Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9813/23
Номер провадження2/711/67/25
25 липня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: Казидуб О.Г.
секретаря судового засідання: Шульга А.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача - адвоката: Хмельницька Л.М.
третьої особи: ОСОБА_2
представника третьої особи - адвоката: Джирма А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин, -
Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Придніпровського районного суду з позовом до Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема, у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказує, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 на підставі договору дарування квартири від 13 липня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Плітко Н.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-4442.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована у КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_4 .
Зазначає, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 .
Вказує, що спадкоємцем першої черги на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є його мати ОСОБА_5 .
Згідно довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 6105/01.03-01 від 04 вересня 2023 року, станом на день смерті, а саме, 25 жовтня 2021 року ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_5 . Дані обставини встановлено нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 грудня 2023 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .
Позивач зазначає, що вона є племінницею померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .
Вважає, що вона є спадкоємицею за правом представлення після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В установлений законом шестимісячний строк вона звернулася до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 . В другій черкаській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 298/2023 після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому вона звернулася до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. від 13 грудня 2023 року відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме, на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
З постанови нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. про відмову у вчинені нотаріальної дії від 13 грудня 2023 року вбачається, що підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом послугувало те, що під час підготовки документів до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було встановлено, що між померлою ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_4 відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок (зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 народився в російській федерації). Окрім того, було встановлено, що у спадкоємця ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок з померлою ОСОБА_5 . Також, у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .
Тобто, наголошує, що нотаріус наразі позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки, з наданих документів неможливо встановити родинний зв'язок ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також неможливо встановити родинний зв'язок ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо родинного зв'язку ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначає наступне.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився в Російській Федарації (селище Нікель Печенгського району Мурманської області). Батьком ОСОБА_4 записано ОСОБА_6 , матір'ю - ОСОБА_5 .
Отже, ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 .
Оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_7 у неї відсутній, в зв'язку з чим вона звернулась до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси з проханням витребувати у відділі ЗАГС Російської Федерації свідоцтво про народження ОСОБА_4 .
Листом № 32.23-04-06 від 20 грудня 2023 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що з 24.02.2022 року в зв'язку з повномасштабною триваючою збройною агресією російської федерації, якою порушено фундаментальні норми та принципи міжнародного права відділами державної реєстрації актів цивільного стану України не здійснюється будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції росії і білорусі в рамках Конвенції, а також інших міжнародних договорів з питань міжнародно-правових та правового співробітництва у цивільних справах.
Щодо родинного зв'язку ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , яка померла 2023 року, зазначає наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_8 , батьком якої є ОСОБА_9 , матір'ю - ОСОБА_10 . Дані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження № 128.
Як вбачається з свідоцтва про народження, місцем народження ОСОБА_8 є Російська Федерація, а саме, селище Лісне Умбсього району Мурманської області.
У зв'язку з відсутністю оригінала свідоцтва про народження ОСОБА_8 вона звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси з проханням витребувати у відділі ЗАГС Російської Федерації свідоцтво про народження ОСОБА_8 .
Листом № 43.23-04-06 від 20 грудня 2023 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що з 24.02.2022 у зв'язку з повномасштабною триваючою збройною агресією російської федерації, якою порушено фундаментальні норми та принципи міжнародного права відділами державної реєстрації актів цивільного стану України не здійснюється будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції росії і білорусі в рамках Конвенції, а також інших міжнародних договорів з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах.
26 листопада 1954 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладено шлюб, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_11 . Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 від 26 листопада 1954 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_12 , батьком якої є ОСОБА_9 , матір'ю - ОСОБА_10 . Дані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження № 229.
20 березня 1953 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 укладено шлюб, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_14 . Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 від 20 березня 1953 року.
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_15 . Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 від 20 грудня 2023 року.
Таким чином, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідними сестрами.
Позивач зазначає, що вона є рідною дочкою ОСОБА_15 . Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 від 17 червня 1959 року, відповідно до якого батьком ОСОБА_16 записано ОСОБА_13 , матір'ю - ОСОБА_15 .
Таким чином, вона, ОСОБА_1 , є племінницею ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує, що оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_4 та оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_17 неможливо подати до суду з незалежних від неї причин.
Наголошує, що очевидним є висновок про те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а вона є племінницею ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також, вказує, що як вбачається з постанови нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 грудня 2023 року, підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом послугувало також те, що у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .
Спадковим майном є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 на підставі Договору дарування квартири від 13 липня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Плітко Н.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-4442.
В розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_5 вважається такою, що фактично прийняла спадщину після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, на день його смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали разом та були зареєстровані за однією адресою, однак юридично не оформили право власності на спадкове майно.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, єдиним належним способом відновлення її прав є визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
02 січня 2024 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
16 січня 2025 року через канцелярію суду від Черкаської міської ради надійшов Відзив на позовну заяву, в якому звертають увагу суду на той факт, що позивач додає до позовної заяви копію свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 від 02.11.2021 ОСОБА_4 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану про смерть російської федерації із зазначенням місця смерті - російська федерація, місто Санкт-петербург.
