м. Харків, вул. Сумська буд. 130 А
простягнення 166 385,04 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛІША ЕСТЕЙТ» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "АЛЬФА-КОМ" про стягнення загальної суми боргу у розмірі 166 385,04 грн., з яких сума основного боргу 99 770,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 56 134,16 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 10 480,04 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 26.05.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІША ЕСТЕЙТ» (вх. № 1729/25) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛІША ЕСТЕЙТ» строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
27.05.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 12669) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1749/25. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
05.06.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13458/25).
09.06.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 13590/25).
13.06.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 14131/25).
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, та заперечення відповідача на відповідь позивача, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 17 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛІША ЕСТЕЙТ» (позивач), на підставі рахунку - фактури №15/11 від 15 листопада 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "АЛЬФА-КОМ" (відповідач), відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 17 листопада 2021 року № 1335, перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 99 770,84 грн. (з призначенням платежу «Оплата за виконання роботи з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації згідно рахунку №15/11 від 15.11.2021 року, у т.ч. ПДВ 20% - 16 628,47 грн.»).
Також зазначає, що згідно домовленості між сторонами останні повинні були укласти двохсторонній договір та надати послуги з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщеннях об'єкту: група нежитлових приміщень під літ. «У-2», адміністративно-побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина, за адресою: м.Харків, вул. Іскринська, буд.37, які належать на праві власності позивачу.
Проте, після 100 % попередньої оплати з боку замовника послуг, відповідачем договір з позивачем укладено так і не було, послуг не надано, отримані грошові кошти не повернуто, про причини неможливості виконати свого зобов'язання позивача не повідомлено.
На думку позивача, доказом не виконання робіт з боку відповідача є акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 року по 08.12.2024 року, відповідно до якого відповідач підтверджує заборгованість на користь позивача у сумі 99 770,84 грн.
Також, позивач зазначає, що останнім на адресу відповідача було направлено претензію (вих. № 13 від 17.04.2025 року) № 2024/04 про повернення грошових коштів у розмірі 99 770,84 грн. проте остання залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 175 господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається із матеріалів справи, та про що зазначає позивач, останнім на підставі рахунку - фактури №15/11 від 15.11.2021 року (оплата за виконання роботи з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщення об'єкту: група нежитлових приміщень літ. «У-4», адміністративно - побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, буд.37 на суму 99 770,84 грн.) було перераховано на користь відповідача грошові кошти у сумі 99 770,84 грн.
Про вищевказане свідчить наявна у матеріалах справи платіжна інструкція від 17.11.2021 року № 1335 на суму 99 770,84 грн. (з призначенням платежу «Оплата за виконання роботи з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації згідно рахунку №15/11 від 15.11.2021 року, у т.ч. ПДВ 20% - 16 628,47 грн.»).
При цьому, між сторонами не було укладено письмового договору, про що також не заперечується сторонами.
Також, позивач зазначає, що відповідачем після отримання коштів, послуг надано не було, отримані грошові кошти не повернуто, про причини неможливості виконати свого зобов'язання позивача не повідомлено.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З аналізу вищевикладеного слідує, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі усної домовленості щодо виконання робіт з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщення об'єкту, що за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1 та 2 статті 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Розрахунки за виконані роботи (етапи, види робіт) проводяться на підставі документів про їх обсяг та вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і при відсутності зауважень підписує їх. Після підписання таких документів у замовника виникає зобов'язання оплатити виконані роботи в передбачений договором термін.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).
Згідно з частин 1 та 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підставі усної домовленості та рахунку - фактури №15/11 від 15.11.2021 року відповідно до платіжної інструкції від 17.11.2021 року № 1335 на суму 99 770,84 грн. (з призначенням платежу «Оплата за виконання роботи з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації згідно рахунку №15/11 від 15.11.2021 року, у т.ч. ПДВ 20% - 16 628,47 грн.») було здійснено оплату.
З аналізу вищевикладених норм слідує, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт.
При цьому, матеріали справи не містять належних доказів виконання відповідачем роботи з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщення об'єкту: група нежитлових приміщень літ. «У-4», адміністративно - побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, буд.37.
За змістом статей 13, 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 13458/25 від 05.06.2025 року) зокрема зазначив, що на прикінці 2021 року між позивачем та відповідачем в усній формі було досягнуто домовленості щодо всіх суттєвих умов виконання робот з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщеннях об'єкту: група нежитлових приміщень під літ. «У-4», адміністративно-побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина, за адресою: м.Харків, вул. Іскринська, буд.37, які належать на праві власності позивачу. На підставі досягнутої усної домовленості, без укладання письмової угоди відповідач сформував та направив позивачу рахунок №15/11 від 15.11.2021 року, складений на підставі кошторисної документації від 15.11.2021 року у якому було вказано всі суттєві умови усної угоди досягнутої між сторонами: - найменування робіт, - вартість робіт.
Також, відповідач зазначає, що 17.11.2021 року позивач прийнявши пропозицію відповідача укласти договір на виконання робіт, на підставі рахунку фактури №15/11 від 15.11.2021 року сплатив на користь останнього, відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 17.11.2021 року №1335, грошові кошти у сумі 99 770,84 грн. «Оплата за виконання роботи з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації зг. Рах №15/11 від 15.11.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 16628,47 грн.».
Після 100 відсоткової попередньої оплати між позивачем та відповідачем письмовий договір не уклався. Позивач з 2021 року по 2024 рік письмово або усно до відповідача, щодо підписання актів звірки рахунків, не звертався.
08 грудня 2024 року позивач надіслав до системи Медок акт звіряння розрахунків з відповідачем з 01.01.2020 року по 08.12.2024 року згідно якого позивач перерахував на користь відповідача 99 770,84 грн. Обставину перерахування коштів відповідач не заперечував та підписав вказаний акт звіряння рахунків, саме на підтвердження отримання коштів. В акті звіряння не містилась інформація про передачу у власність позивача робіт і матеріалів з боку відповідача, оскільки акт виконаних робіт позивач не підписав. Також в акті звіряння містилась фраза «на 08.12.2024 року заборгованість на користь ТОВ «АЛІША ЕСТЕЙТ» 99 770,84 грн.». Директор відповідача який підписав акт своїм електронним цифровим підписом не є спеціалістом в галузі права тому сприйняв вказану фразу як повідомлення про те, що грошові кошти позивач перерахував на користь відповідача, але акт виконаних робіт з боку позивача підписувати відмовляється.
Також, відповідач зазначає, що з січня 2022 року по дату подачі позовної заяви позивач письмово або усно до відповідача з претензіями, щодо якості виконання робіт з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщеннях об'єкту: група нежитлових приміщень під літ. «У-4», адміністративно-побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина, за адресою: м.Харків, вул. Іскринська, буд.37, або повернення коштів за невиконані роботи не звертався.
Направлена на адресу відповідача претензія/вимога за №2025/04 за вих.№13 від 17.04.2025 року відповідачем не була отримана, та він з нею не був ознайомлений. Про те, що позивач має якісь претензії, щодо якості виконання робіт, за усною угодою за рахунком №15/11 від 15.11.2021 року відповідач дізнався після отримання по пошті Ухвали Господарського суду Харківської області від 27.05.2025 року. У зв'язку із чим, просить суд в позові відмовити в повному обсязі.
У відповіді на відзив (вх. № № 13590/25 від 09.06.2025 року) позивач зокрема зазначив, що станом на 08.12.2024 року відповідач, отримавши акт звіряння розрахунків підписав його, чим підтвердив наявність заборгованості з боку відповідача і не надання ніяких послуг Позивачу в період з 01.01.2020 року по 08.12.2024 року, залишивши в графі «дебіт» порожнє місце. Якщо б відповідач надав позивачу послуги з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації у вказаний період, повністю або частково, уповноважена особа - директор відповідача повинен був зі свого боку внести відповідні відомості в акт звіряння взаємних розрахунків від 08.12.2024 року, в графу «Дебіт», вказавши дату надання послуг, перелік послуг і вартість таких послуг. Але цього він не зробив.
Також, позивач зазначає, що обов'язок щодо створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку покладається відповідно до пункту 6 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 06 липня 1999 року № 996-XIV, на керівника підприємства.
Щодо інших пояснень з боку відповідача стосовно придбання обладнання на суму 40 776,72 грн. відповідно до рахунку №ХОП 4757 від 06.12.2021 року і доставку цих матеріалів до місцем проведення робіт за адресою: м.Харків, вул. Іскринська, 37, літ. «У-4» за ТТН №Р3353 від 10.12.2021 року, позивач вважає, що вказані документи не мають ніякого відношення до послуг, які відповідач повинен був надати позивачу. Рахунок на оплату №ХОП4757 від ТОВ «ОПТА ЛТД» датований 06.12.2021 року, тобто через три тижня після отримання відповідачем коштів. Сума вказаних у рахунку матеріалів у розмірі 264 989,53 грн. не відповідає сумі 100% попередньої оплати, яку сплатив позивач на користь відповідача 17.11.2024 року у розмірі 99 776,72 грн. Позивач не виключає того, що відповідач на той час міг надавати іншим контрагентам послуги з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації або інші послуги пов'язані з обладнанням і матеріалами вказаними у рахунку на оплату №ХОП4757 від 06.12.2021 року від постачальника ТОВ «ОПТА ЛТД» до покупця ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА-КОМ». Вказаний документ є лише рахунком на оплату створений ТОВ «ОПТА ЛТД» на прохання відповідача. Крім цього, вказаний документ не містить інформації або доказів, що вказаний у рахунку товар був придбаний відповідачем виключено для надання послуг ТОВ «АЛІША ЕСТЕЙТ», а не іншому Товариству. Товарно-транспортна накладна №Р3353 від 10.12.2021 року про доставку товару від ТОВ «ОПТА ЛТД» до ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА-КОМ» на суму 40 776,72 грн., не містить підпису або відомостей стосовно уповноваженої особи від ТОВ «АЛІША ЕСТЕЙТ» про отримання або доставку такого товару до позивача, або проведення повного або часткового монтажу вказаного обладнання на об'єкті нерухомості, який належить позивачу. Цей документ свідчить лише про переміщення товару, а не використання його при наданні послуг на об'єкті позивача або про монтаж такого обладнання і налагоджування його. Позивач вказаний у ТТН товар 10.12.2021 року не отримував, на відповідальне зберігання від відповідача не приймав, сам факт прибуття вказаного у ТТН транспорту і розвантаження його на своєму об'єкті нерухомості, не підтверджує.
Також, позивач заперечує, що нібито відповідач після доставки обладнання 10.12.2021 року приступив до виконання робіт з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації в приміщеннях і виконував ці роботи до 20.01.2022 року. За твердженнями позивача, штатного персоналу, тобто працівників, які офіційно працевлаштовані на підприємстві на постійній основі у ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА-КОМ», у період з 10.11.2021 року до 20.01.2022 року на об'єкті, розташованому за адресою: м.Харків, вул. Іскринська, 37, літ. «У-4», не було. На території за адресою: м.Харків, вул.Іскриська, 37, розташовані нежитлові об'єкти нерухомості, значна частина яких належить на праві власності позивачу. Сам позивач за допомогою свого штатного персоналу здійснює охорону всієї території і контролює в'їзд і виїзд автотранспорту з цієї території, що виключає проникнення сторонніх осіб або проїзд транспорту без погодження такий дій. За період з 10.12.2021 року до 20.01.2022 року, жодний співробітник відповідача на територію позивача не заходив, а сам відповідач ніколи не надавав позивачу список своїх співробітників, задіяних при монтажних роботах на об'єкті розташованому за адресою: м.Харків, вул. Іскринська, 37, приміщення літ. «У-4» для безперешкодного проходу до об'єкта нерухомості, через пост охорони.
Також, не відповідає дійсності ствердження відповідача про те, що він нібито достроково 20.01.2022 року закінчив всі роботи. Такі роботи взагалі не були розпочаті з боку відповідача, та ніяких істотних умов між позивачем і відповідачем досягнуто не було. Відповідач до отримання коштів, а також після їх отримання так і не надав позивачу жодного примірника договору підряду для ознайомлення і підписання. Відповідач проти цього факту не заперечує. Також Відповідач ніколи не надавав для ознайомлення і підписання позивачу свій календар план-графік виконання робіт від 15.11.2021 року, договірну ціну від 15.11.2021 року, акт приймання виконаних робіт за січень 2022 року від 20.01.2022 року, копії яких відповідач надав до суду. Докази того, що відповідач своєчасно надавав їх позивачу для ознайомлення, узгодження і підписання, відсутні. Позивач вважає, що вказані документи відповідач склав після того як дізнався про звернення позивача до суду з позовом про стягнення коштів.
Вищевказане на думку позивача свідчить про те, що відповідач не надав доказів - документів за підписом позивача, які б підтверджували надання і прийняття таких послуг (робіт) з боку позивача, направлення таких документів, які підтверджують виконання робіт за належною адресою місцезнаходження позивача і не заперечує сам факт отримання коштів у розмірі 99 770,84 грн., як і факт підписання акту звірки взаємних розрахунків від 08.12.2024 року, на користь позивача на вказану суму, тому просить суд, повністю задовольнити позовну заяву.
Суд не приймає вищевикладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення, оскільки останнім до відзиву на позовну заяву не надано належних та допустимих доказів виконання відповідачем роботи з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщення об'єкту: група нежитлових приміщень літ. «У-4», адміністративно - побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, буд.37.
Надані до відзиву на позовну заву договірна ціна, акт приймання виконаних робіт за січень 2022 року, календарний план - графік виконаних робіт, містять лише печатку та підпис товариства відповідача. Будь-яких доказів щодо погодження позивачем відповідних документів, або надіслання та отримання позивачем таких документів, відповідачем до суду надано не було.
Також, суд не приймає надані відповідачем до відзиву на позовну заяву рахунок № ХОП4757 від 06.12.2021 року, платіжне доручення № 313 від 08.12.2021 року на суму 264 989,63 грн., видаткова накладна № ХОП3353 від 10.12.2021 року, ТТН № Р3353 від 10.12.2021 року оскільки відповідні документи містять відомості щодо інших контрагентів які не є учасниками спірних правовідносин, крім того, з наданих відповідачем документів виконання роботи з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщення об'єкту: група нежитлових приміщень літ. «У-4», адміністративно - побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, буд.37. У зв'язку із чим, суд не приймає надані відповідачем до відзиву на позовну заяву копії відповідних документів.
При цьому, самі лише посилання відповідача на обставини, які не підтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення виконання робіт з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщення об'єкту: група нежитлових приміщень літ. «У-4», адміністративно - побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, буд.37 або повернення позивачу коштів у сумі 99 770,84 грн., станом на час розгляду справи відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надано не було.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача суми у розмірі 99 770,84 грн. є обґрунтованими.
Також, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача інфляційні втрати у розмірі 56 134,16 грн. (за період з 18.11.2021 року по 19.05.2025 року), 3 % річних від простроченої суми у розмірі 10 480,04 грн. (за період з 18.11.2021 року по 19.05.2025 року), у зв'язку із чим суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог у цій частині, позивач зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/10156/17 зазначила, що у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі N910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
У зв'язку із чим, позивач із посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України зазначає, що відповідач повинен сплатити 3% річних та інфляційні втрати.
Судом здійснено перевірку заявлених до стягнення із відповідача інфляційних втрат у розмірі 56 134,16 грн. (за період з 18.11.2021 року по 19.05.2025 року), 3 % річних від простроченої суми у розмірі 10 480,04 грн. (за період з 18.11.2021 року по 19.05.2025 року) (відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку) та встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про відсутність підписаного між сторонами договору, та посилається на усну домовленість що до виконання відповідачем робіт з монтажу та налагодження системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в приміщеннях об'єкту: група нежитлових приміщень під літ. «У4», адміністративно - побутова триповерхова частина та двоповерхова складська частина за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, 37.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, встановив, що як вбачається із заявлених позивачем позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 99 770,84 грн., між позивачем та відповідачем не було визначено строку (терміну) виконання боржником обов'язку, тобто такий строк є не встановлений.
Крім того, в матеріалах справи наявна вимога позивача (вих. № 13 від 17.04.2025 року) № 2024/04 про повернення грошових коштів у розмірі 99 770,84 грн.
З вищевикладеного та вимог статті 530 Цивільного кодексу України слідує, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У зв'язку із чим, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми у розмірі 99 770,84 грн. 25.04.2025 року, а не як помилково вважає позивач з 18.11.2021 року.
Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми відповідно до встановленого періоду, а саме з 25.04.2025 року по 19.05.2025 року, в онлайн системі «Ліга-Закон» та встановлено, що стягнення підлягає:
інфляційні втрати у розмірі 1 297,02 грн.;
3 % річних у розмірі 205,01 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 54 837,14 грн. та 3 % річних у розмірі 10 275,03 грн. - відмовити.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 року Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
З огляду на вищевикладене, суд надавши оцінку наданим позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доказів, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме про стягнення із відповідача суми у розмірі 99 770,84 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 297,02 грн. та 3 % річних у розмірі 205,01 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 54 837,14 грн. та 3 % річних у розмірі 10 275,03 грн. - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 3000,66 грн.
Керуючись статтями 129, 226, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "АЛЬФА-КОМ" (61023, м. Харків, вул. Сумська буд. 130 А, ЄДРПОУ 24663774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІША ЕСТЕЙТ» (61001, м. Харків, вул. Іскринська, буд. 37, ЄДРПОУ 43463354) суми у розмірі 99 770,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 297,02 грн., 3 % річних у розмірі 205,01 грн. та судовий збір у розмірі 3000,66 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 54 837,14 грн. та 3 % річних у розмірі 10 275,03 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Реквізити сторін:
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІША ЕСТЕЙТ» (61001, м. Харків, вул. Іскринська, буд. 37, ЄДРПОУ 43463354);
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "АЛЬФА-КОМ" (61023, м. Харків, вул. Сумська буд. 130 А, ЄДРПОУ 24663774).
Повне рішення складено "08" серпня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова