ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2025Справа № 910/15868/24 (910/287/25)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11А. кім.400, код ЄДРПОУ 35758649)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3; код ЄДРПОУ 34882504)
про стягнення 1 732 435,93 грн.
В межах справи № 910/15868/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Тріада»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (код ЄДРПОУ 34882504)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Добжанська Л.В. - представник
Від відповідача Луценко Н.О. - представник
В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/15868/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Тріада» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2025.
До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про стягнення 1 732 435,93 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
27.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2025.
12.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
21.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.
26.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про стягнення 1 732 435,93 грн. до судового розгляду по суті на 26.03.2025.
26.03.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про передачу матеріалів справи за підсудністю.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2025 матеріали справи №910/287/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про стягнення 1 732 435,93 грн. передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/15868/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво».
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2025 матеріали справи № 910/15868/24 (910/287/25) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2025 прийнято справу №910/287/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про стягнення 1 732 435,93 грн. до розгляду в межах справи №910/15868/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво», постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 23.07.2025.
У судовому засіданні 23.07.2025 представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача заявив про часткове визнання позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
01.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (далі - відповідач, замовник) укладено Договір про надання послуг №496/16 (далі - договір).
Згідно із пунктом 1.1. замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату надати замовнику визначені цим договором послуги, з метою належного санітарного утримання території будівництва.
Виконавець в межах строку дії договору надає замовникові послуги в обсязі, якості та форматі, передбаченому цим договором (п.3.3. договору).
Відповідно до пп.2.1.1. п.2.1. виконавець зобов'язаний надавати послуги, передбачені п.1.2. договору в обсязі, якості та строки встановлені договором та/або додатково погоджені сторонами.
Замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю плату за надані послуги, в розмірі, порядку, передбачені цим договором (пп.2.3.1 п.2.3. договору).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата послуг за цим договором здійснюється замовником щомісячно наступним чином:
5.2.1. до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за розрахунковим виконавцем складається акт надання послуг за розрахунковий період, що є підставою для оплати послуг;
5.2.2. не пізніше 3 (трьох) календарних днів після підписання даного Акту замовник зобов'язаний перерахувати кошти за надані послуги на рахунок виконавця.
Так, позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав, що підтверджується актами надання послуг № 6841 від 30.06.2019 на суму 37 752,00 грн., №7970 від 31.07.2019 на суму 48 576,00 грн., № 9014 від 31.08.2019 на суму 44 088,00 грн., №10034 зі 30.09.2019 на суму 44 352,00 грн., №11359 від 31.10.2019 на суму 46 464,00 грн., № 12712 від 30.11.2019 на суму 44 352,00 грн., №13443 від 28.12.2019 на суму 43 824,00 грн., №747 від 31.01.2020 на суму 44 088,00 грн., № 1885 від 28.02.2020 на суму 42 240,00 грн., № 321 від 30.06.2020 на суму 44 352,00 грн., №7322 від 30.06.2020 на суму 44 088,00 грн., №7323 від 30.06.2020 на суму 39 864,00 грн. та №7324 від 30.06.2020 на суму 42 240,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
В свою чергу, відповідач зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість щодо оплати наданих послуг в розмірі 550 184,00 грн.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує факт надання послуг позивачем та визнає наявну заборгованість в розмірі 550 184,00 грн.
У зв'язку із невиконанням умов договору і, як наслідок, виникненням заборгованості, позивачем здійснювались досудові заходи врегулювання спору, а саме, на адресу відповідача надіслано лист № 93 від 18.03.2024 з вимогою оплатити наявну заборгованість в розмірі 550 184,00 грн.
Листом за вих.№25/03/24-1 від 25.03.2024 позивач отримав відповідь відповідача, в якій останній зазначив, що підтверджує факт наявності заборгованості та просить відстрочити погашення заборгованості до закінчення військового стану та призупинення нарахування додаткових платежів та штрафних санкцій.
Позивач, в свою чергу, листом за вих.№120 від 04.02.2024 зазначив про неможливість відстрочення платежів, однак запропонував укласти договір реструктуризації заборгованості. Відповідач зворотної відповіді на вказану пропозицію не надав, заборгованість не погасив.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 550 184,00 грн.
