ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2025Справа № 910/9705/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви малого приватного підприємства «ГЕРМЕС С» (32421, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, село Рудка, Смотрицька ТГ, вул. Кооперативна, буд. 67; ЄДРПОУ 30190226)
особа, яка може отримати статус відповідача: Антимонопольний комітет України (03035, місто Київ, вул. Василя Липківського, буд.45; ЄДРПОУ 00032790)
особа, яка може отримати статус третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ЄВРО» (32300, Хмельницька обл., місто Кам'янець-Подільський, Голосківське шосе, буд. 1; ЄДРПОУ 30743156)
04.08.2025 через систему «Електронний суд» представник заявника малого приватного підприємства «ГЕРМЕС С» Бойко Руслан Віталійович звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник зазначає, що відділенням АМКУ внесено Товариство до зведених відомостей рішень органів АМКУ про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу (далі - зведені відомості), що є підставою для відмови замовниками процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства, в якій заявник просить суд:
- до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва за позовною заявою що буде подана МПП «ГЕРМЕС С» до Антимонопольного комітету України зупинити дію рішення Антимонопольного комітету України № 314-р від 24.07.2025 у справі №145-26.13/15-25 щодо МПП «ГЕРМЕС С» (код ЄДРПОУ 30190226);
- зобов'язати Антимонопольного комітету України виключити МПП «ГЕРМЕС С» (код ЄДРПОУ 30190226) з Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів за 2025 рік до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва за позовною заявою що буде подана МПП «ГЕРМЕС С» до Антимонопольного комітету України.
У заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви від 04.08.2025 заявник зазначає про наступні обставини.
24 липня 2025 року Антимонопольним комітетом України було прийнято рішення №314-р, яким Мале приватне підприємство «ГЕРМЕС С» визнано таким, що вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
В березні - квітні 2024 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» проведено процедуру відкритих торгів UA-2024-03-07-011946-а щодо закупівлі послуги: «Капітальний ремонт труби димової СП «Завод «Енергія» КП «Київтеплоенерго» за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 44.
За результатами проведення торгів КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визнано переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвентум Україна» (код ЄДРПОУ 36437713) та прийнято рішення про намір укласти договір.
У витязі з подання Управління розслідувань окремих видів антиконкурентних узгоджених дій Антимонопольного комітету України № 145-26.13/15-25/224-спр від 27.06.2025р. зазначено про наступні антиконкурентні дії учасників торгів: · господарські відносини та фінансова допомога між Відповідачами; · господарські відносини між МПП «ГЕРМЕС С» і пов'язаним з ТОВ «УКР-ЄВРО» суб'єктом господарювання ТОВ «УКРЄВРОСБ»; · використання однієї IP-адреси під час участі в аукціоні Торгів; · синхроність дій відповідачів · відсутність конкуренції між відповідачами.
Представники МПП «ГЕРМЕС С» брали участь в засіданні Антимонопольного комітету та надавали свої пояснення і заперечення, проте вони були залишені без належної правової оцінки. Зважаючи на це, МПП «ГЕРМЕС С» має намір після отримання відповідного рішення Антимонопольного комітету України оскаржити його в судовому порядку та детально обґрунтувати відсутність будь-яких вищезазначених порушень (антиконкурентних дій учасників торгів).
Також Заявник зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства України, антиконкурентні узгоджені дії компаній є порушенням, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Якщо суб'єкт господарювання протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, це є підставою для відмови йому в участі у процедурі закупівлі.
Включення МПП «ГЕРМЕС С» до зазначеного переліку вже спричинило негативні наслідки для господарської діяльності підприємства, а саме: підприємство не може брати участь у процедурах публічних закупівель, що є основним джерелом його доходу; відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», замовники зобов'язані відхиляти тендерні пропозиції суб'єктів, включених до зазначеного списку; втрата можливості участі у тендерах вже призвела до зриву планових контрактів та фінансових зобов'язань підприємства, що створює реальну загрозу банкрутства.