Такий документ не має жодного правового значення і не тягне за собою жодних правових наслідків на території України.
Отже, даний доказ спростовує твердження позивача про те, що ОСОБА_18 прийняла спадщину після ОСОБА_4 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Зазначено, що позивачем в позовній заяві не наведено підстав, які б вказували на порушення його прав, свобод чи інтересів Черкаською міською радою, а тому, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
22 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду надала Відповідь на відзив, в якій зазначено, що сторона відповідача не посилається на будь-які нормативно-правові документи, які б вказували, що свідоцтво про смерть видане в російській федерації не встановлює факту смерті фізичної особи. Такі твердження сторони відповідача є припущеннями, оскільки, не має в жодному нормативно-правовому документі заборони приймати свідоцтво про смерть з російської федерації.
Сторона відповідача виходила з того, що оскільки наразі є повномасштабна війна з боку російської федерації по відношенню до України, то й свідоцтво про смерть видане російською федерацією не тягне будь-яких правових наслідків.
Вказує, що у сторони позивача наявне свідоцтво про смерть, що підтверджує факт смерті ОСОБА_4 і даний факт не підлягає доведенню в суді.
Також, наголошує, що вона звернулася з заявою до Другої черкаської державної нотаріальної контори та подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 . Вона має право на спадщину за правом представлення після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона є племінницею померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .
Відносно твердження відповідача про те, що є сумнівним факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З інформації, отриманої 26 грудня 2023 року з Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради вбачається, що станом на 25 жовтня 2021 року, а саме, день смерті ОСОБА_4 , він був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 та разом з ним була зареєстрована його мати ОСОБА_5 .
Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
29 січня 2024 року ухвалою суду зобов'язано Другу Черкаську державну нотаріальну контору надати: копію спадкової справи № 298/2023, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_10 ); відомості щодо того чи заведено Другою черкаською державною нотаріальною конторою спадкову справу після смерті ОСОБА_4 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_11 ); якщо спадкова справа після смерті ОСОБА_4 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_11 ) була заведена Другою черкаською державною нотаріальною, надати копію спадкової справи; якщо спадкова справа після смерті ОСОБА_4 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_11 ) не була заведена Другою черкаською державною нотаріальною, надати інформацію про заведення справи в інших нотаріальних конторах.
29 січня 2024 року ухвалою суду витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону України в будь-якому напрямку, громадянином Російської Федерації, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у період з 2019 року по 25.10.2021 року.
22 лютого 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
29 квітня 2024 року ухвалою суду, занесеною до Протоколу судового засідання, до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 .
29 квітня 2025 року ОСОБА_2 через канцелярію суду звернувся до суду з заявою про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами та надав заяву про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин.
В заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Померла з 2000 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі яку ОСОБА_5 успадкувала шляхом фактичного прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В період проживання разом як подружжя вели спільне господарство, ОСОБА_2 забезпечував родину, ремонтував квартиру, придбавав особисті речі, продукти та сплачував комунальні послуги, тобто, подружжя було пов'язане побутом, мали спільні права та обов'язки. В зв'язку з хворобою ОСОБА_5 в результаті чого вона втратила здатність самостійно рухатись (пересувалась по квартирі за допомогою спеціальних засобів) і самостійно себе обслуговувати, її чоловік ОСОБА_2 придбавав ліки та доглядав , а після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_2 фактично вступив в управління майном та продовжує до цього часу доглядати за спадковим майном, сплачує належні платежі, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що фактично прийняв спадщину.
Факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується документальним актом, чеками про придбання речей, встановлення вікон, конвертами про отримання поштової кореспонденції позивачем за адресою фактичного проживання у 2020 році - АДРЕСА_2 .
Факт спільного проживання підтверджують Договором № 9906020 про надання послуг з газопостачання від 09.02.2006 року, підписаний ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 , який також свідчить, що він станом на 09.02.2006 року проживав разом з померлою в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 та факт ведення спільного господарства з померлою.
Крім того, факт спільного проживання однією сім'єю підтверджується поясненнями свідків, фотокартками, які відображають спільне життя та щасливі родинні моменти.
Вказує, що він звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою, в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_5 успадкувала шляхом фактичного прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .
На свою заяву отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.02.2024 року, з якої слідує, що неможливо видати свідоцтво про право на спадщину в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин з померлою ОСОБА_5 та факт родинних відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 має для нього юридичне значення, оскільки, дасть йому право не за законом спадкування спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_10 після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, однією із підстав відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що відсутні докази, що підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , незважаючи на те, що наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 .
Отримання дублікату свідоцтва про народження ОСОБА_4 є неможливим в зв'язку з його місцем народження в пос. Нікель Мурманської області та в зв'язку з вторгненням російської федерації з військовими діями на територію України, дипломатичні відносини з вказаною державою припинені.
Факт того, що ОСОБА_5 була матір'ю ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження від 23.05.1968 р.н., (виданому повторно), оригіналом ордеру на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № 2878 від 28.10.1974 року.
З вказаного ордеру вбачається, що член ЖБК ОСОБА_6 отримав житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . До складу членів сім'ї входять: ОСОБА_5 , 1935 р.н., - дружина; ОСОБА_19 , 1954 р.н., - донька; ОСОБА_20 , 1956 р.н., - донька; ОСОБА_4 , 1957 р.н., - син.
В послідуючому ОСОБА_6 подарував квартиру своєму синові ОСОБА_4 на підставі Договору дарування квартири від 13.07.1994 року, в якій мати проживала разом з позивачем до самої смерті, тому, є такою що фактично прийняла спадщину після смерті свого сина. Дана обставина підтверджується довідками Департаменту ЦЕАП від 04.09.2023 року, що міститься в матеріалах спадкової справи та про існування яких позивачу стало відомо з Постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії.
Просить суд встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 2000 року прожила однією сім'єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , тому, відповідно ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги спадкування. В період проживання разом як подружжя вели спільне господарство, були пов'язані побутом, мали спільні права та обов'язки, а після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 фактично вступив в управління майном та продовжує до цього , тому, відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 є таким, що фактично прийняв спадщину.
Встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , являлась матірю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Судові витрати розподілити відповідно до законодавства.
07 травня 2024 року адвокат Джирма Алла Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надала Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . У Відзиві зазначено, що ОСОБА_2 визнає позовні вимоги лише частково.
Зазначає, що щодо встановлення юридичних фактів, то вважають, що ці вимоги обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи, тому, визнаються ОСОБА_2 .
Щодо позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування спадщини - квартири за адресою: АДРЕСА_2 то дана вимога передчасна та не підлягає до задоволення в зв'язку з наступним.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .
У даній квартирі на момент смерті сина проживала до самої смерті його мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , тому є такою, що фактично прийняла спадщину.
Але, позивачка не надала суду інформацію, що існує спадкоємець першої черги спадкування за законом спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , і його мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , за життя склала нотаріальну заяву від 27.01.2022 року про те, що відмовляється з усх підстав спадкування належної її спадщини, яка залишилась після смерті її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на користь його дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 .
Дана обставина впливає на суть спору та на право ОСОБА_1 успадкувати майно, від якого відмовилась за життя ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , оскільки, існує спадкоємець першої черги спадкування спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , отже, шестимісячний термін для прийняття спадщини після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_16 , тобто, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та початку військових дій, що може стати поважною причиною пропуску строку на звернення ОСОБА_3 з заявою про поновлення строків на прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_4 . Більш того, даний спадкоємець знаходиться за межами України на території російської федерації з якою дипломатичні відносини припинені, що також може стати поважною причиною для поновлення строків.
Зважаючи на викладене, оскільки, існує спадкоємець першої черги спадкування спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , якою є дружина померлого ОСОБА_3 і позивачкою не залучено її до справи та не доведено що вона не претендує на спадкове майно, тому, позовна вимога про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Просить при постановленні рішення щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення фактів покладається на розсуд суду. Щодо позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 просить відмовити.
07 травня 2024 року ухвалою суду перейдено зі стадії розгляду справи по суті у справі до стадії підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання.
04 жовтня 2024 року ухвалою суду прийнято до спільного розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
15 жовтня 2024 року через канцелярію суду позивач ОСОБА_1 надала Відзив на позовну заяви третьої особи, в якому зазначено, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Зазначає, що вищевказана вимога ОСОБА_2 сформульована не коректно, оскільки, в одній вимозі об'єднано фактично чотири самостійні вимоги.
Також, в порушення вимог ст. 52 ЦПК України, ОСОБА_2 подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами, з якої незрозуміло хто є відповідачем за даними вимогами та неможливо встановити наявність чи відсутність третіх осіб.
Докази, які додані ОСОБА_2 до заяви про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами та встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин не підтверджують факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 є племінником подруги ОСОБА_5 , яка проживала у тому ж будинку, що і ОСОБА_5 , а саме, за адресою: АДРЕСА_4 , на першому поверсі. Подруга попросила ОСОБА_5 взяти свого племінника ОСОБА_2 на квартиру як квартиранта. ОСОБА_5 погодилася. ОСОБА_2 платив щомісячну орендну плату за кімнату в сумі 1000 грн. 00 коп. Кошти у ОСОБА_5 були, оскільки, вона продала дачу, яка була оформлена на її сина по довіреності, а отримані кошти від продажу дачі витрачала на побутові речі та продукти харчування. Окрім того, ОСОБА_5 отримувала пенсію учасника війни, а тому коштів їй на проживання вистачало та додаткової фінансової допомоги на своє утримання вона не потребувала.
Проживаючи в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були різні кімнати. У кожного з них у кімнаті було ліжко, телевізор та холодильник. Тобто, спали, відпочивали та харчувалися вони окремо один від одного.
Також, зазначає, що у разі проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки, ОСОБА_5 прописала б ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, наголошує, що в період 2018-2022 років ОСОБА_5 зверталася до органів поліції з питанням виселення ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Якби ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка, ОСОБА_2 мав би приймати участь у похованні ОСОБА_5 .
Позивач вказує, що саме вона отримувала лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Організацією її похорону займалася саме вона. Всі витрати на поховання були понесені нею. Дані обставини підтверджуються Договором про надання ритуальних послуг № 314 від 08 червня 2023 року та довідкою на одержання праху.
ОСОБА_2 жодної участі (ні фінансової, ні організаційної) у похованні ОСОБА_5 не приймав.
Також, додає квитанції, які підтверджують, що після смерті ОСОБА_5 сплата коштів за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 здійснюється нею.
Також, вказує, що з 2000 року ОСОБА_5 аж ніяк не могла продживати з ОСОБА_2 однією сімєю, оскільки, проживала в квартирі разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_17 .
Окрім того, до ІНФОРМАЦІЯ_18 в квартирі разом з ОСОБА_5 проживала її дочка ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_18 .
Наголошує, що вона будучи племінницею ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розумінні ч. 3 ст. 1266 ЦК України, є спадкоємицею другої черги.
Вказує, що очевидним є висновок про те, що ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . А тому, вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Просить в задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовити та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати на правову допомогу.
06 грудня 2024 року ухвалою, занесеною до Протоколу судового засідання, залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 .
18 грудня 2024 року ОСОБА_2 через канцелярію суду надав позовну заяву про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Померла з 2000 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі яку ОСОБА_5 успадкувала шляхом фактичного прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В період проживання разом як подружжя вели спільне господарство, ОСОБА_2 забезпечував родину, ремонтував квартиру, придбавав особисті речі, продукти та сплачував комунальні послуги, тобто, подружжя було пов'язане побутом, мали спільні права та обов'язки. В звязку з хворобою ОСОБА_5 в результаті чого вона втратила здfтність самостійно рухатись (пересувалась по квартирі за допомогою спеціальних засобів) і самостійно себе обслуговувати, її чоловік ОСОБА_2 придбавав ліки та доглядав , а після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_2 фактично вступив в управління майном та продовжує до цього часу доглядати за спадковим майном, сплачує належні платежі, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що фактично прийняв спадщину.
Факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується документальним актом, чеками про придбання речей, встановлення вікон, конвертами про отримання поштової кореспонденції позивачем за адресою фактичного проживання у 2020 році - АДРЕСА_2 .
Факт спільного проживання підтверджують Договором № 9906020 про надання послуг з газопостачання від 09.02.2006 року, підписаний ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 , який також свідчить, що він станом на 09.02.2006 року проживав разом з померлою в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 та факт ведення спільного господарства з померлою.
Крім того, факт спільного проживання однією сім'єю підтверджується поясненнями свідків, фотокартками, які відображають спільне життя та щасливі родинні моменти.
Вказує, що він звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою, в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_5 успадкувала шляхом фактичного прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .
На свою заяву отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.02.2024 року, з якої слідує, що неможливо видати свідоцтво про право на спадщину в звязку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин з померлою ОСОБА_5 та факт родинних відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 має для нього юридичне значення, оскільки, дасть йому право не за законом спадкування спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_10 після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, однією із підстав відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що відсутні докази, що підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , незважаючи на те, що наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 .
Отримання дублікату свідоцтва про народження ОСОБА_4 є неможливим в зв'язку з його місцем народження в пос. Нікель Мурманської області та в зв'язку з вторгненням російської федерації з військовими діями на територію України, дипломатичні відносини з вказаною державою припинені.
Факт того, що ОСОБА_5 була матір'ю ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження від 23.05.1968 р.н., (виданому повторно), оригіналом ордеру на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № 2878 від 28.10.1974 року.
З вказаного ордеру вбачається, що член ЖБК ОСОБА_6 отримав житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . До складу членів сім'ї входять: ОСОБА_5 , 1935 р.н., - дружина; ОСОБА_19 , 1954 р.н., - донька; ОСОБА_20 , 1956 р.н., - донька; ОСОБА_4 , 1957 р.н., - син.
В послідуючому ОСОБА_6 подарував квартиру своєму синові ОСОБА_4 на підставі Договору дарування квартири від 13.07.1994 року, в якій мати проживала разом з позивачем до самої смерті, тому, є такою що фактично прийняла спадщину після смерті свого сина. Дана обставина підтверджується довідками Департаменту ЦЕАП від 04.09.2023 року, що містться в матеріалах спадкової справи та про існування яких позивачу стало відомо з Постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії.
Просить суд встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 2000 року прожила однією сім'єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , тому, відповідно ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги спадкування. В період проживання разом як подружжя вели спільне господарство, були повязані побутом, мали спільні права та обов'язки, а після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 фактично вступив в управління майном та продовжує до цього , тому, відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 є таким, що фактично прийняв спадщину.
Встановити факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , являлась матірю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Судові витрати розподілити відповідно до законодавства.
30 грудня 2024 року ОСОБА_1 через канцелярію суду надала Відзив на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами, аналогічного змісту, як у Відзиві від 15 жовтня 2024 року, поданим ОСОБА_1 .
