Рішення від 08.08.2025 по справі 904/3250/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3250/25

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3250/25,

за позовом Правобережної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі:

1. МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ, ДОВКІЛЛЯ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

2. Державного центру зайнятості

до Фізичної особи-підприємця Жмайло Сергія Михайловича

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ",

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпропетровського обласного центру зайнятості,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Правобережна прокуратура міста Дніпра (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі: 1. Міністерства економіки України (далі - позивач-1), 2. Державного центру зайнятості (далі - позивач-2) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 17.06.2025 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Жмайло Сергія Михайловича (далі - відповідач) у якій просить:

стягнути з Фізичної особи-підприємця Жмайло Сергія Михайловича до Державного бюджету України в особі Міністерства економіки України внаслідок неналежного виконання умов за договором про надання мікрогранту заборгованість у сумі 249.751,00 грн, на р/р UA958201720343120001000079517 в Державній казначейській службі України, м. Київ, код ЄДРПОУ 37508596, призначення платежу: повернення суми гранту на створення або розвиток власного бізнесу Фізичної особи-підприємця Жмайло Сергія Михайловича;

залучити до участі у справі Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" як третю особу на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судові витрати прокуратура просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3250/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025.

Ухвалою від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження). Залучено Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів-1,2.

Через підсистему "Електронний суд" 04.07.2025 від відповідача надійшло клопотання від 04.07.2025 за вих. №б/н про витребування оригіналу письмового доказу, у якому останній просить витребувати від Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості оригінал акта перевірки дотримання умов договору мікрогранту №9 від 17.02.2023.

Через підсистему "Електронний суд" 07.07.2025 від відповідача надійшло клопотання від 07.07.2025 за вих. №б/н про витребування оригіналу письмового доказу, у якому останній просить витребувати від Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості оригінал актів перевірки дотримання умов договору мікрогранту №60 від 18.05.2023 та №134 від 30.08.2023.

Через підсистему "Електронний суд" 07.07.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому останній просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; визнати наказ Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 02.02.2024 за №53 незаконним; стягнути з позивачів на користь відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5.000,00 грн; зобов'язати прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра відкрити кримінальне провадження та внести відомості щодо нього до ЄРДР у порядку ст. 214 КПК України стосовно факту підробки копій актів перевірки №9 від 17.02.2023, №60 від 18.05.2023, №134 від 30.08.2023, які були надані у позові у справі №904/3250/25 та дій Дніпропетровського обласного центру зайнятості, що відповідають ознакам кримінального правопорушення згідно ч. 4 ст. 189 ККУ.

Через підсистему "Електронний суд" 07.07.2025 від третьої особи-1 надійшли пояснення, у яких останній просить ухвалити рішення з урахуванням норм чинного законодавства та даних пояснень АТ «Ощадбанк» та розгляд справи здійснювати без участі представника АТ «Ощадбанк».

Ухвалою від 08.07.2025 в задоволенні клопотань від 04.07.2025 та 07.07.2025 за вих. №б/н відповідача про витребування оригіналів письмових доказів відмовлено. Зобов'язано Правобережну прокуратуру міста Дніпра, Міністерство економіки України, Державний центр зайнятості та Дніпровську філію Дніпропетровського обласного центру зайнятості у строк до 16.07.2025 надати письмові пояснення щодо розбіжностей у актах перевірки, про які зазначено відповідачем у клопотаннях від 04.07.2025 та 07.07.2025 за вих. №б/н про витребування оригіналів письмових доказів. Зобов'язано Правобережну прокуратуру міста Дніпра, Державний центр зайнятості та Дніпровську філію Дніпропетровського обласного центру зайнятості у строк до 16.07.2025 надати належної якості та належним чином засвідчені копії актів перевірки дотримання умов договору мікрогранту № 9 від 17.02.2023, №60 від 18.05.2023 та №134 від 30.08.2023.

Через підсистему "Електронний суд" 09.09.2025 від Державного центру зайнятості надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Через підсистему "Електронний суд" 09.07.2025 від позивача-2 надійшло клопотання від 09.07.2025 за вих. №б/н про залучення до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, у якій останній просить з метою всебічного розгляду справи та повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для ухвалення законного та справедливого судового рішення, залучити Дніпропетровський обласний центр зайнятості в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою від 11.07.2025 залучено Дніпропетровський обласний центр зайнятості (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Савченка Юрія, будинок 12; ідентифікаційний код 03490909) в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - третя особа-2).

Через підсистему "Електронний суд" 10.07.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а доводи ФОП Жмайло С.М., викладені у відзиві щодо позову є неспроможними, не підтверджені доказами та не підлягають врахуванню при винесенні рішення Господарським судом Дніпропетровської області.

Через підсистему "Електронний суд" 14.07.2025 від Державного центру зайнятості надійшли пояснення, у яких останній зазначає, що ухвалою від 08.07.2025 зобов'язано надати письмові пояснення щодо розбіжностей у актах перевірки, про які зазначено відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Жмайло Сергієм Михайловичем у клопотаннях про витребування оригіналів письмових доказів.

На виконання вищезазначеної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області Державний центр зайнятості повідомив, що вищезазначені акти перевірки складені працівниками Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, відтак у Державного центру зайнятості не має можливості надати пояснення щодо розбіжностей у зазначених актах перевірки, а також надати їх належним чином засвідчені копії.

Через підсистему "Електронний суд" 14.07.2025 від відповідача надійшли заперечення, у яких останній зазначає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі, а доводи у відповіді на відзив є неспроможними, не підтверджені доказами та не підлягають врахуванню при винесенні рішення Господарським судом Дніпропетровської області.

Через підсистему "Електронний суд" 14.07.2025 від Міністерства економіки України надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Через підсистему "Електронний суд" 14.07.2025 від Міністерства економіки України надійшли додаткові пояснення, у яких останній просить врахувати письмові пояснення під час розгляду справи та позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Через відділ документального забезпечення 15.07.2025 від Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості надійшли пояснення, у яких останній зазначає, що тексти оригіналів актів перевірок філії від 18.05.2023 №60 та від 30.08.2023 №134 повністю відповідають екземплярам, що знаходиться у відповідача.

Через підсистему "Електронний суд" 16.07.2025 від прокуратури надійшли додаткові пояснення.

Через підсистему "Електронний суд" 17.07.2025 від відповідача надійшли пояснення, у яких останній просить залишити без розгляду відповідь на відзив Міністерства економіки України від 14.07.2025; залишити без розгляду пояснення Міністерства економіки України від 14.07.2025; залишити без розгляду пояснення Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра від 14.07.2025; надати оцінку, як доказів, копій актів перевірки №9 від 17.02.2023, №60 від 18.05.2023, №134 від 30.08.2023 наданих у позові, відповіді на відзив та поясненнях, з урахуванням обставин викладених у цьому запереченні та інших документах відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача залишити без розгляду відповідь на відзив Міністерства економіки України від 14.07.2025, господарський суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Ухвалою від 23.06.2025 встановлено позивачу(ам) (особі(ам), яка(і) подала(и) позов) триденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ст. 166 ГПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи, докази чого мають бути надані суду разом з відповіддю на відзив (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді (відзив) "Реєстраційна картка документа, що надійшов з кабінету ЕС" від 07.07.2025 у справі №904/3250/25 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Міністерству економіки України до його електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінета: 07.07.2025 о 20:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Тобто відзив було отримано позивачем після закінчення робочого дня.

За приписами ч.ч. 1-5 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Зі змісту наведеної процесуальної норми вбачається, що суд може поновити лише пропущений процесуальний строк, що встановлений законом (а не судом). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

Водночас, за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з цим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Поряд з цим, такі дії суд вчиняє на свій розсуд та в межах дискреційних повноважень, оскільки законом не встановлено обов'язку щодо продовження процесуальних строків.

Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що фактично відзив зводиться до письмових пояснень, до відзиву не долучено жодних доказів по суті спору, позивач подав відповідаь на відзив, суд вважає за можливе продовжити відповідачу строк для надання відзиву, а тому відсутні підстави для залишення без розгляду зазначеного відзиву.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Міністерство економіки України у своїх поясненнях від 25.07.2025 зазначила, що є багатофункціональною центральна установа, що оперує в масштабах всієї держави, що робить його внутрішній документообіг надзвичайно складним. Процес підготовки відповіді на відзив охоплює кілька критичних етапів, кожен з яких потребує певного часу.

