Справа № 183/2946/25
№ 2-о/183/168/25
08 серпня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження та факту перебування у зареєстрованому шлюбі,
за участі:
представника заявника ОСОБА_2 , -
У березні 2025 року заявник звернувся до суду, в порядку окремого провадження, із заявою, в якій просить:
-встановити факт народження громадянки України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Шершенці Кодимського (Подільського) району Одеської області, СРСР, національність - молдованка, мати - відомості відсутні, батько - відомості відсутні;
-встановити факт перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21.07.1975 року про що зроблено актовий запис № 16 Виконвчим комітетом Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області.
Ухвалою суду від 04 квітня 2025 року відкрите провадження по справі.
29 липня 2025 року представник заявника звернувся до суду з заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог, у якій просить суд:
-встановити факт народження громадянки України - ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Шершенці Кодимського (Подільського) району Одеської області, СРСР, національність - молдованка, мати - відмості відсутні, батько - відомості відсутні;
-встановити факт неправильності в актовому записі № 16 від 21.07.1975 про перебування у зареєстрованому шлюбі складеного Виконавчим комітетом Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області в частині запису прізвища чоловіка, встановити, що прізвище чоловіка « ОСОБА_5 » та в частині запису прізвища жінки, встановити, що прізвище жінки « ОСОБА_5 »;
-встановити факт належності свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Відділом реєстрації актів громадянського стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області 27.06.2000 на імя ОСОБА_6 - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 1998 року березня місяця 02 числа зроблено запис № 08. Причина смерті ішемічна хвороба серця. Місце смерті с. Шершенці, район Кодимський, область Одеська, держава Україна.
В судовому засіданні представник заявника просив суд прийняти до свого провадження заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог.
Представник заінтересованої Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не зявилася, надала при цьому заяву про справи у її відсутність.
Суд, вислухавши думку представника заявника, дослідивши подані заявником докази, дійшов до наступного висновку.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такими же самими критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).
З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
У справі, яка є предметом перегляду, заявник не зазначає мету встановлення такого факту, а наполягає на тому, що від встановлення таких фактів залежить видача повторного свідоцтва про народження його бабусі по лінії матері та свідоцтва про шлюб його бабусі з дідусем.
На його думку від встановлення такого факту залежить повторна видача зазначених свідоцтва з виправленнями у прізвищах, національності тощо.
Варто звернути увагу заявника на вимоги до ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якою передбачено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, а відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», тотожність особи судами не встановлюється.
Відмова у внесенні змін до актового запису цивільного стану може бути оскаржена в судовому порядку.
Відповідно до вимог частини другої статті 300 ЦК України та статті 11 Закону України "Про національні меншини" фізична особа має право на збереження своєї національної самобутності. Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. На підставі Указу Президента України №70/99 від 27 січня 1999 року втратив чинність Указ Президента України від 31 грудня 1991 року "Про порядок зміни громадянами України національності", і з того часу в законодавстві України відсутні норми, які передбачають настання певних юридичних наслідків або набуття немайнових чи майнових прав в залежності від національності особи. В зв'язку з цим, факт належності особи до певної національності не може бути встановлений в судовому порядку, оскільки відповідно до положень статті315 ЦПК України не належить до юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року. у справі №398/4017/18 зазначено, що у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, заявник не позбавлений права звернутися для вирішення питання про приналежність його до німецької національності до органів реєстрації актів цивільного стану як суб'єкта владних повноважень, з метою внесення змін до актового запису щодо його національності, а у разі відмови такого суб'єкта - оскаржити її в судовому порядку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01 лютого 2018 року у справі №760/19921/16-ц.
Крім того, у відповідності до ч.3 ст. 315 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
У даному випадку заявник просить встановити факт неправильності в актовому записі № 16 від 21.07.1975 про перебування у зареєстрованому шлюбі, складеного Виконавчим комітетом Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області в частині запису прізвища чоловіка, встановити, що прізвище чоловіка « ОСОБА_5 » та в частині запису прізвища жінки, встановити, що прізвище жінки « ОСОБА_5 », а також встановити факт належності свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Відділом реєстрації актів громадянського стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області 27.06.2000 на імя ОСОБА_6 - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 1998 року березня місяця 02 числа зроблено запис № 08. Причина смерті ішемічна хвороба серця. Місце смерті с. Шершенці, район Кодимський, область Одеська, держава Україна.
З урахуванням вимог ч.3 ст. 315 ЦПК України такі факти встановленню не підлягають в окремому провадженні.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для прийняття заяви ОСОБА_1 в частині збільшення заявлених вимог, і вважає за необхідне повернути її заявнику.
Керуючись статями ст.ст. 294, 315 ЦПК України, суд, -
У прийнятті заяви ОСОБА_1 про уточнення (збільшення) позовних вимог у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса), - відмовити.
Повернути заявнику заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог.
Копію заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог залишити у суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.
Суддя Сорока О.В.