27 січня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити. Зазначила, що ніякої допомоги ОСОБА_2 ОСОБА_5 не надавав, вона була дуже енергійна людина, вона постійно йому казала, що він з'їде. Коли ОСОБА_1 померла, то вона спитала у ОСОБА_2 чи є йому куди піти, то він повідомив, що у нього є кімната в гуртожитку.
Адвокат Хмельницька Людмила Миколаївна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити. Відносно позову ОСОБА_2 зазначила, що він задоволенню не підлягає. Факт сумісного проживання нічим не підтверджується. Він просто є племінником подруги ОСОБА_5 і в якісь час подруга її попросила щоб він у неї пожив в якості квартиранта і орендував одну кімнату. На її думку, третьою особою ОСОБА_2 обрано невірний спосіб захисту. На ї думку, то ОСОБА_2 невірно сформовано суб'єктний склад сторін. Вважає, що Черкаська міська рада є неналежним відповідачем, в зв'язку з тим, що існує спадкоємець. На її думку, позовні вимоги з приводу проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_22 є передчасними та дублюючими.
Адвокат Джирма Алла Володимирівна, яка діє в інтересах третьої особи ОСОБА_2 , в судовому засіданні зазначила, що станом на 2006 рік ОСОБА_2 проживав у ОСОБА_5 , у них був спільний побут, було спільне господарство, вона відносилася до нього як до чоловіка, а не до як квартиранта. На її думку, надані ними квитанції є доказами їхнього проживання однією сім'єю. Вони спільно святкували свята та ходили разом в гості до друзів. ОСОБА_2 як чоловік ремонтував квартиру, в якій вони проживали. Також зазначила, що на їхню думку, позовна вимога про визнання права власності є передчасною, оскільки, існують спадкоємці 1 черги спадкування. В частині позовних вимог про встановлення факту родинних відносин не заперечувала проти їх задоволення. Відносно позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності на спадкове майно, то зазначила, що ці позовні вимоги є передчасними.
Зазначила, що сторона не довела , що спадкоємці першої черги не претендують на дане майно. Коли подружжя проживало разом, то у ОСОБА_22 було своє майно і йому не було необхідності бути квартирантом, між ними були сварки, ревнощі, красиві відносини, фотокартки які надавали суду, вони мають змістовну інформацію. Просила суд задовольнити заяву третьої особи в повному обсязі, вважають, що ОСОБА_1 є відповідачем на рівні з ЧМР.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що з померлою ОСОБА_5 як чоловік та жінка. Дійсно, по АДРЕСА_5 у нього була квартира і він мав там 2 кімнати. Останні 5 років ОСОБА_5 не могла вийти з квартири без його допомоги, а останні 2 роки навіть не виходила з під'їзду. Останні 5 років ОСОБА_23 не приходила до ОСОБА_5 , стала її провідувати тільки в останній місяць життя. На даний час ОСОБА_1 прийшла до квартири і забрала з неї телевізор-плазму, його ноутбук.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, просила суд слухати справу за її відсутності.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні зазначила, що знала ОСОБА_5 багато років, прцювала разом з нею з 1970 року. Корецького свідок бачила в різних кімнатах, вони не були разом як сімя, ОСОБА_5 казала, що він квартирант. Свідку відомо, що ОСОБА_25 тьотя мешкала на 1 поверсі і попросила ОСОБА_26 взяти його квартирантом. Чоловік ОСОБА_5 помер в 2003 році, дочка померла в 2006 році. На її думку, сімї у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не було, вона його виганяла, а він знову сам приходив, ремонт робила сама ОСОБА_27 . Коли ОСОБА_5 захворіла,, то вона була ніяка, з лікарні її забирали синьою, вона не могла нормально ходити, в цей час до неї приїзжала ОСОБА_23 . Років 10 назад сусід бачив, як ОСОБА_28 платив 1000 грн. 00 коп. за оренду кімнати. Свідку відомо, що у ОСОБА_22 було 2 кімнати в гуртожитку. До самої смерті ОСОБА_5 обслуговувала сама себе. Свідку відомо, що у ОСОБА_26 є дочка ОСОБА_29 , яка на даний час проживає в Росії, також є ще двоє дітей померлого сина ОСОБА_30 .
Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні зазначив, що знав ОСОБА_5 з десь з 2004-2005 років, вони були з нею в хороших відносинах. Їхні квартири знаходяться поряд в одному тамбурі, він до ОСОБА_26 заходив кожен день. Тьотя з першого поверху підсилала ОСОБА_2 до ОСОБА_26 , як квартиранта, в зв'язку з тим, що у ОСОБА_26 помер чоловік і вона була одна. ОСОБА_28 проживав своє життя, винаймав квартиру. Свідку невідомо чи харчувалися вони разом, але знає, що у кожного із них були свої кошти. Свідок особисто робив в неї ремонт за її власні кошти, деталі коректував син ОСОБА_32 , який помер. Свідок не може сказати чи була у ОСОБА_5 та ОСОБА_22 сім'я та не знає чи був у них спільний бюджет. Але свідок бачив, як вони гуляли разом за ручку. Коли були ремонтні роботи в квартирі, то ОСОБА_28 був присутнім, договір на встановлення вікна був оформлений на нього. Свідку відомо, що ОСОБА_2 працював в охороні на причалі. Як погіршився у ОСОБА_5 стан здоровя, то він постійно знаходився з нею. Також приходила і ОСОБА_33 . Дочка ОСОБА_34 проживає в Росії. На думку свідка, то ОСОБА_2 проживав удобно, у нього одна кімната, у неї інша. Спочатку можливо у них і була сімя, у них був телевізор, ноутбук, вона його називала ОСОБА_35 , а він її «поросьоночек мій, бабушичка».
Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 проживав в квартирі з 2010 року, як квартирант. В останній час у нього з ОСОБА_37 були конфлікти, вона хотіла його позбутися, оскільки, він некоректно себе поводив, вони проживала в різних кімнатах, було таке враження, що він проживав за її рахунок, ніяких коштів свідок не бачив. На його думку, сім'ї між ними не було.
Свідок ОСОБА_38 в судовому засіданні зазначив, що з ОСОБА_2 знайомий років 20, можливо трохи менше. Свідок зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_28 проживали як подружжя, вони продали його дачу, він бігав для неї за ліками. Коли почалися ремонтні роботи, то свідок разом з ОСОБА_39 купляли матеріали, купляли речі, всі вікна в квартиру. Розраховувались вони разом. У гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 продав кумнату. Останні 5 років ОСОБА_5 погано ходила, то по аптеках і магазинах ходив ОСОБА_35 . Дійсно у них в паспорті штампу не було, але це був чоловік і жінка. Якби у них були не нормальні відносини, то вони б не жили разом. На кухні свідок бачив у них холодильник. Їжу готувала ОСОБА_26 , гроші вона давала. ОСОБА_28 працював сторожем. В квартирі свідок ніколи не бачив позивачку. ОСОБА_28 з ОСОБА_37 розказували свідку, що вони бували на дачі. Син дійсно їм допомагав. Свідку не відомо того, що ОСОБА_28 платив за квартиру, як квартирант, вони спільно проживали 20 років, були домосідами, приймали гостей.
Свідок ОСОБА_40 в судовому засіданні зазначив, що з ОСОБА_2 вони потоваришували, часто зустрічалися з ОСОБА_26 , вони спілкувалися як чоловік і жінка, вона накривала на стіл, вона полюбляла випити. Свідок разом з ОСОБА_39 ставили в квартирі двері. Він штори вішав. Останні 5-6 років ОСОБА_5 погано ходила, ходила з ходунками. Вони разом ходили на базар на площю 700-річчя.Їжу готувала ОСОБА_26 . 10 років зі слів ОСОБА_41 і ОСОБА_26 у них була нерухомість. Чи були у ОСОБА_22 відносини з іншими жінками свідку не відомо. На його думку, у них була справжня сім'я, були присутні ревнощі, спільний побут, він її називав «бабушечка, красотуля», а він у неї був «дідуля». Квартира їхня була на 5 поверсі, номер чи 20 чи 22.При свідкові вони часто сварились, ОСОБА_26 ревнувала його. Ніякі кошти за оренду житла ОСОБА_28 точно не сплачував. Було таке, що вона його виганяла, а потім повертала його. За тиждень до смерті вона була лежачою. Свідок в цей час заходив до них в гості, і бачив, що ОСОБА_35 заводив ОСОБА_26 до умивальнику, в кімнаті був «біотуалет».
Свідок ОСОБА_42 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_2 вона знає, в зв'язку з тим, що вони дружили. Вона знає цю сім'ю з 1990 років. Її чоловік бу знайомий з чоловіком ОСОБА_5 , так вони і познайомились. Вони мешкали в АДРЕСА_4 . Десь з 2000 року вони уїхали в село, в зв'язку з тим, що її мама померла. Свідок пам'ятає, що ОСОБА_2 з'явився десь в 2004-2005 роках. Вони разом дружили, спілкувались, відпочивали разом. ОСОБА_43 таке, що залишались у них з ночівлю, бо її чоловік боявся за руль сідати.Свідок пам'ятає такий випадок, що вона привезла ОСОБА_26 молочку, вона впала, зателефонувала ОСОБА_44 , то він швидко полетів до неї. Це було десь в 2015-2016 роках. У ОСОБА_2 була якась нерухомість, чи то квартира, чи гуртожиток. Вони навіть колись туди їздили разом. Був такий випадок, що ОСОБА_28 2 дні не приходив додому і ОСОБА_26 просила її чоловіка щоб він його набрав, в зв'язку з тим, що він загуляв. На її думку, вони любили один одного. Їй він був представлений як коханий чоловік. ОСОБА_5 наполягала на тому, щоб ОСОБА_2 продав свою кімнату. По ним було видно, що вони проживали разом і що у них був спільний бюджет. Вони разом купили холодильник та пральну машину, проте, в сім'ї головною була ОСОБА_5 . ОСОБА_25 працював та чергував з режимом доба через дві доби, то вона йому завжди готувала тормозок. Пізніше вона не могла сама купатися, то він її купав. ОСОБА_45 був для неї як щастя, вони спали в одній кімнаті на дивані. Свідок на похоронах у ОСОБА_5 не була. Коли свідок познайомилася з ОСОБА_37 та ОСОБА_39 , ОСОБА_26 було десь 70 років, а ОСОБА_46 приблизно 45, вони трошки соромилися своєї різниці у віці, в зв'язку з цим не укладали шлюб. ОСОБА_5 полюбляла випити алкоголь, і пила вона часто. ОСОБА_1 свідок ніколи не бачила, а от маму її бачила. У ОСОБА_1 є ще дочка, але відносини у них не склалися.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими.. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відносно позовної вимоги про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_7 , виданого «Печенгським р,в ЗАГС Мурманской области», ІНФОРМАЦІЯ_19 народився ОСОБА_4 . В графі батько зазначено - « ОСОБА_6 », в графі мати зазначено - « ОСОБА_5 ».
Тобто, ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_8 , виданого 97800023 Відділом реєстрації актів цивільного стану про смерть Комітету по справам запису актів цивільного стану, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Даний факт в судовому засіданні сторонами не заперечувався.
Щодо позовної вимоги про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає наступне.
Як вбачається з копії Свідоцтва про народження № 128, виданого Відділом актів цивільного стану, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_8 . В графі батько вказаний - « ОСОБА_9 », в графі «мати» вказана « ОСОБА_10 ».
Відповідно до копії Свідоцтва про народження № 229, виданого Малаховською сільрадою03 грудня 1926 року народилася ОСОБА_12 . В графі батько вказаний - « ОСОБА_9 », в графі «мати» вказана « ОСОБА_10 ».
Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданого «Печенским рай. ЗАГС Мурманської області», 26 листопада 1954 року було укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу дружиніприсвоєно прізвище - « ОСОБА_11 ».
Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , виданого «Печенским рай. ЗАГС Мурманської області», 20 березня 1953 року було укладено шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - « ОСОБА_14 ».
Тобто, ОСОБА_5 та ОСОБА_15 є рідними сестрами.
Відповідно до копії Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 , виданого Печенским рай. ЗАГС Мурманської області», ІНФОРМАЦІЯ_20 народилася ОСОБА_16 .
Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_9 , виданого «Печенским рай. ЗАГС Мурманської області», 19 вересня 1981 року укладено шлюб між ОСОБА_47 та ОСОБА_16 . Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - « ОСОБА_48 ».
Тобто, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
З роз'яснень абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за№7від 30травня 2008року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Аналогічні роз'яснення викладені у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» та «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 зі змінами, внесеними згідно із Законами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Доказом родинних та інших відносин спадкоємця зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Отже, для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , нотаріусу необхідно надати документ, який підтверджує родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем.
У випадку відсутності будь-якого документа, необхідного для видачі свідоцтва про право на спадщину, або виявлення помилки в поданих документах, у нотаріуса немає правових підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснюєтья право на звернення до суду за визнанням факту родинних чи інших відносин з спадкодавцем.».
Статтею 315 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення фактів, які розглядаються судом, зокрема згідно з ч. 2 вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", - в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Водночас кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
Статтею 1265 ЦК України встановлено, що у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановлення факту родинних відносин для заявника має юридичне значення, оскільки, йому необхідно реалізувати свої спадкові права.
А тому, враховуючи вищевикладене, надані суду письмові докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 пв частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 та в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Відносно позовної вимоги позивача про визнання за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судовому засіданні встановлено, що як вбачається з Договору дарування квартири від 13 липня 1994 року, ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_7 .
Також, як вбачається з Інформації про зареєстроване право власності № 44756 від 05 вересня 2023 року, наданої КП «ЧООБТІ», станом на 01.01.2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано у комунальному підприємстві «ЧООБТІ» за ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається Листа Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 21343-01-10 від 26.12.2023 року, за адресою: АДРЕСА_2 станом на 06.06.2023 року, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (період реєстрації з 18.05.2007 року до 07.06.2023 року); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований з 19.09.2014 року дотепер.
Відповідно до Повідомлення Другої Черкаської державної нотаріальної контори , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з даними алфавітних книг обліку спадкових справ Другої черкаської державної нотаріальної контори, спадкова справа не заводилась.
Встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 проживала разом з ним.
Тобто, в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_5 вважається такою, що фактично прийняла спадщину після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, юридично не оформила право власності на спадкове майно.
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_21 померла ОСОБА_15 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_10 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла.
Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як вбачається з копії спадкової справи № 298/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , наданої Другою державною нотаріальною конторою, на запит суду, ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .
Нотаріус Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що залишилися після смерті її тітки ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (спадкова справа № 298/2023) встановила, що «квартира АДРЕСА_3 , згідно довідок КП «ЧООБТІ» від 05.09.2023 року за № 44756, 44756о, належить ОСОБА_4 (у вищезазначеній довідці - ОСОБА_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 на території російської федерації, однак оригінал свідоцтва про його смерть відсутній, що унеможливлює підтвердити факт смерті ОСОБА_4 .
Згідно довідки № 6105/01.03-01 від 04.09.2023 року, виданої Департаментом «ЦНАП» Черкаської міської ради, станом на 25.10.2021 ОСОБА_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , разом з ОСОБА_5 ».
Також, встановлено, що під час підготовки документів до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було встановлено, що між померлою ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_4 відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок. Останній, зі слів ОСОБА_1 , народився в російській федерації.
Окрім того, було встановлено, що у спадкоємця ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок з померлою ОСОБА_5 .
Також, у ОСОБА_1 , відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 ».
13 грудня 2023 року нотаріус Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. виніс Постанову, якою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме, на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його мати - ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як передбачено статтею 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в результаті втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Крім того, згідно з п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи вищевикладене, надані письмові докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відносно позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_49 до Черкаської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 вказує, що він з літа 2003 року прожив однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_5 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого суду надано фотографії із зображенням померлої та ОСОБА_2 , Лист генерального директора ВАТ «Молочник», направленого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; Договір (Індивідуальний номер заказу 1676) від 17 грудня 2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 замовив у ФОП ОСОБА_50 роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкції за адресою: АДРЕСА_2 ; Чеки про купівлю побутової техніки; копію Заяви ОСОБА_2 , адресованої ГУНП в Черкаській області, в якій він зазначає, що проживав разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .
На теперішній час встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_5 необхідно йому для підтвердження та реалізації права на спадкування за четвертою чергою спадкоємців, а тому він звернувся до суду з зазначеною заявою.
Таким чином, спір виник зі спадкових правовідносин, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_2 в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК).
За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).
Згідно зі ст. 1272 ЦК якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом ст. 1277 ЦК у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний після спливу одного року з часу відкриття спадщини подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Відповідно до ст. 1280 ЦК якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.
Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що у випадку неприйняття спадщини спадкоємцями за законом чи заповітом протягом одного року з часу відкриття спадщини у територіальної громади за місцезнаходженням спадкового майна виникає право на набуття у власність такого майна, якому кореспондує обов'язок органу місцевого самоврядування такої територіальної громади ініціювати питання про відумерлість спадщини. Отже у такому випадку у територіальної громади існує майновий інтерес щодо спадкового майна, оскільки право територіальної громади на набуття у власність відумерлої спадщини залежить від здійснення права на спадкування спадкоємцями за законом чи заповітом.
Як вже зазначалося у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК). Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу зазначених строків суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово відзначав, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 28.10.2020р. у справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено особливості, що особа, яка неприйняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Крім того, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанови Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 265/6868/16-ц, від 28.12.2022р. у справі № 315/236/21, від 14.11.2023р. у справі №759/19779/18).
З урахуванням вищевикладеного слід виснувати, що у спорах щодо здійснення права на спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування територіальної громади за місцем знаходження спадкового майна.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином слід виснувати, що обов'язок з доведення обставин, які свідчать, що позов пред'явлений до належного відповідача і саме такий відповідач вчинив дії, які стали підставою позову, покладається на позивача.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що підставою позову є та обставина, що ОСОБА_2 проживав однією сім'єю із спадкодавцем, а відтак вважає, що в нього наявне право на спадкування за законом в порядку четвертої черги. Реалізація такого права неможлива без наявності його підтвердження належним чином, оскільки факт проживання фізичної особи зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини може бути підтверджений виключно судовим рішенням. Отже право ОСОБА_2 на спадкування після смерті ОСОБА_5 є оспорюваним, а відтак може бути захищене в судовому порядку.
В той же час в судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_5 к нотаріусу з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 . Тобто, на даний час існують інші спадкоємці.
Проте, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до Черкаської міської ради.
Таким чином належним відповідачем за позовними вимогами в даному випадку є ОСОБА_1 , яка на даний час звернулася до нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме, на квартиру АДРЕСА_3 , яка належала сину померлої ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його мати - ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
В судовому засіданні, яке відбулося 25 липня 2025 року, адвокат Джирма Алла Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , зазначила, що ОСОБА_1 є рівноправним відповідачем з Черкаської міською радою, проте, клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 чи заміну первісного відповідача на іншого стороною позивача не заявлялось.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем за даними позовними вимогами є ОСОБА_1 .
Таким чином, в даному випадку позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача, а відтак не підлягають задоволенню.
При цьому при вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»).
Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про те, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а належний відповідач не залучений до участі у справі, то суд не вбачає необхідності у наданні оцінки доводам ОСОБА_2 по суті позовних вимог щодо належності підтвердження факту його проживання з ОСОБА_5 , оскільки висновок суду за наслідками такої оцінки не матиме результату на остаточне рішення за наслідками розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 315-316, 319 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом- задоволити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту родинних відносин - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 08 серпня 2025 року (з врахуванням вихідних днів).
Головуючий: О. Г. Казидуб