Справа № 750/3808/25
Провадження № 2/750/1487/25
07 серпня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
за участю позивача, представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Усової Юлії Олексіївни до ОСОБА_2 про визначення місця дитини разом з батьком та стягнення аліментів, третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,-
ОСОБА_1 (далі - Позивач), інтереси якого представляє адвокат Усова Юлія Олексіївна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на дитину, третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради.
Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовував тим, що з 2015 року перебував у шлюбі з Відповідачем, від якого сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , який з лютого 2023 року проживає з Позивачем та знаходиться на його утриманні.
Шлюб розірвано у 2023 році. Після розлучення спільний син - ОСОБА_4 залишився проживати разом зі Позивачем, він повністю займається його матеріальним забезпеченням, навчанням, лікуванням тощо. Також, Позивач має постійне джерело доходу та власне житло з окремою кімнатою для сина.
Мати дитини не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні сина, у його духовному, фізичному розвитку, здебільшого перебуває за межами України.
Спільний син зареєстрований за однією з Відповідачем адресою: АДРЕСА_1 . Для забезпечення якнайкращих інтересів дитини Позивач вважає за необхідне визначити місце проживання сина разом з ним, за адресою АДРЕСА_2 , за місцем його фактичного проживання. Вказане дасть змогу йому, як батьку повноцінно здійснювати повноваження законного представника в інтересах дитини.
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.05.2025 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 30.06.2025.
У зв'язку з неявкою Відповідача розгляд справи по суті відкладено на 07.08.2025 та здійснено повторний виклик учасників.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки , у цьому випадку суду отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подала, будь-яких клопотань та заяв від неї не надходило.
У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що з 2015 року перебував у шлюбі з Відповідачем, від якого сторони мають спільного сина ОСОБА_3 . У зв'язку з агресією російської федерації у березні 2022 року Відповідач разом із сином виїхали на тимчасове проживання у Німеччину. У квітні 2022 року Відповідач поверталася в Україну. У цей час відносини між подружжям погіршилися. Відповідач знову виїхала в Німеччину, а син ОСОБА_3 залишився з Позивачем. При цьому, у сина був депресивний стан, він потребував лікування в окуліста та допомоги психолога, які Позивач забезпечував самостійно, без участі Відповідача. У подальшому Відповідач будь-якої допомоги у вихованні сина не надавала, його потреб не забезпечувала. Відповідач декілька разів приїздила в Україну, проте з сином у неї були короткочасні зустрічі, бажання забрати його з собою в Німеччину або приймати більш активну участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні Відповідач не висловлювала і не демонструвала. Вона отримала дозвіл на проживання у Німеччині, там працює та влаштовує особисте життя, наміру повертатися на постійне місце проживання до України не має.
За рішенням суду у вересні 2023 року сторони розірвали шлюб. З 29.03.2023 син постійно проживає з Позивачем у придбаному ним помешканні. З цього часу, перебуваючи у м. Чернігові, Відповідач жодного разу не забирала сина, від його виховання та матеріального забезпечення остаточно самоусунулася. Позивач створив усі необхідні умови для проживання, виховання та навчання дитини, що перевірялося працівниками третьої особи 03.07.2025 при обстеженні побутових умов проживання сина.
Визначення місця проживання дитини необхідно Позивачу для вирішення низки питань, для яких необхідна згода іншого із батьків, яку Відповідач надати відмовляється, зокрема для реєстрації дитини разом з Позивачем у придбаному ним у 2023 році житлі, заміні сімейного дитячого лікаря, виїзду дитини на оздоровлення та ін.
Представник Позивача адвокат Усова Юлія Олексіївна підтримала позовні вимоги, навела їх правові обгрунтування, аналогічне зазначеному у позовній заяві, звернула увагу суду, що Відповідач фактично самоусунулася від виховання дитини, піклування про її матеріальний, фізичний та духовний розвиток. При цьому син потребує постійної уваги, лікування, сприяння в забезпеченні навчального процесу та позашкільного дозвілля, які здійснюються виключно зусиллями Позивача. Визначення місця проживання дитини з батьком надасть Позивачу більше можливостей забезпечувати потреби сина в лікуванні, оздоровленні, навчанні, що відповідає найкращим інтересам дитини.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подала, будь-яких клопотань та заяв від неї не надходило.
Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Заявник є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 17).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.09.2023 у справі № 750/11327/23 (провадження № 2/750/1567/23) розірвано шлюб між Заявником та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.10.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції. Цим-же рішенням суду із Заявника на користь ОСОБА_5 було стягнено аліменти на утримання спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) Заявника щомісяця, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15,16).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.02.2025 у справі № 750/11327/23 виконавчий лист у справі № 750/11327/23 (провадження № 2/750/1567/23) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 53-55).
Згідно з копією довідки Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29.11.2024 № 1-695/11/24, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до акту сусідів про проживання особи без реєстрації від 29 листопада 2024 року, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації (а.с. 18). Вказана адреса є зареєстрованим місцем проживання Заявника, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 26 листопада 2024 року № 2024/014283979 (а.с. 20).
Відповідно до копій довідок Чернігівської загальноосвітньої школи І ступеня № 25 від 13 грудня 2023 року № 227, від 29 листопада 2024 року № 201, від 03 лютого 2025 року № 3, ОСОБА_3 навчається у вказаному навчальному закладі, його батько регулярно відвідує навчальний заклад, батьківські зустрічі, шкільні свята, приводить і забирає дитину зі школи, спілкується з педагогами, цікавиться досягненнями та проблемами дитини, піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, сприяє доступу до культурних, розвивальних та інших духовних цінностей. У свою чергу мати хлопчика - ОСОБА_2 не цікавиться навчанням та поведінкою дитини в школі, починаючи з вересня 2023 року і по даний час в школі не з'являлася, контакту з навчальним закладом не підтримує, з учителями не спілкується (а.с. 21-23).
Згідно з копією довідки Комунального некомерційного підприємства «Сімейна Поліклініка» Чернігівської міської ради від 23 грудня 2024 року № 01-14/1047 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває під наглядом у вказаному закладі з народження. Мати дитини - ОСОБА_2 супроводжувала малолітнього ОСОБА_4 до лікаря-педіатра по лютий 2023 року (а.с. 24).
Позивач повністю займається лікуванням сина, зокрема, забезпечує його лікування, оплачує медичні послуги, що підтверджується копіями відповідних медичних документів та оплачених рахунків за надані медичні послуги (а.с. 35-52).
На даний час Позивач офіційно працює в КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міськради, що підтверджується відповідними довідками про доходи від 15 грудня 2023 року № 184/55 та від 27 листопада 2024 року № 188/34 (а.с. 25,26), а тому має можливість фінансово забезпечити дитині достатній рівень життя для його повноцінного розвитку.
Відповідно до характеристик з місця роботи від 20 грудня 2023 року № 04-06/4565 та від 28.11.2024 № 04-06/3646, Позивач працює на посаді слюсаря-ремонтника Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради, на роботі характеризується позитивно (а.с. 29,30).
Позивач є власником 11/18 частини житлового будинку загальною площею 98,5 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав (а.с. 27,28) та Технічним паспортом (а.с. 31-32).
Позивач звертався до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області з метою розшуку Відповідача, оскільки будь-яка інформація про її місцеперебування була відсутня, звідки 12.02.2025 отримав відповідь, що встановити її місцезнаходження не виявилося можливим (а.с. 33).
Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 29.04.2025 № 750/3808/25/18636/2025 у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України або виїхали з такої території» наявна інформація про перетин державного кордону ОСОБА_2 (а.с. 90-90 зворот). Так, у період з 01.06.2022 по 21.04.2025 через різні пункти пропуску на державному кордоні України Відповідач 10 разів перетнула кордон у напрямку виїзду з України та стільки ж у зворотньому напрямку.
Факт перебування ОСОБА_3 на повному утриманні батька - Позивача та ухилення від участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні матері - Відповідача підтвердили допитані у судовому засіданні свідки.
Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що є сусідкою Позивача, проживає за адресою: АДРЕСА_2 . У будинку АДРЕСА_2 по цій вулиці проживали батьки Позивача та з 2023 року в іншій частині будинку проживає Позивач разом із сином. До 2022 року вона бачила як неповнолітній ОСОБА_7 із своїми батьками періодично приїздив до діда з бабою (батьків Позивача). Приблизно з 2023 року під час відвідин діда з бабою, та у подальшому під час постійного проживання Позивача та його сина у будинку, вона Відповідача жодного разу не бачила. Свідок вказує, що Позивач та син проживають разом постійно, для сина створені всі умови для виховання та навчання. Також батько займається лікуванням сина, у якого проблеми із зором. ОСОБА_3 ставиться дуже прихильно до батька, натомість вона не чула від нього жодної згадки про матір.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 повідомив суду, що знайомий із Позивачем близько 10 років, вони спільно працюють у КП «Чернігівводоканал». Вони спілкуються, свідок часто буває у нього вдома, а тому володіє інформацією щодо обставин сімейного життя Позивача. Свідок вказує, що з 2022 року колишня дружина Позивача ОСОБА_9 разом із Позивачем та його сином не проживає, у 2023 році вони розірвали шлюб. Їхній син ОСОБА_7 постійно проживає з батьком, який повністю забезпечує його виховання та усі потреби, зокрема у лікуванні. Батько створив у будинку необхідні умови для проживання та навчання сина. Він має окрему мебльовану кімнату. Позивач та його син дуже близькі. Свідок ніколи не чув після розлучення батьків ОСОБА_3 щоб він згадував про свою матір. Зі слів Позивач свідку відомо, що Відповідач переважно проживає у Німеччині, дитиною не цікавиться, у його вихованні та матеріально-побутовому забезпеченні участі не приймає.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.07.2025 № 375 затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 (а.с. 123).
У висновку вказано, що Позивач разом з сином проживають за адресою: АДРЕСА_2 , де дитині створені належні умови для навчання, ігор та відпочинку, про що складений відповідний акт (а.с. 124). ОСОБА_10 працює в КП «Чернігівводоканал», має постійний дохід Дитина навчається у Чернігівській загальноосвітній школі № 25. Батько бере активну участь у житті дитини, приділяє належну увагу навчанню і вихованню, піклується про її здоров'я. Батько регулярно відвідує навчальний заклад, батьківські зустрічі, шкільні свята, приводить і забирає дитину зі школи, спілкується з педагогами, цікавиться досягненнями та проблемами дитини, піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Мати - ОСОБА_2 не цікавиться навчанням та поведінкою дитини в школі, починаючи з вересня 2023 року і по даний час в школі не з'являлася. Як вбачається з висновку потреб сім'ї Чернігівського міського центру соціальних служб, батько здатний задовольнити потреби дитини. У розмові зі спеціалістами управління ОСОБА_4 висловив бажання проживати з батьком. Мати дитини надіслала на електронну пошту Управління (Служби ) у справах дітей повідомлення, що не заперечує проти проживання дитини разом з батьком. Комісія з питань захисту прав дитини вважає, що спір між батьками, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, відсутній. Орган опіки та піклування вважає, що місце проживання дитини визначено обома батьками за їхньою згодою.
Заслухавши сторону Позивача, дослідивши та надавши оцінку наявним у справі письмовим документам, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2 та 3 ст. 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України).
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789- XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 27 цієї Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статею 27 Конвенції закріплено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
За приписами ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07.12.2006).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
З огляду на викладене вище, враховуючи що Позивач, як батько піклується про свою дитину ОСОБА_3 , зокрема про стан його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, створює всі необхідні умови для проживання та розвитку сина, дбає про його матеріальне забезпечення, тому якнайкращим інтересам ОСОБА_3 , відповідатиме визначення місця проживання разом із батьком.
Також суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сини.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Таким чином, дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.
У відповідності до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
У ході судового розгляду встановлено, що Відповідач не забезпечує свого сина ОСОБА_4 необхідними йому матеріальними ресурсами, на приймає участі у його вихованні, навчанні та духовному розвитку. Усі витрати щодо спільної дитини ОСОБА_4 несе Позивач.
Усвідомлюючи, що спільний син ОСОБА_4 потребує постійної материнської уваги в тому числі і грошової допомоги, яка необхідна для забезпечення процесу виховання сина та його фізичного і духовного розвитку, Відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, у добровільному порядку не надає належної і необхідної допомоги на утримання сина ОСОБА_4 , хоча може надавати таку допомогу, перебуває за кордоном отримує щомісячний дохід.
Відомості щодо незадовільного стану здоров'я Відповідача, наявності утриманців, здійснення з неї стягнень за виконавчими документами, інші обставини, які впливають на виконання нею материнського обов'язку по утриманню сина, судом не встановлено.
Відтак, із урахуванням наведених норм матеріального права, суд вважає, що із Відповідача, необхідно стягнути на користь Позивача аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитини повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач не заявляє вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат, а тому суд питання їх розподілу у даному випадку не вирішує.
Разом з тим, на підставі ч. ч. 2, 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ, з Відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 111, 112, 141, 155, 161 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 27, 28, 174, 175 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на дитину задовольнити повністю.
Визначити фактичне місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований АДРЕСА_3 .
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня звернення до суду - 20.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП; НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, вул. І. Мазепи, 19, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ: 43649710.
Суддя Олег КОСЕНКО