номер провадження справи 17/67/25
08.08.2025 Справа № 908/1671/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1671/25
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Переробна компанія “Екомайстер», 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 71-А
до відповідача: державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1
про стягнення 754 114,12 грн
02.06.25 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 29.05.25 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “Переробна компанія “Екомайстер» (далі ТОВ “ПК “Екомайстер») до державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (надалі ДП “Підприємство ДКВС України (№ 55)») про стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 16.12.22 № Г4/275-22 у розмірі 754 114,12 грн, з яких: 580 500,00 грн основного боргу, 41 891,42 грн 3 % річних та 131 722,70 грн індексу інфляції.
28.05.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1671/25 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
06.06.25 до суду в системі “Електронний суд» надійшло клопотання за вих. від 06.06.25, в якому представник позивача просить суд вважати правильну (вірну) ціну позову за вих. від 29.05.25 у розмірі 754 114,12 грн.
Ухвалою від 09.06.25 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1671/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 08.08.25 включно.
Частинами 1, 2 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні і суду не надано.
Позивач в обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві за вих. від 29.05.25, посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № Г4/275-22 від 16.12.22 щодо оплати наданих позивачем послуг з пакування комплектів малопомітної перешкоди поп типу МЗП згідно з актом № 22 від 16.12.22 на суму 580 500,00 грн. За прострочення оплати послуг відповідачем позивач нарахував 3 % річних за період з 30.12.22 по 26.05.25 у розмірі 41 891,42 грн та інфляційні втрати за період з січня 2023 року по квітень 2025 року у розмірі 131 722,70 грн, які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли (не надано).
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Ухвали суду від 09.06.25 про відкриття провадження у справі № 908/1671/25 доставлені до електронного кабінету відповідача - 10.06.25 (00:25), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1671/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.12.22 між товариством з обмеженою відповідальністю “Переробна компанія “Екомайстер» (Виконавець) та державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (Замовник) укладено договір про надання послуг № Г4/275-22 (договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується надати наступні послуги: пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП.
Згідно із п. 1.2. договору, замовник оплачує надані послуги у розмірі та в порядку, що визначені у ст. 3 цього договору. Укладаючи цей договір кожна зі Сторін гарантує, що вона наділена правами і повноваженнями, необхідними для належного виконання її зобов'язань за цим договором.
Замовник зобовязується оплатити вартість послуг у порядку і на умовах даного договору, а також прийняти від Виконавця та підписати Акт приймання-передачі наданих послуг (п. 2.2. договору).
У відповідності до п. 2.3. договору, Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги у порядку і на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна сума договору 580 500,00 грн.
За взаємною згодою сторін вартість послуг за цим договором є договірною та визначається на підставі актів виконаних робіт, виставлених Виконавцем. Оплата Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше, ніж за 10 календарних днів, після підписання актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, приймання-передача послуг, за умовами даного договору оформлюється актом виконаних робіт наданих послуг.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.23. Настання дати закінчення дії договору не звільняє сторін від повного виконання ними своїх зобов'язань згідно з цим договором.
Згідно з акту надання послуг від 16.12.22 № 22, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП в кількості 1 936 шт. на загальну суму 580 500,00 грн.
В акті звірки взаємних розрахунків, який підписано представниками сторін та скріплено печатками, станом на 01.10.24 заборгованість ДП “Підприємство ДКВС України (№ 55)» перед ТОВ “ПК “Екомайстер» становить 2 172 680,00 грн, у т.ч. згідно договору про надання послуг від 16.12.22 № Г4/275-22 на загальну суму 580 500,00 грн.
Несплата відповідачем вартості отриманих послуг у розмірі 580 500,00 грн стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій у вигляді 3 % річних у сумі 41 891,42 грн та інфляційних втрат у сумі 131 722,70 грн.
Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався та не визнавався недійсним. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт надання послуг підтверджується належним чином засвідченою копією акту надання послуг від 16.12.22 № 22, яка долучена до матеріалів цієї справи.
Як зазначалось вище у тексті цього рішення, згідно із п. 3.1. договору передбачено, що загальна сума договору 580 500,00 грн.
За взаємною згодою сторін вартість послуг за цим договором є договірною та визначається на підставі актів виконаних робіт, виставлених Виконавцем. Оплата Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше, ніж за 10 календарних днів, після підписання актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків (п. 3.2. договору).
Відповідач свого обов'язку щодо оплати позивачу за надані послуги обумовленого у договорі не виконав. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та суду не надано.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не заперечується надання послуг на суму 580 500,00 грн, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 580 500,00 грн суми основного боргу. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 131 722,70 грн індексу інфляції та 41 891,42 грн 3 % річних.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Судом встановлено, що граничний строк оплати за надані послуги за договором про надання послуг від 16.12.22 № Г4/275-22 становить 26.12.22 (16.12.22 (дата надання послуг) + 10 днів (відповідно до п. 3.2. договору), а тому прострочка виконання заборгованості розпочинається з 27.12.22.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО» розрахунок 3 % річних, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 41 891,42 грн 3 % річних.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО» розрахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 131 722,70 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).
Таким чином, судом задовольняються позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.25 в розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 754 114,12 грн. складає: 754 114,12 грн. х 1,5 % = 11 311,71 грн.
Згідно із платіжною інструкцією від 27.05.25 № 43 позивач за розгляд позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 11 313,06 грн.
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1,35 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
А тому, вказана сума переплати судового збору в розмірі 1,35 грн має (може) бути повернуто позивачеві у випадку надходження до суду відповідного клопотання щодо повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 1,35 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 11 311,71 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 123, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1, код ЄДРПОУ 08680075) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Переробна компанія “Екомайстер» (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 71-А, код ЄДРПОУ 43341983) - основний борг у сумі 580 500 (п'ятсот вісімдесят тисяч п'ятсот) грн 00 коп., індекс інфляції у сумі 131 722 (сто тридцять одну тисячу сімсот двадцять дві) грн 70 коп., 3 % річних у сумі 41 891 (сорок одну тисячу вісімсот дев'яносто одну) грн 42 коп. та 11 311 (одинадцять тисяч триста одинадцять) грн 71 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.08.2025.
Суддя В.Л. Корсун