Таким чином, існує очевидна загроза порушення прав підприємства, яка може унеможливити або суттєво ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення майбутнього позову.
Заявник зазначає, що предметом розгляду майбутнього позову буде визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №314-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 24.07.2025 у справі № 145-26.13/15-25.
МПП «ГЕРМЕС С» звертає увагу суду, що Антимонопольним комітетом України внесено Заявника у зведені відомості про рішення органів АМК України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій підприємства.
Заявник звертає увагу суду, що участь у тендерних закупівлях є одним із основних видів господарської діяльності МПП «ГЕРМЕС С», яка формує значну частку його прибуток і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету.
Заявник зазначає, що станом на сьогодні МПП «ГЕРМЕС С» подано заявки на участь в щонайменше 3-х тендерах спрямованих на забезпечення енергобезпеки нашої країни.
Участь підприємства у вказаних тендерних закупівлях спрямована не лише для забезпечення господарської діяльності, а й важлива з огляду на забезпечення енергетичної безпеки країни. МПП «ГЕРМЕС С» володіє фаховими трудовими ресурсами, які мають чималий досвід у виконанні вищезазначених робіт і в разі участі та перемоги у вказаних тендерах зможе забезпечити вчасне та якісне виконання замовлень АТ «ЕНЕРГОАТОМ» та її структурних підрозділів. В сучасних реаліях та в умовах дефіциту енергоносіїв це є вкрай важливим для забезпечення енергобезпеки країни.
МПП «Гермес С» має власне виробництво єврощита, який експортується в Ізраїль та країни Європи. Для виробництва даної продукції, деревина придбавається шляхом участі підприємства в тендерних закупівлях. Якщо МПП «ГЕРМЕС С» не виключать з «Чорного списку», то підприємствіо не зможе вести даний вид діяльності.
МПП «Гермес С» має статус критично важливого підприємства і має 100% бронювання від Міністерства енергетики. Наразі за підприємством заброньовано 55 працівників. Що дало змогу зберегти висококваліфікованих спеціалістів.
Наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях і фактичне позбавлення МПП «ГЕРМЕС С» участі у тендерних закупівлях, як наслідок, змусять наше підприємство істотно змінювати умови праці, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що в свою чергу також вплине на бюджетні надходження. Наразі в підприємстві працевлаштовано 60 працівників, які залученні до виконання робіт (послуг), що надаються за результатами проведених тендерів.
Заявник вказує у своїй заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМКУ, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМКУ відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше. Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Заявник зазначає, що враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", наявність інформації щодо заявника у Зведених відомостях фактично є підставою для прийняття замовником рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов'язання відхилити тендерну пропозицію учасника.
В заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник посилається на рішення Антимонопольного комітету України №314-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 24.07.2025 у справі №145-26.13/15-25, повний текст рішення Антимонопольного комітету України станом на час звернення із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду (04.08.2025) не виготовлено.