Отже, аналізуючи викладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором про надання послуг №496/16 від 01.02.2016 у розмірі 550 184,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 79 740,00 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 346 404,08 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що за невиконання та/або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність, передбачену договором та діючим законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач, в свою чергу, заперечує щодо нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 346 404,08 грн. та 3% річних у розмірі 79 740,00 грн.
Пунктом п.9.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» січня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
В постанові від 10.02.2021 у справі №908/288/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов?язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.
Так, на думку відповідача, строк дії договору укладеного між сторонами закінчився 31.01.2018 (п.9.1. договору). Будь-яких змін чи доповнень до договору (як передбачено п.п.9.6., 9.7. договору) сторонами внесено не було.
Водночас, послуги позивача з прибирання території будівництва надані
відповідачу згідно актів складених за період з 30.06.2019 по 30.06.2020, тобто через 17-29 місяців після закінчення строку договору.
Так, відповідач зазначає, що складенням актів про надання послуг в період з 30.06.2019 по 30.06.2020 сторони засвідчили наявність між ними договірних правовідносин у спрощений спосіб.
Згідно з ч.2 ст.184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Враховуючи оформлення правовідносин у спрощений спосіб шляхом підписання актів надання відповідача щодо оплати за надані позивачем послуги за період з 30.06.2019 по 30.06.2020, сторони не встановили строків виконання зобов?язань відповідача щодо оплати за надані позивачем послуги.
Положеннями ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено в позовній заяві, із вимогою про погашення заборгованості в розмірі 550 184,00 грн. позивач звернувся до відповідача листом №93 від 18.03.2024.
Отже, відповідач вважає за можливе обраховувати семиденний строк виконання зобов'язання для боржника згідно положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України з 19.03.2024.
За викладених вище умов, зобов'язання відповідача щодо оплати послуг, наданих позивачем за актами з 30.06.2019 по 30.06.2020 виникло з 26.03.2024
Таким чином, враховуючи невиконання зобов?язання з боку відповідача в семиденний строк з моменту звернення з вимогою, позивач має право на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за період з 26.03.2024 (день, що слідує за закінченням семиденного строку після направлення вимоги) по 19.11.2024 (день, по який здійснено розрахунки позивачем).
Як вбачається з наданих відповідачем розрахунків, за період з 26.03.2024 - 19.11.2024 розмір інфляційних втрат складає 50 176,78 грн. та 3% річних у розмірі 10 778,19 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань наданих сторонами, суд вважає розрахунки відповідача обґрунтованими та такими, що не суперечить положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 10 778,19 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 50 176,78 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 756 107,85 грн. суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач щодо стягнення пені в розмірі 756 107,85 грн. заперечує в повному обсязі, оскільки, на думку останнього, у зв'язку із закінченням строку дії договору - відсутні правові підстави для нарахування пені.
Однак, як вже зазначалось вище, відповідач зазначив, що шляхом підписання актів про надання послуг в період з 30.06.2019 по 30.06.2020 сторони засвідчили наявність між ними договірних правовідносин у спрощений спосіб.
Відповідно до таких правовідносин, крім стягнення інфляційних витрат та 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, також застосовуються положення ст. 230 Господарського кодексу України щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені.
Оскільки, відповідач обраховує семиденний строк виконання зобов'язання відповідно до положень ч.2 ст. ст.530 Цивільного кодексу України з 19.03.2024, відтак нарахування пені проводиться по закінчення вказаного строку, а саме, з 26.03.2024.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за період з 26.03.2024 по 26.09.2024 в розмірі 73 267,67 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10 264,68 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3; код ЄДРПОУ 34882504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11А. кім.400, код ЄДРПОУ 35758649) заборгованість в 550 184 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 50 176 (п'ятдесят тисяч сто сімдесят шість) грн. 78 коп., 3 % річних в розмірі 10 778 (десять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 19 коп., пеню в розмірі 73 267 (сімдесят три тисячі двісті шістдесят сім) грн. 67 коп., судовий збір в розмірі 10 264 (десять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 68 коп.
3. В іншій частині позов залишити без задоволення.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.07.2025.
Суддя П.П. Чеберяк