08 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/160/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Медуниця О.Є.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (вх.№9267 від 29.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №905/160/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", м.Івано-Франківськ,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", м.Дніпро,
до відповідача: Комунального підприємства "Комунальник", м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення 276 180,83 грн,
В лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Комунальник" 276 180,83 грн за фактично передану електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.04.2025 у справі №905/160/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства “Комунальник» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» заборгованість за спожиту електроенергію за період лютий 2022 року в сумі 276 180,83 грн, витрати по оплаті судового збору в сумі 3313,93 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Комунальник" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило апеляційну скаргу задовольнити; рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2025 у справі №905/160/25 скасувати повністю; у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Комунальник" (вх.№1115 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2025 у справі №905/160/25 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
04.06.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7071 від 05.06.2025), в якому останній, зокрема, просив стягнути з відповідача витрати за надану професійну правничу допомогу.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комунальник" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2025 у справі №905/160/25 залишено без змін.
29.07.2025 до суду через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№9267) про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просить стягнути з Комунального підприємства "Комунальник" (код - 32164402, що за адресою м. Маріуполь, вул. Набережна, 18, Донецька область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» (код - 42129720, що за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 4Б) витрати за надану професійну правничу допомогу в суді другої інстанції у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (вх.№9267 від 29.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №905/160/25 до розгляду у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для надання письмових пояснень або заперечень з приводу заяви з доказами надсилання їх копії заявнику до 05.08.2025 (кінцева дата для надходження безпосередньо до суду).
Колегія суддів, розглянувши заяву ТОВ “Прикарпатенерготрейд» (вх.№9267 від 29.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №905/160/25, зазначає наступне.
У статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У частині 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У пункті 1 ч.3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Виходячи із змісту положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як свідчать матеріали справи, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, просив стягнути з Комунального підприємства "Комунальник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» витрати за надану професійну правничу допомогу.
У заяві (вх.№9267 від 29.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у даній справі, позивач просить стягнути з Комунального підприємства "Комунальник" витрати за надану професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 03.01.2025 № 2025/17; ордер на надання правничої допомоги серія АТ №1091050 від 17.02.2025, акт від 04.06.2025 приймання-передачі послуг за договором №2025/17 від 17.03.2025 на суму 20000,00 грн, платіжна інструкція №172454 від 04.06.2025 на суму 20000,00 грн з призначенням платежу “Оплата за надання правничої допомоги (справа №905/160/25) у червні 2025р. зг.дог.№2025/17 від 03.01.2025р. Без ПДВ).»
Так, як свідчать матеріали справи, 03.01.2025 між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" (клієнт) та адвокатом Оліградським Мирославом Васильовичем (адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №2025/17, згідно з пунктом 1.1 якого адвокат зобов'язується надавати клієнту послуги з професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов'язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб.
Згідно з п.3.1 договору представництво та захист прав та законних інтересів клієнта, а також надання необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського, адміністративного, кримінального провадження та провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов'язаного з діяльністю клієнта, відповідно до умов цього договору, здійснюється на платній основі.
Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту у судових справах обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг.
Для визначення умов щодо ціни та порядку розрахунків за представництво та захист прав клієнта та законних інтересів, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги у судових провадженнях сторони можуть укладати додаткові правочини до цього договору (п.3.3 договору).
За умовами п.3.4 договору розмір, вартість та порядок розрахунків за надані адвокатом послуги відповідно до умов цього договору підтверджуються погодженими сторонами актами приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно суми, обумовленої в акті приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 04.06.2025, підписаного між сторонами, вартість наданих послуг у суді другої інстанції складає 20000,00 грн. Акт підписаний без заперечень та зауважень щодо наданих послуг.
За платіжною інструкцією №172454 від 04.06.2025 на суму 20000,00 грн вартість наданої послуги позивачем сплачена у повному обсязі.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що застосовується як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 903/135/23(903/148/23)).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Апеляційний суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У даному випадку договором про надання правової допомоги встановлено фіксований розмір винагороди, а актом приймання-передачі, за погодження сторін, визначено його вартість у суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20).
До того ж у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
З матеріалів справи убачається, що позивачем було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. При цьому, правова позиція позивача не змінювалася під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, адвокат Оліградський М.В., який надавав правову допомогу позивачу, був обізнаний з усіма обставинами та деталями даної справи.
Також колегія суддів враховує, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Комунальник" на рішення Господарського суду Донецької області від 23.04.2025 у справі №905/160/25 була розглянута у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Отже, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг наданих представником позивача послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним з критеріями обґрунтованості, розумності та співмірності, що визначені статтями 126, 129 ГПК, тому колегія суддів дійшла висновку про покладення на відповідача, відповідно до ч.9 ст129 ГПК України, витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн, в іншій частині витрати на правничу допомогу слід покласти на позивача.
За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково у розмірі 10 000,00 грн, у задоволенні решти заяви про відшкодуванні понесених позивачем витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 126, 129, 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (вх.№9267 від 29.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №905/160/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Комунальник" (м. Маріуполь, вул. Набережна, 18, Донецька область, код 32164402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» (м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 4Б, код 42129720) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 08.08.2025
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.Є. Медуниця