До даної заяви про забезпечення позову поданої до позовної заяви заявником було долучено, в якості додатків копію: квитанції про сплату №1188-9475-1193-2155 від 04.08.2025, Договір №11-124-01-24-23523 від 13.08.2024 про надання послуг, технічної специфікації до предмета закупівлі «Поточний ремонт бетонних поверхонь та відновлення маркувального фарбування споруд промислового об'єкту», технічні та інші вимоги до послуги, які мають включатися до умов договору на закупівлю: «Поточний ремонт бетонних поверхонь та відновлення маркувального фарбування споруд промислового об'єкту», перелік документів, які надаються учасником процедури закупівлі «Поточний ремонт бетонних поверхонь та відновлення маркувального фарбування споруд промислового об'єкту» в складі тендерної пропозиції, технічна документація до предмета закупівлі послуг на тему: «Поточний ремонт бетонних поверхонь та відновлення маркувального фарбування споруд промислового об'єкту», супровідний лист від 09.06.2025 №22-10684/173, витяг з наказу Міністерства енергетики України №59 від 11.02.2025 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол №67)», рекомендаційний лист б/н, Договір №11-124-01-23-20320 від 15.06.2023 про надання послуг, технічна специфікація «ДБН А.2.2-3:2014. Ремонт антикорозійного захисту металоконструкцій кранів козлових спеціальних КС 50-42Б ВП ХАЕС», договірна ціна на Ремонт антикорозійного покриття зовнішньої поверхні козлових спеціальних кранів КС50-42Б на ВП Хмельницька АЕС, локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01 Додаток №3 до Договору від 15.06.2023, відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Договір №11-124-01-25-26424 від 21.07.2025 про надання послуг, технічна специфікація на надання послуги: «Ремонт антикорозійного покриття порталів і опор гнучкої лінії зв'язку» Додаток №1 до Договору №11-124-01-25-26424 від 21.07.2025, Договірна ціна Додаток №2 до Договору №11-124-01-5-26424 від 21.07.2025, локальний кошторис №02-01-01 Додаток №3 до Договору №11-124-01-5-26424 від 21.07.2025, Договір №11-124-01-23-20250 про надання послуг від 30.05.2023, технічна специфікація «ДБН А.2.2-3:2014. Ремонт антикорозійного покриття внутрішніх поверхонь обладнання ХВО ВП ХАЕС» Додаток №1 до Договору №11-124-01-23-20250 від 02.06.2023, договірна ціна додаток №2 до Договору від 02.06.2023 №11-124-01-23-20250, локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01 додаток №3 до Договору від 02.06.2023 №11-124-01-23-20250, Договір №11-124-01-24-22858 про надання послуг від 10.05.2024, календарний план №2 до Договору №11-124-01-24-22858 від 10.05.2024, договірна ціна додаток №3 до Договору №11-124-01-24-22858 від 10.05.2024, локальний кошторис №02-01-01 додаток №4 до договору №11-124-01-24-22858 від 10.05.2024, відомості щодо участі в Державних закупівлях, зокрема, закупівля №28332743, закупівля №28189666, закупівля №28520944, закупівля №28520944, Договір на виконання робіт (підряду) №24/38-2770 від 28.06.2024, технічна специфікація до предмета закупівлі, лист вих. №728 від 28.07.2025, лист-відгук №23-05/2-11162/20379 від 29.11.2023, рішення про затвердження постачальника №РШ-П 0.24.052-24 від 21.10.2024, лист про надання комерційної пропозиції на послуги «Ремонт антикорозійного коритця обладнання ХВО» вих. №508 від 08.05.2025, лист вих.№704 від 10.07.2025 щодо надання інформації, подання від 27.06.2025 №145-26.13/15-25/224-спр з попереднім висновками у справі №145-26.13/15-25.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 заяву про забезпечення позову №910/9705/25 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.
Заяву про забезпечення позову № 910/9705/25 було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є.- 05.08.2025.
Заява про забезпечення позову розглядається судом у визначений законом строк відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України та без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви заявника (малого приватного підприємства «ГЕРМЕС С») та додані матеріали, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Згідно з ч. 1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За правилами ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту відповідача має приблизно ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Крім того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в ч.3 ст.141 ГПК, і у разі порушення цього принципу під час визначення судом розміру зустрічного забезпечення заявник також має право оскаржити ухвалу суду про застосування зустрічного забезпечення (якщо це не одна ухвала, в якій ідеться про задоволення заяви про забезпечення позову); принцип змагальності може діяти в цьому випадку дещо обмежено, оскільки з огляду на положення ст.141 ГПК суд може або самостійно, або за клопотанням відповідача вимагати від заявника надання зустрічного забезпечення позову.
За правилами ст. 139 ГПК України (зміст і форма заяви) заява про забезпечення позову відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України містить зазначення щодо зустрічного забезпечення.