Таким чином, триденний строк, встановлений ухвалою від 23.06.2025 для подання відповіді на відзив, є недостатнім для якісної та повної підготовки документації в умовах функціонування такої масштабної державної установи.

Міністерство економіки України просить врахувати вказані обставини, як поважні причини пропуску строку, оскільки вони зумовлені об'єктивними чинниками, а не суб'єктивною недбалістю, визнати причини пропуску строку на подання відповіді на відзив поважними та долучити відповідь на відзив до матеріалів справи для всебічного та повного її розгляду по суті.

Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, задля дотримання принципу рівності сторін, суд визнав за можливе продовжити позивачу-1 строк для подачі відповіді на відзив до 14.07.2025.

Щодо клопотань відповідача про залишення без розгляду пояснення Міністерства економіки України від 14.07.2025 та залишення без розгляду пояснення Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра від 14.07.2025, відповідач зазначає, що пояснення від Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшли до суду 16.07.2025, хоча ухвалою від 08.07.2025 було встановлено строк надання письмових пояснень. У поясненнях від Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра не наведені поважні причин пропущення процесуальних строків встановлених ухвало від 08.07.2025 та не заявлено клопотання про їх поновлення.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 08.07.2025 було зобов'язано Правобережну прокуратуру міста Дніпра, Міністерство економіки України, Державний центр зайнятості та Дніпровську філію Дніпропетровського обласного центру зайнятості у строк до 16.07.2025 надати письмові пояснення щодо розбіжностей у актах перевірки, про які зазначено відповідачем у клопотаннях від 04.07.2025 та 07.07.2025 за вих. №б/н про витребування оригіналів письмових доказів. Зобов'язано Правобережну прокуратуру міста Дніпра, Державний центр зайнятості та Дніпровську філію Дніпропетровського обласного центру зайнятості у строк до 16.07.2025 надати належної якості та належним чином засвідчені копії актів перевірки дотримання умов договору мікрогранту № 9 від 17.02.2023, №60 від 18.05.2023 та №134 від 30.08.2023.

Слід звернути увагу, що в практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників "до" і "по" у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15 та від 15.08.2023 у справі №910/6870/21).

Виходячи з вищевикладеного, пояснення Міністерства економіки України від 14.07.2025 та пояснення Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра від 16.07.2025 не підлягають залишенню без розгляду, оскільки подані сторонами у строк встановлений ухвалою суду.

Через відділ документального забезпечення 23.07.2025 від Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості надійшли пояснення щодо відзиву на позов.

Через підсистему "Електронний суд" 24.07.2025 від відповідача надійшла відповідь на пояснення.

Через підсистему "Електронний суд" 25.07.2025 від Міністерства економіки України надійшли додаткові пояснення, у яких останній просить прийняти відповідь Мінекономіки на відзив ФОП Жмайла С.М у справі № 904/3250/25 від 14.07.2025 та визнати причини пропуску строку на подання відповіді на відзив поважними. Позовну заяву прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокуратури

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, та умов договору про надання мікрогранту, до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви про приєднання від 26.08.2022, в частині створення робочих місць та працевлаштування на них осіб, що є підставою для повернення виплачених відповідачу коштів мікрогранту у розмірі 249.751,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача-1 (відповідь на відзив)

Міністерство економіки України не погоджується з відзивом ФОП Жмайло С.М. на позовну заяву, вважає викладені у ньому доводи необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідач стверджує про створення трьох робочих місць і працевлаштування осіб на 24 місяці, посилаючись на накази про прийом на роботу, повідомлення до ДПС та можливість укладення трудових договорів в усній формі.

Однак відповідно до КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом, та повідомлення ДПС.

Водночас, згідно з відповіддю ДПС, ФОП Жмайло С.М. у 2023 році не подавав повідомлень про прийняття працівників. Виплата заробітної плати та сплата ЄСВ є обов'язковими ознаками працевлаштування, яких у цьому випадку не відбулося.

Таким чином, вимога Порядку №738 щодо створення робочих місць не виконана. Доводи ФОП Жмайло С.М. про відсутність повідомлень щодо перевірок, наказів або претензій також не відповідають дійсності. Повідомлення надсилалися електронною поштою та через Viber, а акти перевірок, підписані без зауважень, свідчать про обізнаність відповідача та відсутність заперечень.

Водночас, ФОП не скористався правом на оскарження актів у судовому порядку, що підтверджує його згоду з їх змістом. Порядок №738 не вимагає обов'язкового направлення наказу про повернення коштів, а основним порушенням, що тягне за собою обов'язок повернення мікрогранту, є саме нестворення двох робочих місць на строк 24 місяці протягом визначеного строку.

Інформація ДПС і Пенсійного фонду спростовує заяви відповідача щодо виконання умов договору.

З огляду на викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стислий виклад позиції позивача-2 (відповідь на відзив)

Державний центр зайнятості підтримує позов прокуратури щодо стягнення з ФОП Жмайло С. М. коштів мікрогранту в сумі 249.751 грн та зазначає, що відповідно до Порядку №?738 (затвердженого постановою КМУ від 21.06.2022 №?738), ФОП Жмайло подав заяву на мікрогрант 11.07.2022, підписав приєднання до договору 26.08.2022, а кошти були зараховані 30.09.2022.

Згідно з Порядком, отримувач гранту на суму від 150.000 грн до 250.000 грн зобов'язаний створити не менше двох робочих місць.

За результатами перевірок Дніпровської філії обласного центру зайнятості (акти №?60 від 18.05.2023 та №?134 від 30.08.2023), встановлено, що вимога щодо працевлаштування найманих працівників не виконана. Також є відповідна інформація ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

На підставі цього наказом від 02.02.2024 №?53 було прийнято рішення про повернення коштів. Лист-повідомлення та претензія були направлені 05.02.2024 та 17.06.2024 відповідно, але кошти ФОП Жмайло не повернув.

Центр зайнятості вважає позов обґрунтованим та просить його задовольнити.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими. Відповідач належно виконав обов'язок щодо створення трьох робочих місць і працевлаштування осіб на 24 місяці. Накази про прийняття на роботу трьох осіб були оформлені 13.02.2023, а повідомлення до ДПС подані того ж дня. Це підтверджено актом перевірки №9 від 17.02.2023, в якому претензій до відповідача не зафіксовано.

Трудові договори укладені в усній формі відповідно до ст. 24 КЗпП та ст. 2 Закону №2136-IX, що не суперечить законодавству, а зауваження щодо ненадання договорів є безпідставними.

Відповідач вважає, що позивач визнає факт працевлаштування трьох осіб, оскільки жоден з актів перевірки №9, №60, №134 не містить зауважень щодо порушення договору. Акт №220 від 15.11.2023 складено без участі відповідача, не містить доказів порушень та не може бути врахованим.

На думку відповідача, наказ №53 від 02.02.2024 про повернення гранту базується на підставах, які не передбачені договором: ненадання трудових договорів і несплата податків. Це не є обов'язком за договором. Також не дотримано умов щодо обміну повідомленнями, оскільки відповідач не отримував належних повідомлень.

Докази, подані з позовом, мають ознаки підробки (акти №9, №60, №134) з них видалено важливі фрагменти або вони мають розбіжності з оригіналами, що зазначено у клопотаннях відповідача про витребування доказів.

Крім того, трирічний строк реалізації проекту ще не сплив, а отже, передчасно говорити про невиконання умов щодо сплати ЄСВ. Також не надано доказів від ПФУ про не працевлаштування осіб.

Відповідач вважає, що підстави для стягнення відсутні. Подані докази не підтверджують порушень договору. Відповідач просить врахувати, що йому не пред'явлено підозри у справі №12025042130000107, а він був допитаний як свідок.

Стислий виклад позиції прокуратури (відповідь на відзив)

Прокуратура не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відповідно до п. 20 Порядку № 738, обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення робочих місць і працевлаштування на них осіб щонайменше на 24 місяці. Моніторинг дотримання умов проводився фахівцями центрів зайнятості, під час яких перевірялися документи грантоотримувача.

Акти перевірок № 9, 60, 134 та 220 підтверджують відсутність трудових договорів із працівниками та документів щодо виплати зарплати. За даними ПФУ і ДПС, у ФОП Жмайло С.М. відсутні наймані працівники, не подано повідомлень про їх прийняття на роботу, не сплачено податки та ЄСВ у відповідному обсязі. Сплачені суми, вказані у платіжних інструкціях, ДПС не підтвердила.

Працевлаштування передбачає укладення трудового договору та виплату зарплати з відповідними податками. Відсутність цих елементів свідчить про невиконання умов Порядку № 738. Незважаючи на посилання відповідача на ст. 24 КЗпП України, саме факт подання повідомлень до ДПС та сплата ЄСВ є ключовими доказами працевлаштування.

За порушення умов договору, згідно з абз. 7 п. 20 Порядку № 738, сума мікрогранту підлягає поверненню. На підставі результатів перевірок та інформації ДПС, ОЦЗ 02.02.2024 видано наказ № 53 про повернення 249.751,00 грн. Повідомлення та претензії були надіслані відповідачу, проте кошти добровільно не повернуто.

ФОП Жмайло С.М. був заздалегідь повідомлений про перевірки, акти перевірок складалися у його присутності, підписані ним, другі примірники надані.

Також 22.01.2025 Дніпропетровським ОЦЗ подано заяву до поліції щодо кримінального правопорушення за ч.3 ст. 190 КК України, за якою відкрито кримінальне провадження № 12025042130000107.

Таким чином, на думку прокуратури, ФОП Жмайло С.М. не виконав зобов'язань щодо працевлаштування, що є підставою для повернення мікрогранту в повному обсязі. Позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а доводи відповідача безпідставні та недоведені.

Стислий виклад позиції відповідача (заперечення )

Відповідач зазначає, що виконав умову договору мікрогранту щодо створення трьох робочих місць протягом шести місяців з укладення договору, працевлаштувавши зазначених працівників з 14.02.2023, які й досі працюють.

Відповідач не отримував повідомлень про перевірки, зокрема повідомлення №3048 від 03.11.2023, а докази їх направлення відсутні. Акт перевірки №220 містить недостовірну інформацію та припущення без підтверджень. Копії актів перевірок №9, №60 та №134 не відповідають оригіналам, не завірені належним чином і містять суттєві розбіжності, що свідчить про можливу фальсифікацію, тому відповідач вимагає подання оригіналів до суду.

Відповідач не отримував претензій щодо повернення коштів мікрогранту, електронні повідомлення не містять цифрового підпису, а під час перевірок не було зауважень щодо трудових договорів, які не передбачені договором. Копії документів, додані позивачем до позову, не завірені належним чином, що порушує вимоги ГПК України і ставить під сумнів їх достовірність.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, позов є необґрунтованим, а доводи позивача недоказовими, тому вони не підлягають задоволенню.

Стислий виклад позиції відповідача (відповідь на відзив від Міністерства економіки України)

Відповідач зазначає, що позивач-1 у письмових поясненнях просто дублював зміст відповіді на відзив, поданої із пропущенням строку, не відповідаючи при цьому на конкретні питання суду щодо розбіжностей у змісті актів перевірки. Це свідчить про намагання сформувати оманливу процесуальну позицію та ввести суд в оману щодо обставин справи.

15.07.2025 до електронного кабінету відповідача надійшов лист від Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості із поясненнями щодо розбіжностей в актах перевірки №9, №60 і №134. Відповідач вважає, що викладені у листі відомості не відповідають дійсності, а пояснення є необґрунтованими.

Так, у поясненнях відсутня будь-яка інформація щодо причин розбіжностей у відмітках у пункт 1-4 на першій сторінці акту №9, при цьому сам акт містить висновок про відсутність порушень, а на примірнику відповідача наявні відмітки про надання документів, що спростовує твердження про їх ненадання.

Щодо актів №60 та №134 відповідач вказує на технічні ознаки редагування та втручання у зміст документів, зокрема: наявність стандартних друкованих фраз, зміну відступів, зміщення блоків тексту, збереження штампів при зникненні тексту.

У додатках до пояснень не вказано, в кого знаходяться оригінали актів, а надані копії, ймовірно, є копіями з копій - зокрема, через відсутність кольорових печаток та штампів «Згідно з оригіналом». Жоден учасник справи не поставив під сумнів достовірність актів, наданих відповідачем разом із відзивом 07.07.2025, натомість саме відповідач неодноразово просив суд витребувати оригінали через виявлені суттєві розбіжності та ознаки фальсифікації.

Всі пояснення щодо причин розбіжностей в актах перевірки є надуманими, не витримують критики та спрямовані на спотворення дійсної картини справи.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

АТ «Ощадбанк» у своїх поясненнях зазначив, що відповідно до п. 6 порядку, затвердженого постановою КМУ від 21.06.2022 № 738, мікрогранти надаються Мінекономіки через АТ «Ощадбанк» на підставі рішень Державного центру зайнятості, згідно з договором про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Центром зайнятості. На підставі подання Мінекономіки Казначейство перераховує кошти на спецрахунок в «Ощадбанку» для подальшого їх зарахування на рахунок отримувача. Аналогічно діє і Центр зайнятості, що також подає платіжні інструкції на переказ коштів.

Уповноважений банк, згідно з договором, у встановлені строки перераховує кошти на рахунки отримувачів (п. 12 порядку).

26.08.2022 ФОП Жмайло Сергій Михайлович підписав заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту.

29.08.2022 у ТВБВ №10003/0447 філії-Дніпропетровського регіонального управління АТ "Ощадбанк" було відкрито рахунок мікрогранту НОМЕР_1 клієнту ФОП Жмайло Сергію Михайловичу. 30.09.2022 на рахунок мікрогранту ФОП Жмайло С.М. АТ «Ощадбанк» були зараховані кошти в сумі 250 000,00 грн з призначенням платежу «Зарахування коштів мікрогранту згідно Постанови КМУ №738 від 21.06.2022».

04.10.2022 ФОП Жмайло С.М. за цільовим призначенням на придбання обладнання були використані кошти мікрогранту в сумі 249.751 грн.

Залишок коштів в сумі 249,00 грн було повернуто ФОП Жмайло С.М. на рахунок НОМЕР_1 .

05.04.2023 рахунок мікрогранту НОМЕР_1 було закрито автоматично (через 6 місяців з моменту першого дня зарахування цільових коштів на рахунок НОМЕР_2 ), згідно умов обслуговування за тарифним пакетом «Мікрогрант».

Таким чином, третя особа-1 зазначає, що дії АТ «Ощадбанк» відповідають вимогам чинного законодавства та не порушують прав учасників справи.

Стислий виклад позиції третьої особи-2

Дніпропетровський обласний центр зайнятості зазначає, що акт перевірки дотримання умов договору мікрогранту від 17.02.2023 №9 було складено в присутності ФОП Жмайла С.М. і ним підписано, а другий примірник акту знаходиться у відповідача, тому його сумніви щодо достовірності акту є безпідставними.

В акті перевірки від 18.05.2023 №60 зазначено, що перевірка охоплювала період з 17.02.2023 по 18.05.2023, але відсутні відомості про виплату заробітної плати найманим працівникам за лютий-березень 2023, оскільки Жмайло С.М. не надав відповідних документів.

Акти від 18.05.2023 №60 і від 30.08.2023 №134 були направлені до обласного центру зайнятості разом із службовою запискою щодо порушення умов Порядку №738 та передані в електронному і паперовому вигляді. Після отримання зауважень щодо розбіжностей було проведено звірку оригіналів і сканкопій, яка виявила технічну помилку при скануванні - накладення аркушів, через що частина тексту втрачена. Невідсканований фрагмент стосується розрахунку податків і внесків, підтверджених документами від ФОП Жмайла С.М., і не стосується основного порушення, невиконання обов'язкової умови договору щодо створення двох робочих місць протягом 6 місяців.

Дніпровська філія ОЦЗ повторно надає копії актів від 18.05.2023 №60 та від 30.08.2023 №134, які відповідають примірникам, що є у відповідача.

Стислий виклад додаткових пояснень прокуратури (з урахуванням пояснень третьої особи-2)

Прокурор зазначає, що у відзиві на позовну заяву Жмайло С.М. вказує на розбіжності між сканкопіями актів перевірки умов договору про надання мікрогранту від 18.05.2023 №60 та 30.08.2023 №134, поданими до суду, та їх оригіналами.

Дніпровська філія ОЦЗ після отримання цієї інформації провела звірку, якою підтвердила наявність розбіжностей, зумовлених, ймовірно, технічною помилкою при скануванні: частина тексту з другого і третього аркушів актів не відобразилась. Оригінали актів були передані до обласного центру зайнятості.

Для підготовки заяви до поліції використовувались наявні сканкопії без повторної звірки з оригіналами, оскільки подібна помилка була виявлена вперше. Оригінали ж актів містять всю інформацію, включаючи розрахунки податків, зборів та єдиного внеску, про відсутність яких зазначає відповідач.

Водночас зазначена відсутність не впливає на суть спору, оскільки не стосується основного порушення, невиконання Жмайлом С.М. зобов'язання створити два робочих місця протягом шести місяців з дня зарахування коштів, як передбачено п. 20 Порядку №738.

Також Жмайло С.М. вказує, що в акті від 18.05.2023 №60 немає підтвердження виплати заробітної плати працівникам за лютий-березень 2023 року. Це пояснюється тим, що відповідні документи ним під час перевірки не надавались. Оновлені копії актів №60, №134 та №9 від 17.02.2023 надані в кращій якості.

Ці обставини підтверджують обґрунтованість позовних вимог прокурора.

Стислий виклад пояснень третьої особи-2 щодо відзиву відповідача

14.07.2025 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості надійшов відзив з яким третя особа-2 не погоджується з доводами Жмайла С.М., вважаючи їх необґрунтованими.

За умовами договору та Порядком № 738, отримувач мікрогранту повинен створити робочі місця та працевлаштувати на них осіб на строк не менше 24 місяців. Під час перевірок 17.02.2023, 18.05.2023, 30.08.2023 та 15.11.2023 було встановлено, що хоча наказами грантоотримувач начебто працевлаштував трьох осіб, трудові договори та підтвердження виплати зарплат не були надані. Дані Пенсійного фонду свідчать про відсутність офіційних трудових відносин між Жмайлом С.М. та працівниками в період з лютого 2023 по жовтень 2024 року.

Щодо сплати податків і єдиного внеску, ФОП Жмайло С.М. надав платіжні інструкції, проте інформація від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не підтверджує сплату податків у заявлених сумах, зокрема не було подано повідомлень про прийняття працівників на роботу. За відсутності доказів працевлаштування та належної сплати податків Дніпропетровський ОЦЗ прийняв рішення про повернення ФОП Жмайлом С.М. коштів мікрогранту у сумі 249.751,00 грн. Попередні листи та претензії про повернення коштів були направлені, але добровільно гроші не повернені.

Перевірки проводилися за планом з попередніми повідомленнями, акти складалися у присутності грантоотримувача, а виявлені технічні помилки у скануванні актів не впливають на суть справи. За неподання або неналежне виконання умов договору, а саме, непрацевлаштування на створені робочі місця, передбачено повернення мікрогранту.

Крім того, 22.01.2025 до поліції направлено заяву про кримінальне правопорушення (ч. 3 ст. 190 КК України) щодо розтрати бюджетних коштів в умовах воєнного стану.

Отже, Дніпропетровський ОЦЗ вважає вимоги про стягнення мікрогранту обґрунтованими і підтримує їх задоволення у повному обсязі.

Стислий виклад позиції відповідача (відповідь на пояснення третьої особи-2)

Відповідач вважає, що пояснення третьої особи-2 не відповідають вимогам ст. 166 ГПК: відсутні дані про електронні кабінети сторін, додані ксерокопії не є завіреними, не вказано місце зберігання оригіналів, що не дозволяє впевнитися у відповідності копій оригіналам. Представник третьої особи-2 стверджує, що в акті перевірки від 17.02.2023 №9 порушень не виявлено, проте надана копія акту не містить відміток про надання документів відповідачем, що суперечить оригіналу, поданому відповідачем.

Відповідач не надавав пояснень щодо відсутності трудових договорів у актах №60, №134, №220, бо вони укладені усно і оформлені наказами про прийняття на роботу. У жодному акті не визнано відсутність трудових договорів порушенням.

Дані Єдиного державного реєстру соціального страхування, на які посилається третя особа-2, свідчать лише про неподання звітності позивачем, а не про відсутність найманих працівників. Підтвердження цієї інформації від Пенсійного фонду відсутнє.

Представник третьої особи-2 помилково стверджує, що відповідач надав платіжні інструкції під час перевірки 15.11.2023 (акт №220), хоча відповідач був відсутній, що свідчить про викривлення інформації та намагання ввести суд в оману.

За даними ДПС, повідомлення про прийняття працівників відповідачем направлялося, хоча одна квитанція містила помилку. Не сплата податків не підтверджує відсутність працевлаштування.

Представник третьої особи-2 підміняє поняття «працевлаштування» на «виплату зарплати і сплату податків». Відсутність документів про виплату зарплати під час перевірки не доводить їх невиплату і не впливає на факт працевлаштування.

Відповідач виконав умови Порядку №738 щодо працевлаштування працівників (усні договори, накази, повідомлення до податкової). Пункт 20 Порядку №738 не вимагає зарплати, податків чи звітності як умову.

Повідомлення про перевірки, що надані третьою особою-2, не містять ЕЦП і надіслані з невідомих поштових адрес, тому не створюють обов'язків для відповідача.

Відповідач вже надав свої пояснення щодо актів перевірок у запереченнях від 14 та 17.07.2025.

Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги щодо стягнення мікрогранту з ФОП Жмайла С.М. у сумі 249.751,00 грн необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стислий виклад позиції позивача-1 (додаткові пояснення на заперечення відповідача)

Мінекономіки зазначає, щодо актів перевірки відповідач стверджує, що копії актів є підробленими, що є хибним. Прокуратура підтверджує, що Дніпровська філія ОЦЗ надсилала повідомлення про перевірки електронною поштою та Viber.

ФОП Жмайло підписав акти перевірок № 9 від 17.02.2023, № 60 від 18.05.2023 та № 134 від 30.08.2023 без зауважень, що свідчить про його згоду з їх змістом. Він мав можливість оскаржити акти у суді, але не зробив цього, тому визнав їх законними.

Заперечення відповідача щодо неповідомлення спростовуються фактом його присутності і підписів. Відсутність оскарження вказує на необґрунтованість його доводів.

Акти перевірок є належними доказами невиконання умов договору про мікрогрант. ФОП Жмайло не працевлаштував трьох осіб на створені робочі місця, що є порушенням пункту 20 Порядку № 738 і підставою для стягнення боргу в сумі 249.751 грн. Інформація Пенсійного фонду та ДПС спростовує заяви відповідача про виконання умов мікрогранту.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини, пов'язані з укладенням договору про надання мікрогранту, умови надання та повернення гранту, строк користування коштами та їх розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення коштів мікрогранту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року № 738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Керуючись Порядком № 738 AT «Ощадбанк» (далі - уповноважений банк), Міністерство економіки України (далі - Мінекономіки) та Державний центр зайнятості (далі - ДЦЗ) 01.07.2022 уклали Договір про взаємодію. Предметом Договору про взаємодію є механізм взаємодії Мінекономіки, Уповноваженого банку та ДЦЗ під час надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Пунктом 2.2 Договору про взаємодію передбачено, що в рамках Договору про взаємодію Мінекономіки, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює надання мікрогрантів через Уповноважений банк на підставі рішень ДЦЗ, включених до подання про надання мікрогрантів, сформованого ДЦЗ.

Відповідно до п. 2.3 Договору про взаємодію, Уповноважений банк відкриває спеціальний рахунок для зарахування коштів на надання Мікрогрантів, призначений для подальшого перерахування коштів Уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в Уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача.

Відповідно до п. 12 Порядку, Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості подає в Казначейство подання та платіжне доручення на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, для надання мікрогранту з рахунка Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до Договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача).

Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з Договором про взаємодію.

Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається Договором про взаємодію.

Після формування переліку заяв, перевірки ділової репутації та оцінки бізнес-плану уповноважений банк надсилає їх до Державного центру зайнятості в електронній формі для подальшої передачі регіональному центру зайнятості. Регіональний центр зайнятості проводить особисту співбесіду з отримувачем та надсилає результати співбесіди до Державного центру зайнятості. Державний центр зайнятості забезпечує прийняття рішень про надання мікрогрантів та інформування отримувачів про прийняте рішення відповідно до Договору про взаємодію.

Суд встановив, ФОП Жмайло Сергій Михайлович на веб-порталі державних послуг «Дія» заповнив та подав заявку щодо отримання гранту (заявка № 435USS), до якої прикріпив бізнес-план за встановленою формою про відкриття торгової точки суші та піца на винос або з доставкою під брендом Sushi Family у стравах японської та італійської кухні.

Після перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, уповноваженим банком, а також оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональним центром зайнятості, Державним центром зайнятості 05.08.2022 прийнято рішення №84 надати мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу у розмірі 250.000,00 грн Фізичній особі-підприємцю Жмайло Сергію Михайловичу.

Текст договору про надання мікрогранту, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ, розміщено на сайті ДЦЗ за покликанням https://www.dcz.gov.ua/people/micro.

Формою договору про надання мікрогранту, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969, визначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання AT «Ощадбанк» Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 1 розділу XIII Договору про надання мікрогранту передбачено, що умови цього договору доводяться ДЦЗ до відома отримувача шляхом оприлюднення його на сайті його тексту у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ.

У пункті 3 розділу XIII Договору про надання мікрогранту вказано, що умови цього Договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами.

Отримувач зобов'язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.

26.08.2022 між Державним центром зайнятості, AT «Ощадбанком» та ФОП Жмайло Сергієм Михайловичем 26.08.2022 укладено договір мікрогранту в розмірі 250.000,00 грн. шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні AT «Ощадбанк», який є Уповноваженим банком.

AT «Ощадбанк» в установленому Порядку 30.09.2022 перерахував кошти з державного бюджету України на рахунок НОМЕР_1 ФОП Жмайла Сергія Михайловича згідно з договором про взаємодію, укладеним між Міністерством економіки України, Державним центром зайнятості та AT «ОЩАДБАНК».

Відповідно до пункту 1 Порядку № 738 джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: - фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); - державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або пуолічного права в національній та іноземній валюті. Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки, розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.

За умовами пункту 21 Порядку № 738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначено абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

При проведенні 18.05.2023, 30.08.2023 та 15.11.2023 спеціалістами Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості моніторингу та контролю за додержанням умов договору про надання мікрогранту ФОП Жмайло С.М. стосовно виконання обов'язкової умови договору мікрогранту створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці (абз. 3 п. 20 Порядку № 738) було зафіксовано, що відповідно до наказів, грантоотримувач працевлаштував з 14.02.2023 на посади кухарів - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), наказ № 1 від 13.02.2023, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), наказ № 2 від 13.02.2023 та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), наказ № 3 від 13.02.2023.

При цьому ФОП Жмайло С.М. не були надані трудові договори із цими найманими працівниками та документи, що підтверджують виплату їм заробітної плати, що зафіксовано актами перевірки № 60 від 18.05.2023, № 134 від 30.08.2023 та № 220 від 15.11.2023.

Станом на 15.11.2023 (як і на 27.05.2025), за період з 25.08.2022, згідно із даними довідника підприємств, організацій, установ Єдиного державного реєстру соціального страхування у ФОП Жмайла С.М. відсутні наймані працівники.

Стосовно документів на підтвердження сплати ФОП Жмайлом С.М. єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих згідно з Порядком № 738 працівників та єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників (ЄСВ) в рахунок погашення мікрогранту (абз. 12, 13, 14 п.20 Порядку № 738), грантоотримувачем були надані платіжні інструкції при перевірці:

- 17.02.2023 (акт № 9) про сплату 16.680,00 грн, з яких: податки, збори (обов'язкові платежі) на суму 7.880,00 грн. та ЄСВ на суму 8.800,00 грн.;

- 18.05.2023 (акт № 60) про сплату 36.454,50 грн, з яких: податки, збори (обов'язкові платежі) на суму 17.182,50 грн. та ЄСВ на суму 19.272,00 грн.;

- 30.08.2023 (акт № 134) про сплату 43.092,00 грн, з яких: податки, збори (обов'язкові платежі) 4.020,00 грн. та ЄСВ 39.072,00 грн.;

- 15.11.2023 (акт № 220) про сплату 32.135,00 грн, з яких: податки, збори (обов'язкові платежі) 11.587,00 грн. та ЄСВ 20.548,00 грн.

Суми сплачених податків, зборів та ЄСВ в актах перевірки зазначались із наростаючим підсумком, а їх складові залежали від переліку, вказаному у п. 20 Порядку № 738.

22.11.2023 Дніпровською філією ОЦЗ був зроблений запит до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з проханням підтвердити факт надання повідомлення про прийняття на роботу найманих працівників ФОП Жмайлом С.М. та надати інформацію про сплату єдиного внеску, військового збору, податку з доходу фізичних осіб та надати інформацію, чи подавався ФОП Жмайло С.М. об'єднаний звіт за I, II, III квартали 2023 року.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 01.12.2023 за №79341/6/04-36-24-13-13 надана відповідь, що згідно даних інформаційної системи органів ДПС ФОП Жмайло С.М. повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту протягом 2023 року не подавав.

Також повідомлено, що Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2023 року ФОП Жмайло С.М. подано 10.04.2023, за II квартал 2023 року - подано 09.08.2023. Об'єднаний звіт за III квартал 2023 року відсутній.

Також ДПС надано інформацію про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску по платнику Жмайло С.М. за період з 01.01.2023 по 30.11.2023, а саме:

- по технологічному коду класифікації єдиного внеску 7104000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» - сплачено 4.422,00 грн. (січень, лютий, березень 2023 - по 1474,00 грн. щомісяця);

- по коду класифікації доходів бюджету 11010100 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» - інтегрована картка платника відсутня;

- по коду класифікації доходів бюджету 11011000 «Військовий збір» сплата відсутня; по технологічному коду класифікації єдиного внеску 71010000 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами» - інтегрована картка платника відсутня.

Дніпропетровським обласним центром зайнятості 28.08.2024 № 12/11-2904 був зроблений запит до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з проханням надати інформацію про сплату ФОП Жмайлом С.М. за період із вересня 2022 по липень 2024 (включно) податків та зборів (екологічного податку, рентної плати, єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, сплаченого з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, та податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих у період з 26.08.2022 працівників) та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих у період з 26.07.2022 працівників.

10.09.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за №63411/6/04-36-19-03-33 надана відповідь про сплату ФОП Жмайлом С.М. за період з 01.09.2022 по 01.08.2024 єдиного податку у сумі 9.220,00 грн, інші платежі відсутні, у тому числі за найманих працівників - 0.

26.08.2022 ФОП Жмайло Сергій Михайлович підписав заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту.

Залишок коштів в сумі 249,00 грн було повернуто ФОП Жмайло С.М. на рахунок НОМЕР_1 .

Станом на 23.05.2025 фізична особа - підприємець Жмайло Сергій Михайлович кошти мікрогранту у сумі 249.751,00 грн не повернув.

Абзацом 7 пунктом 20 Порядку № 738 передбачено, що у разі невиконання обов'язкової умови Договору мікрогранту, зокрема не створення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та не працевлаштування на цих осіб згідно з умовами Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов'язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов'язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами.

Наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 02.02.2024 за № 53 визнано кошти мікрогранту в сумі 249.751,00 грн отримані фізичною особою-підприємцем Жмайлом С.М., заборгованістю та такими, що підлягають поверненню відповідно до законодавства.

Після виявлення невиконання умов договору та Порядку № 738, Дніпропетровським обласним центром зайнятості 05.02.2024 до ФОП Жмайло С.М. направлено листа (рекомендованим, з повідомленням) про необхідність повернення коштів у сумі 249.751 грн.

Також, від 17.06.2024 №12/11-1998 на адресу ФОП Жмайло С.М. направлено претензію (у тому числі на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про необхідність погашення суми боргу.

Проте, повідомлення про необхідність добровільного повернення отриманих коштів залишилось без належного реагування з боку грантоотримувача, проігноровано також електронне повідомлення, яке надіслано на вказану у заяві електронну пошту.

Станом на теперішній час відповідачем самостійно кошти не повернуто.

Як зазначає прокурор, у результаті невиконання взятих на себе зобов'язань, ФОП Жмайлом Сергієм Михайловичем, державному бюджету України завдано збитків у розмірі 249.751,00 грн

Порядком № 738 визначено, що у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку, сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

У відповідності до ст. 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 117 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Аналогічна норма закріплена в ст. 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання грантів бізнесу» від 21.06.2022 року №738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (зі змінами).

Наказом Міністерства економіки України від 06 липня 2022 року № 1969, затверджено форму договору про надання мікрогранту.

Станом на дату подання позову до суду Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра керується формою договору у редакції наказу Міністерства економіки України який діяв з 14.02.2023, чинного на момент провадження діяльності ФОП Жмайлом Сергієм Михайловичем.

Враховуючи зазначене, між Державним центром зайнятості, AT «Ощадбанк» та ФОП Жмайлом Сергієм Михайловичем виникли зобов'язальні правовідносини, згідно з якими ДЦЗ зобов'язався надати відповідачу мікрогрант у розмірі 250.000,00 грн, AT «Ощадбанк» оплатити витрати згідно затвердженого бізнес-плану, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався виконати обов'язкову умову визначену Порядком № 738 та Договором.

Згідно відповіді Міністерства економіки України від 09.04.2025 №3611-06/29406-05 вказано, що відповідно до виписки Державної казначейської служби України за 12.04.2023 на рахунок Мінекономіки повернуто уповноваженим банком залишок невикористаних коштів у сумі 249,00 грн наданих у 2022 році у формі мікрогранту ФОП Жмайлу С.М. на створення або розвиток власного бізнесу відповідно до Порядку.

Таким чином, сума коштів мікрогранту, що підлягає стягненню з отримувача має бути зменшена на 249,00 грн і сума до стягнення складає 249.751,00 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 16 Господарського кодексу України підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом.

За змістом статті 48 Господарського кодексу України з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення, подають підприємцям інші види допомоги.

Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною 3 статті 55 Господарського кодексу України.

Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва.

Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; технологій; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Відповідно до статей 12, 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, далі - Порядок № 738), який визначає умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання у формі мікрогрантів.

Метою надання мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток вже існуючого бізнесу.

Пунктом 9 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал "Дія") після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.

Заява формується засобами Порталу "Дія" у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10, 11 цього Порядку.

Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

ФОП Жмайло Сергій Михайлович на веб-порталі державних послуг «Дія» заповнив та подав заявку щодо отримання гранту (заявка № 435USS), до якої прикріпив бізнес-план за встановленою формою про відкриття торгової точки суші та піца на винос або з доставкою під брендом Sushi Family у стравах японської та італійської кухні.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.

Так, відповідно до інформації, зазначеної в Заяві на отримання гранту на власну справу, кількість працівників, яких відповідач планував найняти - 3; фактичне місце провадження діяльності - р-н Амур-Нижньодніпровський, пр-т пр. Мануйлівський, буд. 77, кв. 50.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15-ти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.

Державним центром зайнятості 05.08.2022 прийнято рішення №84 надати мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу у розмірі 250.000,00 грн Фізичній особі-підприємцю Жмайло Сергію Михайловичу.

Текст договору про надання мікрогранту, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ розміщено на сайті ДЦЗ за покликанням https://www.dcz.gov.ua/people/micro.

- 30.08.2023 (акт № 134) про сплату 43.092,00 грн, з яких: податки, збори (обов'язкові платежі) 4.020,00 грн. та ЄСВ 39.072,00 грн.;

- 15.11.2023 (акт № 220) про сплату 32.135,00 грн, з яких: податки, збори (обов'язкові платежі) 11.587,00 грн. та ЄСВ 20.548,00 грн.

Також повідомлено, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2023 року ФОП Жмайло С.М. подано 10.04.2023, за II квартал 2023 року - подано 09.08.2023. Об'єднаний звіт за III квартал 2023 року відсутній.

26.08.2022 ФОП Жмайло Сергій Михайлович підписав заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту.

Залишок коштів в сумі 249,00 грн було повернуто ФОП Жмайло С.М. на рахунок НОМЕР_1 .

05.04.2023 рахунок мікрогранту НОМЕР_1 було закрито автоматично (через 6 місяців з моменту першого дня зарахування цільових коштів на рахунок), згідно умов обслуговування за тарифним пакетом «Мікрогрант».

Акти перевірки дотримання умов договору мікрогранту №9 від 17.02.2023, №60 від 18.05.2023, №134 від 30.08.2023, підписані відповідачем акт №220 від 15.11.2023 відповідачем не підписаний.

Разом з тим, судом встановлено, що в акті перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту від 17.02.2023 №9 в частині виконання обов'язкової умови договору відповідно до пункту 20 Порядку № 738 вказано, що порушень не виявлено.

При проведенні 18.05.2023, 30.08.2023 спеціалістами Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості моніторингу та контролю за додержанням умов договору про надання мікрогранту у присутності ФОП Жмайло С.М., стосовно виконання обов'язкової умови договору мікрогранту - створення трьох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці (абз. 3 п. 20 Порядку № 738) було зафіксовано, що відповідно до наказів, грантоотримувач працевлаштував з 14.02.2023 на посади кухарів - ОСОБА_3, наказ № 1 від 13.02.2023, Верника Гліба Олександровича, наказ № 2 від 13.02.2023 та ОСОБА_2 , наказ № 3 від 13.02.2023.

Однак ФОП Жмайло С.М. не були надані трудові договори із цими найманими працівниками та документи, що підтверджують виплату їм заробітної плати, що зафіксовано актами перевірки № 60 від 18.05.2023, № 134 від 30.08.2023 та № 220 від 15.11.2023. Другий оригінал актів був наданий Жмайло С.М., тож він бачив, яка саме інформація вказана в актах - на першому аркуші актів відсутня відмітка про використання для проведення перевірки трудових договорів. До актів ФОП Жмайло С.М. не надавались пояснення щодо укладення трудових договорів із найманими працівниками в усній формі.

Станом на 15.11.2023, за період з 25.08.2022, за даними із Пенсійного фонду України, згідно із даними довідника Підприємств, організацій, установ Єдиного державного реєстру соціального страхування у ФОП Жмайла С.М. відсутні наймані працівники.

ФОП Жмайлом С.М. були надані документи на підтвердження сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих згідно з Порядком № 738 працівників та єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників (ЄСВ) в рахунок погашення мікрогранту (абз. 12, 13, 14 п.20 Порядку № 738), грантоотримувачем були надані платіжні інструкції при перевірці:

- 30.08.2023 (акт № 134) про сплату 43.092,00 грн, з яких: податки, збори (обов'язкові платежі) 4.020,00 грн. та ЄСВ 39.072,00 грн.;

- 15.11.2023 (акт № 220) про сплату 32.135,00 грн, з яких: податки, збори (обов'язкові платежі) 11.587,00 грн. та ЄСВ 20.548,00 грн.

Дніпровською філією ОЦЗ 22.11.2023 був зроблений запит до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з проханням підтвердити факт надання повідомлення про прийняття на роботу найманих працівників ФОП Жмайлом С.М. та надати інформацію про сплату єдиного внеску, військового збору, податку з доходу фізичних осіб та надати інформацію, чи подавався ФОП Жмайло С.М. об'єднаний звіт за І, ІІ, ІІІ квартали 2023 року.

Також повідомлено, що Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2023 року ФОП Жмайло С.М. подано 10.04.2023, за ІІ квартал 2023 року - подано 09.08.2023. Об'єднаний звіт за ІІІ квартал 2023 року відсутній.

Надано інформацію про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску по платнику Жмайло С.М. за період з 01.01.2023 по 30.11.2023, а саме:

- по коду класифікації доходів бюджету 11011000 «Військовий збір» сплата відсутня;

- по технологічному коду класифікації єдиного внеску 71010000 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами» - інтегрована картка платника відсутня.

Дніпропетровським обласним центром зайнятості 28.08.2024 № 12/11- 2904 був зроблений запит до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з проханням надати інформацію про сплату ФОП Жмайлом С.М. за період із вересня 2022 по липень 2024 (включно) податків та зборів (екологічного податку, рентної плати, єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, сплаченого з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, та податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих у період з 26.08.2022 працівників) та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих у період з 26.07.2022 працівників.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 10.09.2024 за №63411/6/04-36-19-03-33 надана відповідь про сплату ФОП Жмайлом С.М. за період з 01.09.2022 по 01.08.2024 єдиного податку у сумі 9.220,00 грн, інші платежі відсутні, у тому числі за найманих працівників - 0.

Тобто, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не підтверджує сплату податків, зборів, єдиного внеску ФОП Жмайло С.М. у тих сумах, які вказані у платіжних інструкціях, наданих Жмайло С.М.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що належно виконав обов'язок щодо створення трьох робочих місць і працевлаштування осіб на 24 місяці. Накази про прийняття на роботу трьох осіб були оформлені 13.02.2023, а повідомлення до ДПС подані того ж дня. Це підтверджено актом перевірки №9 від 17.02.2023, в якому претензій до відповідача не зафіксовано.

На думку відповідача, наказ №53 від 02.02.2024 про повернення гранту базується на підставах, які не передбачені договором: ненадання трудових договорів і несплата податків не є обов'язком за договором. Також не дотримано умов щодо обміну повідомленнями, оскільки відповідач не отримував належних повідомлень.

Відповідач вважає, що представник третьої особи-2 підміняє поняття «працевлаштування» на «виплату зарплати і сплату податків». Відсутність документів про виплату зарплати під час перевірки не доводить їх невиплату і не впливає на факт працевлаштування.

На думку відповідач він виконав умови Порядку №738 щодо працевлаштування працівників (усні договори, накази, повідомлення до податкової). Пункт 20 Порядку №738 не вимагає зарплати, податків чи звітності як умову.

Як зазначено у вище вказаних відповідях ДПС у Дніпропетровській області, повідомлення ФОП Жмайло С.М. про прийняття працівника на роботу/укладання гіг контракту протягом 2023 року не подавав.

Абзацом 3 п. 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.

Абзацом 7 п. 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема не створення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та не працевлаштування на них осіб згідно з умовами Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Керуючись абз. 7 п. 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням актів перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 18.05.2023 №60 та від 30.08.2023 № 134, та інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 01.12.2023 №79341/6/04-36-24-13-13, Дніпропетровським обласним центром зайнятості прийнято рішення про повернення коштів мікрогранту у сумі 249.751,00 грн.

Після виявлення невиконання умов договору та Порядку № 738, Дніпропетровським обласним центром зайнятості 05.02.2024 до ФОП Жмайло С.М. направлено листа про необхідність повернення коштів у сумі 249.751 грн.

Щодо повідомлень Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 03.11.2023 № 3049 про проведення 15.11.2023 перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту направлено на електронну пошту ФОП Жмайла С.М. 03.11.2023.

Разом з тим, як зазначено вище, акти перевірок №9, №60, №134 складені у присутності відповідача та ним підписані.

В акті перевірки № 220 від 15.11.2023 зазначено, що ФОП Жмайло С.М. на перевірку не з'явився, на дзвінки, смс не відповідав. Акт містить посилання на документи, надані ФОП Жмайло С.М. під час проведення попередніх перевірок, які проводились за його участі, та посилання на норми Порядку № 738.

Посилання відповідача на те, що інформація, викладена в акті не відповідає дійсності, акт перевірки № 220 не містить, підпис (погодження) ФОП Жмайло С.М. відсутній у зв'язку із тим, що грантоотримувач не з'явився на перевірку.

Разом з тим, порядком № 738 не передбачено обов'язку ОЦЗ направляти кореспонденцію грантоотримувачу з описом вкладення.

У наказі ОЦЗ від 02.02.2024 № 53 посилання на відсутність трудових договорів іде в описовій частині і не є підставою для прийняття рішення.

ФОП Жмайло С.М. порушені вимоги пункту 20 Порядку № 738 в частині непрацевлаштування на новостворені протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок робочі місця трьох осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту, що і є підставою, відповідно до Порядку №738 та Договору про надання мікрогранту, для повернення коштів мікрогранту у повному обсязі.

Згідно із абзацом 12 пункту 21 Порядку № 738, у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 та 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється у судовому порядку.

Щодо невідповідності текстів актів перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту від 18.05.2023 № 60 та від 30.08.2023 № 134, за результатами звірки наданих до прокуратури копій з їх оригіналами з'ясовано, що у процесі сканування цих актів мала місце технічна помилка, а саме не відсканувалися кілька рядків знизу та зверху аркуша щодо розрахунку податків, зборів (обов'язкових платежів) та єдиного внеску. При цьому Дніпровська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості визнає, що тексти оригіналів актів перевірок № 60 та № 134 відповідають екземплярам, поданим до справи саме Жмайлом С.М.

Суд звертає увагу на те, що прокурор визначає в позові, що основним порушенням умов надання мікрогранту є невиконання ФОП Жмайлом С.М. пункту 20 Порядку № 738, а саме непрацевлаштування трьох осіб на новостворені робочі місця на строк не менш як 24 місяці протягом шести місяців після отримання гранту.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 КЗпП України встановлено, що фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини 2 цієї статті).

Водночас, відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов'язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.

Наведені висновки відповідають правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №440/45/19, від 24.09.2020 у справі №200/929/19-а, від 21.05.2021 у справі №183/6018/18, Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №440/545/25, Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №240/41295/21 від 22.11.2022 тощо.

Беручи до уваги вищенаведене, суд зазначає, що відсутність повідомлення до Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу не може вважатися достатнім та безумовним доказом того, що трудові договори з цими особами не були укладені або що вони фактично не були допущені до виконання трудових обов'язків. Законодавець не ставить чинність трудового договору в залежність від подання відповідного повідомлення, а тому такий факт є лише формальною складовою процесу оформлення трудових відносин, але не впливає на їх наявність по суті.

Як встановлено у вищевказаних актах перевірки та визначається усіма учасниками справи, 13.02.2023 відповідач склав та підписав накази №1, №2, №3 про прийом на роботу 3-х працівників, при проведенні 18.05.2023, 30.08.2023 спеціалістами Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості моніторингу та контролю за додержанням умов договору про надання мікрогранту у присутності ФОП Жмайло С.М., стосовно виконання обов'язкової умови договору мікрогранту - створення трьох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці (абз. 3 п. 20 Порядку № 738) було зафіксовано, що відповідно до наказів, грантоотримувач працевлаштував з 14.02.2023 на посади кухарів - ОСОБА_3, наказ № 1 від 13.02.2023, ОСОБА_1 , наказ № 2 від 13.02.2023 та ОСОБА_2 , наказ № 3 від 13.02.2023.

Трудові договори відповідача з його співробітниками були укладені в усній формі, що передбачено ст. 24 Кодексу законів про працю України, а також п. 1. ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Викладене свідчить про волевиявлення сторін на встановлення трудових правовідносин, а отже, підтверджують укладення усного трудового договору відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України. Фактичне виконання працівниками трудових функцій та наявність відповідних управлінських рішень з боку роботодавця є достатніми ознаками існування трудових відносин.

У зв'язку з цим, суд вважає помилковим ототожнення факту неподання повідомлення до ДПС із відсутністю трудових договорів та порушенням умов використання грантових коштів.

Натомість несплата єдиного соціального внеску та податків за найманих працівників може вказувати на порушення податкового законодавства, що тягне за собою відповідальність, визначену законодавством України, однак не є достатньою підставою для висновку про нестворення нових робочих місць чи не укладення трудових договорів.

Таким чином, можлива наявність порушень у сфері податкового адміністрування не свідчить про невиконання умов договору про надання мікрогранту в частині працевлаштування осіб, як це стверджує прокурор у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, позовні не підлягають задоволенню.

Окремо суд відзначає, що випадку встановлення у визначеному законодавством порядку факту фіктивного працевлаштування тощо, справа може бути переглянута за нововиявленими обставинами.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосудця (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

У п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність.

Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131- 1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VII.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору ФОП Шведовим Георгієм Олександровичем Державному бюджету України завдано збитків у розмірі 248 902,00 грн.

Не виконання умов договору про надання мікрогранту за бюджетні кошти всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Порядку № 738, є прямим порушенням законності, яке підриває довіру громадян і не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави.

Означене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті суду: «Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права» - ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам ст. 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі «Менчинська проти Російської Федерації» 15.01.2009, суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

За змістом установленої практики Верховного Суду прокурор не може замінювати лише належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Належним суб'єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будьякий орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів. Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у справі № 905/803/18, виклавши її у постанові від 26.02.2019.

Законами України про Державний бюджет України на 2023-2024 роки Мінекономіки не передбачено видатки за бюджетною програмою за КПКВК 1201720 «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу».

З метою отримання реквізитів рахунку уповноваженого банку відповідно до абзацу 8 пункту 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, Мінекономіки зверталося до АТ «Ощадбанк» листом від 04.07.2024 №2111-04/47914- 07. Станом на сьогодні відповіді не отримано.

Реєстраційний рахунок загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 1201720, відкритий Мінекономіки у 2022 році в Казначействі для виплати отримувачам мікрогрантів/грантів відповідно до постанови Кабінету Міністрів Ураїни від 21.06.2022 року №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» та постанови Кабінету Міністтрів України від 24.06.2022 №739 «Деякі питання надання грантів для переробних підприємств», закрито.

Тому, для перерахування (повернення) коштів, які були перераховані Мінекономіки у 2022 році на рахунок уповноваженого банку для надання мікрогранту фізичній особі-підприємцю Шведову Г.О., з метою подальшого їх перерахування до державного бюджету відповідно до умов Порядку надано реквізити реєстраційного рахунку загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 1201010 «Керівництво та управління у сфері економіки».

Ураховуючи викладене, в даному випадку Мінекономіки є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів Державного бюджету.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконного вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (Постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/665/20, від 07.04.2021 у справі №913/124/20, від 09.06.2021 у справі №916/1674/18).

Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра з метою вжиття самостійних заходів представницького характеру на адресу позивачів скеровані відповідні листи, проте останніми не вжито заходів щодо пред'явлення позовних заяв на захист інтересів держави.

Зокрема, надіслано запит від 01.04.2025 №53-2009вих-25 на адресу Мінекономіки щодо стану заборгованості та вжитих заходів щодо її стягнення.

У своїй відповіді 09.04.2025 вх.№3151-25 Мінекономіки не повідомило, що ним вживатимуться заходи, натомість у листі викладено реквізити рахунку на який треба повернути борг.

За таких обставин, Мінекономіки будучи обізнаним про наявність у відповідача заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжив заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з ФОП Шведова Г.О. вказаних коштів у зв'язку з допущенням заборгованості.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 року № 90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до абзацу 12 пункту 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року № 738, у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.

Листом від 02.04.2025 №53-2021вих-25 Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра на адресу Державного центру зайнятості направлений лист про надання інформації про вжиті заходи щодо захисту порушених інтересів держави та звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП Шведова Георгія Олександровича на користь державного бюджету України коштів мікрогранту.

Відповідно до відповіді ДЦЗ від 28.04.2025 № 33/1122/3672-25 стороною заходи подальшого звернення до суду не вживались та у листі не зазначались.

Вказане свідчить про наявність у ДЦЗ повноважень на вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, а також про неналежний захист інтересів держави у даному випадку та необхідності їх захисту Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра.

Водночас, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Таким чином, прокурор звертається до суду в інтересах Державного центру зайнятості, яким не вжито заходів щодо поновлення порушених державних інтересів.

Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином прокурор підставно звернувся з даним позов.

Оцінка аргументів учасників справи

Щодо клопотань відповідача про визнання наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 02.02.2024 за №53 не законним та зобов'язання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра відкрити кримінальне провадження та внести відомості щодо нього до ЄРДР у порядку ст.214 КПК України стосовно факту підробки копій актів перевірки №9 від 17.02.2023, №60 від 18.05.2023, №134 від 30.08.2023, які були надані у позові по справі №904/3250/25 та дій Дніпропетровського обласного центру зайнятості, що відповідають ознакам кримінального правопорушення згідно ч.4 ст. 189 ККУ.

Суд звертає увагу відповідача на те, що здійснює розгляд господарських справ у межах заявлених позовних вимог. Заявлена відповідачем вимога щодо визнання наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 02.02.2024 за №53 не законним мають ознаки самостійного позову, вирішення якого потребує окремого провадження з належним процесуальним оформленням, у тому числі сплати судового збору та залучення усіх заінтересованих осіб.

Щодо зобов'язання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України, зокрема підроблення актів перевірки №9 від 17.02.2023, №60 від 18.05.2023, №134 від 30.08.2023, які були долучені до матеріалів справи №904/3250/25, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

У той же час, господарський суд не є органом досудового розслідування та не наділений повноваженнями щодо контролю за процесом внесення чи невнесення відомостей до ЄРДР. Питання відповідності чи невідповідності дій органів досудового розслідування положенням КПК України не може бути предметом розгляду у межах господарської справи про стягнення чи повернення мікрогранту.

Крім того, відповідач не позбавлений процесуального права самостійно звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення. У разі неналежного реагування на таку заяву, він має право оскаржити бездіяльність у порядку, передбаченому КПК України, але не в межах господарського провадження.

Таким чином, вимога про зобов'язання прокурора здійснити дії в межах кримінального процесуального законодавства, зокрема внести відомості до ЄРДР, є безпідставною та такою, що не підлягає розгляду в межах даної справи, а отже підлягає відхиленню.

З урахуванням наведеного заявлені клопотання є безпідставними.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених прокурором підстав не підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на платника - Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Суд також встановив, що 25.06.2025 між Адвокатом Нємцовою Ольгою Вячеславівною (далі - адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Жмайло Сергієм Михайловичем (далі - клієнт, відповідач) був укладений договір про надання правничої допомоги № б/н (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору адвокат зобов'язується: надати консультацію з юридичних питань Клієнту, підготувати необхідні процесуальні документи та документи по суті справи №904/3250/25 за позовом Міністерства економіки України та Державного центру зайнятості, в інтересах яких діє виконувач обов'язків керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, до ФОП Жмайло Сергія Михайловича про стягнення заборгованості у розмірі 249.751,00 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу за рахунок коштів державного бюджету, а клієнт зобов'язується оплатити своєчасно послуги адвоката.

Пунком 4.1. договору сторони погодили, що вартість послуг адвоката встановлюється сторонами згідно актів виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката або внесенню готівкою в касу адвоката (п. 4.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання (п.7.1. договору).

04.07.2025 сторонами було підписано акт № 1 прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого на підготовку відзиву на позовну заяву Міністерства економіки України та Державного центру зайнятості, в інтересах яких діє виконувач обов'язків керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, до ФОП Жмайло Сергія Михайловича по справі №904/3250/25 адвокатом було витрачено 5 год. 00 хв. (вартість 1 год 1.000,00 грн) на загальну вартість 5.000,00 грн.

Зазначені послуги надані адвокатом у визначені строки, в повному обсязі та належної якості. Клієнт прийняв від адвоката надані послуги та не має будь-яких претензій чи зауважень до адвоката. Клієнт сплачує вартість наданих послуг у розмірі 5.000,00 грн не пізніше: 10.07.2025.

Відповідно до довідки від 04.07.2025 за вих. №10 ФОП Жмайло Сергієм Михайловичем сплачено суму у розмірі 5.000,00 грн за надання правової допомоги згідно договору № б/н про надання правової допомоги від 25.06.2025 та акту виконаних робіт № 1 від 04.07.2025.

Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням того, що рішення відбулось на користь відповідача, витрати відповідача на правничу допомогу підлягають покладенню пропорційно на позивачів-1,2.

З огляду на специфіку результат вирішення справи, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/3250/25 є у сумі 5.000,00 грн є обґрунтованим, та підлягає покладенню в рівних частинах на позивачів-1,2.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Стягнути з МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ, ДОВКІЛЛЯ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ (01008, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2; ідентифікаційний код 37508596) на користь Фізичної особи-підприємця Жмайла Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_6 ) 2.500,00 грн (дві тисячі п'ятсот грн 00 к.) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Державного центру зайнятості (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕСПЛАНАДНА, будинок 8/10; ідентифікаційний код 03491079) на користь Фізичної особи-підприємця Жмайла Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_6 ) 2.500,00 грн (дві тисячі п'ятсот грн 00 к.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк

Попередній документ

129404168

Наступний документ

129404170

Інформація про рішення:

№ рішення:	129404169
№ справи:	904/3250/25
Дата рішення:	08.08.2025
Дата публікації:	11.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (06.10.2025)
Дата надходження:	28.08.2025
Предмет позову:	стягнення грошових коштів