Номер провадження: 11-сс/813/1444/25
Справа № 947/36902/24 1-кс/947/9655/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в письмовом провадженні, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2025, про арешт майна у к/п №72024161010000004 від 01.07.2024 за ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 209 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання ст. детектива ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_8 та було накладено арешт на вилучений під час проведення 25.06.2025 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон марки Iphone 14, s/n НОМЕР_1 , з сім- картою НОМЕР_2 .
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що мобільний телефон необхідний для виконання призначеної 27.06.2025 комп'ютерно-технічної експертизи, з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- ОСОБА_7 давав повний доступ до свого телефону, окрім того, вказаний телефон не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, об'єктом кримінально протиправних дій та не був набутий кримінально протиправним шляхом;
- поза увагою слідчого судді залишилася та обставина, що доказове значення може мати не сам мобільний телефон, а інформаціям, яка в ньому міститься;
- постанова слідчого про визначення мобільного телефона речовим доказом не містить відомостей, яким саме ознакам ст. 98 КПК України він відповідає, що свідчить про невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України.
За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 02.07.2025 та постановити нову ухвалу, якою клопотання про арешт майна повернути прокурору для усунення недоліків.
На адресу апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_6 , в якій він просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутність у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, при цьому, прокурор ОСОБА_9 також направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.
Відтак, відповідно до ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Що стосується доводів захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Так, оскаржувана ухвала була постановлена 02.07.2025 за відсутності учасників судового розгляду.
При цьому, відповідно до ст. 173 КПК України у разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвал слідчого судді була йому направлена 08.07.2025. Захисник в апеляційній скарзі вказує на те, що копію ухвали він отримав 10.07.2025, апеляційна скарга подана 15.07.2025.
При обставинах зазначеної справи, апеляційний суд приймає до уваги правову позицію Об'єднаної палати ККС у складі ВС, викладену у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18 відповідно до якої у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами постановленого рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ст. 117 КПК.
Відтак, зазначені захисником обставини є достатніми підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу необґрунтованого накладення арешту на майно ОСОБА_7 апеляційний суд приходить до так висновків.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона вказаним вимогам відповідає з огляду на такі обставини.
За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно дост. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Водночас, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Як вбачається із матеріалів, які надані апеляційному суду, підрозділом детективів ТУ БЕБ в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування у к/п №720241610100000004 від 01.07.2024 за ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 209 КК України.
Так, Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 № 768-IX визначено правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначено правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор та відповідно до ч. 3 ст. 3 є спеціальним (базовим) законом у регулюванні суспільних відносин у сфері організації та проведення азартних ігор. У разі якщо будь-яким іншим законом України встановлено інші правила ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону азартною грою є будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця.
Згідно зі п. 37 ст. 1 Закону організатор азартних ігор - юридична особа - резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати зазначений у такій ліцензії вид діяльності з організації та проведення азартних ігор відповідно до вимог цього Закону
В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що незважаючи на встановлений законодавством порядок діяльності щодо організації та проведення азартних ігор, невстановлена особа, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше червня 2023, знаходячись у невстановленому місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок неправомірних дій у сфері господарської діяльності, обрав способом здійснення своїх злочинних намірів незаконне отримання прибутку, як результат протиправного зайняття діяльністю з організації і проведення азартних ігор та організації і функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, на території міста Одеси, яка, відповідно до положень Закону, може проводитися виключно юридичною особою - резидентом України, за наявності у суб'єкта господарювання відповідних передбачених Законом ліцензій із використанням сертифікованого відповідно до Закону та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор, усвідомлюючи та розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розробив детальний злочинний план, направлений на досягнення мети незаконного збагачення від здійснення протиправної господарської діяльності.
He маючи можливості одноосібно забезпечити належне функціонування значної кількості незаконних гральних закладів, розташованих у різних районах міста Одеси, оскільки для реалізації злочинного умислу необхідна участь кількох осіб, які б діяли за чітко розробленим планом, координуючи свої дії з іншими учасниками шляхом підтримання постійного зв?язку, в тому числі, використовуючи при цьому засоби мобільного електронного зв'язку, із впровадженням та застосування елементів конспірації, що дозволило б уникнути кримінального переслідування з боку правоохоронних органів, невстановлена особа вирішила залучити до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , яким визначив роль співорганізаторів та делегував здійснення частини організаційно-розпорядчих функцій, а саме поклав на останніх функції старших менеджерів незаконних гральних закладів на території м. Одеса.
Таким чином, із клопотання слідчого вбачається, що невстановлена в ході проведення досудового розслідування особою, спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_7 злочин група у складі: ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , особи матеріали: відносно якої виділено в окреме провадження та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, порушуючи регламентований порядок здійснення господарської діяльності та всупереч вимог Закону, умисно, корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення отримання неконтрольованого державою прибутку, усвідомлюючи, що діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюється виключно за наявності ліцензій, в період часу з червня 2023 по грудень 2024 забезпечувала організацію та проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону та організацію і функціонування на території м. Одеси двох гральних закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, тобто задля проведення та надання можливості доступу до азартних ігор на гральному обладнанні , умовою яких є сплата гравцем грошових коштів, що дає змогу гравцю як отримати виграш в грошовому еквіваленті, так і не отримати його залежно від випадковості.
На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 був проведений обшук, в ході якого було вилучено мобільний телефон Iphone 14, s/n НОМЕР_1 , з сім- картою НОМЕР_2 .
Підставою для накладення арешту на майно детектив визначив збереження речового доказу та застосування можливої спеціальної конфіскації.
З матеріалів, які надані апеляційному суду вбачається, що у межах зазначеного кримінального провадження ОСОБА_7 було повідомлено по підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.
Постановою ст. детектива ОСОБА_29 від 25.06.2025, вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон був визнаний речовим доказом.
Що стосується доводів захисника з приводу того, що ОСОБА_7 давав повний доступ до свого телефону, апеляційний суд зауважує, що постановою детектива ОСОБА_29 від 27.06.2025 на виконання вимог ст. 168 КПК України була призначена комп'ютерно-технічна експертиза мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_7 .
Надаючи оцінку аргументам захисника з приводу того, що поза увагою слідчого судді залишилася та обставина, що доказове значення може мати не сам мобільний телефон, а інформаціям, яка в ньому міститься, колегія суддів зауважує, що на вирішення експертизи поставлено у тому числі питання чи містить телефон видалені файли електронних документів, що свідчить про те, що на даному етапі досудового розслідування таке втручання у право власності є необхідним.
Згідно із практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про виправдану потребу у подальшому утриманні зазначеного мобільного телефону для розкриття змісту інформації та відомостей, що у ньому містяться, в тому числі можливо видалених, може бути реалізовано шляхом проведення експертного дослідження, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
В той же час, накладення арешту на відповідний технічний пристрій не є припиненням права власності на нього або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У цьому контексті колегія суддівзвертає увагу апелянта на можливість звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, при умові, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що на теперішній час підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Клопотання захисника ОСОБА_6 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 02.07.2025 про арешт майна, у к/п №72024161010000004 від 01.07.2024 за ч. 2 ст.203-2, ч. 2 ст.209 КК України.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2025 про накладення арешту на мобільний телефон марки Iphone 14, s/n НОМЕР_1 , з сім- картою НОМЕР_2 у к/п № НОМЕР_3 від 01.07.2024 за ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст.209 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4