Заявником у заяві зазначається наступне: «Заявник вважає недоцільним вжиття зустрічного забезпечення, з огляду на таке: 1. Вжиття заходів забезпечення позову не створює жодної шкоди відповідачу - Антимонопольному комітету України, а також не порушує прав чи інтересів третіх осіб. Зокрема: відсутній повний текст рішення АМКУ, отже підприємство фактично позбавлене можливості реалізувати право на повноцінний судовий захист; тимчасове припинення дії рішення та виключення з переліку порушників не призводить до змін у правовому чи фінансовому становищі АМКУ. 2.МПП «ГЕРМЕС С» фактично вже зазнає значної шкоди через включення до "чорного списку" АМКУ: підприємство втратило можливість участі в публічних закупівлях, що становить основне джерело доходу; відмови в участі в торгах на підставі частини першої пункту 4 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» ставлять під загрозу господарську діяльність заявника, виконання контрактів, збереження колективу та сплату податкових зобов'язань; необхідність внесення грошових коштів як зустрічного забезпечення лише поглибить фінансову кризу підприємства, і, відповідно, унеможливить навіть подання основного позову або реалізацію права на захист. 3.Вжиття зустрічного забезпечення в цій ситуації суперечитиме принципу пропорційності, закріпленому у частині третій статті 141 ГПК України, оскільки: жодних збитків чи ризиків для відповідача не встановлено; заявлене забезпечення не є агресивним або обтяжливим для державного органу; застосування зустрічного забезпечення в таких умовах матиме суто каральний характер щодо заявника, а не компенсаторний - що не відповідає природі цього інституту. 4.Зобов'язання заявника надати зустрічне забезпечення може порушити його право на ефективний судовий захист, гарантоване: статтею 55 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 13 Європейської конвенції з прав людини. Таким чином, відсутні як юридичні, так і фактичні підстави для покладення на заявника обов'язку надавати зустрічне забезпечення. Навпаки, його застосування несе пряму загрозу господарській діяльності підприємства, створює нерівність сторін у процесі та позбавляє особу доступу до правосуддя. З огляду на викладене, заявник просить суд утриматися від покладення обов'язку надавати зустрічне забезпечення».
Заявником зазначено щодо зустрічного забезпечення та підстав невжиття зустрічного забезпечення із зазначенням що таке забезпечення позову не може завдати шкоди та інтересам відповідача чи третіх осіб, а відтак відсутня необхідність щодо його вжиття.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), в якій зазначається про зустрічне забезпечення, але не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм ст.ст. 139, 140 ГПК. Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові КГС ВС від 09.02.2021 у справі №910/6503/19.
Зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту відповідача має приблизно ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Крім того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в ч.3 ст.141 ГПК, і у разі порушення цього принципу під час визначення судом розміру зустрічного забезпечення заявник також має право оскаржити ухвалу суду про застосування зустрічного забезпечення (якщо це не одна ухвала, в якій ідеться про задоволення заяви про забезпечення позову); принцип змагальності може діяти в цьому випадку дещо обмежено, оскільки з огляду на положення ст.141 ГПК суд може або самостійно, або за клопотанням відповідача вимагати від заявника надання зустрічного забезпечення позову.
Таким чином, на підставі узагальнення зазначених ознак і підходів до правової природи зустрічного забезпечення можна сформулювати відповідне визначення поняття, за яким під зустрічним забезпеченням позову слід розуміти складову частину інституту забезпечення позову (субінститут), яка є механізмом, що складається із тимчасових процесуальних дій господарського суду та сторін, що наділені обмежувальним характером для заявника і спрямовані на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову у передбачених законом випадках, за яких зберігається право відповідача на відшкодування завданих йому збитків внаслідок забезпечення позову.
Судом також враховано викладені у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/3802/19, висновки про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов'язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, встановлено ГПК України.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 916/938/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/13624/23 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі № 911/3616/21(911/184/22).
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що участь у тендерних закупівлях є одним із основних видів господарської діяльності МПП «ГЕРМЕС С», яка формує значну частку його прибутку і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету.
Наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях і фактичне позбавлення заявника участі у тендерних закупівлях, як наслідок, змусять підприємство МПП «ГЕРМЕС С» істотно змінювати умови праці, при цьому скорочувати штат працівників підприємства, що в свою чергу також вплине на бюджетні надходження. Заявник зазначає, що станом на сьогодні МПП «ГЕРМЕС С» подано заявки на участь в 3 тендерах спрямованих на забезпечення енергобезпеки країни, зокрема: - «Поточний ремонт антикорозійного покриття напірних трубопроводів», організатор - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», ідентифікатор торгів UA-2025-07-16-001282-a; Статус - оцінка (Замовник очікує коли МПП «ГЕРМЕС С» приберуть із «чорного списку»); «Поточний ремонт антикорозійного покриття металевих конструкцій стель та відновлення вогнезахисного покриття металоконструкцій ферм та в'язей виробничої будівлі (етап 3)», організатор - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», ідентифікатор торгів UA-2025-06-11-002865-a; Статус - переможець (Замовник не підписує договір, очікує коли МПП «ГЕРМЕС С» приберуть із «чорного списку»); «Ремонт антикорозійного покриття порталів і опор гнучкої лінії зв'язку», організатор - ФІЛІЯ «ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ХМЕЛЬНИЦЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», ідентифікатор торгів UA-2025-06- 25-003072-a. Статус - переможець (Договір підписаний, виконуються роботи).
Заявник в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що реалізуючи дію рішення № 314-р від 24.07.2025 органом АМКУ на його підставі внесені відомості до Зведених відомостей (Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій), щодо вчинення підприємством порушення антимонопольного законодавства, що створило для нього перешкоди в участі у публічних закупівлях, та спричинило непропорційне порушення його прав. Тому просить суд до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва за позовною заявою що буде подана МПП «ГЕРМЕС С» до Антимонопольного комітету України зупинити дію рішення Антимонопольного комітету України № 314-р від 24.07.2025 у справі №145-26.13/15-25 щодо МПП «ГЕРМЕС С» (код ЄДРПОУ 30190226); зобов'язати Антимонопольного комітету України виключити МПП «ГЕРМЕС С» (код ЄДРПОУ 30190226) з Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів за 2025 рік до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва за позовною заявою що буде подана МПП «ГЕРМЕС С» до Антимонопольного комітету України.
Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
З метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі Антимонопольного комітету України у розділі "Діяльність у сфері державних/публічних закупівель" містяться зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), які стосувались спотворення результатів торгів. Після спливу трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб'єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.
Задоволення заяви заявника МПП «ГЕРМЕС С» про зупинення дії рішення фактично є частковим задоволенням майбутнього позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті.
У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), Верховний Суд вказав таке: "Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.
Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору".
Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 також зазначав, що: частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову.
Верховний Суд наголошує, що в силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до частини п'ятої статті 60 Закону, не може розглядатися як підстава для забезпечення позову. У частині четвертій згаданої статті Закону йдеться про зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, тоді як внесення останнім даних до зведених відомостей законодавчо не визначається як виконання (складова виконання) цього рішення, а, отже, не може бути й зупинене в процесі такого виконання (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У пунктах 46-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
У той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заявником не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову до подання позовної заяви, його пов'язаність із предметом майбутнього спору та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно скажуться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності української компанії МПП «ГЕРМЕС», яка здійснює діяльність на ринку спеціалізованих будівельних робіт та приймає участь у тендерних закупівлях як один із основних видів господарської діяльності, яка формує значну частку його прибутку і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинить суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету, та не доведено наявність достатніх підстав для зупинення дії оскаржуваного рішення органу АМКУ відповідно до вимог ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову щодо зупинення дії спірного рішення напряму перешкоджає веденню господарської діяльності МПП «ГЕРМЕС С», а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
За таких підстав, суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини викладені в заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, надавши оцінку доказам зазначеним у заяві, та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення (до подання позовної заяви), відповідно до статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволені поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви малого приватного підприємства «ГЕРМЕС С».
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 232, 233, 234, 235, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити заявнику малого приватного підприємства «ГЕРМЕС С» у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви від 04.08.2025.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені приписами ст.ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА