Справа № 750/8206/25
Провадження № 2/750/2361/25
07 серпня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та Відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 317610.
Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти у сумі 7000 грн. У свою чергу позичальник, не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 28571,19 грн.
12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі по договору про надання фінансового кредиту № 317610.
25 липня 2024 року назву ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» змінено на на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, а тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, Позивачем здійснено розрахунок загального боргу з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 28571,19 грн, які просить стягнути на свою користь із Відповідача. Розгляд справи Позивач просить провести без участі представника Позивача, у разі неявки Відповідача - ухвалити заочне рішення.
Ухвалою суду від 20.06.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 08.07.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У зв'язку з неявкою Відповідача в судове засідання, його проведення відкладено на 07.08.2025 та здійснено повторний виклик сторін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від нього не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
18 вересня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та Відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 317610 (а.с. 37-38).
Позивач зазначає, що при укладенні договору № 317610 від 18.09.2018 на фінансовий номер телефону Відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору. Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.
У довідці ТОВ «Авентус Україна» без дати та номеру вказано паспортні дані Відповідача, його електронну адресу та номер телефону, дати подачі заявок на кредит та банківського переказу, а також процентні ставки та otp-пароль (а.с. 13).
Відповідно до індивідуальної частини договору № 317610 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав Відповідачу позику у сумі 4500 грн, строком на 20 днів (п.1.4) з фіксованою процентною ставкою - 1,71% на день в межах строку надання кредиту (а.1.2). Сукупна вартість кредиту 6039 грн (п.1.3).
Згідно з графіком розрахунків до договору сума кредиту становить 4 500,00 грн, сума нарахованих процентів - 1539,00 грн, а всього до оплати - 6039,00 грн (а.с. 39).
12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами (а.с. 33-35).
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року зазначено, що у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
18 лютого 2019 року укладено додаткову угоду № 12 та підписано Реєстр прав вимоги № 13 від 18.02.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі до Відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 317610 від 18.09.2018, перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с. 27).
Відповідно до Реєстру прав вимог № 13 від 18.02.2019 під номером 637 до нового кредитора передано право вимоги по кредиту Відповідача у розмірі 6111,15 грн (а.с. 45-46).
Відповідно протоколу загальних зборів № 1706 від 25.07.2024 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с. 14).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.112021 у справі № 243/6552/20, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19 та інших.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказані вище Договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного в письмовій формі.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, відповідальність за невиконання договірних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як зазначає Позивач у своєму позові, ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 317610 від 18.09.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн, а Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Згідно з листом ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 5543-ВП від 10.02.2025 на адресу ТОВ «Авентус Україна» між указаними підприємствами укладено договір на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20.04.2014, на виконання якого здійснено ряд трансакцій по переказу коштів на карткові рахунки у системі WayForPay, без зазначення ідентифікаційних даних отримувачів коштів та реквізитів кредитних договорів (а.с. 18-25).
У системному взаємозв'язку з інформацією ТОВ «Авентус Україна» у листі від 11.02.2025 № 1365/24-Е на адресу Позивача, можливо дійти логічного висновку, що за кодом CreditPlus 691209 (порядковий номер 65) здійснено переказ коштів 18.09.2018 у розмірі 4500 грн Відповідачу у системі WayForPay (№ 65 у листі ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 5543-ВП від 10.02.2025.
Суд звертає увагу, що Позивач не спромігся послатися будь-які докази перерахування коштів Відповідачу у своїй позовній заяві, як і правильно вказати суму кредиту, навести розрахунок процентів за користування кредитними коштами, долучити докази виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, які б відповідали вимогам Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Отже, за відсутності інших належних документів щодо руху коштів по кредитному договору, суд приймає до уваги складений первісним кредитором документ під назвою «Картка обліку Договору», який за своїм змістом є розрахунком заборгованості Відповідача по договору № 317610 та згідно з яким Відповідачем було сплачено за користування кредитом кошти у розмірі 3 160,94 грн.
Разом з тим, відповідно до індивідуальної частини договору № 317610 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 4500 грн строком на 20 днів з фіксованою процентною ставкою - 1,71% на день в межах строку надання кредиту. Сукупна вартість кредиту 6039 грн. Згідно з графіком розрахунків до договору сума кредиту становить 4 500,00 грн, сума нарахованих процентів - 1539,00 грн, а всього до оплати - 6039,00 грн (а.с. 39).
Згідно з усталеною судовою практикою, зокрема викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
З умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк позики (строк дії договору) - 20 днів. Сукупна вартість кредиту у межах цього строку з урахуванням тіла кредиту та процентів становить 6 039,00 грн.
Отже саме такий розмір заборгованості мав би бути стягнутий з Відповідача за умови не виконання ним своїх зобов'язань.
Разом з тим, первісний кредитор у документі під назвою «Картка обліку Договору» (розрахунок заборгованості) зазначив, що Відповідачем проведено оплату по Договору у загальному розмірі 3 160,94 грн.
Таким чином, розмір заборгованості Відповідача по договору має становити (6 039,00 - 3 160,94) = 2 878,06 грн.
Суд відхиляє інші розрахунки Позивача, зокрема у частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3 процентів річних.
Суд зазначає, що згідно із Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Приписи ч. ч. 2, 3 ст. 6 і ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити. Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17. У ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
Суд також не приймає до уваги положення п. 6 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, як можливу підставу для нарахування неустойки Відповідачу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність», у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
Отже, суд не вбачає законних підстав для нарахування Відповідачу коштів інфляційних втрат та 3-х процентів річних, які визначені ст. 625 цього Кодексу як міра відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 10,07%, тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 243,94 грн.
Також на підставі Договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024 Позивачу при підготовці позову надавало професійну правничу допомогу Адвокатське бюро «АНАСТАСІЇ МАНЬКОВСЬКОЇ» (а.с. 10,12,15, 30-32) Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог такі витрати підлягають стягненню з Відповідача у розмірі 503,5 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 317610 від 18.09.2018 у розмірі 2 878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) гривень 06 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 243,94 (двісті сорок три) гривні 94 копійки у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 503 (п'ятсот три) гривні 50 копійок у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ: 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Олег КОСЕНКО